Постанова

від 22.02.2023 по справі 916/1730/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1730/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Кияшко Р.О.

за участю представників:

від прокуратури: Лляна О.А.

від Ізмаїльської районної державної адміністрації: не з`явився

від Кілійського міжрайонного управління водного господарства: Багно В.С.

від Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс: Балан М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення господарського суду Одеської області від 08.11.2022, суддя І інстанції Рога Н.В., повний текст якого складено 18.11.2022 в м. Одесі

у справі: №916/1730/22

за позовом: керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації

до відповідачів:

1.Кілійського міжрайонного управління водного господарства;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс

про визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс та Кілійського міжрайонного управління водного господарств, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив визнати недійсним укладений між відповідачами Договір №334 від 16.06.2020 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції ЗНС-1 Кілійської рисової зрошувальної системи та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс звільнити штучну водойму підвідного каналу до насосної станції ЗНС-1 Кілійської рисової зрошувальної системи, площею 5,0 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що укладаючи спірний договір відповідачі мали намір приховати правовідносини позички, оскільки умовами спірного договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою під водним об`єктом з метою здійснення підприємницької діяльності (вирощування та реалізація риби), а у самому договорі закріплено удавану мету з якою використовується земельна ділянка - очищення каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження, а тому, фактично земельна ділянка з розташованим на ній підвідним каналом до насосних станцій ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи передана у строкове безоплатне користування. При цьому, виходячи з аналізу умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс буде здійснювати діяльність у сфері рибництва (аквакультури) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування та ветеринарного свідоцтва, звітності за формою №1А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури за 20_ р.» та спеціальних форм первинної документації для суб`єктів рибного господарства (№А-01- №А-22), передбачених наказом Мінагрополітики від 19.06.2012 №362, а також за відсутності контролю з боку працівників рибоохорони та ветеринарно-санітарного контролю. Прокурор наполягає, що оскільки спірний договір не є договором по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосних станцій «ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи», а є прихованим договором позички, таким чином, на думку прокурора, спірний договір суперечить вимогам закону та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже наявні підстави для визнання його недійсним. Між цим, оскаржуючи спірний договір прокурор заявив вимогу про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс звільнити штучну водойму підвідного каналу до насосних станцій, як похідну вимогу від вимоги про визнання договору недійсним

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2022 відкрито провадження у справі №916/1730/22.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №916/1730/22 у задоволенні позову керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс та Кілійського міжрайонного управління водного господарства про визнання недійсним Договору №334 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції ЗНС-1 Кілійської рисової зрошувальної системи від 16.06.2020 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс та Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства, та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс звільнити штучну водойму підвідного каналу до насосної станції ЗНС-1 Кілійської рисової зрошувальної системи, площею 5,0 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області відмовлено повністю.

Вказане рішення обгрунтоване тим, що надаючи оцінку правовій природі спірного договору, господарський суд дійшов висновку про те, що договір є змішаним та містить елементи договору про спільну діяльність та договору про надання послуг/робіт, в даному випадку по біологічному очищенню (біомеліорації). Твердження прокурора про те, що спірний договір є удаваним та містить ознаки договору позички до уваги господарського суду не приймається з огляду на помилковість таких висновків прокурора, оскільки жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс не передавалось, а Кілійське міжрайонне управління водного господарства продовжує володіти та користуватися каналом, виконує в тому числі функції з постачання води, роботи з очищення якої проводяться Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс на виконання умов договору.

Щодо тверджень прокурора про відсутність у спірному договорі зобов`язань Кілійського міжрайонного управління водного господарства по здійсненню оплати Товариству з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс за виконані послуги/роботу, тобто не визначення ціни роботи (надання послуги), яка є істотною умовою для таких видів договорів, господарський суд зазначив, що враховуючи те, що укладений сторонами договір містить в собі елементи договору про спільну діяльність, суть якої є досягнення сторонами певної мети, що не суперечить закону, яка в тому числі включає очищення водного об`єкту Кілійського міжрайонного управління водного господарства, та приймаючи до уваги, що виходячи зі свободи договору відповідачі домовились на певних умовах знайти перетин інтересів кожного відповідача, що для Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс може полягати і у вилученні надлишкової (старшевікової) кількості риб-біомеліораторів, що, на думку суду, не суперечить чинному законодавству та не є підставою для визнання договору недійсним.

