Рішення

від 16.02.2023 по справі 734/3458/20

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/15/23 Справа № 734/3458/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 лютого 2023 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Домашенка Ю.М.,

секретар судового засідання Гузенко Т.О.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Самсонової Д.Г.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубгаз - Борова» про стягнення несплаченої заробітної плати за роботу під час щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубгаз - Борова» (далі Відповідач) про стягнення несплаченої заробітної плати за роботу під час щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, моральної шкоди. Позовні вимоги мотивує тим, що перебував у трудових відносинах з Відповідачем з 07.10.2016 по 08.07.2019, працюючи охоронником. Протягом 2017 2018 років Відповідач позбавляв Позивача частини щорічної відпустки у кількості 10 днів. Після закінчення 14 днів відпустки Відповідач в особі начальника відділу охорони та контрольно-пропускного пункту вимагав з`являтися на чергову вахту у період своєї не використаної щорічної відпустки (залишок по 10 днів відпустки в 2017 та 2018 роках) на наступні 14 днів вахти. В період виконання роботи під час знаходження у щорічних відпустках, а саме, з 16.10.2017 по 26.10.2017 та з 17.09.2018 по 26.09.2018 Позивач заробітної плати не отримував. 08.07.2019 Позивач звільнений за ч. 1 ст. 38 КЗпП. В зв`язку з тим, що Відповідач не виплатив Позивачу заробітну плату за роботу в період щорічної основної відпустки, Позивач просить стягнути з Відповідача: 13842.70 грн. заборгованості по заробітній платі (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів); 309540 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (без утримання прибутковою податку та інших обов`язкових платежів); 10304.51 грн. індексації заробітної плати (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів); 2196.20 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів). Крім того, діями Відповідача, які полягали у ненаданні частини щорічної основної відпустки, Позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях, втраті душевного спокою, позбавленого часу на виховання двох малолітніх дітей, працюючи під час щорічної основної відпустки та втрати зароблених коштів для родини в зв`язку з чим Позивач просить стягнути з Відповідача 35000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідач подаввідзив напозовну заяву,згідно зяким відповідно п. 5.7 Колективною Договору для працівників Товариства тривалість основної щорічної відпустки визначено у 24 календарних дні. Наказом Товариства від 27.09.2017 № 38-к тм Позивачу було надано 24 календарні дні щорічної відпустки з 02.10.2017 по 26.10.2017 за відпрацьований період з 07.10.2016 по 06.10.2017. Заробітна плата за 24 календарні дні зазначеної щорічної відпустки перерахована на особовий картковий рахунок позивача 29.09.2017 в сумі 6067.44 грн. Наказом Товариства від 27.08.2018 № 54-к тм Позивачу було надано 24 календарні дні щорічної відпустки з 03.09.2018 по 26.09.2018 за відпрацьований період з 07.10.2017 по 06.10.2018. Заробітна плата за 24 календарні дні щорічної відпустки перерахована на особовий картковий рахунок позивача в сумі 8715.25 грн. Відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати та розрахункових листків за вересень 2017 року, серпень 2018 року відомостей про виплату заробітної плати, Відповідач нараховув Позивачу заробітну плату за основну щорічну відпустку у повному обсязі, виплачував її вчасно та у відповідності до вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України. Таким чином Відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства й порушення будь-яких прав Позивача не допускав. Протягом часу роботи на підприємстві, Позивач не подав до керівництва жодної заяви чи доповідної записки щодо порушення його прав для здійснення відповідного розслідування та встановлення, що свідчить про відсутність будь-яких порушень зі сторони роботодавця.

Позивач подав відповідь на відзив, згідно з яким претензій до Відповідача з приводу належним чином оформлених щорічних чергових відпусток не має, оскільки він отримав відповідні суми відпускних. Однак надалі посадові особи Відповідача, порушуючи вимоги трудового законодавства, змушували під загрозою звільнення після 14 днів відпочинку у щорічній відпустці працювати саме в період такої відпустки, тобто, Позивач продовжував виконувати протягом двох років поспіль у період щорічної основної відпустки свої посадові обов`язки охоронника та повинен був отримати заробітну плату, а робочі дні повинні були бути зазначеними у табелях обліку робочого часу за жовтень 2017 року та вересень 2018 року, заробітна плата за відпрацьованих 10 днів під час перебування у щорічній відпустці не виплачена, а табелі обліку робочого часу сфальсифіковані Відповідачем.

Відповідачем подано додаткові пояснення до відповіді на відзив, згідно з якими Позивач безпідставно наголошує на підробленні Табелів обліку робочого часу та зазначення невірних відомостей, оскільки керівником структурного підрозділу заповнювався Табель у відповідності з відпрацьованим часом працівника. Змінні графіки роботи ТОВ «Кубгаз Борова» затверджені на весь 2017 рік з щомісячною розшифровкою, у зв`язку з тим, що обліковий період підсумованого обліку робочого часу, що запроваджений у товаристві становить календарний рік. Змінні графіки роботи з червня 2017 року по грудень 2017 року були розраховані з урахуванням встановленої норми робочого часу в Україні на 2017 рік та доданих графіків роботи за січень-травень 2017 року з попереднім режимом роботи: п`ятиденний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю.

У судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Свідок ОСОБА_3 під час допиту у судовому засіданні пояснив, що з жовтня 2016 року по липень 2019 року разом з Позивачем працював у Відповідача охоронником вахтовим методом 14 робочих днів/14 вихідних. Приїздили на підприємство транспортом Позивача, який забирав їх з Києва. Їх дільниця розташовувалася в полі на Ольгівському газоконденсатному родовищі поблизу м. Кремінна Луганської області. Проживали з Позивачем у вагончику. Відпустка надавалася терміном 24 дні. Проте, через 14 днів після початку відпуски, за вимогою керівництва, під погрозою звільнення виходили на роботу і працювали безоплатно. Бачив, як у 2017-2018 роках Позивач їхав на роботу у період відпустки. На пропозицію здійснити оплату за роботу в період відпустки Відповідачем було відмовлено. У табелях ставилися робочі дні, але кошти за них не отримували. На підприємстві велися: журнал відвідування на об`єкті, журнал заїзду автотранспорту, журнал відвантажень та журнал приймання-здачі зміни.

Судовим розглядом цивільної справи встановлено наступне.

Наказом ТОВ «Кубгаз-Борова» від 06.10.2016 № 24-к тр ОСОБА_1 прийнято охоронником Відділу охорони та контрольно-пропускного режиму з 07.10.2016 в порядку переведення із ТОВ «КУБ-ГАЗ».

Згідно з конфіденційним повідомленням про встановлення посадового окладу від 06.10.2016 № 28, посадовий оклад охоронника становить 8700 грн. Із зазначеним повідомленням ОСОБА_1 під підпис ознайомлений 07.10.2016.

Згідно з Наказом ТОВ «Кубгаз-Борова» від 08.07.2019 № 49-к тр ОСОБА_1 звільнено з посади охоронника Відділу охорони та контрольно-пропускного режиму з 08.07.2019 за власним бажанням, відмінено з 08.07.2019 доручення ОСОБА_1 охороннику Відділу охорони та контрольно-пропускного режиму, виконання обов`язків водія автотранспортних засобів в порядку суміщення професій та дорученого головному бухгалтеру провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 та виплатити йому компенсацію за 18 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 07.10.2018 по 08.07.2019.

Відповідно до умов Колективного договору, укладеного між власниками і трудовим колективом ТОВ «Кубгаз-Борова» на 2015-2017 роки, затвердженого 05.05.2015 Протоколом загальних зборів трудового колективу за № 3 та зареєстрованого 13.11.2015 Управлінням соціального захисту Борівської РДА за № 52, норма тривалості робочого часу працівників підприємства складає 40 годин на тиждень, вихідні дні - субота і неділя; тривалість щорічної основної відпустки для працівників підприємства складає 24 календарні дні; графік чергових щорічних відпусток затверджується працедавцем до 5 січня поточного року з урахуванням побажань працівників, які надаються відділу кадрів до 20 грудня попереднього року.

Згідно з п. п. 2.1, 3.1 Положення про оплату праці працівників ТОВ «Кубгаз-Борова» (Додаток 1 до Колективного договору) на підприємстві встановлюється почасово-преміальна система оплати праці, при якій працівникам оплачується за фактично відпрацьований час, а також виплачуються премії за результатами роботи за квартал. При цьому фактично відпрацьований час оплачується виходячи з встановленого окладу. Облік фактично відпрацьованого часу працівників, оплата праці яких здійснюється за почасово-преміальною системою, ведеться на підставі табелів обліку використання робочого часу.

Згідно з п. 6.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Кубгаз-Борова» (Додаток 3 до Колективного договору) на безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51). При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно, відповідно графіків.

23.03.2017 Позивач під підпис ознайомлений про зміну істотних умов праці, а саме про те, що з 01.06.2017 йому буде встановлено змінний режим роботи та почасова тарифна ставка в розмірі 51.57 грн.

З 01.06.2018 почасова тарифна ставка Позивача становить 67.00 грн.

Наказом директора ТОВ «Кубгаз Борова» від 31.05.2017 № 20 ОД, ОСОБА_1 встановлено з 01.06.2017 змінний режим роботи з підсумованим обліком робочого часу погодинну систему оплати праці та оплату праці згідно зі штатним розписом. При цьому наказано затвердити змінні графіки роботи для працівників Відділу охорони та контрольно-пропускного режиму.

Згідно з наказом директора ТОВ «Кубгаз-Борова» від 27.09.2017 № 38-к тм ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку на 24 календарних дні з 02.10.2017 по 26.10.2017 за період роботи з 07.10.2016 по 06.10.2017.

Згідно з наказом директора ТОВ «Кубгаз-Борова» від 27.08.2018 № 54-к тм ОСОБА_1 надано основну щорічну відпустку на 24 календарних дні з 03.09.2018 по 26.09.2018 за період роботи з 07.10.2017 по 06.10.2018.

12.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Кубгаз-Борова» із письмовою вимогою нарахувати та виплатити йому заробітну плату за роботу 10 днів в період відпустки з 16.10.2017 по 26.10.2017, а також в період відпустки з 17.09.2018 по 26.09.2018, компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в 2017 та 2018 роках, індексацію заробітної плати в 2017 та 2018 роках; середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з 16.10.2017 по дату звільнення 08.07.2019 та моральну шкоду в порядку ст. 237-1 КЗпП.

Із листа ТОВ «Кубгаз Борова» від 15.10.2020 № 114 вбачається, що Товариством була виплачена ОСОБА_1 заробітна плата в повному обсязі.

Згідно з довідкою ТОВ «Кубгаз-Борова» від 15.10.2020 № 115, дохід ОСОБА_1 за період з 07.10.2016 по 08.07.2019 склав 381427.75 грн.

Згідно з довідкою ТОВ «Кубгаз Борова» від 15.10.2020 № 116, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за період роботи в ТОВ «Кубгаз Борова» з 07.10.2016 по 07.07.2019 становила 13536.42 грн.

Із розрахункового листка за жовтень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 6067.44 грн. за відпустку в період з 02.10.2017 по 26.10.2017. Відпрацьованих робочих днів 4.

Із розрахункового листка за серпень 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 8715.25 грн. за відпустку в період з 03.09.2018 по 26.09.2018. Відпрацьованих робочих днів 6.

Позивачем було надано копії журналу пропусків автотранспорту на режимний об`єкт ТОВ «Кубгаз-Борова», який стосується періоду травень-червень 2018 року і який містить підписи як Позивача, так і інших охоронників підприємства.

Пунктом 2.10. Робочої інструкції охоронника відділу охорони та контрольно-пропускного режиму, затвердженої директором ТОВ «Кубгаз-Борова» 05.10.2016, встановлено, що охоронник приймає та здає об`єкт або вантажі, що перевозяться, із записом про це в журналі приймання-здавання об`єкта під охорону.

Відповідно до пунктів 6.2., 7.1. вказаної інструкції охоронник виконує роботу у складі бригади охоронників (не менше двох працівників). В робочому порядку взаємодіє з напарниками: приймає і здає чергування згідно з графіком роботи, доповідаючи про всі виявлені порушення та недоліки, що виникли на протязі зміни. Місцезнаходженням робочого місця охоронника є контрольно-пропускний пост охорони Установки з підготовки газу Ольгівського газоконденсатного родовища, що знаходиться за адресою: Луганська область, Кремінський район, Макіївська сільська рада «Газове родовище».

ТОВ «Кубгаз-Борова» заперечує наявність на підприємстві журналів приймання-здавання об`єкта під охорону, в`їзду-виїзду транспортних засобів на територію об`єкта, прийняття і здачі чергування згідно з графіком роботи. Проте при цьому відповідач не надає доказів наявності інших способів ведення контролю за роботою охоронників товариства, враховуючи специфіку роботи такого підприємства та його контрольно-пропускний режим.

З урахуванням того, що ведення відповідних журналів передбачено робочою інструкцією охоронника відділу охорони та контрольно-пропускного режиму, а Відповідачем не спростовано належними, допустимими та достатніми доказами факту ведення працівниками товариства таких журналів, суд розцінює ненадання Відповідачем зазначених журналів як намагання приховати виконання Позивачем посадових обов`язків в період відпустки.

Акт інспекційноговідвідування (невиїзногоінспектування)юридичної особи(фізичноїособи),яка використовуєнайману працю,від 21.07.2020№ ХК14480/286/АВ,лист ГоловногоУправління Держпраців Харківськійобласті від22.07.2020№ Г-146/Г-347/Г-417/УГЛ/02.02/12-09/7224,постанову БорівськогоВП ІзюмськогоВП ГУНПв Харківськійобласті від27.10.2020про закриттякримінального провадження№ 12020225230000043від 20.10.2020за ознакамикримінального правопорушення(злочину),передбаченого ч.1ст.172КК України,листи начальникавідділу дізнанняГУНП вХарківській областівід 29.01.2021№ Г-5ур.л./119-49/01-2021та від20.12.2021№ Г-172ур.л./119-49/01-2021,лист заступниканачальника відділудізнання ГУНПв Харківськійобласті від21.05.2021№ Г-72ур.л./119-49/01-2021,надані навиконання ухвалсуду інформаціїТОВ «лайфселл»та ПрАТ«Київстар», відповідь ГУДержпраці уХарківській областівід 06.12.2021№ 12-15-109/02.02./12-07/12956,доповідну вих.б/нвід 13.04.2020,ухвалу Борівськогорайонного судуХарківської областівід 16.10.2020,письмове ОСОБА_1 від 06.07.2018,02.06.2017,доповідну записку ОСОБА_4 від 18.07.2018,заяву Відповідачапро вчиненнякримінального правопорушеннявід 27.01.2021за №31,суд неприймає доуваги,оскільки вонине містятьінформації щодопредмету доказування,тобто єненалежними доказами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Статтею 74 КЗпП України встановлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 75 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення Позивача 08.07.2019) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Із змінного графіку роботи за жовтень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 працював 01.10.2017 та з 16.10.2017 по 29.10.2017.

Із змінного графіку роботи за вересень 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 працював з 01.09.2018 по 02.09.2018 та з 17.09.2018 по 26.09.2018.

Із табелів обліку робочого часу вбачається, що з 01.09.2017 по 30.09.2017 Головач відпрацював 16 днів; з 01.10.2017 по 31.10.2017 відпрацював 4 дні, з 16.10.2017 по 26.10.2017 перебував у відпустці; з 01.11.2017 по 30.11.2017 відпрацював 14 днів; з 01.08.2018 по 31.08.2018 відпрацював 17 днів; з 01.09.2018 по 30.09.2018 6 днів, з 17.09.2018 по 26.09.2018 перебував у відпустці; з 01.10.2018 по 31.10.2018 відпрацював 14 днів.

Проте відомості табелів обліку робочого часу за жовтень 2017 року та вересень 2018 року не узгоджуються із змінними графіками роботи на жовтень 2017 року та вересень 2018 року, які погоджені головним інженером товариства і уповноваженим представником трудового колективу, а також з якими були ознайомлені під підпис охоронники, в тому числі і позивач, і відповідно до якого ОСОБА_1 не працював лише в період з 02.10.2017 по 15.10.2017 та з 30.10.2017 по 31.10.2017, з 03.09.2018 по 16.09.2018.

При цьому, Відповідачем не надано доказів на підтвердження внесення змін у вже затверджені змінні графіки роботи та доказів на спростування наданих позивачем доказів (змінних графіків).

Враховуючи, що з 01.06.2017 почасова тарифна ставка для Позивача складала 51.57 грн. * 11 год. (враховуючи п. 6.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Кубгаз Борова») = 567.27 грн. (заробітна плата за одну зміну) * 10 днів = 5672.70 грн. + 800 грн. щомісячна доплата згідно наказу Відповідача від 31.05.2017 № 25-к тр = 6472.70 грн. - сума заборгованості по заробітній платі за жовтень 2017 року; а з 01.06.2018 погодинна тарифна ставка = 67 грн. згідно наказу від 10.05.2018 № 37-к тр * 11 год. (враховуючи п. 6.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Кубгаз Борова») * 10 днів = 7370 грн. - сума заборгованості по заробітній платі за вересень 2018 року.

