Рішення

від 21.02.2023 по справі 906/919/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2023 р. м. Житомир Справа № 906/919/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

- від позивача: Сидоренко В.А., довіреність від 22.10.2020; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000012 від 10.04.2017 (в режимі відеоконференції)

- від відповідача: не прибув

- від третьої особи: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сейко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс Агролюкс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович

про стягнення 50297,39 грн

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

ТОВ "Агро-Сейко" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Соляріс Агролюкс" (з врахуванням уточненої позовної заяви від 01.11.2022 (а. с. 73 - 87) з вимогою про стягнення 50297,39 грн, з яких 38000,00 грн боргу, 3800,00 грн збитків у формі стягнутого збільшеного виконавчого збору, 7691,58 грн інфляційних втрат, 805,81 грн 3 % річних, а також судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовані невжиттям відповідачем заходів щодо повідомлення приватного виконавця про часткове добровільне погашення ТОВ "Агро-Сейко" боргу, який підлягав стягненню на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі №910/6892/21.

Ухвалою від 04.11.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 02.12.2022 о 10:00, залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А., витребував в учасників справи відповідні процесуальні документи (а. с. 93, 94).

21.11.2022 до суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви від 15.11.2022, вих. №4576, у яких надано відповіді на питання, викладені у позовній заяві, зокрема, щодо не повідомлення ТОВ "Соляріс Агролюкс" приватного виконавця про часткове погашення позивачем боргу, який підлягав стягненню на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі №910/6892/21 (а. с. 109,110).

Ухвалою від 02.12.2022 господарський суд відклав підготовче засідання, постановив повідомити відповідача про дату засідання суду телефонним зв`язком.

Ухвалою від 28.12.2022 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 02.02.2023, відклав підготовче засідання на 31.01.2023 о 09:30; постановив повідомити відповідача про дату і час засідання суду шляхом розміщення повідомлення на сайті Господарського суду Житомирської області (а. с. 132).

Присутній в засіданні суду в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об`ємі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив; про розгляд справи господарським судом повідомлявся телефонним зв`язком згідно з телефонограмою секретаря судового засідання Стретович Н.К. від 27.12.2022 (а. с. 130).

Також слід зазначити, що копія ухвали господарського суду від 04.11.2022, яка направлялись на юридичну адресу відповідача, повернулась до суду як не вручена із поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 127 - 129).

Верховний Суд вказує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, тому не може свідчити про неправомірність його дій (правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах КГС у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.

Крім того, на сайті Господарського суду Житомирської області розміщувалось оголошення для відповідача із зазначеними датою та часом проведення судового засідання (а. с. 135).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача в режимі відеоконференції, з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соляріс Агролюкс" (відповідач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сейко" (позивач) про стягнення 97311,07 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 у справі №910/6892/21 стягнуто з ТОВ "Агро-Сейко" на користь ТОВ "Солярис Агролюкс" 82311,06 грн, з яких, 69066,92 грн основного боргу, 6 322,79 грн пені, 5364,88 грн. інфляційних втрат, 1556,47 грн. 3% річних (а. с. 20 - 24).

03.11.2021 судом видано наказ на примусове виконання рішення (а. с. 33).

Разом з тим, позивач почав виконувати вказане рішення суду в добровільному порядку, сплативши відповідачу з 13.10.2021 по 26.11.2021 частину боргу на загальну суму 38 000 грн, що підтверджується такими платіжними дорученнями (а. с. 25 - 31):

- від 13.10.2021 №1492 - на суму 3000 грн;

- від 29.10.2021 №1541 - на суму 5000 грн;

- від 05.11.2021 №1543 - на суму 5000 грн;

- від 10.11.2021 №1553 - на суму 5000 грн;

- від 15.11.2021 №1560 - на суму 5000 грн;

- від 19.11.2021 №1570 - на суму 5000 грн;

- від 25.11.2021 №1587 - на суму 5000 грн;

- від 26.11.2021 №1592 - на суму 5000 грн.

Однак, відповідач 30.11.2021 згідно із заявою (а. с. 32) подав наказ від 03.11.2021 на примусове виконання рішення у справі №910/6892/21 приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Гненному Дмитру Анатолійовичу (далі - приватний виконавець).

В той же день, приватним виконавцем було винесені постанови від 30.11.2021, відповідно, про відкриття ВП №67705546, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника (а. с. 34 - 41) та виставлено позивачу платіжну вимогу №67705546 на суму 91042,17 грн (а. с. 42).