Також господарський суд встановив, що матеріали справи не містять та прокурором не доведено обставини отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура). Окрім того, матеріали справи також не містять доказів того, що спірний договір був укладений з метою отримання вищевказаної аквапродукції та її подальшої реалізації (товарна аквакультура) відповідачами по справі, оскільки будь-яких підтверджень реалізації відповідачами риб-меліорантів та раків третім особам до матеріалів справи не надано. Також вилучення старшевікових видів риб та вилов хижих та малоцінних видів риб ґрунтується на умовах договору.

Враховуючи, що вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ Дунайагросервіс звільнити штучну водойму підвідного каналу до насосної станції ЗНС-1 Кілійської рисової зрошувальної системи, площею 5,0 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, є похідними від вимог про визнання недійсними Договору, у задоволенні яких судом відмовлено, суд дійшов висновку також про відмову у задоволенні вимог в цій частині.

Не погодившись із вказаним рішення, 14.12.2022 заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №916/1730/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокуратури задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що останнім належними, достовірними та юридично спроможними доказами підтверджено, що укладений спірний договір за своєю природою є прихованим договором позички державного майна земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом. На думку апелянта, під виглядом діяльності з біологічного очищення штучної водойми відповідач фактично отримав у безкоштовне користування строком до 2040 року (з можливістю пролонгації договору на 15 років) штучну водойму підводного каналу до насосної станції «ЗНС-1 Кілійської рисової зрошувальної системи» площею 5 га для здійснення аквакультури, що фактично використовується для вселення, вирощування та виловом водних біоресурсів. Тобто набуло можливості використовувати водойму для здійснення власної господарської діяльності.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що постійне виконання певних робіт/послуг не свідчить, що Міжколгоспного-Дунайський канал знаходиться в користуванні у Кілійського міжрайонного управління водного господарства, тоді як господарська діяльність останнього, як за первісною редакцією договору, так і після внесення змін відповідно до угоди №2 від 30.09.2022, якою здійснено формальну заміну слів по тексту договору «з надання водойми у користування» на «надання безперешкодного доступу до водойми», у будь-якому разі пов`язана із вселенням, вирощуванням та виловом водних біоресурсів у водному об`єкті. При цьому на переконання апелянта, угода №2 від 30.09.2022 укладена лише з метою створення штучної видимості відповідності укладеного правочину вимогам законодавства та приховання ознак його удаваності, крім того відповідна угода укладена саме під час розгляду позовної заяви в суді першої інстанції.

Також скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно визначив правову природу оспорюваного договору у вигляді змішаного договору з елементами договорів надання послуг та підряду, оскільки у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб, відтак, суд неправомірно ототожнив обов`язки відповідача за договором у вигляді одночасно надання послуг та виконання робіт.

Крім того, прокурор не погоджується з висновком суду, що встановлення ціни у договорах підряду та надання послуг є необов`язковим, а такі договори можуть бути безоплатними, оскільки, на думку апелянта, це прямо спростовується положеннями ч.1. ст.837 та ч.1 ст.901 ЦК України.

Також, як зазначає скаржник, сторонами не надано, а судом першої інстанції взагалі не досліджувалось питання чи відбувалась очистка водойми від водної рослинності за період дії договору, що є головною метою вказаного договору, отже, вказане свідчить про відсутність наміру здійснювати зариблення водойми саме з метою її очищення та незацікавленність Кілійського МУВГ при укладанні оспорюваного договору в отриманні якісних та своєчасних робіт, метою яких мало б бути покращення стану водойми та підтверджує той факт, що договір укладено саме з метою передачі земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс, яке, на думку апелянта, стало фактичним володільцем майна (штучної водойми підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-1 Кілійської рисової зрошувальної системи») для здійснення останнім рибозведення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі у справі №916/1730/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 та призначено справу №916/1730/22 до розгляду на 22.02.2023 об 11:30.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс, в якому останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №916/1730/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс зазначає, що прокурором не було додано жодного доказу який би підтверджував, що відповідачами укладено договір позички, оскільки своєрідність договору позички полягає в тому, що передаючи річ у користування, позичкодавець не отримує зустрічного задоволення, прямої вигоди. Між тим в даному випадку роботи з біомеліорації які виконуються по оспорюваному договору забезпечать Кілійське МУВГ чистою водоймою та заощадить витрачання великих грошових сум на очищення водойми.

Стосовно аргумента скаржника про фактичне володіння ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс відповідач вказує, що жодних прав та обов`язків щодо вказаної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом передано не було, що додатково підтверджується тим фактом, що в Реєстрі речових прав та обмежень відсутній новий власник чи користувач цієї земельної ділянки на якій розташована водойма.

Також відповідач вказує, що твердження апелянта про наявність у відповідача можливості щорічно здійснювати вилов водних біоресурсів в обсягах, що відповідатимуть показникам самостійного господарства із вирощування рибних ресурсів це лише припущення, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження обсягів (показників), що відповідають самостійному господарству із розведення рибних ресурсів, та вилову рибних ресурсів.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс наголошує, що спірний договір має всі істотні умови та передбачає, зокрема, можливість останнім здійснювати вилов, що і буде його винагородою і, по суті, є ціною договору.

Між тим, до вказаного відзиву без відповідного клопотання про їх долучення було додано додаткові докази, а саме: копія листа Кілійського МУВГ від 12.01.2023 №07-19/08-12, державного акта на право постійного користування землею, акту приймання-передачі 2020 року, наказу Держводагенства від 25.06.2020 №95-б, наукового звіту з впровадження та ефективності функціонування ПШБК на водних об`єктах Кілійського МУВГ у 2021 році.

09.02.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс, в якому, зокрема, прокурор заперечував проти залучення до матеріалів справи додаткових доказів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс як додаток до відзиву, вказані заперечення мотивовані тим, що останнім надано до суду докази з порушенням строку, передбаченого ч.3 ст. 80 ГПК України та які не відносяться до предмета доказування у справі.

Враховуючи положення ГПК України, документи, додані Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс до відзиву на апеляційну скаргу, а саме: копія листа Кілійського МУВГ від 12.01.2023 №07-19/08-12, державного акта на право постійного користування землею, акту приймання-передачі 2020 року, наказу Держводагенства від 25.06.2020 №95-б, наукового звіту з впровадження та ефективності функціонування ПШБК на водних об`єктах Кілійського МУВГ у 2021 році, до уваги колегією суддів не беруться, оскільки в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, адже апеляційний перегляд повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ним разом із відзивом, та врахування їх при апеляційному розгляді справи №916/1730/22.

Також до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Кілійського міжрайонного управління водного господарства, в якому останнє просить вказане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення.

Зокрема, Кілійське міжрайонне управління водного господарства не погоджується з доводом скаржника стосовно удаваності оспорюваного договору, оскільки з урахуванням змін, внесених до оспорюваного правочину угодою №2 від 30.09.2022 є очевидним, що між відповідачами відсутні правовідносини з позички, оскільки подвійний канал до насосної станції ЗНС-1 КРЗС, з моменту укладення спірного договору до цього часу не вибував з користування КМУВГ, приймаючи до уваги здійснення забору і водопостачання води з водосховища водокористувачами на зрошення.

