Постанова

від 08.02.2023 по справі 160/15121/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/15121/22Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року в адміністративній справі №160/15121/22 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг-Індастріс" про стягнення податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2022р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС», у якій позивач просить стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС» до бюджету в сумі 251044105,70 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022р. позовну заяву було залишено без руху із наданням десятиденного строку з дня отримання позивачем копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду: документа про сплату судового збору за подання цього адміністративного позову в сумі 24810,00 грн.; копії належним чином оформленої довіреності на представництво Мартемяновою Г.А. інтересів позивача; обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

17.10.2022р. представником позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано клопотання про усунення недоліків з доданими до нього документами, у тому числі копією довіреності на представництво Мартемяновою Г.А. інтересів позивача. У клопотанні зазначено, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно звернулося до суду з даним адміністративним позовом після отримання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2022р. у справі № 160/13091/22 про повернення позовної заяви. Чинним законодавством не передбачено сплату судового збору за повторне звернення з позовною заявою, яку було повернуто позивачу, тому позивачем на підтвердження сплати судового збору подано копію платіжного доручення № 2340 від 11.08.2022р. У зв`язку з адміністративним оскарженням податкових повідомлень-рішень № 0022821408 від 06.08.2019р., № 0022841408 від 06.08.2019р., № 0022811408 від 06.08.2019р., № 0024201402 від 13.08.2019р., № 0024211402 від 13.08.2019р., за наслідками якого 18.10.2019р. прийнято рішення про залишення їх без змін, при зверненні з позовом до адміністративного суду строк, встановлений п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, не пропущено. Тому відсутні підстави для подання заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року повернуто позивачу позовну заяву, оскілки позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині надання документа, що підтверджує сплату судового збору за подання цього адміністративного позову.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати.

Апелянт зазначає, що судом не було враховане ч.1 ст.1 закону «Про судовий збір» від 8.07.2011р. №3674-VI за якою, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Постановою правління Національного банку від 21.01.2004р. №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою зокрема, встановлені загальні правила, види та стандарти розрахунків клієнтів банків, а також вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до інструкції платіжне доручення оформлюється згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Так, одним із реквізитів є «призначення платежу». Платник заповнює його таким чином, аби надати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства. Він же відповідає за дані, зазначені в цьому реквізиті.

У платіжному дорученні, яке є документом про сплату судового збору, у розділі «призначення платежу» мають бути вказані відомості про те. яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується збором.

Необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги) або апеляційної скарги є номер справи, у межах якої подається апеляційна скарга, та дата ухвали суду, що оскаржується. Згідно з ч.5 ст.296 Кодексу адміністративного судочинства до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Отже, квитанція про сплату судового збору за подання апеляційної скарги має містити інформацію про номер справи, у межах якої вона подається, та дату прийняття акта, що оскаржується. В іншому випадку квитанція не є належним доказом сплати збору в установленому порядку та розмірі.

Такі правові позиції викладені в ухвалах Верховного Суду від 31.05.2018р. у справі №922/496/17 та від 16.01.2019р. №905/1057/18.

Платіжне доручення № 2340 від 11.08.2022р., надане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повністю відповідає зазначеним вимогам, а саме у платіжному дорученні в графі призначення платежу будь-який номер справи не вказувався, а зазначено наступне, - «Суд. збір за позовом ГУ ДПС у Дніпроп. обл. до ТОВ «БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС» (ЄДРПОУ 42063618) Дніпр, окр. адмін. суд».

Станом на теперішній час в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа №160/15121/22 за повторним зверненням із позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ «БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС» про стягнення податкового боргу. Зазначаємо, що контролюючий орган повторно звернувся до суду із вищезазначеною позовною заявою після отримання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду про залишення без розгляду позовної заяви по справі № 160/13091/22 від 31.08.2022р.

Оскільки повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому, законом, прямо передбачено законом, відповідно судовий збір сплачений платіжним дорученням про сплату судового збору №2340 від 11.08.2022р. на суму 24 810,00 грн. обліковується як доказ сплати судового збору за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ «БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС», який подано до суду повторно 30.09.2022 р.

Законом України «Про судовий збір» та іншими законодавчими актами жодним чином не передбачено сплату судового збору за повторне звернення із позовною заявою, яку було повернуто позивачу.

Чинним законодавством України, в тому числі Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» ніяким чином не заборонено зарахування неповернутого судового збору, який обліковується за справою в межах якої позовну заяву було повернуто позивачу.

Отже, факт сплати судового збору в межах справи №160/15121/22 підтверджується наявністю на рахунках спеціального Фонду Державного бюджету України невикористаного судового збору за звернення з позовною заявою.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Залишаючи без руху суд виходи з того, що на підтвердження сплати судового збору в сумі 24810,00 грн. до позовної заяви позивачем додано незасвідчену копію платіжного доручення № 2340 від 11.08.2022р. Згідно з інформаційною довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 1424 від 05.10.2022р., платіжне доручення № 2340 від 11.08.2022р. Державна казначейська служба м. Київ про сплату судового збору в сумі 24810,00 грн. за подання адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду станом на 05.10.2022р. прикріплено та обліковується у КП «ДСС» за адміністративною справою № 160/13091/22, яка перебуває в провадженні судді Коренева А.О. Отже копія платіжного доручення № 2340 від 11.08.2022р. не підтверджує сплату судового збору за подання 30.09.2022р. до суду позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у справі № 160/15121/22.

Повертаючи позивачу позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині надання документа, що підтверджує сплату судового збору за подання цього адміністративного позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Щодо висновків суду про зобов`язання позивача сплатити судовий збір за адміністративний позов, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За частиною 8 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до частини 3-5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

З аналізу наведених норм вбачається, що підстави для залишення позовної заяви без руху встановлені саме статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, перелік яких є вичерпним. Також, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави зазначені в ухвалі про залишення позову без руху та ухвали про повернення позову, є підставами передбаченими статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення позову без руху.

Судовим розглядом встановлено, що підставою повернення адміністративного позову стали висновки суду першої інстанції щодо не усунення позивачем у встановлений судом строк недоліків адміністративного позову, а саме з несплати судового збору.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Закон України Про судовий збір від 08.07.2011р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Стаття 3 Закону визначає об`єкти справляння судового збору. Так, за частиною 1 ст.3 Закону, судовий збір справляється, зокрема: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Частина 2 ст.3 Закону визначає випадки коли судовий збір не справляється за подання.

Стаття 6 Закону визначає порядок сплати судового збору. Відповідно до ч. 1, 5 вказаної статті Закону, судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

За повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону № 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.08.2021р. у справі №160/5879/20.

У постанові від 13.02.2019р. Верховний Суд у справі №1540/3297/18 встановивши, що на підтвердження доказів сплати судового збору позивачем при поданні позовної заяви у цій справі було подано платіжне доручення від 16.05.2018р. № 707, яке раніше позивач додавав до первісної позовної заяви у справі № 815/2416/18, та суд повернув позовну заяву у останній справі, дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали, що повторно поданий той же платіжний документ про сплату збору не є належним доказом сплати цього платежу за подання повторної позовної заяви.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2021р. у справі №160/5879/20 зазначив, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону № 3674-VI передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час подання первісного позову й ухвалення оскаржених судових рішень стаття 6 Закону № 3674-VI передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Таке законодавче визначення передбачає, що на час вчинення процесуальної дії позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі звернення до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15 лютого 2022 року (справа №990/39/22), від 03 листопада 2021 року (справа № 9901/447/21).

Як встановлено судами, до позовної заяви на підтвердження сплати судового збору долучено платіжне доручення про сплату судового збору №2340 від 11.08.2022р. на суму 24 810,00 грн.

Водночас судом встановлено, що зазначене платіжне доручення, згідно з інформаційною довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 1424 від 05.10.2022р., прикріплено та обліковується у КП «ДСС» за адміністративною справою № 160/13091/22, яка перебуває в провадженні судді Коренева А.О.

Таким чином, позивачем згідно з вказаним платіжним дорученням сплачений та зарахований судовий збір у межах розгляду іншої адміністративної справи.

Суд враховує, що згідно з ухвалою по справі № 160/13091/22 від 31.08.2022р., позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Водночас Суд зауважує, що згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір, у разі повернення заяви або скарги.

Таким чином, у цьому випаду позивач має право повернути сплачений ним судовий збір згідно з платіжним дорученням, однак така не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.

Зважаючи на викладене, суд зауважує, що неможливість використання документа про сплату судового збору, який подавався до первинної позовної заяви, яку суд повернув позивачу, не обмежує та не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №3674-VI такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була йому повернута.

Посилання позивача в скарзі на судові рішення Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі №609/538/19 в поставові Велика Палата Верхового Суду від 12.10.2021р. у справі № 233/2021/19, в якій Велика Палата Верхового Суду та інші, є помилковим, оскільки обставини та підставі у вказаному рішенні є відмінними від спірних правовідносин.

Стосовно посилання апелянта на положення Конвенції про захист прав людини та рішення Європейського суду по правам людини, суд зазначає, що зазначені висновки мали місце в інших справах Європейського суду та приймались до інших правовідносин, вимоги щодо дотримання строку не суперечить Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Крім того, висновки Європейського суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органу державної влади - суб`єкта владних повноважень.

Правові висновки ЄСПЛ у порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов`язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2020р. у справі № 9901/511/19, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

З огляду на викладене, зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність залишення позову без руху з підстав несплати судового збору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з не усуненням недоліків.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2022р. в адміністративній справі №160/15121/22- залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2022р. в адміністративній справі №160/15121/22 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг-Індастріс" про стягнення податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко

суддяВ.А. Шальєва