Крім того, 02.12.2021 приватний виконавець повторно виставив позивачу платіжну вимогу №67705546 на цю ж суму (а. с. 45).

06.12.2021 приватний виконавець виніс постанову від 06.12.2021 про закінчення виконавчого провадження №67705546 у зв`язку з виконанням рішення за виконавчим документом у повному обсязі, а також про припинення чинності арештів майна та грошових коштів позивача (а. с. 46).

Позивач звертався до відповідача з претензією від 30.05.2022 про повернення основної суми боргу в розмірі 38000,00 грн та 3800,00 грн винагороди приватного виконавця (а. с. 54, 55), яка отримана відповідачем 13.06.2022 відповідно до трекінгу відстеження поштової кореспонденції, отриманої відповідачем із офіційного сайту Укрпошти (а. с. 56, 57), яка залишилась без відповіді.

07.09.2022 позивач направив відповідачу повторну претензію (а. с. 58 - 61), яка, як вбачається із трекінгу відстеження поштової кореспонденції із офіційного сайту Укрпошти, відповідачем не отримана та повернута відправнику (а. с. 62, 63).

Вказані обставини змусили позивача звернутись до Господарського суду Житомирської області з вказаною позовною заявою.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання, зокрема, судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими згідно з цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають, зокрема, накази, що видаються господарськими судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Закон №1404-VIII визначає, що основними стадіями виконавчого провадження є: відкриття виконавчого провадження; підготовка до примусового виконання; вжиття заходів примусового виконання рішення; закінчення виконавчого провадження.

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти боржника (ст. 10 Закону №1404-VIII).

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону №1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю, зокрема, про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 ст.26 Закону №1404-VIII передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника. Також, даною частиною ст. 26 названого Закону, встановлено і необхідність у зазначенні суми, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII).

3. Щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення 38000,00 грн боргу.

Як вбачається з наданих ТОВ "Агро - Сейко" платіжних доручень, у період з 13.10.2021 по 26.11.2021 позивачем у даній справі, який є боржником за наказом Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 про примусове виконання рішення від 07.07.2021 у справі №910/6892/21, за цим виконавчим документом частково сплачена сума основного боргу в розмірі 38000,00 грн, стягнута вказаним судовим рішенням.

Вказаний факт також підтверджено ухвалою господарського суду від 08.02.2022 у справі №910/6892/21, постановленою за результатом розгляду скарги ТОВ "Агро - Сейко" на постанови приватного виконавця (а. с. 48 - 53).

Виходячи з наведених норм ст. 19, 26 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач - ТОВ "Солярис Агролюкс" повинен був повідомити приватному виконавцю суму, яка частково сплачена ТОВ "Агро - Сейко" як боржником за наказом від 03.11.2021 про примусове виконання судового рішення у справі №910/6892/21 під час звернення із заявою про примусове виконання рішення.

Разом з тим, вбачається відсутність такого повідомлення.

Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №6705546 з виконання вказаного наказу Господарського суду міста Києва щодо повної суми грошового зобов`язання, стягнутого за судовим рішенням, та яке виконано у повній загальній сумі, в той час, коли за станом на дату відкриття виконавчого провадження частина цього зобов`язання сплачена боржником у розмірі 38000,00 грн.

Таким чином, оскільки за станом на дату відкриття ВП №6705546 та на час стягнення суми за від 03.11.2021 про примусове виконання судового рішення у справі №910/6892/21 заборгованість, що підлягала стягненню за цим виконавчим документом, у сумі 38000,00 грн фактично не існувала, а її розмір дорівнював - 44311,07 грн, підстави для набуття відповідачем повної суми в розмірі 82311,07 грн, тобто з урахуванням 38000,00 грн, на дату примусового виконання наведеного виконавчого документа, відсутні.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 30.05.2022 про повернення основної суми боргу в розмірі 38000,00 грн та 3800,00 грн винагороди приватного виконавця (а. с. 54, 55), яка отримана відповідачем 13.06.2022 відповідно до трекінгу відстеження поштової кореспонденції, отриманої відповідачем із офіційного сайту Укрпошти (а. с. 56, 57).

Обставин, які спростовують даний факт судом не встановлено.

Доказів повернення грошових коштів у сумі 38000,00 грн відповідач не надав.

У зв`язку з викладеним слід зазначити, що за ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

В силу вимог ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суд зауважує, що для застосування положень даної глави має значення саме факт безпідставного набуття та подальшого збереження, яке в даному випадку вбачається в отриманні відповідачем повної суми, стягнутої судовим рішенням у справі №910/6892/21, у межах виконавчого провадження №67705546, за наявності часткового добровільного виконання рішення суду у сумі 38000,00 грн на дату вчинення виконавчих дій з примусового виконання вказаного виконавчого документа, яка не повернута позивачу.

З огляду на таке суд вважає, що позивачем цілком обґрунтовано заявлено позов про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 38000,00 грн на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми у розмірі 38000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

4. Щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 805,81 грн 3% річних та 7691,58 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався із скаргою до Господарського суду міста Києва на протиправність постанов приватного виконавця у зв`язку із збільшеним стягненням суми боргу за судовим рішенням від 07.07.2021 у справі №910/6892/21 та виконавчого збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/6892/21 у задоволенні вказаної скарги відмовлено з підстав, у ній викладених (а. с. 48 - 53).

Позивач вважає, що з 09.02.2022 відповідач дізнався про протиправність утримання коштів позивача та мав би їх повернути, тому періодом визначення початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивач зазначив 09.02.2022.

Разом з тим, суд зазначає, що претензія позивача про повернення основної суми боргу в розмірі 38000,00 грн та 3800,00 грн винагороди приватного виконавця від 30.05.2022 (а. с. 54, 55), відповідно до трекінгу відстеження поштової кореспонденції із офіційного сайту Укрпошти отримана відповідачем 13.06.2022 (а. с. 56, 57).

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, термін виконання грошового зобов`язання відповідача щодо повернення 38000,00 грн, починається з 21.06.2022, виходячи з такого розрахунку: 14.06.2022 + 7 днів.

Дослідивши порядок нарахування позивачем 3% річних, суд, з урахуванням ч. 1 ст. 253, ч. 5 ст. 254 та ч. 2 ст. 530 ЦК України, здійснив їх перерахунок за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", відповідно до якого розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 393,53 грн.

У стягненні 3% річних у сумі 412,28 грн необхідно відмовити.

Під час перевірки розрахунку інфляційних втрат здійсненого позивачем, суд бере до уваги, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, внаслідок чого встановлено його часткова правильність на суму 2407,53 грн; у стягненні 5284,05 грн інфляційних втрат слід відмовити за безпідставністю їх нарахування.

5. Щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 3800,00 грн збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач має компенсувати йому збитки у сумі 3800,00 грн стягнутого виконавчого збору, виходячи з того, що відповідач приховав факт отримання від позивача 38000,00 грн станом на дату звернення із заявою до приватного виконавця.

Разом з тим суд зазначає, що як вбачається з пояснення приватного виконавця від 15.11.2022, вих. №4576 та доданих до нього документів, постанову про відкриття ВП №67705546 від 30.11.2021 було направлено як стягувачу так і боржнику засобами поштового зв`язку згідно з поштовим реєстром АТ "Укрпошта від 01.12.2021, зокрема, на юридичну адресу ТОВ "Агро - Сейко" (м. Київ, вул. Ломоносова, 58, кв. 122 (а. с. 109 - 114).

За таких обставин відсутні підстави для стягнення з відповідача 3800,00 грн стягнутого виконавчого збору.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заявленої суми та мирного врегулювання спору.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 40801,06 грн, з яких 38000,00 грн боргу; 2407,53 грн інфляційних втрат; 393,53 грн 3% річних. У частині стягнення 3800,00 грн збитків, 5284,05 грн інфляційних втрат та 412,28 грн 3% річних слід відмовити за безпідставністю нарахування.

7. Щодо сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково не залежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, слід стягнути з ТОВ "Соляріс Агролюкс" на користь ТОВ "Агро-Сейко" 2481,00 грн судового збору, сплаченого позивачем згідно з платіжним дорученням №769 від 24.10.2022.

Керуючись ст.123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс Агролюкс" (10025, м. Житомир, вул. Вітрука, будинок 9, офіс 201, код ЄДРПОУ 36004565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сейко" (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 58, кв. 122, код ЄДРПОУ 39661763):

- 38000,00 грн заборгованості;

- 2407,53 грн інфляційних втрат;

- 393,53 грн 3% річних;

- 2481,00 грн судового збору.

3. У стягненні 3800,00 грн збитків відмовити.

4. У стягненні 5284,05 грн інфляційних втрат відмовити.

5. У стягненні 412,28 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.02.23

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу на ел. пошти: agro-seiko@ukr.net та ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - третій особі на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2

4 - відповідачу