Рішення

від 14.02.2023 по справі 915/661/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року Справа № 915/661/22

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452 (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1), яка пред`явлена до відповідача: комунального некомерційного підприємства «Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги» Бузької сільської ради, код ЄДРПОУ 38341981 (56541, Миколаївська обл., с. Бузьке (3), пл. Центральна, буд. 1), про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та втрат від інфляції у розмірі 140538,72 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Жигадло І.Б.

від відповідача Жарська Г.А., Кеналь Я.В.

26.12.2022 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі. Справу належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання із розгляду справи по суті призначене на 27.01.2023 року.

Зазначену ухвалу було отримано позивачем 05.01.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5400501007184 та відповідачем отримано 05.01.2023 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5400501007176.

27.01.2023 року суд оголосив перерву у судовому засіданні до 14.02.2023 року.

14.02.2023 року після судового засідання судом було повідомлено про підписання вступної та резолютивної частини рішення.

Позивач просить стягнути з відповідача борг за природний газ, який було поставлено відповідачу грудні 2021 року згідно договору постачання природного газу постачальником останньої надії на суму 102585,12 грн. В зв`язку із тим, що відповідач вчасно не розрахувався за поставлений природний газ позивач також просить стягнути з відповідача пеню - 15148,88 грн., 3% річних - 2040,46 грн. та втрати від інфляції - 20764,26 грн.

Відповідач позов не визнав. У відзиві зазначив, що дійсно з позивачем був укладений договір постачання природного газу постачальником останньої надії №17869 від 24.12.2021 року. Договір було укладено з постачальником останньої надії в зв`язку із тим, що затягнулася процедура укладення договору із постачальником газу - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг. Спожитий у листопаді 2021 року природний газ відповідач оплатив позивачу у повному обсязі на суму 31543,51 грн., а природний газ, який було спожито у грудні 2021 року відповідач оплатив ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на підставі договору №13-1195/21-БО-Т від 23.11.2021 року.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що згідно отриманої від ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг інформації даний постачальник поставляв природний газ відповідачу лише з 24.12.2021 року, тоді як позивач здійснював постачання природного газу з 02.12.2021 року по 23.12.2021 року.

У запереченнях відповідач зазначив, що все одно не визнає позову та просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що ним було вжито всіх заходів з приводу виконання договору, укладеного з ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг і згідно інформації, яка надавалася відповідачем до ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, про додаткові вузли обліку, то постачання газу у грудні 2021 року здійснювало саме ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг.

27.01.2023 року до суду від позивача надійшли пояснення на заперечення, які судом до уваги не прийняті, з огляду на положення ч. 1 та ч. 5 ст. 161 ГПК України.

05.01.2023 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яку судом було задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені сторонами докази на підтвердження обставин, викладених у заявах по суті, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, викладені сторонами позиції, судом встановлено наступне.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 року №880 позивач здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р позивача визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу, постачальник «останньої надії» це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року №1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №809 та від 09.12.2020 року №1236 (далі - Постанова КМУ №1102).

Пунктом 2 Постанови КМУ №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень абз. 15 п. 2 гл. 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2493 (далі - Кодекс ГТС) оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Відповідно до абз. 1 п. 1 гл. 2 розділу ІV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).

Абзацом 2 п. 1 гл. 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується EIC-код.

Згідно з абз. 4 п. 1 гл. 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один EIC-код.

Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, в зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.

Відповідно до п. 2 гл. 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі постачання природного газу постачальником останньої надії та випадків, передбачених п. 6 цієї глави. Та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником останньої надії здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України Про ринок природного газу та Правилами постачання природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - позивача і, відповідно, спожитий природний газ позивач відніс до обсягів поставлених відповідачу.

Відповідно до підпункту 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 року НКРЕКП прийнято постанову №3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ Оператор газотранспортної системи України на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу зазначеним товариством (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії, тобто позивача, та віднесення газу спожитого відповідачем до портфелю постачальника останньої надії, тобто позивача, з наведених вище підстав позивач підтвердив листом №ТОВВИХ-22-10438 від 28.09.2022 року оператора ГТС - ТОВ Оператор газотранспортної системи України.

Відповідно до положень п. 5 гл. 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень, (п. 2 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

07.09.2022 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом на адресу ТОВ Оператор газотранспортної системи України щодо надання інформації про фактичні обсяги споживання природного газу споживачами за період з 01.10.2021 року по дату надання відповіді, зокрема по відповідачу, якому присвоєно ЕІС-код 56XS000129HR900C.

ТОВ Оператор газотранспортної системи України у листі №ТОВВИХ-22-10438 від 28.09.2022 року по споживачу з ЕІС-кодом 56XS000129HR900C повідомило наступне.

В інформаційній платформі даний споживач був закріплений за постачальником останньої надії - ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56X930000008780B) у періоди з 29.10.2021 року по 30.11.2021 року та 02.12.2021 року по 23.12.2021 року. Обсяг природного газу використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS000129HR900C у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56X930000008780B), становить:

з 29.10.2021 року по 31.10.2021 року 0,00 м. куб.

з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року 1877,59 м. куб.

з 02.12.2021 року по 23.12.2021 року 1810,34 м. куб.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі -Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 2 гл. 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» має розраховуватися за формулою, наведеною у п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09. 2015 року №809 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів №1102 на період постачання з 01.10.2021 року по 30.11.2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр. Отже у цей період позивачем застосовувалася гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.

Згідно розрахунку заборгованості, виконаного позивачем, у листопаді 2021 року відповідач спожив газу, включаючи ціну послуги з транспортування газу, на суму 31543, 51 грн., а з 02.12.2021 року по 23.12.2021 року на суму 102585,12 грн. Відповідачем було здійснено 28.12.2021 року одну оплату за листопад 2021 року на суму 31543,51 грн.

25.11.2021 року примірник договору постачання природного газу постачальником останньої надії було направлено на адресу відповідача, укладення якого відповідачем не заперечується.

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

До відзиву відповідач додав платіжне доручення №551, яким позивачу було сплачено за природний газ та транспортування природного газу за листопад 2021 року за договором укладеним з позивачем.

Предметом спору є стягнення вартості природного газу, який поставлено позивачем відповідачу з 02.12.2021 року по 23.12.2021 року у розмірі 102585,12 грн.

Відповідач стверджує, що протягом грудня 2021 року ним не споживався газ позивача, з огляду на укладений 23.11.2021 року договір №13-1195/21-БО-Т з іншим постачальником ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, а також підписання додаткової угоди №1 до цього договору, якою погоджено замовлені обсяги природного газу, в тому числі на грудень 2021 року замовлений обсяг складає 2515 куб. м.

Зазначений обсяг замовленого природного газу відповідач оплатив ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на підставі рахунку-фактури №13-1195/21-БО-Т/12/21 від 24.12.2021 року за платіжним дорученням №550.

При цьому, акту, складеного ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг щодо споживання відповідачем протягом грудня 2021 року природного газу в обсязі 2515 куб.м., відповідач не надав.

Для усунення зазначених розбіжностей позивач звернувся із запитом до ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг щодо поставки у грудні 2021 року природного газу відповідачу.

19.01.2023 року листом №39/10-19 від 19.01.2023 року ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг підтвердив, що з відповідачем 23.11.2021 року було укладено договір №13-1195/21-БО-Т, але відповідача, як споживача у реєстрі споживачів постачальника зареєстровано з датою початку постачання з 24.12.2021 року і загальний обсяг природного газу, який використаний зареєстрованими об`єктами споживача у грудні 2021 року з ресурсів ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, а саме з 24.12.2021 року по 31.12.2021 року включно, складає 705,23 куб.м. До листа додано акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 року, згідно якого у грудні 2021 року відповідачем спожито 0,70523 тис. куб. м природного газу ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг.

ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг надало до своєї відповіді скрін реєстрація-платформа, де зазначено, що до його комерційного портфелю з 24.12.2021 року входили точки обліку споживача з ЕІС-кодом 56XS000129HR900C з ЕІС-кодами точок обліку 56ZS24C129HR901G, 56ZS24C129HR903C, 56ZS24C129HR9074.

