Рішення

від 14.02.2023 по справі 903/811/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2023 року Справа № 903/811/22 Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації

до відповідача: Прилісненської сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство Городоцьке лісове господарство

про витребування земельної ділянки,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Данилюк Т. М., посвідчення № 384 від 01.07.2021;

від відповідача: Козак Н. В., довіреність №36/02-10/2-23 від 16.01.2023; Гнатюк О. І., витяг з ЄДРПОУ;

від 3-ї особи: н/з;

від прокуратури: Скучинський Л. Є., прокурор відділу, посвідчення № 065738 від 03.11.2021.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Прилісненської сільської ради про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 площею 3,0770 га.

При обґрунтуванні позовних вимог посилається на незаконне віднесення до комунальної власності відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 площею 3,0770 га, як землі сільськогосподарського призначення, оскільки дана земельна ділянка належить до земель лісового фонду та з користування Державного підприємства Городоцьке лісове господарство не вилучалась.

Ухвалою суду від 24.10.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.11.2022, запропоновано відповідачам надати відзив на позов, позивачу та прокурору клопотання (обґрунтувати на яких підставах належить залучити третю особу, яким чином рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки) про залучення Державного підприємства Городоцьке лісове господарство до участі у справі третьою особою; відповідь на відзив та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзив з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду.

31.10.2022 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання № 51/1-1280ВИХ-22 від 28.10.2022 про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство Городоцьке лісове господарство.

14.11.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву № 753/02-10/2-22 від 08.11.2022 в якому просить відмовити в задоволенні позову та залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області. При цьому вказує, що позовні вимоги вважає безпідставними та не погоджується з доводами, викладеними у позовній заяві керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури, оскільки Державним підприємством „Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою у 2013 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Городоцької сільської ради Маневицького району Волинської області (зараз - територія Прилісненської сільської ради) на загальну площу земель 223,1011 га. Вказує, що на підставі даної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 3,0770 га з присвоєнням кадастрового номеру 0723682000:02:001:0166 (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення). Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 року №9-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Прилісненській сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2406,2313 га. Даним наказом, відповідно до п. 15 додатку до акту приймання-передачі, було передано земельну ділянку площею 3,0770 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, у комунальну власність Прилісненської сільської ради. На підставі рішення Прилісненської сільської ради від 09 грудня 2020 року № 2/6 Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Прилісненської сільської ради та наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 9-ОТГ від 03.12.2020 року Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність, державним реєстратором виконавчого комітету Прилісненської сільської ради було зареєстровано за Прилісненською сільською радою право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 площею 3,0770 га. Вказує, що спірна земельна ділянка площею 3,0770 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 була сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебували у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району Волинської області та передана Прилісненській сільській раді у відповідності до чинного законодавства України. Звертає увагу суду на те, що підтвердженням того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення є матеріали роздержавлення земель і видачі Державного акту на право колективної власності на землю колективному сільськогосподарському підприємству Нива Городоцької сільської ради Маневицького району Волинської області. Зокрема у графічних матеріалах Проекту Роздержавлення земель і видачі Державного акту на право колективної власності на землю колективному сільськогосподарському підприємству Нива Городоцької сільської ради Маневицького району Волинської області, який затверджений рішенням Маневицької районної ради від 16 червня 1997 року № 7/1 Про затвердження проектів роздержавлення земель колективних сільськогосподарських підприємств та передачу земель у колективну власність чітко відображено, що оскаржувана земельна ділянка площею 3,0770 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 (віднесена до земель резервного фонду земель сільськогосподарського призначення (рілля, номер контуру у проекті 229).

Ухвалою суду від 15.11.2022 залучено до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство Городоцьке лісове господарство; у задоволенні клопотання про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області відмовлено; повідомлено сторони та третю особу про те, що підготовче засідання відбудеться 06.12.2022.

23.11.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав лист № 781/02-10/2-22 від 21.11.2022 з доказами надіслання відзиву третій особі.

25.11.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив № 6617/54/2-22 від 25.11.2022 з клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку на подання відповіді на відзив та просить поновити строк та прийняти відповідь на відзив. Щодо тверджень відповідача про те, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення зазначає, що рішенням Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 Про клопотання Городоцького держлісгоспу вирішено погодити відведення земельних ділянок площею 20 га, включаючи земельну ділянку з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166, Городоцькому держлісгоспу для створення лісових культур на малопродуктивних угіддях земель запасу та резервного фонду за межами населеного пункту. Після чого дана земельна ділянка, на підставі розпорядження Maневицької районної державної адміністрації від 07.06.2004 № 157 Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок, пунктом 1 якого надано згоду Городоцькому держлісгоспу на складання проектів відведення земельних ділянок під заліснення площею 20 га на території Городоцької сільської ради, передана у користування ДП Городоцьке ЛГ. Звертає увагу суду, що в ході проведення обстеження лісових масивів, що здійснено 24.03.2022 працівниками ДП Городоцьке ЛГ, з`ясовано, що на земельній ділянці 0723682000:02:001:0166 площею 3,0770 га наявні лісові насадження віком 18 років в складі сосни звичайної та берези повислої, за формулою 10Сз+Бп, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року та підтверджує приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду. Вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України. З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №5419/0/2-22 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення із користування державної підприємства Городоцьке лісове господарство земельної ділянки із зазначена кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 не приймалося. Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та подальшому передано Прилісненській сільській раді.

В судовому засіданні 06.12.2023 зважаючи на причини неподання відповіді на відзив, які не залежали від позивача (відсутність технічної можливості для підготовки та подання), суд на місці ухвалив поновити пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив та приєднати дану відповідь на відзив до матеріалів справи.

28.11.2022 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив № 51/1-1413ВИХ-22 в якій вказує, що доводи відповідача викладені у відзиві є необґрунтованими та безпідставними, при цьому вказує, що дійсно до 07.06.2004 спірна земельна ділянка, як про це зазначає відповідач, відносилася до земель сільськогосподарського призначення. Однак, для створення лісових культур, у встановлений на той час спосіб, дану ділянку передано ДП Городоцьке ЛГ. Після зміни її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі лісогосподарського призначення, на вказану земельну ділянку почав поширюватися режим земель лісогосподарського призначення та визначений порядок зміни цільового призначення саме для земель даної категорії. Тому, в силу положень ст. ст. 19, 57 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, спірна земельна ділянка відноситься саме до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Ухвалою суду від 06.12.2022 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 14.12.2022.

Ухвалою суду від 14.12.2022 повідомлено сторони про те, що судове засідання 14.12.2022 не відбулося у зв`язку із відсутністю електроенергії в Господарському суді Волинської області.

20.12.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про проведення судового засідання 21.12.2022 без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, при цьому вказав, що позовні вимоги не підтримує, щодо задоволення позову заперечує.

У судовому засіданні 21.12.2022 суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.01.2023.

Ухвалою суду від 21.12.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 17.01.2023.

17.01.2023 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання 3 51/1-76 вих. 23 від 16.01.2023 про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України.

Ухвалою суду від 17.01.2023 клопотання прокурора про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України залишено без розгляду; повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 25.01.2023.

Ухвалою суду від 25.01.2023 повідомлено сторони про те, що судове засідання 25.01.2023 не відбулося у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою на території Волинської області, у зв`язку з чим розгляд справи по суті відкладено на 07.02.2023.

В судовому засіданні 07.02.2023 оголошено перерву до 14.02.2023.

Третя особа в судове засідання 14.02.2023 не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні 14.02.2023 прокурор, представник позивача позов підтримали, просили його задовольнити повністю; представники відповідача позов заперечили, просили в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

Розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» затверджено відповідні технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно з додатком.

Пунктом 8 додатку до переліку сільських та селищних рад на території яких затверджуються технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення віднесено Городоцьку сільську раду, яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» входить до складу територіальної громади Прилісненської сільської ради та зазначено загальну площу земель 223,1011 га.

Серед вказаних земельних ділянок на території Городоцької сільської ради (на даний час - Прилісненської сільської ради) за межами населених пунктів проведено інвентаризацію земельної ділянки площею 3,0770 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166.

Відповідно до інформації із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, спірна ділянка з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 зареєстрована у вказаному кадастрі 19.10.2013, цільове призначення - землі запасу та категорії земель - землі сільськогосподарського призначення.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» Городоцька сільська рада ввійшла до складу територіальної громади Прилісненської сільської ради.

Рішенням Прилісненської сільської ради від 23.12.2016 № 1/10 «Про реорганізацію сільських рад, що увійшли до складу Прилісненської об`єднаної громади» Городоцька сільська рада реорганізована шляхом приєднання доПрилісненської сільської ради.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 9-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Прилісненській територіальній громаді Маневицького району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2406,2313 га, які розташовані за межами населених пунктів Прилісненської сільської ради Маневицького району (на даний час Камінь-Каширського) згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

Відповідно до п. 15 додатку акту приймання-передачі земельну ділянку площею 3,077 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 передано у комунальну власність Прилісненської сільської ради.

Рішенням Прилісненської сільської ради від 09.12.2020 № 2/6 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної земельних ділянок державної власності у комунальну власність Прилісненської сільської ради» вказану земельну ділянку прийнято у комунальну власність зазначеної територіальної громади (п.15 акту приймання-передачі земельних ділянок, що є додатком до вказаного рішення органу місцевого самоврядування).

На підставі вказаних розпорядчих актів органів влади державним реєстратором виконавчого комітету Прилісненської сільської ради прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39802360 від 15.12.2020, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 із зазначенням форми власності - комунальна, власник - Прилісненська сільська рада.

Поряд з цим, згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Городоцьке лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась. Базове лісовпорядкування на вказану земельну ділянку проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект.

Згідно відповіді Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» № 1656 від 01.12.2021 підтверджено приналежність земельної ділянки кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 до державного лісового фонду.

Водночас, згідно інформації ДП «Городоцьке ЛГ» вбачається, що земельна ділянка кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 знаходиться в кварталі 19 виділу 15 Городоцького лісництва ДП «Городоцьке ЛГ».

Спірна земельна ділянка передана ДП «Городоцьке ЛГ» на підставі розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 07.06.2004 № 157 «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок». Пунктом 1 даного розпорядження надано згоду Городоцькому держлісгоспу на складання проектів відведення земельних ділянок під заліснення площею 20 га на території Городоцької сільської ради.

Підставою для прийняття уповноваженим органом влади відповідного розпорядження стало рішення Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу» та клопотання від 12.05.2004 директора Городоцького держлісгоспу голові Маневицької районної державної адміністрації.

Зокрема, рішенням Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу», розглянувши клопотання Городоцького держлісгоспу від 16.03.2004, вирішено погодити відведення земельних ділянок площею 20 га Городоцькому держлісгопу для створення лісових культур на малопродуктивних угіддях земель запасу та резервного фонду за межами населеного пункту.

Згідно інформації архівного відділу Камінь - Каширської районної державної адміністрації від 22.03.2022 вбачається, що в перевірених розпорядженнях голови Маневицької районної державної адміністрації за 2004-2020 роки інших відомостей, що стосуються земельної ділянки площею 3,077 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 не виявлено.

В ході обстеження лісових масивів, що здійснено 24.03.2022 та відображено у акті обстеження лісових насаджень, який проведено працівниками ДП «Городоцьке ЛГ» з`ясовано, що на спірній земельній ділянці наявні лісові насадження віком 18 років в складі сосни звичайної та берези повислої, за формулою 10Сз+Бп, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року та підтверджує приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ,та законами України.

Згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України (далі- ЗК України) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою; рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Водночас, у ст. 5 Лісового кодексу України (далі ЛК України) зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.

Статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній і приватній власності.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

За статтями 45, 47, 48, 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифруванні аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічнйх лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створенні, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Волинською обласною державною адміністрації №109 від 12.03.2011 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок") визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.

Також аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц.

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14).

Таким чином, земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної власності є неправомірною.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 ЗК України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на 18.12.2013) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог ч.7 цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 9 ст. 149 ЗК України в редакції станом на 05.12.2013).

Враховуючи викладене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Прилісненській сільській раді.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 5419/0/2-22 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення із користування державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 не приймалося.

