Постанова

від 13.06.2023 по справі 915/661/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/661/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2023

по справі №915/661/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України"

до Комунального некомерційного підприємства „Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги" Бузької сільської ради

про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та втрат від інфляції у розмірі 140538,72 грн.,

(суддя місцевого господарського суду: Алексєєв А.П., Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14),

В грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Комунального некомерційного підприємства «Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги» Бузької сільської ради (далі КНП «Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги» Бузької сільської ради) про стягнення коштів у розмірі 140538,72 грн., з яких: 102585,12 грн. основний борг, 15148,88 грн. пені, 2040,46 грн. 3% річних, 20764,26 грн. інфляційні втрати.

Позивач просить стягнути з відповідача борг за природний газ, який було поставлено відповідачу грудні 2021 року згідно Договору постачання природного газу постачальником останньої надії на суму 102585,12 грн. У зв`язку із тим, що відповідач вчасно не розрахувався за поставлений природний газ позивач також просить стягнути з відповідача пеню - 15148,88 грн., 3% річних - 2040,46 грн. та втрати від інфляції - 20764,26 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2023 по справі №915/661/22 в задоволенні позову відмовлено повністю.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не надано доказів результату виконання ДП Укрпошта Договору з надання послуг по пересиланню поштової кореспонденції, а саме стосовно вручення рекомендованого листа за №0600015645803 відповідачу під розписку, у зв`язку з чим наведені позивачем обставини, що направлений відповідачу рахунок на оплату природного газу №1330 відповідачем було проігноровано наданими доказами не підтверджено.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у розрахунку заборгованості, який додається до позовної заяви, визначення ціни природного газу з огляду на положення другого речення п. 4.1 договору, не наведено. Із цього суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума у розмірі 102585,12 грн. не є підтвердженою відповідно до умов договору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2023 по справі №915/661/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник апеляційної скарги вказує, що за змістом оскаржуваного судового рішення Господарський суд Миколаївської області дійшов до помилкового висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати за поставлений позивачем природний газ перебуває в безпосередній залежності від результату виконання ДП «Укрпошта» договору з надання послуг по пересиланню поштової кореспонденції, а саме вручення відповідачу під розписку рекомендованого листа з рахунком на оплату, який було надіслано позивачем.

Позивач звертає увагу, що визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць, в якому мав місце факт постачання газу. Саме кінець місяця поставки є початком обрахунку наступного (місячного) строку впродовж якого повинен бути здійснений платіж. Обставини отримання чи неотримання рахунку на оплату товару не впливають на обов`язок покупця відповідача по справі, оплатити товар.

Крім того, апелянт зазначає, що позивач і відповідач є рівними учасниками та користувачами інформаційної платформи, відповідно, мають однаковий доступ до необхідної інформації.

Заявник апеляційної скарги наголошує, що висновок суду першої інстанції про те, що строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ перебуває в безпосередній залежності від результату виконання ДП «Укрпошта» договору з надання послуг по пересиланню поштової кореспонденції, а саме стосовно вручення відповідачу під розписку рекомендованого листа з рахунком на оплату, який було надіслано позивачем, є необґрунтованим та безпідставним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 апеляційну скаргу ТОВ „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2023 по справі №915/661/22 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.

29.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Газопостачальна компанія „Нафтогаз України» надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2023 по справі №915/661/22, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Газопостачальна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2023 по справі №915/661/22, вирішено розглянути апеляційну скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

10.04.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від КНП «Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги» Бузької сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач вказує, що у нього з позивачем було завершено процедуру закупівлю природного газу на 2021 рік. Крім того, рахунок на оплату не було отримано, у зв`язку з чим відповідач не знав, що у нього виникла заборгованість перед ТОВ ГК «Нафтогаз України».

Крім того, 19.04.2023 та 09.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Газопостачальна компанія „Нафтогаз України» надійшли додаткові письмові пояснення по справі №915/661/22.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За умовами п. 3.1 Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п.3.3 Договору період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. Договору).

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п.11.1 Договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

07.09.2022 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом на адресу ТОВ Оператор газотранспортної системи України щодо надання інформації про фактичні обсяги споживання природного газу споживачами за період з 01.10.2021 року по дату надання відповіді, зокрема по відповідачу, якому присвоєно ЕІС-код 56XS000129HR900C.

ТОВ Оператор газотранспортної системи України у листі №ТОВВИХ-22-10438 від 28.09.2022 року по споживачу з ЕІС-кодом 56XS000129HR900C повідомило наступне.

В інформаційній платформі даний споживач був закріплений за постачальником останньої надії - ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56X930000008780B) у періоди з 29.10.2021 року по 30.11.2021 року та 02.12.2021 року по 23.12.2021 року. Обсяг природного газу використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS000129HR900C у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56X930000008780B), становить:

з 29.10.2021 року по 31.10.2021 року 0,00 м. куб.

з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року 1877,59 м. куб.

з 02.12.2021 року по 23.12.2021 року 1810,34 м. куб.

Позивач зазначив, що на виконання умов п. 4.3 Договору ним направлявся на адресу відповідача рахунок на оплату природного газу №1303 за спожитий у грудні 2021 року газ в обсязі 1810,34 куб.м. загальною вартістю 102585,12 грн. разом з ПДВ.

За ствердженням позивача відповідачем рахунок було проігноровано, оплату не здійснено.

Направлення рахунку №1303 позивач підтвердив списком поштових відправлень від 14.01.2022 року, згідно якого відповідачу направлений рекомендований лист за №0600015645803.

21.09.2022 року позивачем на адресу відповідача поштою направлялася вимога про сплату заборгованості за спожитий газ №119/4.3-15254-2022, яка залишилась відповідачем без відповіді.

Несплата відповідачем заборгованості за спожитий газ стала підставою для звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Господарського суду Миколаївської області з відповідними позовними вимогами про стягнення коштів.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу Україн, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ГК "Нафтогаз України" (позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 року №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу":

- оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

- споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

26 жовтня 2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 від 9 грудня 2020 року № 1236".

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Господарським судом встановлено, що КНП «Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги» Бузької сільської ради є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року КНП «Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги» Бузької сільської ради, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

24 грудня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1378/27823.

За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, відповідач, як суб`єкт ринку природного газу має доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом Оператора ГТС від 27.09.2022 року № ТОВВИХ-22-10353;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов пункту 4.3. Договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4. договору).

Як зазначалося раніше, на виконання умов п. 4.3 Договору позивачем направлявся на адресу відповідача рахунок на оплату природного газу №1303 за спожитий у грудні 2021 року газ в обсязі 1810,34 куб.м. загальною вартістю 102585,12 грн. разом з ПДВ.

Направлення рахунку №1303 позивач підтвердив списком поштових відправлень від 14.01.2022 року, згідно якого відповідачу направлений рекомендований лист за №0600015645803.

Згідно з пп.1 п. 5.1 та пп.1 п. 5.2 Договору Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п.11.1 Договору договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

З пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 вбачається, що у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Команльного некомерційного підприємства «Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги» Бузької сільської ради, зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56ХS000129HR900C.

В матеріалах справи наявна довідка про об`єми поставленого позивачем відповідачу природного газу за 2021 рік.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 №809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Цією ж Постановою КМУ №1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб.метр., отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб.метр.

З 1 грудня 2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/ оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні в матеріалах справи документи на підтвердження поставленого відповідачу газу, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги щодо доведеності об`єму поставленого газу.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що інформація щодо кількості отриманого газу також була доведена Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційній платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, в свою чергу до суду першої інстанції відповідач не надав докази погашення суми основного боргу.

Висновки суду першої інстанції щодо неналежного виконання ДП «Укрпошта» покладених на нього обов`язків судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки вказана обставина не виключає обов`язку відповідача оплатити спожитий природний газ відповідно до умов Типового договору та приписів чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведені норми чинного законодавства України, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта, що в даному випадку матеріалами справи підтверджується належне у повному обсязі виконання позивачем зобов`язання за договором, а також встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 102585,12 грн. підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення заборгованості з огляду на те, що ним було укладено договір з третьою особою.

Так, в матеріалах справи наявна відповідь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» із зазначенням дати початку постачання за договором, укладеним між останнім та КНП «БУЗЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» Бузької сільської ради, а саме з 24.12.2021 року.

Відповідно до п.3.1 Типового договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотраспортної системи.

Таким чином, споживання у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» почалося з 24.12.2021, але відповідач отримував газ від позивача до 24.12.2021.

Стосовно позовних вимог ТОВ «ГК «Натогаз України» про стягнення з відповідача пені у розмірі 15148,88 грн., 2040,46 грн. - 3 % річних та 20764,26 грн. - інфляційних втрат судова колегія зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом апеляційної інстанції перевірено надані позивачем розрахунки пені, інфляційних та 3% річних та встановлено, що вони є арифметично правильними та вірними, у зв`язку з чим рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 15148,88 грн., 3 % річних у сумі 2040,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 20764,26 грн. також підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2023 по справі №915/661/22 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд надав невірну оцінку обставинам справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведено та виклав у рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно з вимогами ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 253, 269, 270, 275, 277 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2023 по справі №915/661/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2023 по справі №915/661/22 скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України" до Комунального некомерційного підприємства „Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги" Бузької сільської ради про стягнення заборгованості у розмірі 140538,72 грн., з яких: 102585,12 грн. основного боргу, 15148,88 грн. - пені, 2040,46 грн. 3% річних, 20764,26 грн. інфляційні втрати.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства „Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги" Бузької сільської ради (56541, Миколаївська область, село Бузьке, пл.Центральна, 1, інд.код: 38341981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, інд.код: 40121452) 140538,72 грн., з яких: 102585,12 грн. основного боргу, 15148,88 грн. - пені, 2040,46 грн. 3% річних, 20764,26 грн. інфляційні втрати; 2481,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3721,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош