Рішення

від 15.02.2023 по справі 911/1900/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. м. Київ

Справа № 911/1900/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Рославичі Обухівського району Київської області» про визнання недійсним статуту, скасування рішення про державну реєстрацію, за участю представників від:

позивача Ференц В.В., Головченко А.О. (ордер АН №1104111 від 03.01.2023);

відповідача Козак І.П. (настоятель), Бондар А.В. (ордер АІ №1291102 від 12.10.2022)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Релігійної організації Релігійна громада Спасо-Преображенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Рославичі Обухівського району Київської області (далі відповідач, РО «РГ Спасо-Преображенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Рославичі Обухівського району Київської області») та просить:

- визнати недійсним статут відповідача у новій редакції, ухваленій загальними зборами Релігійної громади Української Православної Церкви Преображення Господнього с.Рославичі Васильківського району Київської області (далі РГ УПЦ Преображення Господнього с. Рославичі Васильківського району Київської області) від 29.05.2022;

- визнати недійсним протокол загальних зборів РГ УПЦ Преображення Господнього с.Рославичі Васильківського району Київської області від 29.05.2022;

- скасувати рішення державного реєстратора Управління культури Київської обласної державної адміністрації Шепеля Олега Костянтиновича, на підставі якого проведено реєстраційну дію 20.06.2022 о 10:00:35 №1003561070002002172.

Звертаючись з відповідним позовом позивач вказує, що є членом відповідної релігійної громади, а спірне рішення про затвердження нової редакції статуту та відповідний статут, що зареєстрований рішенням державного реєстратора, прийнято на зборах осіб, які не є членами релігійної громади. Як стверджує позивач, до органів парафіяльного управління релігійної громади інформація про проведення будь-яких зборів 29.05.2022 не доводилась та не погоджувалась ні дата їх проведення, ні порядок денний таких зборів (т.1 а.с.1-14).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2022: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 14:00 24.11.2022; встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов; витребувано у відповідача статут релігійної організації в новій редакції (від 29.05.2022) та протокол загальних зборів такої організації від 29.05.2022 з усіма додатками (т.1 а.с.110-112).

Копія ухвали у паперовій формі сторонам не направлена у зв`язку із відсутністю фінансування, про що складено довідку від 31.10.2022 (т.1 а.с.113). Представник позивача копію ухвали отримав 05.01.2023 (т.1 а.с.112, зворот); представнику відповідача ухвала направлена на електронну пошту 31.10.2022 (а.с.113). При цьому, ухвала направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 24.10.2022, зареєстрована у реєстрі 25.10.2022 за №106902321 та оприлюднена 26.10.2022.

18.11.2022 відповідач звернувся із заявою про продовження строку для подання відзиву, повідомивши, що ухвалу від 24.10.2022 отримано на електронну пошту представника 31.10.2022. Відповідач вказує у заяві, що відзив підготовлено своєчасно, однак, внаслідок ракетного обстрілу території України 15.11.2022 та повітряної тривоги, відсутності електропостачання, відзив подається 16.11.2022 (т.1 а.с.114).

У відзиві на позов, який надійшов разом із заявою, відповідач просить у задоволенні позову відмовити та продовжити строки для подання доказів. Відхиляючи заявлені вимоги відповідач вказує на те, що:

- позивач не довів обставин, на які посилається, звертаючись з відповідним позовом;

- спірне рішення прийнято членами релігійної громади у відповідності із встановленою процедурою, а члени релігійної громади, які не згоді із зміною підлеглості мають право утворити нову релігійну громаду;

- спірне рішення не порушує право позивача сповідувати обрану ним релігію (т.1 а.с.118-125).

22.11.2022 позивач ознайомився з матеріалами справи та подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, посилаючись на не отримання відзиву на позов (т.1 а.с.169-170).

23.11.2022 на електронну пошту суду надійшло клопотання Феодосійської сільської ради, у якій така особа, вказуючи, що с. Рославичі входить до меж Феодосіївської територіальної громади, а будівля церкви в с. Рославичі належить до комунальної власності Феодосіївської сільської ради, просила вирішити питання щодо можливого впливу рішення у справі на її права та/або обов`язки та відповідно про залучення до участі у справі (т.1 а.с.171).

24.11.2022 відповідачем подані додаткові докази заяви свідків, про неможливість подання яких відповідач вказував у відзиві на позов, посилаючись на не подання їх своєчасно внаслідок обстрілів території України, систематичного відключення електропостачання та зазначаючи про відсутність у с. Рославичі нотаріусів для посвідчення підписів на таких заявах (т.1 а.с.174-181).

24.11.2022 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу засідання, якими: відповідачу продовжено строк для подання відзиву та прийнято відзив; встановлено строки для подання відповіді на відзив та заперечення; відкладено розгляд клопотань Феодосійської сільської ради про залучення до участі у справі та відповідача - щодо поновлення (продовження) строку для подання доказів; відкладено підготовче засідання на 15:40 14.12.2022 (т.1 а.с.203-205).

Строк для подання відзиву судом продовжено на підставі ч.2 ст.119 ГПК України, враховуючи обставини, вказані у заяві відповідача щодо поновлення відповідного строку, а також те, що відповідний строк судом встановлено мінімальної тривалості (ч.8 ст.165 ГПК України).

Судом відкладено вирішення питання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Феодосійської сільської ради, зважаючи на недоцільність розгляду відповідного клопотання за відсутності позивача, який вказував таку особу у позовній заяві, однак, не зазначив, як рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки такої особи щодо сторін у справі. Розгляд клопотання про поновлення строку на подання доказів судом відкладено, оскільки відповідачем такі докази не направлені іншим учасникам.

28.11.2022 до суду від відповідача надійшли докази направлення копії клопотання та доказів іншим учасникам (т.1 а.с.210).

06.12.2022 позивачем подано клопотання про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ,) (т.1 а.с.214), а також клопотання про витребування у Феодосійської сільської ради інформації про кількість зареєстрованих осіб в с. Рославичі та їх персональні дані (т.1 а.с.215-216).

Клопотання про витребування доказів обґрунтовано тим, що відповідна інформація не може бути надана відповідачем самостійно, однак, має значення для розгляду справи, оскільки значна кількість осіб, які взяли участь у зборах, не проживають у с. Рославичі.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 06.12.2022 з пропущенням встановленого судом строку, позивач вказує, що отримав відзив на позов 23.11.2022, однак у встановлений строк не зміг направити відповідну заяву по суті, враховуючи, що 05.12.2022 по території України завдано масованого ракетного удару, що паралізувало роботу важливих інфраструктурних об`єктів (т.1 а.с.218-222).

У відповіді на відзив позивач вказує, що доданими до позову доказами підтверджується склад учасників релігійної громади, між тим спірне рішення прийнято особами, які не є членами релігійної громади, та порушує права позивача, який є керівником відповідної громадської організації, повноваження якого припиненні внаслідок спірного рішення. Також позивач вказує на невідповідність кількості осіб, які зазначені у протоколі зборів та вважає, що відповідачем не доведено, що відповідні особи є членами релігійної організації від імені якої прийнято спірне рішення, а у більшості є членами територіальної громади.

13.12.2022 від відповідача надійшли заперечення з клопотанням про продовження строку для подання доказів, які долучені до нього (т.2 а.с.1-4).

У запереченні відповідач вказує, що позивач фактично був лише настоятелем релігійної громади, однак, не входить до її членів. Невідповідність у зазначеній кількості членів у протоколі відповідач у запереченні на позов пояснює тим, що члени парафії окремо реєструвались для участі у зборах, однак, згоду на прийняття рішення висловлено лише частиною з них. При цьому, як вказує відповідач до прийняття рішення 29.05.022 встановлено список членів релігійної громади.

Окрім того, 13.12.2022 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України з посиланням на те, що позивач не є членом релігійної громади с. Рославичі, тому спір не підлягає розгляду у господарських судах (т.2 а.с.10-11).

14.12.2022 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу засідання (т.2 а.с.13-15), якими:

-позивачу продовжено строк для подання відповіді на відзив та прийнято відповідь на відзив;

- відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів;

- відмовлено у задоволенні клопотанні про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області;

- задоволено клопотання позивача та викликано в судове засідання ОСОБА_2 ;

- закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2023 о 16:00.

Строк для подання відповіді на відзив продовжено судом на підставі ч.2 ст.119 ГПК України, враховуючи обставини, які перешкоджали позивачу подати відповідну заяву по суті у встановлений судом строк, наведені у відповіді на відзив, а також зважаючи на незначне пропущення позивачем встановленого строку.

У задоволенні клопотання про витребування доказів судом відмовлено, враховуючи, що в силу ч.1 ст.81 ГПК України відповідне клопотання повинно бути подане у строк, зазначений у ч.ч.2,3 ст. 80 ГПК України, отже, мало бути подано позивачем разом із позовом. Позивачем не наведено обставин, які б перешкоджали йому звернутись із таким клопотанням у встановлений законом строк. Окрім того, судом враховано, що дослідження інформації, яку фактично просить витребувати позивач не має значення для вирішення спору у даній справі.

У задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області судом відмовлено, оскільки не доведено, що рішення у справі може вплинути на права або обов`язки відповідної особи щодо позивача або відповідача.

Так, в силу ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін; їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У поданій позовній заяві позивач, вказуючи таку особу як третю особу без самостійних вимог на предмет спору, не вказав на які права та обов`язки такої особи може вплинути рішення у справі, однак, як визначено ч.3 ст.50 ГПК України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

При цьому, сам факт входження с. Рославичі до меж Феодосійської територіальної громади та належність будівлі церкви до комунальної власності не є підставою вважати, що на підставі рішення у справі така особа безпосередньо набуде прав або обов`язків щодо учасників справи позивача або відповідача; спір щодо права володіти та користуватись будівлею церкви у даній справі не розглядається; зміни у статутних документах релігійної організації самі по собі не впливають на право відповідної особи володіти та користуватись майном, у разі набуття такого права раніше.

Так, як визначено ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Судом викликано в судове засідання свідка ОСОБА_2 , заяву якого надав відповідач, на підставі ч.1 ст.89 ГПК України, враховуючи клопотання позивача.

Так, як визначено ч.1 ст.89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

02.01.2023 відповідачем подано докази витрат на правову (правничу ) допомогу у розмірі 15 000грн, які відповідач просив при постановленні рішення у справі покласти на позивача (т.2 а.с.23-24).

28.12.2022 на адресу суду надійшло клопотання, подане від імені відповідача ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 12.09.2022 (т.2 а.с.39), що підписана ОСОБА_1 , про ознайомлення з матеріалами справи та надання на диску технічного запису судових засідань (а.с.38). Поряд з цим, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.01.2023 містилась інформація про те, що керівником відповідача з 30.05.2022 є ОСОБА_4 (настоятель), тому, з метою з`ясування повноважень відповідної особи діяти саме від відповідача у справі, судом надано відповідне клопотання з додатками для огляду представнику відповідача в судовому засіданні 16.01.2023, який заперечив повноваження відповідної особи діяти від імені відповідача, у зв`язку з чим та враховуючи дані вказаного Реєстрі, відповідне клопотання залишено без розгляду судом на підставі ч.4 ст.170 ГПК України (не підписано заявником або уповноваженим ним представником), про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу судового засідання 16.01.2023 (т.2 а.с.68-73).

13.01.2023 від імені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 подано заява про вступ у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (т.2 а.с.41). У поданій заяві вказано, що рішення у справі вплине на права та обов`язки відповідних осіб, які стверджують, що є членами відповідної релігійної організації на момент прийняття оспорюваного рішення та нової редакції статуту.

16.01.2023 позивачем подано клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання (т.2 а.с.48-50). Подане клопотання мотивовано необхідністю залучення до участі у справі третіх осіб, які подали клопотання та є членами парафіяльної ради на момент прийняття спірного рішення.

16.01.2023 позивачем також подано заперечення на заяву позивача про закриття провадження у справі, у якій позивач вказує, що є членом релігійної громади, що підтверджується протоколом загальних зборів такої громади від 15.05.2022 №1/22 (а.с.50-52).

Окрім того, представник позивача в судовому засіданні просив відкласти судове засідання, посилаючись на те, що позивач, явка якого визнана судом обов`язковою в судове засідання, знаходиться на стаціонарному лікуванні.

Клопотання щодо залучення третіх осіб розглянуто судом на стадії розгляду заяв та клопотань, які з поважних причин не подані у підготовчому засіданні, та у задоволенні відповідного клопотання відмовлено, оскільки такі особи не вказують яким чином рішення у справі може вплинути на їх права та обов`язки щодо позивача або відповідача у справі. При цьому, якщо такі особи вважають, що спірним рішенням порушуються їх права або охоронювані законом інтереси, відповідні особи не позбавлені права звернутись з самостійним позовом до суду. Розгляд вимог про визнання недійсним рішення зборів не є обов`язковою підставою для залучення до участі у справі всіх членів юридичної особи, рішення якої оспорюєьться.

У задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження судом відмовлено, зважаючи на наявність у позивача можливості подання заяв та клопотань, які суд мав розглянути, на такій стадії, враховуючи його обізнаність про розгляд справи, відкриття провадження у якій ініційовано саме позивачем. При цьому, про обізнаність позивача з ходом розгляду справи свідчать подані ним заяви по суті: відповідь на відзив, у якій вказано про встановлені у підготовчому засіданні строки для подання заяв по суті, клопотання про виклик та допит свідка, витребування доказів тощо.

У задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, обґрунтовуючи, яке представник позивач також посилався на необхідність допиту свідка саме позивачем, який просив його викликати в судове засідання, відмовлено оскільки відповідно до ч. 7 ст.202 ГПК України, навіть у разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з`явилися і лише у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.

Виняткових обставин судом не встановлено, а знаходження позивача на стаціонарному лікуванні на момент розгляду відповідного клопотання не доведено доказами. Так, як вбачається з наданих документів, позивач отримав висновок спеціаліста лікаря-невролога та йому видано електронне направлення на планову (не ургентну) госпіталізацію, яке діє з 16.01.2023 по 16.01.2024. При цьому, доказів того, що позивач госпіталізований та перебуває на лікуванні на момент проведення судового засідання не має. Окрім того, в судове засідання з`явився представник позивача.

В судовому засіданні 16.01.2023 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити.

16.01.2023 судом заслухано вступне слово учасників та судом допитано свідка ОСОБА_2 , яка з`явилась за викликом суду; на стадії дослідження доказів судом оголошено перерву на підставі ч.2 ст.216 ГПК України до 15:30 06.02.2023, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу судового засідання (т.2 а.с.68-73).

06.02.2023 в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючи на наявність запитань до позивача, на які не може надати відповідь його представник, який з`явився в судове засідання. При цьому, представник позивача повідомив, що позивач виписаний з лікувальної установи, але продовжує лікування, однак, у разі відкладення судового засідання можливо зможе з`явитись, якщо буде дозволяти стан його здоров`я.

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 16:40 15.02.2023 та визнано явку позивача обов`язковою в судове засідання (т.2 а.с.77-78).

В судове засідання 15.02.2023 позивач не з`явився. Представником позивача надані докази поважності причин неявки в судове засідання позивача, а також надано відповіді на питання відповідача, на які не зміг надати відповідь представник в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення свідка, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до протоколу №1 від 29.05.2022 загальних зборів РГ УПЦ Преображення Господнього с.Рославичі Васильківського району Київської області (т.1 а.с.,127-130) прийняті рішення, зокрема про:

- обрання голови та секретаря загальних зборів, уповноваження їх на підписання протоколу;

- затвердження списку членів релігійної громади, які беруть участь в загальних зборах, на підставі їх особистих підписів (додаток №1);

- зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України та визначення, що релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви України (Православної Церкви України (додаток №2);

- зміну офіційного найменування релігійної громади, визначення повного та скороченого найменування;

- прийняття статуту релігійної громади у новій редакції та подання його на затвердження Єпархіальному архієрею Управління Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), митрополиту Переяславському і ОСОБА_10 (Драбинку);

- порядку здійснення поминання;

- обрання голови парафіяльної ради, помічника парафіяльної ради та скарбника, а також припинення повноважень попередньої парафіяльної ради;

- обрання голови ревізійної комісії та її членів;

- проведення інвентаризації майна;

- припинення повноважень керівника релігійної громади ОСОБА_1 з 29.05.2022;

- уповноваження осіб для проведення реєстрації статуту, державної реєстрації змін до відомостей про релігійну громаду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Додатками до відповідного рішення є:

- список (реєстрація) членів релігійної громади (додаток №1) (т.1 а.с.131-139);

- список осіб, що надали згоду на зміну підлеглості релігійної громади (додаток №2) (т.1 а.с.140 -150).

Статут, в редакції, яка прийнята на відповідних зборах, затверджено митрополитом Переяславським і Вишневським, єпархіальним архієреєм Управління Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) 30.05.2022 та зареєстровано розпорядженням начальника Київської обласної військової адміністрації 15.06.2022 №318 (т.1 а.с.151-165).

На підставі відповідних рішень, прийнятих на загальних зборах, державним реєстратором Управління культури Київської обласної державної адміністрації Шепель О.К. проведені реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.06.2022 №1003561070002002172 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Релігійної організації «РГ Спасо-Преображенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Рославичі Обухівського району Київської області» (т.1 а.с.47-52).

Наказом Міністра юстиції України від 24.10.2022 №2618/7 відмовлено у задоволенні скарги позивача на відповідну реєстраційну дію на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (т.1 а.с.161-166). При цьому, колегія зазначила, що: до повноважень державного реєстратора, визначених Законом, не належить встановлення достовірності даних, зазначених у поданих для реєстрації документах, тому підстав для зупинення розгляду документів або відмови у державній реєстрації не було; повноваження державного реєстратора полягають у перевірці відповідності відомостей, які вказані в заявах на внесення змін, відомостям, які зазначені у поданих документах.

Предметом спору у даній справі є дійсність відповідних рішень, зафіксованих у протоколі від 29.05.2022, та прийнятих на загальних зборах релігійної громади та дійсність статуту, який затверджений на відповідних зборах. При цьому, викладаючи зміст позовних вимог, позивач, обираючи спосіб захисту порушеного права, просить визнати недійсним саме протокол відповідних загальних зборів, між тим, із предмету та підстав позову вбачається, що позивач оспорює прийняті рішення на таких зборах, які зафіксовані в протоколі, тому одним із предметів позову суд вважає саме дійсність рішень, а не протоколу, що по суті є формою фіксації таких рішень.

Позивач, обґрунтовуючи наявність у нього суб`єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, стверджує, що є членом релігійної громади на момент прийняття такого рішення, однак, такий факт оспорюється відповідачем.

Досліджуючи відповідне питання судом встановлене наступне.

Відповідно до ст.35 Конституції України: кожен має право на свободу світогляду і віросповідання; це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Як визначено ч.2 такої статті, здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Спеціальним законом, який регулює спірні відносини є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст.2 якого визначає, що законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

Подібне, до визначення, наданого ст.35 Конституції України, містить ст.3 вказаного Закону, в силу якої: кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті; це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Як визначено зазначеною статтею: ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду; не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Відповідно до ч.ч.2,10 ст.5 Закону: церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави; релігійна організація зобов`язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

Згідно ч.1 ст.7 Закону релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). При цьому, ч.2 такої статті визначено, що до релігійних організацій в України віднесені, зокрема, релігійні громади.

Релігійна громада, що унормовано ст.8 Закону, є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

РГ УПЦ Преображення Господнього с.Рославичі зареєстрована 13.04.2000, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.18).

Відповідно до статуту (т.1 а.с.21-27,39-44), який зареєстровано розпорядженням голови Київською обласною державною адміністрації 13.04.2000 №188, в редакції, чинній на момент проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, РГ УПЦ Преображення Господнього с.Рославичі Васильківського району Київської області (далі парафія) є релігійною організацією, первинним структурних підрозділом Української Православної Церкви (далі УПЦ), який безпосередньо входить до складу Київської єпархії (п.1.1 статуту) і створюється за бажанням віруючих з благословення єпархіального архієрея (п.1.2 статуту).

Як визначено п.1.3 статуту, парафія об`єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання.

В силу п.1.4 статуту, окрім відповідного статуту, парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, статуту УПЦ, статуту Київської єпархії.

До органів парафіяльного управлінь, що визначено п.2.1 статуту, належать: парафіяльні збори, очолювані настоятелем та парафіяльна рада, підзвітна настоятелю. При цьому, парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів, рішення яких приймаються простою більшістю голосів.

До членів громади відповідно до п.2.2 статуту віднесені православні, віруючі, клірки та миряні, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті.

Як визначено п.2.3 статуту, до повноважень парафіяльних зборів, зокрема, належить: приймання нових членів парафії; утворення парафіяльної ради та ревізійної комісії. Парафіяльна рада, як установлено п.2.4 статуту, є виконавчим і розпорядчим органом парафії і підзвітна парафіяльним зборам та настоятелю; парафіяльна рада складається з голови, його помічника та скарбника та обирається з числа активних членів парафії за ознаками компетентності, морального авторитету та відданості УПЦ строком на три роки без обмеження числа переобрань.

У позовній заяві позивач стверджував, що на момент проведення зборів 29.05.2022 до складу релігійної громади входило лише 10 осіб, у т.ч. позивач, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (т.1 а.с.5-6). При цьому, позивач посилався також на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.06.2022 в частині кількості членів релігійної громади 10 осіб (т.1 а.с.47-52).

Однак, кількість членів релігійної громади станом на 27.06.2022 немає значення для вирішення спору у даній справі, оскільки спірне рішення прийнято на зборах, що відбулись раніше 29.05.2022.

Окрім того будь-яких доказів того, що до релігійної громади на момент прийняття спірних рішень входили лише зазначені позивачем у позовній заяві особи не надано.

При цьому, статутом відповідача в редакції, чинній на момент проведення зборів, визначені лише ознаки, за яких можна віднести до членів громади православних віруючих, клірків та мирян: вік 18 років, визнання ними обов`язковості статуту УПЦ, регулярне відвідання богослужінь та не перебування під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті (п.2.2. статуту). Окрім того, п.2.3 статуту установлено, що нових членів парафії приймають парафіяльні збори. Разом з тим, формулювання п.2.3 статуту не дає можливості визначити чи приймають у члени релігійної громади у певному порядку, а інші пункти статуту також не встановлюють порядку прийняття нових членів у релігійну громаду, обов`язковості прийняття саме рішення про це парафіяльними зборами, порядку обліку членів релігійної громади. Судом не встановлено і позивачем не доведено шляхом подання доказів, що у відповідній релігійній громаді вівся реєстр членів релігійної громади, у якому обліковувались прийняті та вибулі члені такої громади, що б дозволило визначити реальну кількість та персональний склад членів релігійної громади. При цьому, посилання позивача на та те, що релігійна громада налічувала лише 10 членів суд вважає таким, що суперечить зібраним у справі доказам.

Так, у поясненні свідок ОСОБА_2 зазначила, що відвідує богослужіння з 2008 року і кількість осіб, які регулярно відвідували церкву багато, крім регулярних служб у Спасо-Преображенськомій церкві с. Рославичі відбувались вінчання, хрестини, відспівування місцевих мешканців, на свята Храм не міг вмістити усіх вірян (а.с.183, зворот).

Свідок ОСОБА_16 , який зазначив, що хоча і зареєстрований у м. Києві, постійно проживає у м. Рославичі і був півчим, а потім призначений старостою релігійної громади і виконував відповідні функції до 29.05.2022. Свідок зазначив, що регулярно відвідував Храм, не тільки на свята, але й приймав участь у богослужіннях та спростовує твердження про те, що членами парафії були лише 10 осіб, оскільки кількість осіб, які регулярно відвідують церкву, є значно більшою, на свята церква не завжди могла вмістити всіх бажаючих і люди стояли на вулиці (т.1 а.с.174).

Свідок ОСОБА_17 , яка вважає себе членом релігійної громади, зазначила, що постійно проживає у с. Рославичі, однак, зареєстрована у м. Києві (т.1 а.с.185). Вказує, що регулярно відвідувала богослужіння в Спасо-Преображенській церкві села. Вказаний свідок заперечує, що членами релігійної громади було лише 10 осіб та вказує, що кількість осіб, які регулярно відвідували церкву та брали участь у релігійних обрядах, є значно більшою ніж 10 осіб. Свідок ОСОБА_17 у заяві свідка зазначила, що, окрім регулярних служб, у Спасо-Преображенській церкві с.Рославичі відбувались вінчання, хрестини, відспівування місцевих мешканців, а на свята Храм не міг вмістити усіх людей, тому вони стояли на вулиці.

У заявах свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 також вказують, що є членами релігійної громади с.Рославичі з 2012 року, регулярно відвідують богослужіння, хоч і зареєстровані у м. Києві, однак, постійно проживають у с. Рославичі (т.1 а.с.186, 187). Зазначені свідки спростовують кількість релігійної громади, зазначену позивачем, -10 чоловік та пояснюють, що кількість членів набагато більша, оскільки у Храмі відбувались вінчання, хрестини, відспівування, тому кількість сімей, які так чи інакше відвідували церкву, є значно більша, аніж 10 чоловік.

Аналогічні пояснення щодо кількості релігійної громади надали у заявах свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , які також зазначили, що є членами відповідної релігійної громади (т.1 а.с.188-196, 198-202).

При цьому, свідки ОСОБА_20 ОСОБА_23 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 повідомили, що зареєстровані у м. Києві, однак, з певного часу до моменту проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення та статут, проживають у с. Рославичі постійно з тих чи інших причин.

Свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_31 у заявах свідків повідомили, що зареєстровані та проживають у с. Рославичі.

Свідок ОСОБА_34 у своїй заяві зазначає, що вважає себе членом релігійної громади від часу побудови церкви та, хоча і зареєстрована у м. Києві, постійно проживає у с.Рославичі з 24.02.2022, а до цього приїздила на вихідні (т.1 а.с.197). Відповідний свідок зазначає, що членів парафії значно більше ніж може бути записано в установчих документах і на Храмове свято села (19.08.2022) прийшло біля ста парафіян мешканців села та їх найближчих родичів, а службу проводили на вулиці біля Храму.

Як визначено ч.ч.1,3 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, з урахуванням поданих сторонами доказів суд вважає не доведеною ту обставину, на яку посилається позивач, що кількість членів релігійної громади на момент проведення загальних зборів 29.05.2022 становила всього 10 осіб та доведеною обставину, на яку посилається відповідач, що чисельність членів парафії (релігійної громади) перевищувала 10 осіб. При цьому, посилання позивача на те, що деякі з осіб, які зазначені членами відповідної релігійної громади не зареєстровані у с. Рославичі, тому не можуть вважатись членами відповідної релігійної громади, суд вважає помилковими, оскільки ані ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ані положення статуту РГ УПЦ Преображення Господнього с. Рославичі Васильківського району Київської області не містить такої вимоги до членів громади як обов`язкова реєстрація у відповідному населеному пункті.

При цьому, вимога щодо мінімальної кількості осіб, необхідної для утворення релігійної організації та реєстрації статуту релігійної громади - 10 осіб, яка визначені ст.14 відповідного Закону, не означає, що кількість членів такої релігійної організації є постійною та незмінною.

Поряд з цим, суд вважає помилковим висновок відповідача про те, що позивач не є членом відповідної релігійної громади та виконував лише функції її настоятеля.

Так, з поданої позовної заяви вбачається, що позивач відносить себе до членів відповідної громади. Поряд з цим, суду не доведено обставин, які свідчать про невідповідність позивача умовах щодо членства у відповідній релігійній громаді, які визначені п.2.2 статуту такої релігійної громади.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади.

Враховуючи зазначене, також відсутні і підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України у відповідності з клопотанням відповідача, який вважав, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарському суді з посиланням на те, що позивач не є членом релігійної громади.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Однак, розгляд спору, який переданий на вирішення, у відповідності з п.3 ч.1 ст.20 ГПК України належить до компетенції саме господарського суду, оскільки згідно вказаної норми господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Так, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у п.73 постанови від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі позивач оспорює рішення, прийняті на відповідних зборах, вказуючи на те, що до органів парафіяльного управління релігійної громади інформація про проведення відповідних зборів не доводилась та ними не погоджувалось питання щодо дати проведення відповідних зборів, переліку питань, які виносять на обговорення відповідних зборів, а самі рішення, у т.ч. рішення щодо зміни підлеглості та внесення змін до статуту не можуть вважатись чинними, оскільки на зборах не були присутні не менше 2/3 від числа членів парафії.

