Рішення

від 13.02.2023 по справі 908/1529/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/134/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023 Справа № 908/1529/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Камаєвій О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Шелудько Анни Валеріївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНКІ БРАЗЕРЗ" (69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, оф. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 43741413)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗІМАРКЕТ" (69039 м. Запоріжжя, вул. Криворізька, буд. 24-А, кв. 142, ідентифікаційний код юридичної особи 42026686)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю

представник позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

представник третьої особи: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Шелудько Анна Валеріївна звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗІМАРКЕТ" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНКІ БРАЗЕРЗ" про витребування з чужого незаконного володіння відповідача майно на загальну суму 764 549 грн. 00 коп., а саме:

- комп`ютерну техніку на загальну суму у розмірі 459 900 грн. 00 коп. згідно переліку:

МФУ НР 135а

Багатофункціональний пристрій лазерний ч/б А4

Саnon МF237w

Ноутбук Lenovo ThinkPad Т450

Ноутбук НР Еlitebook 840 G2

Ноутбук Fujitsu-Siemens Esprimo E410 Е85+ SFF

Ноутбук Dell Optiplex 390 SFF

Комп`ютер Dell Optiplex 780

Комп`ютер НР dc5800

Комп`ютер Lenovo ThinkCentre М58Р

Комп`ютер НР Соmpaq 8000 ЕFF

Комп`ютер НР 780 SFF

Телевізор Samsung Q80 Т 75 "

Монітор Samsung SyncMaster720n 17 "

Монітор LG 19"

Кільцева лампа RGB MJ56 Remonte

Комплект клавіатура+миша

Навушники комп`ютерні

- офісні меблі на загальну суму у розмірі 304 649 грн. 00 коп., згідно переліку:

Крісло "Атлантис" СФ СОФТ Н.17

Диван "Кристал" 2.1 М Н.17

Диван "Кристал" 1.5 М МАДРАС ДК

БРАУН

Крісло "Марсель" пластік НЕАПОЛЬ

Стіл одинарний ДСП світлий

Стіл в переговорню опорі дсп світлий

Шкаф-купе 2.3 метра

Кабінка для оператора ДСП світла

Шкаф 4 двері темний

Кухня вбудована дсп світлий

Стінка відкрита с 4 дв. дсп світла

Стіл для перемов дсп темний

Крісло шкірзам світле

Стіл обіденний круглий дсп світлий

Диван кутовий велюр світлий

Пенал для одягу 2хцветньій

Стіл кутовий з тумбою дсп світлий

Шкаф для документів дсп темний

Стійка секретаря дсп світла з підсвіткою

Стіл кутовий з тумбою дсп світлий.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1529/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 01.09.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

16.09.2022 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Шелудько Анни Валеріївни надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду, а саме позовна заява (уточнена) та докази сплати судового збору.

В уточнені позовній заяві позивач просить суд витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНКІ БРАЗЕРЗ" майно на загальну суму 764 549 грн. 00 коп., а саме

- комп`ютерну техніку на загальну суму у розмірі 459 900 грн. 00 коп. згідно переліку:

МФУ НР 135а

Багатофункціональний пристрій лазерний ч/б А4

Саnon МF237w

Ноутбук Lenovo ThinkPad Т450

Ноутбук НР Еlitebook 840 G2

Ноутбук Fujitsu-Siemens Esprimo E410 Е85+ SFF

Ноутбук Dell Optiplex 390 SFF

Комп`ютер Dell Optiplex 780

Комп`ютер НР dc5800

Комп`ютер Lenovo ThinkCentre М58Р

Комп`ютер НР Соmpaq 8000 ЕFF

Комп`ютер НР 780 SFF

Телевізор Samsung Q80 Т 75 "

Монітор Samsung SyncMaster720n 17 "

Монітор LG 19"

Кільцева лампа RGB MJ56 Remonte

Комплект клавіатура+миша

Навушники комп`ютерні

- офісні меблі на загальну суму у розмірі 304 649 грн. 00 коп., згідно переліку:

Крісло "Атлантис" СФ СОФТ Н.17

Диван "Кристал" 2.1 М Н.17

Диван "Кристал" 1.5 М МАДРАС ДК

БРАУН

Крісло "Марсель" пластік НЕАПОЛЬ

Стіл одинарний ДСП світлий

Стіл в переговорню опорі дсп світлий

Шкаф-купе 2.3 метра

Кабінка для оператора ДСП світла

Шкаф 4 двері темний

Кухня вбудована дсп світлий

Стінка відкрита с 4 дв. дсп світла

Стіл для перемов дсп темний

Крісло шкірзам світле

Стіл обіденний круглий дсп світлий

Диван кутовий велюр світлий

Пенал для одягу 2хцветньій

Стіл кутовий з тумбою дсп світлий

Шкаф для документів дсп темний

Стійка секретаря дсп світла з підсвіткою

Стіл кутовий з тумбою дсп світлий.

Позивач у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача зазначає - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЗІМАРКЕТ", м. Запоріжжя.

Ухвалою суду від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1529/22, присвоєно справі номер провадження 27/134/22.

Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 24.10.2022.

Ухвалою суду від 24.10.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30.11.2022, відкладено судове засідання на 30.11.2022.

Ухвалою суду від 30.11.2022 на підставі ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 21.12.2022.

Ухвалою суду від 21.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.01.2023.

17.01.2023 судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 208 ГПК України суд заслухав вступне слово учасників справи.

Ухвалою суду від 17.01.2023 розгляд справи по суті було відкладено на 13.02.2023 в порядку статті 216 ГПК України.

13.02.2023 року відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Позивач у судове засідання не з`явився, у попередньому судовому засіданні представник підтримав позовні вимоги, просив суд витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНКІ БРАЗЕРЗ" майно на загальну суму 764 549 грн. 00 коп.

Представник відповідача заперечив проти позову, на підставах викладених у відзиві б/н від 18.10.2022 (вх. № 12858/08-08/22 від 20.10.2022).

Представник 3-особи у судове засідання не з`явився, письмових пояснень не надав.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від сторін до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 13.02.2023 справу розглянуто, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України, якою визначено категорії справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що 05.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Шелудько Анною Валеріївною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ» (орендар) укладено договір оренди майна (офісних меблів).

Відповідно акту прийому-передачі від 05.07.2021 Фізична особа-підприємець Шелудько А.В. передала в оренду, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ» прийняло майно на загальну суму 304 649 грн. 00 коп.

05.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Шелудько Анною Валеріївною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ» (орендар) укладено договір оренди майна (офісної техніки).

Відповідно акту прийому-передачі від 05.07.2021 Фізична особа-підприємець Шелудько А.В. передала в оренду, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ» прийняло комп`ютерну техніку на загальну суму 459 900 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.1 договору оренди майна (офісних меблів) орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточних рахунок орендодавця в строк з 01.07.2022 року по 05.07.2022 року одним платежем за весь період договору оренди. Орендна плата за користування меблями наданим в оренду складає - 50 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.1 договору оренди майна (офісної техніки) орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточних рахунок орендодавця в строк з 01.07.2022 року по 05.07.2022 року одним платежем за весь період договору оренди. Орендна плата за користування офісною технікою наданою в оренду складає - 50 000 грн. 00 коп.

У зв`язку з тим, що орендар грошові кошти на розрахункові рахунки орендодавця у встановлений строк не сплатив, позивач звернувся до орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ» з претензією про здійснення розрахунку по орендній платі, відповідно до договору оренди майна (офісних меблів) від 05.07.2021 та договору оренди майна (офісної техніки) від 05.07.2021.

Листом б/н від 15.08.2022 орендар повідомив орендодавця , що ТОВ «ІЗІМАРКЕТ» не має можливості сплатити грошові кошти за договорами оренди майна від 05.07.2021, на підставі якого було передано в оренду майно, а саме офісні меблі, згідно Акту прийому-передачі майна на загальну суму 304649, 00 грн. та не має можливості виконати взяті зобов`язання за договором оренди майна від 05.07.2021, згідно якого Вами передано підприємству в оренду комп`ютерну техніку на загальну суму 459900 грн., згідно Акту прийому-передачі майна. Умовами підписаних договорів, передбачено, що строк оренди складає один рік з дати прийняття майна, що орендується, за Актом приймання-передачі. Згідно п. 5.1. Договору Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця в строк до 05.08.2021 року одним платежем за весь період договору оренди. Орендна плата за користування меблями наданими в оренду складає - 50 000, 00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) за рік дії договору, також орендна плата у розмірі 50 000, 00 грн. встановлена і за договором оренди комп`ютерної техніки.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ» визнаються порушення зобов`язань за Договорами оренди майна, проте, сплатити грошові кошти на теперішній час підприємство не може, у зв`язку з тим, що станом на сьогоднішній день не здійснює господарську діяльність, оскільки орендує приміщення для здійснення господарської діяльності в суборенду за договорами № 01/07-2021- МАЯК 11/8 від 01.07.2021, щодо суборенди майна на п`ятому поверху та восьмому поверху частини нежитлового приміщення № 7 літ Л -11, за адресою м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 11 загальною площею 513, 6 кв. м. та 36,6 кв.м.

Майно, яке передано Фізичною особою-підприємцем Шелудько А.В. за Договорами оренди знаходиться в цих приміщеннях, до яких ТОВ «ІЗІМАРКЕТ» не має доступу, у зв`язку з борговими зобов`язаннями по договорам суборенди. Вирішити питання щодо передачі на сьогоднішній день майна та його повернення не вбачається можливим, оскільки з орендодавцем майна є проблеми щодо спілкування та вирішення питань, які виникли під час оголошення воєнного стану на території України, що призвело до припинення підприємницької діяльності з боку нашого підприємства внаслідок чого й до неплатоспроможності. Переговори проводяться, проте безрезультатно.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 р. "Про ведення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України запроваджено в Україні з 05:30 год. 24 лютого 2022 р. воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 р. "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. 26 березня 2022 р. строком на 30 діб. Воєнний стан в Україні подовжено до 23.08.2022.

Крім того, ТОВ «ІЗІМАРКЕТ» просив надати підприємству час щодо врегулювати питання з Орендарем нежитлових приміщень, та дочекатися закінчення воєнного стану, після закінчення якого, підприємство поверне майно, та врегулює питання щодо сплати орендної плати за користуванням майном, яке було надано в оренду для здійснення господарської діяльності з урахуванням штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

На підтвердження своєї позиції до відповіді на претензію були надані договори суборенди № 01/07-2021- МАЯК 11/8 від 01.07.2021 в 2-х примірниках щодо укладених договорів оренди між ними та ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРЗ». Саме в приміщеннях, які були надані в оренду з боку ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРЗ» перебуває в оренді майно, меблі та комп`ютерна техніка, яка була надана позивачем ТОВ «ІЗІМАРКЕТ» в оренду.

Позивач вважає, що майно, яке він передав в оренду має відповідну вартість. Вартість майна складає 764549,00 грн., заборгованість зі сплати орендних платежів складає 100 000, 00 грн., що є набагато меншим ніж вартість майна. Таким чином, пріоритетним питанням на сьогоднішній день у позивача є повернення майна з чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене позивач просить суд витребувати своє майно від незаконного володільця, зазначивши, що немає значення, яким чином володілець став володільцем такого майна. Підстава для заволодіння чужим майном може бути законною, наприклад, договір, але, як тільки відпала ця законна підстава (строк договору сплив, а володілець відмовився повернути майно), володіння стає незаконним. Тому, за цих обставин, позивач визначився зі статусом сторін по справі та заявив позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНКІ БРАЗЕРЗ».

Позивач зазначив, що скільки на сьогоднішній день майно, яке належить позивачу перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНКІ БРАЗЕРЗ» і знаходиться в його володінні, а саме перебуває в приміщеннях, які були надані в оренду ТОВ «ІЗІМАРКЕТ», на підставі договорів суборенди, майно слід витребувати у ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРЗ», оскільки власник має право витребувати це майно, тільки від незаконного володільця.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши приписи норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. ст. 316, 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України визначено, що зміст права власності становлять права володіння, користування та розпорядження власником належним йому майном, які власник реалізує на власний розсуд. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на незаконність підстав набуття відповідачем права власності на майно.

У висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року (провадження № 6-140цс14) зазначено, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Зміст позовних вимог у даній справі свідчить про те, що позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно, однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Аналіз ст. 387 Цивільного кодексу України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Згідно із статтею 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.05.2018 року у справі № 923/630/17, від 29.01.2019 року у справі № 911/3312/17, від 02.04.2019 року у справі № 911/737/18, від 19.06.2019 року у справі № 914/1671/17, від 27.08.2019 року у справі № 925/366/18, від 12.09.2019 року у справі № 21/93б.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Предметом витребування позивач зазначив наступне майно:

- комп`ютерну техніку на загальну суму у розмірі 459 900 грн. 00 коп. згідно переліку:

МФУ НР 135а

Багатофункціональний пристрій лазерний ч/б А4

Саnon МF237w

Ноутбук Lenovo ThinkPad Т450

Ноутбук НР Еlitebook 840 G2

Ноутбук Fujitsu-Siemens Esprimo E410 Е85+ SFF

Ноутбук Dell Optiplex 390 SFF

Комп`ютер Dell Optiplex 780

Комп`ютер НР dc5800

Комп`ютер Lenovo ThinkCentre М58Р

Комп`ютер НР Соmpaq 8000 ЕFF

Комп`ютер НР 780 SFF

Телевізор Samsung Q80 Т 75 "

Монітор Samsung SyncMaster720n 17 "

Монітор LG 19"

Кільцева лампа RGB MJ56 Remonte

Комплект клавіатура+миша

Навушники комп`ютерні

- офісні меблі на загальну суму у розмірі 304 649 грн. 00 коп., згідно переліку:

Крісло "Атлантис" СФ СОФТ Н.17

Диван "Кристал" 2.1 М Н.17

Диван "Кристал" 1.5 М МАДРАС ДК

БРАУН

Крісло "Марсель" пластік НЕАПОЛЬ

Стіл одинарний ДСП світлий

Стіл в переговорню опорі дсп світлий

Шкаф-купе 2.3 метра

Кабінка для оператора ДСП світла

Шкаф 4 двері темний

Кухня вбудована дсп світлий

Стінка відкрита с 4 дв. дсп світла

Стіл для перемов дсп темний

Крісло шкірзам світле

Стіл обіденний круглий дсп світлий

Диван кутовий велюр світлий

Пенал для одягу 2хцветньій

Стіл кутовий з тумбою дсп світлий

Шкаф для документів дсп темний

Стійка секретаря дсп світла з підсвіткою

Стіл кутовий з тумбою дсп світлий.

Аналіз змісту наявних в матеріалах справи документів дає достатні правові підстави вважати, що офісні меблі та комп`ютерна техніка про витребування яких просить позивач вибули з його фактичного володіння та були передані за Актам приймання-передачі від 05.07.2021 саме Товариству з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ», а не відповідачу по справі - Товариству з обмеженою відповідальністю «МАНКІ БРАЗЕРЗ».

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ» (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНКІ БРАЗЕРЗ» (орендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 01/07-2021-МАЯК11-8.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендар зобов`язується передати суборендарю в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення № 10 літ. Л1 -11 восьмого поверху, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11.

10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ» (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНКІ БРАЗЕРЗ» (орендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 10/12-2021-МАЯК11-5.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендар зобов`язується передати суборендарю в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення № 7 літ. Л1 -11 п`ятого поверху, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11.

Позивачем в свою чергу не надано доказів, що майно, яке було передано позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ» на підставі договорів оренди майна (офісних меблів та офісної техніки) від 05.07.2021 та прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ» дійсно знаходиться у нежитлових приміщеннях за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11.

Крім того, позивачем не надано доказів, які підтверджують те, що позивачу чиняться перешкоди у користуванні майном, у вигляді ненадання доступу у приміщення в м. Запоріжжя по пр. Маяковського, 11 на п`ятому та восьмому поверхах, де нібито знаходиться орендоване саме Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ» майно.

Твердженням відповідача, що у договорах оренди майна (офісних меблів та офісної техніки) від 05.07.2021 та актах прийому-передачі майна зазначено відповідальність сторін за порушення договору та порядок повернення орендованого майна, де стороною, яка несе відповідальність за збереження та повернення орендованого у Фізичної особи-підприємця Шелудько А.В. майна є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ», а не Товариство з обмеженою відповідальністю «Манкі Бразерз».

Позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що відповідач набув права власності на дане майно.

Подані суду докази про можливе місцеперебування майна позивача не свідчить про встановлення факту знаходження спірного майна саме у відповідача на час пред`явлення даного віндикаційного позову, а інших доказів (окрім договорів оренди від 05.07.2021 з додатками та відповіді на претензію від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІМАРКЕТ») того, що саме відповідач фактично володіє цим майном позивачем не наведено.

Водночас відповідно до ч. 1 ст.96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.

Верховний Суд зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Тобто поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до статей 5, 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв`язку.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідача.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Відповідач зазначив, що очікує понести витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Шелудько Анни Валеріївни, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНКІ БРАЗЕРЗ", м. Запоріжжя відмовити.

Рішення оформлено та підписано 23.02.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.