Постанова

від 22.02.2023 по справі 570/1154/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року

м. Рівне

Справа № 570/1154/21

Провадження № 22-ц/4815/269/23

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шимківа С.С.,

суддів: Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ДП "Клеванське лісове господарство",

правонаступник відповідача ДП "Костопільське лісове господарство",

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Клеванське лісове господарство", правонаступником якого є Державне підприємство "Костопільське лісове господарство" на рішення Рівненського районногосуду Рівненськоїобласті від 17листопада 2022року (ухваленеу складісудді ШтогунаО.С.;повний текстрішення виготовлено25листопада 2022року)у справіза позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства"Клеванськелісове господарство" про стягнення не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати,-

в с т а н о в и в :

18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державногопідприємства "Клеванськелісове господарство" про стягнення не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він працював на посаді директора ДП "Клеванське лісове господарство" на підставі контракту укладеного 30 жовтня 2014 року між ним та Державним агентством лісових ресурсів України.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 242-к від 26 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП "Клеванське лісове господарство" на підставі пункту 8 ст. 36 КЗпП України, з підстав передбачених підпунктом "б" пункту "26" контракту за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 27 березня 2020 року вищевказаний наказ №242-к від 26 липня 2017 року "Про припинення трудового договору та звільнення з посади ОСОБА_1 " визнано незаконним та скасовано, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про поновлення на посаді директора ДП "Клеванське лісове господарство, визнано звільненим ОСОБА_1 з посади директора ДП "Клеванське лісове господарство" з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії контракту з 29 жовтня 2019 року та стягнуто з ДП "Клеванське лісове господарство" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2017 року по 29 жовтня 2019 року в розмірі 569 415 грн. 42 коп.

ДП "Клеванське лісове господарство" лише 18 грудня 2020 року провело повний розрахунок за середнім заробітком за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2017 року по 29 жовтня 2019 року, який підлягав сплаті 29 жовтня 2019 року при звільненні позивача в зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Оскільки повна виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2017 року по 29 жовтня 2019 року, який підлягав сплаті позивачу 29 жовтня 2019 року при звільненні в зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідачем була здійснена лише 18 грудня 2020 року, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробітку за увесь час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 30 жовтня 2019 року по 18 грудня 2020 року включно, тобто 1004 грн. 26 коп. середньоденного заробітку за 287 днів затримки виплати, що становить 288222 грн. 62 коп.

Просив судстягнути зДП "Клеванськелісове господарство"середній заробітокза увесьчас затримкивиплати заробітноїплати призвільненні заперіод з30жовтня 2019року по18грудня 2020року включнов сумі288222грн.62коп.

Рішенням Рівненського районногосуду Рівненськоїобласті від 17 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 доДержавного підприємства"Клеванськелісове господарство" про стягнення не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати - задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства "Клеванське лісове господарство" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати сум належних звільненому працівникові за період з 30 жовтня 2019 року по 18 грудня 2020 року включно в розмірі 288222 (двісті вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дві) гривні 62 копійки.

Стягнуто з Державного підприємства "Клеванське лісове господарство" на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 2882 гривні 23 копійки сплаченого судового збору.

Рішення мотивовано тим, що враховуючи те, що між ДП "Клеванське лісове господарство" та ОСОБА_1 був наявний спір про дату і підстави звільнення та розмір заробітної плати, яка підлягала виплаті останньому при звільненні, який вирішений рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2022 року на користь позивача, а тому, в силу положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача відшкодування у вигляді середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день фактичного розрахунку.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ДП "Клеванське лісове господарство" оскаржило його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що за одне звільнення не можливо одночасно застосовувати стягнення середнього заробітку за ст. 117 КЗпП України та за ст. 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку.

Суд не правильно встановив час з якого виник обов`язок у роботодавця сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, що стягнуто рішенням у справі № 570/3141/17.

Обов`язок виплати коштів у ДП "Клеванське лісове господарство" виник не з 08.09.2020 року, а лише 13.05.2022 року, після ухвалення рішення у справі № 570/3141/17.

29 жовтня 2019 року (дата закінчення контракту) у ДП "Клеванське лісове господарство" жодних обов`язків перед ОСОБА_1 не виникло.

Судом не враховано факт відсутності ОСОБА_1 на роботі у день звільнення.

Якщо працівник не перебував на роботі в день звільнення, він повинен звернутися до роботодавця із вимогою про розрахунок.

Просить суд скасувати оскражуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

11 січня 2023 року ДП "Костопільське лісове господарство" подало до суду заяву про залучення його до участі у справі як правонаступника ДП "Клеванське лісове господарство".

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2023 року залучено ДП "Костопільське лісове господарство" до участі у справі як правонаступника ДП "Клеванське лісове господарство".

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2014 року між Державним агентством лісових ресурсів України та ОСОБА_1 укладено контракт терміном по 29 жовтня 2019 року (а.с. 96).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №242-к від 26 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП "Клеванське лісове господарство" на підставі пункту 8 ст. 36 КЗпП України, з підстав передбачених підпунктом "б" пункту "26" контракту за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом (а.с. 101).

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 27 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, ДП "Клеванське лісове господарство", третя особа "Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства" визнано незаконним та скасовано наказ №242-к від 26 липня 2017 року "Про припинення трудового договору та звільнення з посади ОСОБА_1 ". Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про поновлення на посаді директора ДП "Клеванське лісове господарство. Визнано звільненим ОСОБА_1 з посади директора ДП "Клеванське лісове господарство" з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії контракту з 29 жовтня 2019 року та стягнуто з ДП "Клеванське лісове господарство" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2017 року по 29 жовтня 2019 року в розмірі 569 415 грн. 42 коп (а.с. 5-16).

Постановою Рівненського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року вищевказане рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 27 березня 2020 року було залишено без змін.

Згідно виписки із банківського рахунку в АТ КБ "ПриватБанк", відкритого на ім`я ОСОБА_1 в період з 17 вересня по 18 грудня 2020 року відповідач провів повний розрахунок із позивачем, виплативши йому всю суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2017 року по 29 жовтня 2019 року (а.с. 17).

14 квітня 2021 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 27 березня 2020 року та постанова Рівненського апеляційного суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, ДП "Клеванське лісове господарство", третя особа "Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства" були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, ДП "Клеванське лісове господарство", третя особа "Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства", яке набрало законної сили 13 травня 2022 року визнано незаконним та скасовано наказ №242-к від 26 липня 2017 року "Про припинення трудового договору та звільнення з посади ОСОБА_1 ". Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про поновлення на посаді директора ДП "Клеванське лісове господарство. Визнано звільненим ОСОБА_1 з посади директора ДП "Клеванське лісове господарство" з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії контракту з 29 жовтня 2019 року та стягнуто з ДП "Клеванське лісове господарство" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2017 року по 29 жовтня 2019 року в розмірі 569 415 грн. 42 коп. (а.с. 129-132).

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

На підставі положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача відшкодування у вигляді середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з моменту звільнення 30 жовтня 2019 року (29 жовтня 2019 року закінчення терміну дії контракту позивача) по день фактичного розрахунку із ним 18 грудня 2020 року у розмірі 288222 грн 62 коп, що правильно обраховано судом, відповідно доПостанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Доводи апеляційної скарги стосовно неможливості однчоасного застосування стягнення на підставі ст.ст. 117 та 235 КЗпП України у спірних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки у цьому спорі місцевим судом не застосовано положення ст. 235 КЗпП України, а застосовано правила ст.ст. 116, 117 КЗпП України щодо відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Між тим, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так, працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тому цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Наведене узгоджується з правовою позицією, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), де касаційний суд, зокрема, зазначив, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З оглядуна обставинисправи,те що тривалість періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних, була пов`язана, зокрема з вирішенням спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, колегія суддів вважає справедливим та пропорційним визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат у сумі 30 000 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а розмір компенсації ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшенню з 288222 гривні 62 копійок до 30000 грн.

Частиною 13ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційним судом змінено розмір компенсації ОСОБА_1 середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні зменшеноз 288222гривні 62копійок до30000грн., судовий збір необхідно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме до стягнення з відповідача підлягає 288,2 грн судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за розгляд справи судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Клеванське лісове господарство", правонаступником якого є Державне підприємство "Костопільське лісове господарство" задовольнити частково.

Рішення Рівненського районногосуду Рівненськоїобласті від 17листопада 2022року змінити, зменшивши розмір компенсації ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає до стягнення з Державного підприємства"Клеванськелісове господарство" з 288222 гривні 62 копійки до 30000 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Клеванське лісове господарство", правонаступником якого є Державне підприємство "Костопільське лісове господарство" на користь ОСОБА_1 288,20 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2023 року.

Головуючий суддя Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Гордійчук С.О.