Водночас, документи, на підставі яких Маневицькою районною державною адміністрацією затверджено технічну документацію та в подальшому Головним управлінням Держгеокадастру передано дану земельну ділянку із державної у комунальну власність не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України.

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділене повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Таким чином, розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 9 - ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», а також рішення Прилісненської сільської ради від 09.12.2020 № 2/6 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Прилісненської сільської ради», якими вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення, віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимогам чинного на момент прийняття спірних рішень законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку спірна ділянка з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 зареєстрована у вказаному кадастрі 19.10.2013 із зазначенням її цільового призначення - землі запасу та категорії земель - землі сільськогосподарського призначення.

Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом пред`явлення позову про витребування земельної ділянки на користь її власника - Волинської обласної державної адміністрації.

На час пред`явлення та розгляду цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка площею 3,0770 га з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 зареєстрована на праві власності за Прилісненською сільською радою.

Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2020, форма власності комунальна; цільове призначення землі запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; власником земельної ділянки є Прилісненська сільська рада.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29) дійшла висновку про те, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч.1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.387 та ст. 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

Щодо тверджень відповідача про те, що спірна земельна ділянка завжди належала до земель резервного фонду сільськогосподарського призначення (рілля), що підтверджується матеріалами роздержавлення земель 1997 року та державним актом на право колективної власності на землю КСГП «Нива», суд зазначає таке.

Дійсно земельна ділянка кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 до 2004 року належала до земель сільськогосподарського призначення, однак у зв`язку із малопродуктивністю угідь - земель запасу та резервного фонду за межами населеного пункту Городоцької сільської ради (на даний час Прилісненської сільської ради), рішенням Городоцької сільської ради від 29.03.2004 № 11/5 «Про клопотання Городоцького держлісгоспу», правонаступником якої є відповідач у справі, розглянуто клопотання Городоцького держлісгоспу від 16.03.2004 та вирішено погодити відведення земельних ділянок площею 20 га( входила спірна земельна ділянка 0723682000:02:001:0166) даному лісогосподарському підприємству для створення лісових культур.

Після чого дана земельна ділянка, на підставі розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 07.06.2004 № 157 «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок», пунктом 1 якого надано згоду Городоцькому держлісгоспу на складання проектів відведення земельних ділянок під заліснення площею 20 га на території Городоцької сільської ради, передана у користування ДП «Городоцьке ЛГ». В даному випадку Маневицька районна державна адміністрація діяла у відповідності до вимог ч. 2 ст. 20 та ч. З ст. 122 Земельного кодексу України в редакції станом на 01.01.2004.

Після зміни її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі лісогосподарського призначення, на вказану земельну ділянку почав поширюватися режим земель лісогосподарського призначення та визначений порядок зміни цільового призначення саме для земель даної категорії.

Враховуючи вказане, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України, яким рішення про вилучення із користування державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 не приймалося.

У зв`язку із наведеним, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано у комунальну власність Прилісненській сільській раді.

Вказане свідчить, що процедура зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду на землі сільськогосподарського призначення не дотримана, а тому земельна ділянка кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 із 07.06.2004 є виключно землею лісового фонду.

Також у відзиві на позов відповідач посилається на те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть бути доказами приналежності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду

За змістом п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах: від 24 грудня 2014 року № 6-212 цс 14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224 цс 14, від 23 грудня 2015 року № 6-377 цс 15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 № 278/1735/15-ц.

Також аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, посилання на які міститься у поданій до суду позовній заяві.

Враховуючи вищевказане, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, а тому вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Прилісненської сільської ради є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь прокуратури належить стягнути 2481,00 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Київський майдан,9, м.Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13366926) з незаконного володіння Прилісненської сільської ради (вул.Сойне,1б, с.Прилісне, Камінь-Каширського району, Волинської області,44614, код ЄДРПОУ 04334413) земельну ділянку з кадастровим номером 0723682000:02:001:0166 площею 3,0770 га.

3. Стягнути з Прилісненської сільської ради (вул.Сойне,1б, с.Прилісне, Камінь-Каширського району, Волинської області,44614, код ЄДРПОУ 04334413) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення 23.02.2023.

СуддяА. С. Вороняк