Однак, такі посилання позивача суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.5, п.2.8 статуту РГ УПЦ Преображення Господнього с. Рославичі Васильківького району Київської області, парафіяльна рада разом з настоятелем скликає парафіяльні збори. Голова парафіяльної ради представляє парафіяльну раду; усі офіційні папери підписуються настоятелем та головою парафіяльної ради, про що вказано у п.2.7 статуту, а якщо головою парафіяльної ради є настоятель, другий підпис належить скарбнику. Парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей (п.2.8 статуту).

В силу п.5.1 статуту зміни та доповнення до статуту вносяться на розгляд парафіяльних зборів уповноваженим представниками парафії виключно за згоди єпархіального архієрею і реєструються у тому ж порядку, що і статут.

Однак, положення статуту щодо скликання парафіяльних зборів парафіяльною радою та настоятелем не виключають можливості скликання парафіяльних зборів членами релігійної громади.

Так, як визначено абзацомч. 3 ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»: держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади; рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади; такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Отже, збори релігійної громади у разі винесення на обговорення питання по зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту могли бути скликані її членами.

Також, спростовуються зібрані у справі доказами посилання позивача на відсутність повідомлення про проведення таких зборів.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ініціативною групою у складі 2 членів релігійної громади - ОСОБА_16 та ОСОБА_35 подана заява старості с. Рославичі, якою проінформовано про проведення 29.05.2022 о 12:00 зборів релігійної громади (т.2 а.с.6-7). Факт подання відповідної заяви підтверджено Виконавчим комітетом Феодосійської сільської ради Обюухівського району Київської області у листі №01-1820 від 18.11.2022 (т.2 а.с.6), який надано на запит адвоката Бондар П.В., а також свідком ОСОБА_2 у заяві свідка ( т.1 а.с.183Ґ).

Свідок ОСОБА_2 , що є старостою Старостинського округу с. Рославичі Феодосійської територіальної громади, у заяві свідка (т.1 а.с.183) повідомила, що 16.12.2022 у групі був розміщений допис з повідомленням про зібрання в центрі с. Рославичі 29.05.2022 о 12 годині щодо переходу до Православної Церкви України (далі ПЦУ) та на восьми локаціях (зупинки громадського транспорту, парк відпочинку, на дошці оголошень біля адмінбудівлі, магазині) населеного пункту розміщені про це об`яви.

Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_34 , ОСОБА_29 , ОСОБА_32 у заявах свідка повідомили, що бачила особисто оголошення про проведення зборів релігійної громади з відповідного питання на всіх дошках оголошення у селі, на будівлі старостату, на магазині та біля церкви та відповідне повідомлення опубліковане у сільській групі «Вайбер», де тривало його обговорення (т.1 а.с.185, 189-19, 192-193,197,201).

У заяві свідок ОСОБА_32 також вказав, що він опублікував у групі проект нового статуту релігійної громади (т.1 а.с.201).

Свідки ОСОБА_18 ОСОБА_36 , ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 у заявах свідків повідомили про розклеюванні відповідних оголошень про збори з відповідного питання (т.1 а.с.186,187,196, 199-200).

Свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 у заявах свідка (т.1 а.с.194-195) також зазначили, що розвішані оголошення по проведення зборів релігійної громади з відповідного питання бачили особисто та неодноразово чули про збори від сусідів.

У заяві свідка ОСОБА_23 повідомила, що входила до членів ініціативної групи, до обов`язків якої входило проведення опитування та складання списку прихильників ПЦУ для підготовки загальних зборів членів релігійної громади (т.1 а.с.191). Свідок вказала, що ініціативною групою розклеєні оголошення про проведення зборів релігійної громади з відповідного питання на всіх дошках оголошень, зупинках автобуса у селі, а також будівлі старостату та церкві, які вона бачила особисто. Окрім того, свідок зазначила, що повідомлення про відповідні збори розміщено у чаті статостату у «Вабер».

Окрім того, свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_23 повідомили, що у сільській групі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » біля 250 жителів села, включаючи тих, хто є прихильниками Церкви московського патріархату (т.1 а.с.185, 191), а свідки ОСОБА_37 , ОСОБА_22 , ОСОБА_38 , ОСОБА_25 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_39 також зазначили, що на час обговорення питання про перехід до сільської групу «Вайбер» входив і позивач настоятель ОСОБА_1 (т.1 а.с.189-190,192-193,198-201).

Посилання позивача на участь у таких зборах осіб, які не є членами релігійної громади, безпідставні, враховуючи обґрунтування, наведені у цьому рішенні в частині встановлення кількісного складу членів релігійної громади, а також враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, у день проведення зборів 29.05.2022 особи, які за власним волевиявленням віднесли себе до членів відповідної релігійної громади та відомостей щодо невідповідності яких вимогам п.2.2 статуту релігійної громади не надано під час розгляду справи, зареєструвались, про що складені списки, які містять власні підписи відповідних осіб, та такий список (т.1 а.с.131-140), що є додатком №1 до протоколу загальних зборів від 29.05.2022 (т.1 а.с.127-130), затверджено, чим фактично встановлено персональний та кількісний склад членів відповідної релігійної громади, які беруть участь у зборах, що також відповідає Рекомендаціям та роз`ясненням щодо порядку дій релігійної громади, Київської міської, обласної державної адміністрації у разі зміни релігійною громадою своєї підлеглості в канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням), надані Державною службою України з етнополітики та свободи совісті, зокрема, у випадку відсутності переліку (реєстру) членів релігійної громади або відсутності доступу до нього.ї

Посилання позивача на те, що у такому списку зазначено, що такий список є списком це реєстрація членів іншої релігійної громади РГ Спасо-Преображенської парафії Переяславсько-Вишневської єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Рославичі Обухівського району Київської області судом не взяті до уваги, оскільки на момент проведення відповідних зборів та затвердження відповідного списку релігійної громади з відповідною назвою не існувало. Помилкове зазначення у відповідному списку нової назви релігійної громади, вже з урахуванням змін до статуту, прийняття яких вирішувалось на відповідних зборах, само по собі не призводить до неможливості прийняття відповідного списку в якості доказу кількісного та персонального складу членів РГ УПЦ Преоображення Господнього с. Рославичі Васильківського району Київської області, що взяли участь у зборах. Слід зазначити, що відповідний доказ суд, керуючись ч.3 ст.86 ГПК України, оцінює також у сукупності з іншими зібраними у справі доказами: показаннями свідків, викладеними у заявах свідків, що віднесли себе до членів відповідної релігійної громади; відповідним протоколом №1 від 29.05.2022 загальних зборів, що є протоколом загальних зборів саме РГ УПЦ Преоображення Господнього с. Рославичі Васильківського району Київської області, додатком до якого є відповідний список.

Зважаючи, що відповідно до списку (додаток №1 до протоколу №1 від 29.05.2022) членів релігійної громади, які взяли участь у зборах - 144, а за зміну підлеглості у канонічних та організаційних питанням, прийняття нової редакції статуту проголосувало 139 членів релігійної громади, які взяли участь у зборах, відсутні підстави вважати, що за відповідні рішення проголосувало менше 2/3 членів релігійної громади.

Як визначено ст.8 Закону України «Про свободу совісти та релігійні організації», рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, що унормовано відповідною статтею, засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Так, в силу п.5.1 статуту релігійної громади в редакції, чинній на момент проведення зборів, зміни та доповнення до статуту вносяться на розгляд парафіяльних зборів уповноваженим представниками парафії виключно за згоди єпархіального архієрею і реєструються у тому ж порядку, що і статут.

При цьому, як визначено п.2.1 статуту, парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів парафіяльних зборів.

Проаналізувавши відповідні положення статуту релігійної громади у редакції, чинній на момент проведення зборів, суд вважає, що такий статут не відповідає чинному законодавству, а саме ст.8 вищевказаного Закону, в частині внесення питання про зміни та доповнення до статуту виключно за згоди єпархіального архієрея,

Так, ч. 3 ст.8 Закону передбачено право ініціювати питання зміни підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту членами релігійної громади шляхом скликання загальних зборів релігійної громади без будь-якого попереднього узгодження винесення відповідного питання чим, у т.ч. забезпечується гарантування принципу, закріпленого конституційно (ст.35 Конституції України), на свободу світогляду та віросповідання.

При цьому, як визначено ст.12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», статут релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Отже, суд застосовує відповідний статут в частині, яка не суперечить чинному законодавству.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, що спірні рішення прийняті за відсутності кворуму та, оскільки з числа присутніх на зборах членів релігійної громади за відповідні рішення проголосувало більш ніж 2/3 від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту релігійної громади у редакції, чинній на момент прийняття відповідних зборів, відсутні підстави вважати такими, що не прийняті рішення про зміну підлеглості релігійної громади, статут у новій редакції. Так, згода на зміну підлеглості відповідної кількості членів релігійної громади засвідчена, як це передбачено ч.5 ст.8 вищевказаного Закону, підписами членів релігійної громади у списку голосування, що є додатком №2 до відповідного протоколу (т.1 а.с.140-150).

Таким чином, є безпідставними твердження позивача про те, що рішення на відповідних зборах, у т.ч. в частині зміни підлеглості та прийняття нової редакції статуту, прийняті з порушенням ч.3 ст.8 Закону України.

Факт проведення відповідних зборів та здійснення голосування у відповідний день підтверджується також долученими до матеріалів справи показами свідків, викладеними у їх заявах (т.1 а.с.182-202).

Окрім того, слід зазначити, що на загальних зборах релігійної громади, що відбулись 29.05.2022, прийнято рішення лише про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - ПЦУ та підпорядкування ОСОБА_40 -Вишневської єпархії УПЦ (ПЦУ) та Київській Митрополії УПЦ (ПЦУ) та внесення змін до статуту шляхом прийняття його у новій редакції у зв`язку із цим. При цьому, будь-якого рішення щодо відвідування храму або заборони іншим вірянам, у т.ч. позивачу, відвідувати храм не прийнято.

Отже, позивача не позбавлено можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах

Як визначено ч.8 ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Під час розгляду справи не прийняті до уваги і твердження позивача, що протокол, у якому зафіксовані спірні рішення, має бути підписано у порядку, визначеному п.2.8 статуту.

Так, відповідно до п.2.7 статуту релігійної громади у редакції, чинній на момент проведення зборів, Відповідно до п.2.5, п.2.8 статуту парафіяльна рада разом з настоятелем скликає парафіяльні збори. гГолова парафіяльної ради представляє парафіяльну раду; усі офіційні папери підписуються настоятелем та головою парафіяльної ради, про що вказано у п.2.7 статуту, а якщо головою парафіяльної ради є настоятель, другий підпис належить скарбнику. Парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей (п.2.8 статуту).

Зазначений пункт статуту визначає лише порядок підписання документів, що виходять від парафіяльної ради як виконавчого і розпорядчого органу парафії (п.2.4 статуту). Однак, не стосуються порядку підписання рішень загальних зборів (парафіяльних зборів) релігійної громади, що є вищим органом, якому в силу п.2.4 статуту підзвітна відповідна парафіяльна рада.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнання недійсним статуту та рішень загальних зборів релігійної громади від 29.05.2022, формою фіксації яких є протокол №1, а також похідної від таких вимог іншої вимоги позивача щодо скасування рішення державного реєстратора Управління культури Київської обласної державної адміністрації Шепеля Олега Костянтиновича, на підставі якого проведено реєстраційну дію 20.06.2022 о 10:00:35 №1003561070002002172 (т.1 а.с.47-52), у зв`язку з прийнятими та відповідних загальних зборах рішеннями.