Таким чином, загальна сума заборгованості невиплаченої заробітної плати складає 13842.70 грн., яку належить стягнути з Відповідача на користь Позивача.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, ч. 1 зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим, у ч. 2 цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.03.2020 (справа № 370/1754/15-ц) та у постанові від 24.06.2020 (№ 500/6631/16-ц).

Враховуючи наведене, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, моральної шкоди Позивачем не пропущено.

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об`єктом індексації грошових доходів населення є, зокрема, оплата праці ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Розрахунок індексації невиплаченої заробітної плати Позивачу проведено вірно і Відповідачем не спростовано. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2196.20 грн індексації заробітної плати (без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) - ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженої постановою КМУ від 20.12.1997 № 1427, встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

За період невиплати заробітної плати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми невиплаченої заробітної плати на коефіцієнт приросту споживчих цін і становить 10304.51 грн. (13842.70 * 74.44 / 100).

Відповідачем вказаний розрахунок втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не спростований і вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь Позивача.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обо`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Втім, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 (справі № 761/9584/15-ц).

Так, Позивач просить стягнути з Відповідача 309540 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Розрахунок проведено шляхом множення суми середньоденного заробітку, який складає 737 грн. (почасова ставка - 67 грн. * 11 год. робочого дня) на 420 робочих днів.

Однак, заявлена сума стягнення середнього заробітку є неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості зі сплати заробітної плати, характером цієї заборгованості в зв`язку з чим суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності Відповідача за прострочення належних виплат у розмірі 13842.70 грн., що відповідає розміру заборгованості по заробітній платі.

У п. 9 ч. 2 ст.16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма права містить перелік юридичних фактів, що є підставою виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд приймає доводи Позивача про те, що порушення його трудових прав призвело до заподіння моральної шкоди, оскільки його було позбавлено часу у щорічних відпустках на виховання двох малолітніх дітей та зароблених коштів для родини, а також змушено вживати додаткові зусилля для організації свого життя, що пов`язане з оформленням документів, листуванням з Управлінням праці, ініціюванням проведення перевірок роботодавця, написанням скарг та витрачанням часу для звернення до суду за захистом свої прав.

При цьому, вирішуючи питання про розмір компенсації Позивачу моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав Позивач, їх тривалості та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, в зв`язку з чим вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах, зокрема, про стягнення заробітної плати.

Згідно із ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що Позивач звільнений від сплати судового збору за задоволену вимогу про стягнення заробітної плати, із Відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 840.80 грн.

Крім того, Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 3363.20 грн. судового збору за 4 вимоги: про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, моральної шкоди (840.80 х 4). Ураховуючи часткове задоволення позову, із Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1959.42 грн. (37.60 +840.80+840.80+240.22).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 368 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Кубгаз-Борова» простягнення несплаченоїзаробітної платиза роботупід часщорічної відпустки,середнього заробіткуза весьчас затримки,сум індексаціїзаробітної платита компенсаціївтрати частинизаробітної плати,моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубгаз - Борова» на користь ОСОБА_1 13842 (тринадцять тисяч вісімсот сорок дві) гривні 70 копійок заборгованості по заробітній платі (без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубгаз - Борова» на користь ОСОБА_1 13842 (тринадцять тисяч вісімсот сорок дві) гривні 70 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку (без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубгаз - Борова» на користь ОСОБА_1 2196 (дві тисячі сто дев`яносто шість) гривень 20 копійок індексації заробітної плати (без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубгаз - Борова» на користь ОСОБА_1 10304 (десять тисяч триста чотири) гривні 51 копійку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубгаз - Борова» на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубгаз - Борова» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1959 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 42 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубгаз - Борова» на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.02.2023.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство зобмеженою відповідальністю«Кубгаз -Борова» (63801, Харківська область, Борівський район, смт Борова, вул. Підлиманська, буд. 25, ЄДРПОУ: 39428224).

Суддя Ю.М. Домашенко