Точки обліку з аналогічними ЕІС-кодами входили до портфелю позивача, але з 02.12.2021 року по 23.12.2021 року, що також вбачається з скріну доданого позивачем до позовної заяви.

Таким чином, природний газ у період з 02.12.2021 року по 23.12.2021 року поставлявся відповідачу позивачем за договором постачання природного газу постачальником останньої надії.

Про точки обліку з цими ЕІС-кодами відповідач повідомляє у листах, адресованих ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг у грудні 2021 року, копії яких додані до заперечень.

Відповідно до пункту 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Таким чином, виконанню відповідачем обов`язку по оплаті поставленого природного газу передує виконання позивачем обов`язку по наданню відповідачу рахунку на оплату природного газу.

Позивач зазначив, що на виконання умов п. 4.3 договору ним направлявся на адресу відповідача рахунок на оплату природного газу №1303 за спожитий у грудні 2021 року газ в обсязі 1810,34 куб.м. загальною вартістю 102585,12 грн. разом з ПДВ.

За ствердженням позивача відповідачем рахунок було проігноровано, оплату не здійснено.

Направлення рахунку №1303 позивач підтвердив списком поштових відправлень від 14.01.2022 року, згідно якого відповідачу направлений рекомендований лист за №0600015645803.

Як зазначено на веб-сайті ДП Укрпошта за посиланням (www.ukrposhta.ua/ua/lyst-poshtova-kartka) рекомендовані листи пошта видає особисто адресату під підпис або за довіреністю (доставляє за адресою або видає у відділенні). За трек-номером можна відстежити лист (на сайті Укрпошти, в мобільному застосунку або через чат-бот у Messenger, Viber, Telegram).

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (із змінами на дату відправлення кореспонденції відповідачу) рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Таким чином, позивачем не надано доказів результату виконання ДП Укрпошта договору з надання послуг по пересиланню поштової кореспонденції, а саме стосовно вручення рекомендованого листа за №0600015645803 відповідачу під розписку.

Таким чином, наведені позивачем обставини, що направлений відповідачу рахунок на оплату природного газу №1330 було відповідачем було проігноровано наданими доказами не підтверджено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено вище доказів належного виконання позивачем обов`язку, передбаченого п.4.3 договору суду не надано, в зв`язку із чим позивачем не доведено, що у відповідача виник обов`язок здійснити оплату за поставлений протягом грудня 2021 року природний газ.

За встановлених судом обставин слідує, що станом на дату звернення позивача до суду у відповідача не виникло зобов`язання по оплаті поставленого позивачем у період з 02.12.2021 року по 23.12.2021 року природного газу, а право позивача на отримання оплати не є порушеним і, тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача оплати в примусовому порядку суперечать умовам договору та приписам ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

З огляду на те, що судом не встановлено порушення зобов`язання з оплати поставленого газу з боку відповідача, то з урахуванням приписів ст. 218 ГК України, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрат від інфляції.

21.09.2022 року позивачем на адресу відповідача поштою направлялася вимога про сплату заборгованості за спожитий газ №119/4.3-15254-2022, у якій зазначена лише сума заборгованості без посилання на неоплачений рахунок. Також у вимозі відсутні дані про обсяг, період та ціну спожитого природного газу. Вимога направлялася цінним листом з повідомленням. Отже, з направленням вимоги у відповідача також не виникло обов`язку по оплаті природного газу.

Відповідно до п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Як вбачається із доданого до позову скріну архіву цін постачальника останньої надії для непобутових споживачів, ціна на природний газ змінювалася щоденно. Однак, у розрахунку заборгованості, який додається до позовної заяви, визначення ціни природного газу з огляду на положення другого речення п. 4.1 договору, не наведено. Із цього суд робить висновок, що заявлена до стягнення сума у розмірі 102585,12 грн. не є підтвердженою відповідно до умов договору.

Таким чином, підстав для задоволення позову у суду немає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2023 року.

СуддяА.П. Алексєєв