Також Кілійське міжрайонне управління водного господарства звертає увагу суду на те, що проведення робіт по біологічному очищенню підвідного каналу до насосної станції не свідчить про те, що останнім передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс отримано у користування земельну ділянку з розташованим на ній водосховищем, так як право постійного користування земельною ділянкою належить Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства, незалежно від того які роботи з очистки цього водосховища виконуються, тобто Кілійське міжрайонне управління водного господарства продовжує користуватися земельною ділянкою та підвідним каналом до насосної станції ЗНС-1 КРЗС.

13.02.2023 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від Ізмаїльської районної державної адміністрації про розгляд справи №916/1730/22 без їх участі.

21.02.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Кілійського міжрайонного управління водного господарства надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії звіта Науково-дослідного інституту «Держводекологія» про НДР впровадження та ефективності функціонування природно-штучного ПШБК на водних об`єктах Управління у 2022 році, складений у 2023 році.

Колегія суддів долучає до матеріалів справи, разом з тим не приймає до уваги, оскільки відповідні докази надані та створені після прийняття рішення у справі і вони не були предметом розгляду місцевим господарським судом.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 16.06.2020р. між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс (Виконавець) був укладений Договір №334 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції ЗНС-1 Кілійської рисової зрошувальної системи (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого за завданням Замовника Виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк роботи, а Замовник зобов`язується надати Виконавцю у часткове користування для цілей цього Договору штучну водойму - підвідний канал до насосної станції ЗНС-1 Кілійської рисової зрошувальної системи Кілійського міжрайонного управління водного господарства (Фронт робіт) і прийняти від Виконавця роботи та погодити визначену Договором винагороду. (а.с. 41-44 т.1).

Риби-меліоратори та раки в даному Договорі є власністю Виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору (п.1.1 Договору).

При виконанні робіт вони керуються Програмою Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства, розробленою на підставі Патенту на корисну модель №101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015.

Згідно з п. 1.2. Договору його метою є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води.

Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання Виконавцю, визначені календарним графіком робіт (п. 1.3. Договору).

Строки виконання робіт можуть змінюватись у разі виникнення обставин, які можуть бути взяті сторонами до уваги щодо перегляду строків виконання робіт (п.1.5. Договору).

Згідно п.1.6. Договору біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України Про рибне господарство, Закону України Про аквакультуру.

Відповідно до п.1.7. договору у Виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду Виконавцю.

У п.2.1 Договору сторони визначили, що наслідком виконання робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми.

У п.2.2. Договору сторони погодили, що кількісним та якісним показником предмету договору є доведення (зниження) заростання макрофітами до 15% площі акваторії водойми (зменшення кількісних показників розвитку фітопланктону на 50%), і інші показники, в строки, передбачені календарним планом показників ефективної експлуатації природно-штучного біомеліоративного комплексу (надалі іменується ПШБК).

Згідно п.2.3. Договору по закінченню кожного п`ятирічного циклу проведення біомеліоративних заходів Виконавець надає Замовнику висновок спеціалізованої наукової установи про результати проведених робіт з біологічного очищення водойми.

За умовами пп. 4.1.- 4.3. Договору Виконавець розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання Замовником водойми (фронту робіт). Невід`ємною частиною договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення договору. Виконавець може достроково завершити деякі етапи виконання робіт і здати їх Замовнику, якщо це не знизить якість робіт і не матиме негативного впливу на кінцевий результат ефективної експлуатації Природно-штучного біомеліоративного комплексу.

Відповідно до п.6.1 Договору водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому Договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі.

Згідно п.6.4. Договору Виконавець дотримується вимог щодо регулювання водних біоресурсів ПШБК за віковими і видовими групами, передбачених Програмою, або які є науково-оптимальними в конкретних умовах задля забезпечення найбільш ефективного механізму досягнення мети договору.

За умовами п.6.5. Договору Виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами.

Виконавець з моменту укладання договору здійснює контрольні вилови з метою визначення кількісного, видового та вікового складу водних гідробіонтів. Вживає заходи з метою виявлення та попередження інфекційних та інвазійних захворювань гідробіонтів (п.6.6. Договору).

Відповідно до п.6.7 Договору додаткова (надлишкова) кількість риб-меліораторів і раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми є власністю Виконавця, і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою Виконавця за виконані роботи.

Згідно п.7.1. Договору приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та договором, та оформлюється актом приймання-передачі.

За умовами п.7.6. Договору роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.

У відповідності до п.8.2.1.Договору Замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну, згідно календарного графіка робіт, передачу Виконавцю фронту робіт, передати у той же час інші необхідні для виконання договору вихідні дані відповідно до договору.

Виконавець, в свою чергу відповідно до п. 8.4.1., 8.4.3., 8.4.17. Договору, зобов`язаний у строк, згідно з умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи; забезпечити охорону майнової цілісності ПШБК; протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків. А також при необхідності проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2040р., у разі якщо до 01.05.2040 жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах (п. 11.1. Договору).

Крім того, додатками до Договору є Календарний графік робіт, акт приймання виконаних робіт за договором підряду, Акт вселення риб-біомеліораторів, Акт вилучення риб-біомеліораторів, раків, календарний план показників ефективної експлуатації ПШБК, Програма Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства.

30.09.2022 між відповідачами було укладено та підписано Угоду №2 про внесення змін до договору № 334 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосних станцій «ЗНС-1, 1а Татарбунарської зрошувальної системи» (а.с. 172, т.2), якою контрагенти виклали деякі пункти договору та додатків до договору в новій редакції наступного змісту:

- п.1.1. За завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю безперешкодний доступ до штучної водойми Підвідний канал до насосних станцій «ЗНС-1, 1а Татарбунарської зрошувальної системи» Кілійського міжрайонного управління водного господарства для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду.;

- п.4.1. Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи.;

- п. 8.2.1. Забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору;

- доповнено договір п. 8.3.4., який викладено в такій редакції: «Безперешкодного доступу до водойми (фронту робіт) для виконання предмету договору на весь період дії договору»;

- викладено шостий (останній) абзац Додатку №5 до договору «Акт прийому-передачі фронту робіт у наступній редакції: «Замовник надає виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала біля 5 га підвідного каналу н/ст ЗНС-1,1а ТЗС (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору».

У додатку №7 до Договору сторони також погодили, що у наступні роки відбувається обов`язкова заміна старшовікових особин риб-вселенців наважкою від двох кілограмів та вище, з метою уникнення канібалізму, заморів та перезариблення водного об`єкту; вилучення старшовікових видів вселенців та хижих видів риб; вилучення старшовікових груп веленців відбуватиметься на третій рік від першого року вселення водних біоресурсів; вилучення старшовікових туводних хижих видів риб (окунь, щука, судак, сом тощо), які можуть нести загрозу для молоді вселених видів, відбуватиметься постійно, в спосіб та знаряддями лову, що зазначені в розділі 11.

Також в матеріалах справи міститься:

- лист від 30.11.2021 Інституту водних проблем і меліорації НААН України, адресований голові Одеської обласної державної адміністрації про запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евтрофікації, в якому, зокрема визначено, що найбільш ефективним науково-обґрунтованим способом запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водним екосистемам є Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу та запропоновано розглянути питання щодо можливості розроблення та запровадження біомеліоративних заходів на водних об`єктах області, що дозволить проводити дієві екологічні заходи суттєвою економією коштів на очищення водойм (а.с.9-10, т.2);

- лист від 02.12.2021 Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, адресований Басейновому управлінню водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю, ДУ Інститут морської біології НАН України, Управлінню державного агентства рибного господарства у Одеській області, Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, стосовно листа Інституту водних проблем і меліорації НААН України щодо запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евтрофікації та можливості проведення запропонованих заходів в області (а.с. 11, т.2);

- лист Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю від 08.12.2021 щодо запровадження біомеліративних заходів, зокрема, повідомлено про реалізацію відповідних екологічних заходів з біологічного очищення водних об`єктів різних типів призначення, в тому числі, підвідного каналу н/ст ЗНС-1,1а. (а.с. 12-13, т.2);

- рецензія Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України на програму «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» (а.с.59-62, т.2).

В подальшому 18.01.2022 Одеська обласна прокуратура звернулась до Ізмаїльської районної державної адміністрації з листом №12-77вих-22, в якому прокурор повідомив позивача щодо здійснення ним заходів із встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища та просив повідомити обласну прокуратуру про обізнаність райдержадміністрації щодо укладання Кілійським МУВГ договорів по біологічному очищенню (біомеліорації) штучних водойм, в тому числі спірного у цій справі, а також про вжиті заходи щодо визнання цих договорів недійсними. (а.с. 30-34, т.1)

Листом №01/01-33/146/335 від 31.01.2022 Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області у відповідь на лист прокуратури від 18.01.2022 повідомила, що за результатами проведеної роботи Ізмаїльська районна державна адміністрація направила матеріали до Ізмаїльської окружної прокуратури для проведення перевірки законності дій посадових осіб Кілійського міжрайонного управління водного господарства в частині укладання договорів біомеліорації, законних підстав розпорядження державним майном та вжиття заходів реагування в межах наданих компетенції (а.с.35, т.1).

13.07.2022 Ізмаїльською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру було направлено Ізмаїльській районній державній адміністрації повідомлення №59-3053вих-22 щодо встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації в суді у спірних правовідносинах сторін цієї справи у зв`язку з тим, що станом на час звернення останнього до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи, позивач не надав відповіді прокурору щодо вжитих ним заходів, направлених на захист інтересів держави шляхом ініціювання питання про визнання спірного договору недійсним (а.с.37-38, т.1).

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги прокурора направлені, перш за все, на визнання недійсним укладеного між відповідачами договору по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи» №334 від 16.06.2020, зміст якого, на думку скаржника, суперечить положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а має ознаки договору позички.

Звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, прокурор згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.

Прокурор посилається на те, що укладений між відповідачами договір має ознаки удаваного правочину, оскільки відповідачі мали намір приховати правовідносини позички, враховуючи, що умовами спірного договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою під водним об`єктом з метою здійснення підприємницької діяльності відповідачем-2 (вирощування та реалізація риби), що призвело до передачі земельної ділянки з розташованим на ній підвідним каналом до насосних станцій ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи у строкове безоплатне користування відповідача-2.

Так, за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.

У постанові від 15.06.2018 у справі № 916/933/17 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відзначив, що встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог прокурора та щодо наявності/відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним, суд, перш за все, має надати оцінку правовій природі спірного договору у співвідношенні з підставами позову прокурора.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Своєрідність договору позички полягає в тому, що передаючи річ у користування, позичкодавець не отримує зустрічного задоволення, прямої вигоди, тобто кваліфікуючою ознакою договору позички є безоплатний характер користування річчю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні відмінності договору про надання послуг від договору підряду були визначені Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 14.01.2021 по справі №923/1067/19 Верховний Суд вказав, що предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб. Натомість своєрідність договору позички полягає в тому, що передаючи річ у користування, позичкодавець не отримує зустрічного задоволення, прямої вигоди. На відміну від договорів про надання послуг/підряду, договір позички укладається для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей.

У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21 вказано, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст. 628 ЦК України). Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як свідчать матеріали справи, земельна ділянка, на якій розташований Підвідний канал до насосної станції ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи, знаходиться у постійному користуванні Кілійського міжрайонного управління водного господарства. Цей підвідний канал проходить територією Мирнівської с/р Кілійського району Одеської області та забезпечує транспортування Дунайської прісної води до насосної станції ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи. Вказані обставини під час розгляду даної справи учасниками справи не заперечувались.

З матеріалів справи вбачається, що укладенню спірного договору передувало, зокрема, затвердження Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства Технічного завдання на розробку програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективності експлуатації підвідного каналу до насосної станції ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи Кілійського міжрайонного управління водного господарства», розроблення цієї програми Науково-дослідним інститутом «Держводекологія», з метою визначення способу покращення природної якості води та ефективності роботи спеціальних об`єктів водозабезпечення шляхом створення природно-штучного біомеліоративного комплексу.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що керуючись вищевказаною програмою сторони уклали спірний договір з метою досягнення результату максимально можливої очистки каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження для зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження її об`ємів. Виступаючи виконавцем послуг за спірним договором Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс зобов`язалось на свій ризик та за винагороду виконати визначені у договорі роботи з біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод підхідний канал, що в свою чергу, надає можливість Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства уникнути витрат, пов`язаних з організацією біологічної меліорації, тобто, вказане свідчить про отримання Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства прямої вигоди від результатів виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс робіт за договором. В цей же час, винагорода товариства за цим договором сторонами визначена як можливість управлінню отримати у власність додаткову (надлишкову) кількість риб меліораторів і раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми.

Водночас, визначаючи зміст права користування земельною ділянкою відповідно до умов спірного договору, колегія суддів зауважує, що надання у користування певного об`єкту передбачає обмеження прав особи, що передає такий об`єкт у користування, та, відповідно, виникнення прав у особи, яка набуває право користування. Разом з цим, у спірних правовідносинах сторін жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом Товариству з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс передано не було, адже Кілійське міжрайонне управління водного господарства продовжує володіти та користуватися земельною ділянкою та підхідним каналом, з метою забезпечення споживачів водою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою спірний договір є змішаним договором з елементами договору підряду та договору про надання послуг.

За цих обставин, колегія суддів вважає, що прокурором в межах цієї справи не доведено, що між сторонами існують правовідносини з позички, оскільки підхідний канал, з моменту укладення спірного договору і до цього часу, не вибував з користування Кілійського міжрайонного управління водного господарства як водний об`єкт, що розташований на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Кілійського міжрайонного управління водного господарства.

Отже, з врахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що прокурором не доведена обставина передачі державного майна в користування Товариству з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс на безоплатній основі (без прямої вигоди для Кілійського міжрайонного управління водного господарства), суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення правової природи спірного договору як договору позички.

Тобто, фактично Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс Дунайагросервіс за цим договором прийняло на себе зобов`язання з надання Управлінню послуги, яка споживається останнім в процесі здійснення ним своєї діяльності при експлуатації штучної водойми Міжколгоспного-Дунайського каналу. При цьому, кінцевою метою послуг, що надаються, відповідно до умов Договору, є очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності та інших домішок біологічного походження, в тому числі з метою формування води високої якості, збереження її об`ємів.

Незважаючи на те, що сторонами Договору було внесено зміни у нього шляхом виключення формулювання «часткове користування» тільки Угодою №2, обсяг прав та обов`язків сторін фактично, оскільки зміст Договору свідчить, що підвідний канал до насосної станції «ЗНС-1 Кілійської рисової зрошувальної системи» було передано саме для проведення робіт/послуг, обумовлених Договором.

Колегія суддів вважає також безпідставними доводи прокурора про відсутність у спірному договорі зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс по здійсненню оплати Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства за виконану роботу (надані послуги), тобто не визначення ціни роботи (надання послуги), яка є істотною умовою для таких видів договорів, то слід зазначити, що конструкція ст. 903 Цивільного кодексу України не вимагає обов`язкової оплатності наданих послуг, тобто, вказана норма передбачає можливість безоплатного надання послуг. При цьому, як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень сторін, комерційною вигодою від надання послуг сторони договору визначили можливість для Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс здійснювати вилов певного виду та кількості риб.

Стосовно аргумента скаржника щодо наявності у визначеній в договорі діяльності відповідача ознак аквакультури (рибництва), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про аквакультуру», аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Абзацом 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про аквакультуру» встановлено, що продукція аквакультури - це одержані в результаті здійснення господарської діяльності всі види об`єктів аквакультури, а також вироблена з них харчова та нехарчова продукція, у тому числі харчова та запліднена ікра, що відносяться до сільськогосподарської продукції.

В матеріалах справи наявна Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучното біомеліоративного комплексу, яка визначає, що біомеліорація - діяльність, яка включає комплекс заходів, основною метою яких є відтворення та підтримання природного фонду рівня водних екосистем, очищення поверхневих вод, їх ложа, русла протоків, позбавлення від фіто-та зоообростань занурених гідроспоруд, технологічного обладнання, механізмів, їх частин тощо, шляхом штучного відтворення та науково обґрунтованої інтродукції певної полікультури біомеліорантів, подальше харчове використання яких не є пріоритетом.

Згідно зі ст. 73, 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів констатує той факт, що оскільки прокурором не доведено обставини отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура). Окрім того, матеріали справи також не містять доказів того, що спірний договір був укладений з метою отримання вищевказаної аквапродукції та її подальшої реалізації (товарна аквакультура) відповідачами по справі, оскільки будь-яких підтверджень вилову і реалізації відповідачами риб-меліорантів та раків третім особам до матеріалів справи не надано. При цьому право Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс на вилучення старшевікових видів риб та вилов хижих та малоцінних видів риб ґрунтується на умовах договору та проводиться з метою уникнення канібалізму, заморів і перезариблення водного об`єкту, при цьому вилучення старшовікових туводних хижих видів риб є обов`язковим з огляду на те, що вони можуть нести загрозу для молоді вселених видів водних біоресурсів. Також прокурором не доведено обставини здійснення товариством сільськогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури, при цьому вселення різноманітних видів біомеліоранта проводиться Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс виключно на виконання і у відповідності до умов договору, з метою надання послуги з очищення каналу та води.

Крім того, погодження сторонами у договорі видів біомеліорантів (білий товстолобик, білий амур, короп, строкатий товстолобик та раки), а також видів риб, які можуть бути вилучені (окунь, щука, судак, сом), як такі, що можуть нести загрозу для молоді вселених риб, також свідчить про відсутність в діях Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс ознак діяльності з розведення аквакультури.

За вищевикладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не надано належних та допустимих доказів щодо спрямованості волі сторін спірного договору на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені даним договором, та настання між сторонами такого договору інших прав та обов`язків ніж ті, які передбачені оспорюваним договором, з огляду на що погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутні правових підстав для визнання правочину недійсним.

Колегія суддів також відзначає, що з матеріалів справи не вбачається, що поведінка сторін договору може викликати сумніви щодо реальності їх намірів на осягнення мети договору, адже укладенню договору передували вчинення дій, зокрема, щодо затвердження Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства технічного завдання на розробку Програми, а також розроблення цієї програми Науково-дослідним інститутом «Держводекологія».

Інші доводи прокурора щодо укладення спірного договору з порушенням вимог чинного законодавства також не спростовують вищевикладених обставин справи.

Отже, колегія суддів вважає, що прокурором не надано належних та допустимих доказів спрямованості волі сторін спірного Договору на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені даним Договором, та настання між сторонами такого Договору інших прав та обов`язків ніж ті, які передбачені оспорюваним Договором, з огляду на що у колегії суддів відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним та задоволення позову.

Крім вимоги про визнання недійсним спірного договору позовна заява містить вимогу про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс звільнити штучну водойму Міжколгоспний-Дунайський канал площею 5,0 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Оскільки вимога прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс звільнити штучну водойму МДК є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, у задоволенні якої судом правомірно відмовлено, колегія суддів доходить висновку про обгрунтованість відмови у задоволенні вимог і в цій частині позову.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, №4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №916/1730/22 залишити без змін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст складено 23.02.2023.

Головуючий суддяЯрош А.І.

Судді Діброва Г.І.

Принцевська Н.М.