Витрати, понесені на оплату позову судовим збором у розмірі 7 443грн, понесені позивачем, відповідно до ст.129 ГПК України суд покладає на позивача враховуючи відмову в задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.

У першій заяві по суті позовній заяві позивач вказував, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000грн (т.1 а.с.13); заяв про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у певному остаточному розмірі позивач до прийняття рішення у справі не подавав.

У першій заяві по суті відзиві відповідач повідомив суд, що планує понести витрати у розмірі 15000грн на оплату правової (правничої) допомоги (т.1 а.с.124-125), а у подальшому у заяві про долучення доказів витрат у зв`язку із розглядом справи, що подана до закінчення судових дебатів (т.2 а.с.23-24), просив стягнути з позивача його витрати у відповідному розмірі 15 000грн.

На підтвердження надання правничої допомоги відповідачем надано договір від 04.10.2022 про надання правової допомоги, укладений між відповідачем (далі - клієнт) та адвокатом Бондарем А.В. (далі адвокат АО) (т.1 а.с.25), предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором, що включає надання юридичної допомоги, правової допомоги, правничої допомоги (далі договір).

Відповідним договором визначено обсяг правової допомоги, повноваження адвоката, права та обов`язки сторін договору. При цьому, п.4.1 договору передбачено отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги у формі гонорару, який погоджується окремим письмовим документом. Як визначено п.5.1 такого договору, він діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання.

Договором-замовленням від 04.10.2022 до вищезазначеного договору визначено, що клієнт доручає адвокату представництво інтересів клієнта у справі №911/1900/22, що включає: опрацювання матеріалів справи, надання юридичного висновку, підготовка відзиву на позовну заяву, збирання та подання доказів, підготовка інших процесуальних документів, представництво інтересів в суді першої інстанції до винесення рішення (додаткового рішення. За домовленістю сторін договору, визначена вартість таких послуг у фіксованому розмірі - 15 000грн та узгоджено, що окремо сплачується судовий збір, авансовий платіж, поштові відправлення, інші витрати, не передбачені у запланованих заходах.

Вказаним договором-замовленням його сторони погодили, що оплата здійснюється після набрання рішенням суду законної сили, при цьому, клієнт має право провести повну чи часткову попередню оплату.

Як свідчить звіт про надані послуги відповідно до договору замовлення від 04.10.2022 до договору про надання правової допомоги б/н від 04.10.2022, за період з 04.10.2022 по 27.12.2022 (т.2 а.с.27), адвокатом надана правова допомога з представництва інтересів клієнта у справі №911/1900/22, а саме: опрацювання матеріалів справи, надання юридичного висновку, підготовка відзиву на позовну заяву, збирання та подання доказів, розсилка відзиву відповідачу 12год; підготовка клопотання про долучення доказів (заяв свідків) 4год; підготовка до судового засідання, участь у судовому засідання (підготовче судове засідання) 24.11.2022 2 год; розсилка копій доказів позивачу, подання доказів розсилки до суду 30хв; опрацювання відповіді на відзив, підготовка заперечень від 13.12.2022, долучення нових доказів, розсилка заперечень позивачу 2 год; підготовка заяви про закриття провадження у справі від 13.12.2022 30хв; підготовка до судового засідання, участь у судовому засіданні (підготовче судове засідання) 14.12.2022 2год.

При цьому, у заяві від 27.12.2022 відповідач зазначив, що не зважаючи на те, що навантаження адвоката значно зросло у зв`язку із необхідністю отримання та подання значного обсягу доказів, включаючи заяви свідків, сторонами договору адвокатом та клієнтом погоджено залишити без змін попередньо погоджений розмір винагороди адвоката у формі гонорару у розмірі 15 000грн.

Відповідні витрати у розмірі 15000грн, які відповідач має понести у зв`язку з наданням правової допомоги у даній справі, підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача повністю з наступних підстав.

У відповідності з ч. 1 до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, що передбачено ч.2 ст.126 ГПК України.

При цьому, як встановлено ч.ч.3,4,5 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідно до ч.6 вказаної норми, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем у даній справі не надано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх неспівмірність.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як установлено п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України, інші витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких віднесено витрати на правничу допомогу, покладаються у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи відмову у задоволенні заявлених вимог, витрати на правничу допомогу, які має понеси відповідач у розмірі 15 000грн, підлягають відшкодуванню йому за рахунок позивача. Присуджуючи до стягнення з позивача відповідні витрати відповідача у повному обсязі, суд врахував, що: відповідні витрати відповідача пов`язані з розглядом даної справи; витрати у відповідному розмірі є обґрунтованими і не є непропорційними, зважаючи на те, що відповідна справа є складною, для підтвердження заперечень відповідач потребував збору доказів, а також те, що відповідні витрати є неминучими та поведінку сторін під час розгляду справи. Розмір витрат, заявлених до відшкодування не перевищує їх попереднього орієнтовного розміру, зазначеного у першій заяві по суті позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Рославичі Обухівського району Київської області» (ідентифікаційний код 35803633; 08681, Київська область, Обухівський район, с.Рославичі, вул. Спасо-Преображенська, 5А) про:

- визнання недійсним статут Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Рославичі Обухівського району Київської області» у новій редакції, ухваленій загальними зборами Релігійної громади Української Православної Церкви Преображення Господнього с.Рославичі Васильківського району Київської області 29.05.2022;

- визнання недійсним рішень загальних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Преображення Господнього с. Рославичі Васильківського району Київської області, зафіксованих у протоколі від 29.05.2022;

- скасування рішення державного реєстратора Управління культури Київської обласної державної адміністрації Шепеля Олега Костянтиновича, на підставі якого проведено реєстраційну дію 20.06.2022 о 10:00:35 №1003561070002002172.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Рославичі Обухівського району Київської області» (ідентифікаційний код 35803633; 08681, Київська область, Обухівський район, с. Рославичі, вул. Спасо-Преображенська, 5А) 15 000грн судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.02.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова