Ухвала

від 23.02.2023 по справі 912/313/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23 лютого 2023 рокум. Кропивницький Справа № 912/313/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М.К., розглянув заяву про забезпечення позову, подану у межах позовної заяви,

за позовом Комунального підприємства «Регіональний центр розвитку послуг»

до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Іванковецький світанок»

про розірвання договору та стягнення 480000 грн, та

у с т а н о в и в:

21.02.2023 до суду надійшла позовна заява КП «Регіональний центр розвитку послуг» з вимогами, спрямованими до СОК «Іванковецький світанок» про розірвання договору про асоційоване членство № 2 від 21.12.2011 та стягнення 480000 грн пайового внеску. Разом з нею Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на лінію по переробці молока СВВ-10, автомобіль марки ТАТА613 (молочна цистерна) з державним номером НОМЕР_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо цього майна.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначене загальне правило стосовно строку та порядку розгляду заяви про забезпечення позову, а саме вона розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведеного та з метою забезпечення дотримання прав учасників поданої заяви суд здійснив розгляд її у стислі строки, а саме на наступний день після надходження без виклику сторін.

У якості обґрунтування заяви Позивач вказав, що:

- 21.12.2011 Комунальне підприємство Кіровоградпобутсервіс», правонаступником якого він є, уклало з Відповідачем договір про асоційоване членство № 2; за умовами договору перерахувало у якості пайового внеску 480000 грн з метою утворення молокопереробного міні-цеху;

- у 2013 році Відповідач придбав лінію з переробки молока та вона знаходиться у його власності; первісна її вартість складає 536000 грн;

- по договору Відповідач з результатів діяльності повинен сплачувати щорічну частку доходу, але цього за 2021 та 2022 роки не зробив; у зв`язку з цим він звернувся до Відповідача із заявою про вихід із кооперативу та повернення здійсненого внеску;

- на даний час Відповідач не вжив заходи щодо виходу Позивача із кооперативу та не повернув внесок;

- при перевірці стану майна Позивач установив, що лінія з переробки молока та автомобіль ТАТА613 (молочна цистерна) з державним номером НОМЕР_1 знаходяться у занедбаному стані, а тому він уважає, що майно може бути відчужене Відповідачем; ця обставина, на його думку, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім викладеного з матеріалів заяви та позовної заяви слідує, що 21.12.2011 КП «Кіровоградпобутсервіс» та СОК «Іванковецький світанок» уклали договір № 2 про асоційоване членство. Договором його учасники обумовили внесення Підприємством пайового внеску до пайового фонду Кооперативу для створення молокопереробного міні-цеху у сумі 480000 грн (пункти 1.1. 1.4.). Кооператив зобов`язався також перераховувати Підприємству щорічну частку доходу відповідно до пайового внеску (пункт 1.4.).

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 22.02.2012 Підприємство перерахувало Кооперативу 480000 грн, чим виконало договірні зобов`язання. У свою чергу, платіжним дорученням № 24 від 11.03.2013 Кооператив перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ «УкрЮжМолпром» 536000 грн за придбання лінії з переробки молока марки СВВ-10.

Як слідує з актів обстеження майна від 1 та 11 серпня 2022 року, складених працівниками Позивача, Кооператив не здійснює використання молочної лінії, автомобіль марки ТАТА613 знаходиться у неробочому стані, автомобіль рефрежиратор ГАЗ 3309 відсутній.

Листами № 145 від 04.06.2021, № 190 від 27.07.2021, № 19 від 12.01.2022 Позивач звертався до Кооперативу з вимогою про повернення сплаченого пайового внеску через невиконання ним зобов`язань за договором щодо сплати щорічної частки доходу.

Листом № 173 від 28.07.2022 Позивач запропонував Кооперативу розірвати договір про пайову участь.

Розглянувши подану заяву та наведені докази суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Стаття 136 ГПК України встановлює, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що знаходиться у відповідача та підлягає передачі.

У пункті 20 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 916/1040/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування наведених правових норм та вказав, що:

- у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу,

- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову,

- умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову,

- обранням належного, відповідно до предмета позову, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У пункті 6 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20 Суд доповнив вказані правові висновки стосовно застосування наведених правових норм та вказав, що:

- заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами,

- співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії,

- заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи,

- під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Поряд з цим, у пункті 19 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 923/65/19 Суд стосовно застосування положень статей 136 та 137 ГПК України прийшов до висновку, що у випадку звернення до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, немає взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як «достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду», а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як «достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду».

З викладених правових положень та висновків Верховного Суду щодо їх застосування суд висновує, що головним при застосуванні заходів забезпечення позову є:

- припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у випадку заявлення майнової вимоги);

- достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (у випадку заявлення немайнової вимоги);

- воно (припущення) повинне ґрунтуватися на фактичних обставинах самої справи, підставності заявлених вимог у контексті відсутності сумнівів у їх обґрунтованості та правомірності,

- самі заходи повинні знаходитися у зв`язку з предметом позову та не замінювати його.

У заяві про забезпечення позову Позивач не вказав до якої частини його позовних вимог відноситься забезпечення позову, а тому суд сприймає заяву про забезпечення як таку, яка стосується обох позовних вимог. Зокрема, за позовом вимога про розірвання договору є немайновою, а вимога про стягнення коштів майновою.

У зв`язку з цим, Позивач, з огляду на положення статті частини 1 статті 74 ГПК України, повинен довести щодо: немайнової вимоги достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття арешту на майно та заборони на вчинення дій щодо нього може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів; майнової вимоги припущення, що невжиття арешту на майно та заборони на вчинення дій щодо нього може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Попередньо суд вказав, що на думку Позивача, окреслені заходи забезпечать можливість виконати рішення суду в частині стягнення грошових коштів у сумі 480000 грн, оскільки лінія з переробки молока та автомобіль знаходяться у занедбаному стані та вони можуть бути відчужені Відповідачем.

Проте, суд уважає, що невикористання конкретного майна Відповідачем у господарській діяльності ще не вказує на відсутність грошових коштів та майнових активів, за рахунок яких може бути виконане грошове зобов`язання. Більш того, актами перевірки (обстеження) майна Позивач установив його наявність. Зупинення виробничої діяльності із застосуванням конкретного майна також не вказує на нездійснення іншої господарської діяльності. На час воєнного стану зупинення виробничої діяльності може бути пов`язане з різними об`єктивними причинами. В частині посилань на можливість відчуження майна Позивач взагалі не навів доказів та обставин, які б підтверджували бажання Відповідача уникнути виконання зобов`язання шляхом його відчуження.

Відтак, суд виснує, що Позивач в частині вимоги про розірвання договору не довів належними доказами існуючих у нього припущень, що невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав при розірванні договору. При цьому в частині вимоги про стягнення грошових коштів Позивач не довів належними доказами власні припущення, що невжиття арешту на майно та заборони на вчинення дій щодо нього може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по стягненню заборгованості.

За таких обставин заява є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Судовими витратами у справі при вирішенні поданої заяви є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 77 від 21.02.202 у сумі 1342 грн, які у відповідності до приписів статті 129 ГПК України відноситься на нього.

На підставі викладеного та керуючись статтями 136-140 ГПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її прийняття та підлягає оскарженню в апеляційному порядку у відповідності до положень пункту 4 частини 1 статті 255 та статті 256 ГПК України.

Суддя М.К. Закурін

Копію ухвали направити КП "Регіональний центр розвитку послуг" (вул. Преображенська, 2, м. Кропивницький, 25006).