Постанова

від 14.02.2023 по справі 911/707/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. Справа№ 911/707/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: Лосінець Д.Ф. (самопредставництво); від відповідача:директор Гончаров М.О.Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22 (суддя Наріжний С.Ю., м. Київ, повний текст виготовлено і підписано - 18.11.2022)

за позовом Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлхім»

про стягнення 7 195 777,60 грн,

З результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області звернувся (далі - позивач/ВК Бориспільської м/р) звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач/ТОВ «Укройлхім») про стягнення 7 195 777,60 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не виконав зобов`язання визначені у п. 2.2.5. Договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя №6/18, укладеного між ВК Бориспільської м/р та ТОВ «Укройлхім» 07.03.2018 та не скоригував загальну кошторисну вартість будівництва відповідно до вартості, визначеній у сертифікаті від 14.05.2020 №ІУ 16320135117 (відповідно до вказаного сертифікату було прийнято в експлуатацію газонаповнювальну станцію по вул. Завокзальна, 15 т 13-а в м. Бориспіль, замовником будівництва якого є ТОВ «Укройлхім»; вартість основних засобів, які приймається в експлуатацію зазначена у сумі 52 906 167,00 грн), що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації.

Позивач зазначає, що сума коштів пайової участі замовника, що підлягає сплаті за вказаним Договором становить 5 290 616,70 грн. Так, позивачем надсилалися на адресу відповідача претензії. Однак, відповідач у листах повідомляв, що заявлена ВК Бориспільської м/р сума основного боргу по сплаті пайового внеску в розмірі 5 290 616,70 грн є необґрунтованою, оскільки суперечить умовам додаткової угоди від 22.07.2019 до договору № 6/18 від 07.03.2018 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бориспіль, згідно якої сторони погодили фіксовану суму пайової участі в розмірі 395 518,50 грн.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків в частині оплати коштів пайової участі, ВК Бориспільської м/р у відповідності до п. 5.1. Договору було нараховано пеню та штрафні санкції у поряду ст. 625 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача до місцевого бюджету кошти пайової участі у сумі 355 968,50 грн, а також 54 375,29 грн інфляційних втрат, 18 618,68 грн 3% річних, 22 097,28 грн пені та 6 765,90 грн судового збору.

В частині стягнення 4 895 098,20 грн коштів пайової участі, 670 059,82 грн інфляційних втрат, 256 465,05 грн 3% річних та 923 094,78 грн пені відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- у ТОВ «Укройлхім» наявний обов`язок щодо сплати пайового внеску на підставі п. 3.1. Договору № 6/18 від 07.03.2018 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя (в ред. Додаткової угоди від 22.07.2019) в сумі 395 518,50 грн;

- відповідачем 04.02.2020 здійснено часткову оплату коштів пайової участі за Договором в сумі 39 550,00 грн;

- враховуючи сплату 04.02.2020 відповідачем 39 550,00 грн коштів пайової участі, невиплаченою залишилася кошти пайової участі у розмірі 355 968,50 грн, яка підлягає до стягнення;

- з огляду на часткове задоволення позовних вимог, місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого стяганню з відповідача на користь позивача пені у розмірі 22 097,28 грн, інфляційних втрат у розмірі 54 375,29 грн та 3% річних у розмірі 18618,68 грн;

- відповідно Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ та норму п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також те, що прострочення відповідачем обов`язку сплати пайового внеску за Договором почалось 15.05.2020 (наступний день після дати сертифікату про готовність об`єкту Відповідача до експлуатації (14.05.2020)), суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, визначений ст. 258 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ВК Бориспільської м/р Київської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повістю.

Апеляційна скарга ВК Бориспільської м/р Київської області обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального прав, зокрема, - ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст. 59 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також порушенням норм процесуального права, яке виражено у повному не з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що сторонам слід керуватися положення п. 3.1. Договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя № 6/18 від 07.03.2018 (в редакції Додаткової угоди від 22.07.2019).

Інші доводи апеляційної скарги повторюють доводи позовної заяви.

Крім того скаржником у прохальній частині апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач до Північного апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу позивача а залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22 - без змін, посилаючись на те, що сторонами у добровільному порядку було змінено умови п. 3.1. Договору викладені в редакції Додаткової угоди від 22.07.2019. ТОВ «Укройлхім» вказує з огляду зміну сторонами п. 3.1. Договору Додаткової угоди та встановлення сторонами фіксованої суми пайового внеску (395 518,50 грн) замість визначення відсоткового співвідношення до кошторисної вартості будівництва, місцевий господарський суд правомірно відхилив посилання позивача про те, що слід керуватися положеннями п. 3. 1. Договору. На переконання відповідача, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що у ТОВ «Укройлхім» наявний обов`язок щодо сплати пайового внеску на підставі п. 3.1. Договору № 6/18 від 07.03.2018 про пайову участь у розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя (в ред. Додаткової угоди від 22.07.2019) в сумі 395 518,50 грн».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2022 апеляційну скаргу ВК Бориспільської м/р Київської області у справі №911/707/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ВК Бориспільської м/р Київської області подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 витребувано у матеріали справи №911/707/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження до надходження даної справи з суду першої інстанції.

03.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заяві від ВК Бориспільської м/р Київської області з підтвердженням платіжного доручення (№890 від 19.12.2022) про сплату судового збору.

12.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/707/22.

У зв`язку із перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 26.12.2022 по 20.01.2023, вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у встановлені законом процесуальні строки у визначеному складі суду неможливо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 задоволено клопотання ВК Бориспільської м/р Київської області та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22; відкрито апеляційне провадження у справі №911/707/22; розгляд апеляційної скарги ВК Бориспільської м/р Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22 призначено на 14.02.2023; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Явка сторін

У судове засідання 14.02.2023 сторони з`явилися.

Також у судовому зсіданні був присутній вільний слухач - Майборода О.І.

Позиція представників сторін у справі

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повістю.

Директор ТОВ «Укройлхім» у судовому засіданні просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.03.2018 між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області, як виконком та ТОВ «Укройлхім», як замовником укладено Договір №6/18 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1., 1.2.) замовник зобов`язується прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя при здійсненні будівництва газонаповнювальної станції по вул. Завокзальна, 15 в м. Бориспіль Київської області на земельних ділянках загальною площею 2,415 га, якими користується замовник на правах оренди відповідно до Додаткового договору про внесення змін до Договору оренди землі від 07.02.2018 та Договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2016 року. Грошові кошти пайової участі замовник сплачує на рахунок міського бюджету м. Борисполя у розмірі та на умовах, встановлених даним договором.

У п. 2.1. Договору сторонами визначено, що виконком: виконує розрахунок розміру пайової участі, належної до сплати замовником, у відповідності до Порядку (п. 2.1.1.); вимагає своєчасну та у повному обсязі сплату замовником пайової участі у розвитку інфраструктури міста (п. 2.1.2.); видає замовнику довідку про повне виконання умов договору після надання копій документів про сплату коштів пайової участі та пені, в разі її виникнення (п. 2.1.3.).

Положеннями п. 2.2. Договору визначено, що замовник:

- в десятиденний термін з дня затвердження проектної документації та об`єкт, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт, надає проектну документацію до виконкому для здійснення розрахунку розміру пайової участі (п. 2.2.2.);

- надає позитивний висновок комплексної державної експертизи (в передбачених Законом випадках), загальну кошторисну вартість будівництва, погоджену управлінням капітального будівництва, для здійснення розрахунку розміру пайової участі (п. 2.2.3.);

- протягом семи календарних днів з дня введення об`єкта в експлуатацію, інформує виконком та надає копію документу, що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації (п. 2.2.4.);

- коригує загальну кошторисну вартість будівництва відповідно до вартості, вказаної в документі, що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації (п. 2.2.5.);

- сплачує грошові кошти згідно з розрахунком пайової участі замовників у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя до місцевого бюджету у строки, передбачені договором (п. 2.2.6.).

За умовами п. 3.1. Договору, замовник сплачує грошові кошти в розмірі 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, згідно з розрахунком пайової участі замовників у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя до місцевого бюджету.

Відповідно до п. 3.2. Договору для здійснення розрахунку пайової участі замовнику необхідно звернутися до виконкому та надати наступні документи: копію рішення щодо надання вихідних даних на забудову земельної ділянки; копію позитивного висновку комплексної державної експертизи (у передбачених Законом випадках); загальну кошторисну вартість будівництва погоджену управлінням капітального будівництва; копію декларації про початок виконання будівельних робіт; банківські реквізити замовника.

Виконання взятих замовником зобов`язань за розділом 3 цього договору, полягає у відрахуванні до міського бюджету повної суми коштів до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію та до оформлення майнових прав на об`єкт нерухомого майна (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за цим договором.

22.07.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої п. 1.1. викладено в новій редакції, а саме: « 1.1. Відповідно до даного договору замовник зобов`язується прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя при здійсненні будівництва газонаповнювальної станції по вул. Завокзальна, 15 та 13-а в м. Бориспіль Київської області на земельних ділянках загальною площею 2,415 га, якими користується замовник на правах оренди відповідно до Додаткового договору про внесення змін до Договору оренди землі від 07.02.2018 та Договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2016 року».

Крім того Додатковою угодою від 22.07.2019 до Договору викладено в новій редакції п. 3.1. Договору, а саме: « 3.1. Замовник сплачує грошові кошти в сумі 395,5185 тис.грн. відповідно до розрахунку розміру пайової участі замовника у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя до місцевого бюджету. Розрахунок розміру пайового внеску, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва додаються та є невід`ємною частиною даного договору.».

Пунктами 3, 4 Додаткової угоди від 22.07.2019 до Договору встановлено, що Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору та діє з моменту її підписання до повного виконання умов Договору. Інші умови Договору, які не були змінені чинною додатковою угодою, є незмінними та мають повну юридичну силу.

Згідно наявної у справі копії Розрахунку розміру пайової участі до Додаткової угоди до Договору про пайову участь у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя від 07.03.2018 №6/18, даний Розрахунок є грошовим виразом відсоткового значення від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, установленого відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення та розрахунку розміру пайової участі у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, затвердженого рішенням міської ради від 20.12.2011 № 1562-19-VI.

За вказаним Розрахунком пайовий внесок становить 10% - 395,5185 грн. Загальна вартість об`єкта будівництва по зведеному кошторисному розрахунку становить 4884,091 тис.грн.

Місцевий господарський суд встановив, що відповідно до сертифікату від 14.05.2020 №ІУ 163201351177 було прийнято в експлуатацію газонаповнювальну станцію по вул. Завокзальна, 15 та 13-а в м. Бориспіль, замовником будівництва якого є ТОВ «Укройлхім».

Згідно вказаного Сертифікату вартість основних засобів, які приймаються в експлуатацію зазначена в сумі 529 06,167 тис.грн.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач зазначає, що сума коштів пайової участі, яка повинна бути сплачена відповідачем, становить 5 290 616,70 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом від 29.10.2021 №12-31-4250 та претензією від 25.11.2021 №12-31-4747 щодо сплати коштів пайової участі в розмірі 7 082 106,53 грн.

Листом від 24.12.2021 №7 у відповідь на претензію відповідач зазначив про відсутність обов`язку сплачувати суму пайового внеску враховуючи прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якою виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На повторну претензію позивача від 24.12.2021 №7 Відповідач листом від 08.02.2022 №10 повідомив про готовність виконати умови чинного договору від 07.03.2018 №6/18 та додаткової угоди до нього від 22.07.2019 в частині сплати коштів зазначених в додатковій угоді від 22.07.2019.

Узагальнені доводи позивача є наступними:

- між сторонами укладено договір №6/18 від 07.03.2018 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бориспіль, відповідно до умов якого Відповідач мав сплатити грошові кошти в розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- згідно сертифіката про готовність об`єкта від 14.05.2020 №ІУ 163201351177, вартість основних засобів, які приймаються в експлуатацію становить 52 906 167,00 грн, отже сума коштів пайової участі складає 5 290 616,70 грн;

- відповідачем не було скориговано загальну кошторисну вартість будівництва відповідно до п. 2.2.5. договору;

- відповідачем кошти пайової участі сплачені в розмірі 39 550,00 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за договором становить 52 510 66,70 грн.

Узагальнені доводи Відповідача в заперечення проти позову є наступними.

- заявлена позивачем сума основного боргу по сплаті пайового внеску в розмірі 5 290 616,70 грн є необґрунтованою, оскільки суперечить умовам додаткової угоди від 22.07.2019 до договору №6/18 від 07.03.2018 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бориспіль, згідно якої сторони погодили фіксовану суму пайової участі в розмірі 395 518,50 грн;

- вказана сума пайової участі в розмірі 395518,50 грн погоджена управлінням капітального будівництва міської ради;

- відповідач у відзиві заявив про пропуск Позивачем строку позовної давності щодо нарахування пені.

Окремою підставою для відмови у задоволенні позову Відповідач зазначив ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», згідно якого виключено статтю 40 «Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вказані зміни набрали чинності з 01.01.2020.

Відтак, враховуючи, що об`єкт Відповідача введено в експлуатацію 14.05.2020, а з 01.01.2020 у замовників відсутній обов`язок сплати пайових внесків, Відповідач вважає вказані обставини самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представника позивача та та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Спір у справі виник щодо виконання умов договору про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Відповідно до ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

За статтею 1 Закону №3038-VI визначено, що замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури ( ч.1 ст. 2 Закону №3038-V).

Місцевий господарський суд вірно зазначив про те, що станом на дату укладення Договору №6/18 від 07.03.2018 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя та початку будівництва відповідачем об`єкту була чинною стаття 40 Закону №3038-VI, відповідно до частини другої якої замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина третя статті 40 Закону №3038-VI у вказаній редакції).

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (норми частини п`ятої статті 40 Закону №3038-VI у вказаній редакції).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (норми частини дев`ятої статті 40 Закону №3038-VI у вказаній редакції).

Із положень ст. 40 Закону №3038-VI (у вказаній редакції) вбачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18, від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі №904/2258/20.

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Разом з тим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-IX), якими статтю 40 Закону №3038-VI виключено.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом Закону №132-IX та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону №3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Згідно ч. 5 ст. 39 Закону №3038-VI, датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону №3038-VI після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що законодавцем під час внесення змін до Закону №3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону №3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;

- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX. Зокрема абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.

Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно абзацу першого вказаного пункту Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

Враховуючи викладене вище, твердження відповідача про відсутність у нього обов`язку сплати пайового внеску відповідно до умов Договору внаслідок ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», правомірно були відхилені місцевим господарським судом як безпідставні і необґрунтовані.

Як вже зазналось вище, 07.03.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір №6/18 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя.

Заявлений позивачем розмір пайового внеску за Договором в сумі 5 290 616,70 грн визначено відповідно до п. 3.1. Договору - 10% від вартості об`єкта будівництва (52906167,00 грн).

Однак, п. 3.1. Договору (в ред. Додаткової угоди від 22.07.2019) сторонами погоджено фіксовану суму пайового внеску, яка становить 395 518,50 грн.

Розрахунок розміру пайової участі, який є невід`ємною частиною Договору згідно п.3.1. Договору в редакції Додаткової угоди від 22.07.2019, також містить відомості про розмір пайового внеску в сумі 395 518,50 грн.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 651, ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Отже, враховуючи зміну сторонами п. 3.1. Договору згідно Додаткової угоди від 22.07.2019 та встановлення сторонами фіксованої суми пайового внеску (395 518,50 грн) замість визначення відсоткового співвідношення до кошторисної вартості будівництва, судом апеляційної інстанції відхиляються твердження скаржника про те, що слід застосовувати положення 3.1. Договору в первісній редакції, а саме щодо обов`язку відповідача сплатити пайовий внесок у розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Посилання ВК Бориспільської м/р про допущення відповідачем бездіяльності в частині п. 2.2.5. Договору щодо коригування загальної кошторисної вартості будівництва відповідно до вартості, вказаної в документі, що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки умови Договору не містять відповідальності замовника за невиконання вказаного пункту Договору.

Відтак порушення відповідачем положень п. 2.2. Договору не створює правового наслідку у вигляді нарахування пайового внеску в іншому розмірі, ніж узгоджено сторонами в п. 3.1. Договору в ред. Додаткової угоди від 22.07.2019.

Отже, місцевий господарський дійшов вірного висновку про те, що у ТОВ «Укройлхім» наявний обов`язок щодо сплати пайового внеску на підставі п. 3.1. Договору №6/18 від 07.03.2018 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя (в редакції Додаткової угоди від 22.07.2019) в сумі 395 518,50 грн.

При цьому, з огляду на положення п. 4.1. Договору, пайовий внесок мав бути сплачений Відповідачем до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, а саме до 14.05.2020.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем 04.02.2020 здійснено часткову оплату коштів пайової участі за Договором в сумі 39 550,00 грн.

Докази сплати залишку суми пайового внеску відповідно до Договору № 6/18 від 07.03.2018 (в ред. Додаткової угоди від 22.07.2019), а саме в розмірі 355968,50 грн (395 518,50 - 395 50,00), відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи все вищевикладене погоджується з висновком до якого дійшов суд першої інстанції про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості по сплаті пайового внеску, а саме в розмірі 355 968,50 грн.

В іншій частині позовна вимога про стягнення коштів пайової участі, а саме в розмірі 4 895 098,20 грн, залишається судом без задоволення, як необґрунтована та недоведена.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 945 192,06 грн пені.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання ( ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 того ж Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну сплату коштів пайової участі замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня в сумі 945 192,06 грн нарахована виходячи з розміру основного боргу в сумі 5 251 066,70 грн в розмірі 0,1 відсотка від суми боргу за 180 днів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності у зв`язку з тим, що позовна заява подана до суду 13.05.2022, відтак нарахування позивачем пені у 2020 році здійснене поза межами річного строку.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом ст.ст 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» ухвалено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнити пунктами 12 - 14 такого змісту, зокрема: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

В подальшому карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, неодноразово продовжувався і станом на час розгляду справи карантин триває (постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 №928 карантин продовжено до 31.12.2022).

Враховуючи зазначені вище положення Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ та норму п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також те, що прострочення відповідачем обов`язку сплати пайового внеску за Договором почалось 15.05.2020 (наступний день після дати сертифікату про готовність об`єкту відповідача до експлуатації (14.05.2020)), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, визначений ст. 258 ЦК України,

Отже, місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи відповідача про пропуск строку позовної давності як необґрунтовані.

З огляду на часткове задоволення судом позовної вимоги про стягнення суми пайового внеску, а також враховуючи наведені вище положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість наданого позивачем розрахунку пені за Договором.

У зв`язку з цим місцевим господарським самостійно здійснено розрахунок пені відповідно до положень п. 5.1. Договору та вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за визначений Позивачем період - 180 днів, від суми заборгованості в розмірі 355 968,50 грн.

Відтак, з розрахунками суду першої інстанції розмір пені, нарахованої у зв`язку з порушенням відповідачем обов`язку сплати пайового внеску за Договором, становить 22 097,28 грн, виходячи з розрахунку, здійсненого в системі Ліга:Закон за параметрами: сума боргу - 355 968,50 грн; пеня у вигляді подвійної облікової ставки НБУ; період - 180 днів (з 15.05.2020 (початок прострочення - наступний день після дати сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації) по 10.11.2020).

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов исновку про те, що позовна вимога про стягнення пені за Договором підлягає задоволенню частково, в сумі 22 097,28 грн. В частині стягнення 923094,78 грн пені слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені приходить до висновку, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Договору, а тому позовна вимога про стягнення з ТОВ «Укройлхім» пені підлягає частковому задоволенню, а саме - у розмір 22 097,28 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 275 083,73 грн 3% річних та 724 435,11 грн інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на часткове задоволення судом позовної вимоги про стягнення суми пайового внеску, а також враховуючи те, що позивачем безпідставно визначено дату початку нарахування фінансових санкцій (14.05.2020), оскільки прострочення виконання зобов`язання за Договором розпочалось 15.05.2020, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

За розрахунком місцевого господарського суду розміром боргу 355 968,50 грн за період з 15.05.2020 по 10.02.2022 розмір 3% річних становить 186 18,68 грн, а розмір інфляційних втрат становить 543 75,29 грн.

Суд апеляційної інстанції перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3% річних приходить до висновку, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, в сумах: 18618,68 грн та 54375,29 грн відповідно.

В частині стягнення 670 059,82 грн інфляційних втрат та 256 465,05 грн 3% річних позовні вимоги слід відмовити.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх частковою доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22, та, відповідно, апеляційна скарга Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22 підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2022 у справі №911/707/22.

5. Справу №911/707/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 21.02.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова