Рішення

від 21.02.2023 по справі 711/4560/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4560/22

Провадження 2/711/419/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

21 лютого 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

Міський голова Черкаської міської ради Бондаренко А.В. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь міського бюджету м. Черкаси безпідставно утримувані грошові кошти.

В обґрунтуванняпозовних вимогвказано,що Черкаськаміська радає власникомземельної ділянкизагальною площею0,0711га кадастровийномер:7110136400:03:018:0012,що знаходитьсяу АДРЕСА_1 .Попереднім користувачемземельної ділянкиу АДРЕСА_1 було ВАТ«Автотранспортне підприємство«Меліоратор» напідставі договоруоренди землі03.04.2003,яка буланадана підрозміщення нежитловихбудівель.На підставідоговору купівлі-продажумайна №26.04.2007від 28.04.2007нежитлові приміщенняВАТ «АТП«Меліораторі» буливідчужені ОСОБА_3 .Згодом,на підставідоговору купівлі-продажумайна від14.06.2007№3293, ОСОБА_3 передала,а ОСОБА_1 прийняла увласність нежитловіприміщення профілакторіюліт.«Б-І»площею 84,8кв.м.,що знаходятьсяу АДРЕСА_1 .За умовамип.1.2.договору від14.06.2007№3293,нежитлові приміщенняпрофілакторію розташованіна земельнійділянці Черкаськоїміської ради,яка перебуваєв користуванніВАТ «АТП«Меліоратор».Право власностівідповідача нанежитлові приміщенняпрофілакторію вреєстрі праввласності нанерухоме майнозареєстровано 15.06.2007.Заявою №1157ВАТ «АТП«Меліоратор» відмовивсявід правакористування земельноюділянкою.Рішенням Черкаськоїміської радивід 25.07.2013№3-1832відповідачеві наданодозвіл нарозроблення проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки орієнтовноюплощею 0,0711та по АДРЕСА_1 для подальшогопродажу шляхомвикупу піднежитлові приміщенняпрофілакторію.Рішенням Черкаськоїміської радивід 13.11.2013№4-227відповідачеві затвердженопроект землеустрою(п.1)та дорученоукласти договірпро оплатуавансового внескув рахунокоплати ціниземельної ділянкив розмірідвадцяти відсотківвід їїнормативної грошовоїоцінки (п.3.1.).Втім,договір прооплату авансовоговнеску укладеноне було,земельна ділянкавідповідачем викупленане була,однак відповідачпродовжив користуватисявказаною земельноюділянкою несплачуючи оренднуплату затаке користування.Таким чином,відповідач змоменту набуттяправа власностіна об`єктнерухомості (15.06.2007)фактично користуваласяземельною ділянкоюбез правовстановлюючихдокументів тане здійснювалаоплату затаке фактичнекористування.При цьому,земельна ділянказареєстрована вДержавному земельномукадастрі 30.09.2013.Враховуючи позиціюВерховного Суду,висловлену упостанові від05.08.2022по справі№922/2060/20,розрахунок безпідставнонабутих грошовихкоштів можерозпочинатися самез цієїдати.Згідно витягуз технічноїдокументації проНГО №3165 від 15.07.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 364 650,57 грн. Згідно розрахунку, за час фактичного користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 13.07.2019 по 13.07.2022 розмір заборгованості відповідача становить 33 429,97 грн. У зв`язку з фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою та ухиленням від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, порушенням прав територіальної громади м. Черкаси через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно утримувані грошові кошти у розмірі 33 429,97 грн., а також сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2022, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М. визначена для розгляду судової справи № 711/4560/22, провадження № 2/711/2091/22.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.09.2022 відмовлено у відкритті провадження за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 06.12.2022 ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.09.2022 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.12.2022 задоволено заяву про самовідвід судді Позарецької С.М., справу передано до канцелярії для повторного авторозподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022 суддя Кондрацька Н.М. визначена для розгляду цивільної справи № 711/4560/22, провадження № 2/711/2543/22.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2022 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача за довіреністю Чехівський Я.О. не з`явився, до початку подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, судом повідомлялася у встановленому законом порядку про місце, день та час розгляду справи, про поважність причин неявки суду не повідомлено. Відзив на позов не надано.

Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, яка повідомлялася судом у встановленому законом порядку про час, дату і місце судового засідання та не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву проти позову та проти такого порядку розгляду справи не заперечував представник позивача, про що подано відповідну заяву.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на судовий захист закріплено у статті 4 ЦПК України як право на звернення до суду за захистом, згідно з яким кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 06.12.2022 прийнятою у вказаній справі, визначено, що оскільки предметом спору у даній справі є стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів та з матеріалів справи не вбачається наявність між сторонами господарських правовідносин, та позивач Черкаська міська рада звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав до відповідача, який на час звернення не є суб`єктом господарювання, тому даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. З огляду на вказане, справу направлено до Придніпровського районного суду м. Черкаси для продовження розгляду даної справи.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 308993384 від 05.09.2022, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2007 є власником нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації права власності 15.06.2007, номер запису про право власності: 808 у книзі 9.

Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,0711 га, кадастровий номер 7110136400:03:018:0012, яка перебуває у комунальній власності та відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7100704212013 від 30.09.2013.

Попереднім користувачем земельної ділянки у АДРЕСА_1 було ВАТ «Автотранспортне підприємство «Меліоратор» на підставі договору оренди землі 03.04.2003, яка була надана під розміщення нежитлових будівель. На підставі договору купівлі-продажу майна №26.04.2007 від 28.04.2007 нежитлові приміщення ВАТ «АТП «Меліораторі» були відчужені ОСОБА_3 .

Відповідно до договору купівлі-продажу майна від 14.06.2007 №3293, ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність нежитлові приміщення профілакторію літ. «Б-І» площею 84,8 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 .

За умовами п.1.2. договору від 14.06.2007 №3293, нежитлові приміщення профілакторію розташовані на земельній ділянці Черкаської міської ради, яка перебуває в користуванні ВАТ «АТП «Меліоратор».

Як вбачається з заяви № 1157 ВАТ «АТП «Меліоратор» відмовився від права користування земельною ділянкою.

Рішенням Черкаської міської ради від 25.07.2013 №3-1832 відповідачеві ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0711 та по АДРЕСА_1 для подальшого продажу шляхом викупу під нежитлові приміщення профілакторію.

Рішенням Черкаської міської ради від 13.11.2013 №4-227 відповідачеві затверджено проект землеустрою (п.1) та доручено укласти договір про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки в розмірі двадцяти відсотків від її нормативної грошової оцінки (п.3.1.)

Тож, відповідач ОСОБА_1 , набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформила речове право на вказану земельну ділянку: договір про оплату авансового внеску укладено не було, земельна ділянка відповідачем викуплена не була, однак відповідач продовжив користуватися вказаною земельною ділянкою не сплачуючи орендну плату за таке користування, внаслідок чого територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у вигляді орендної плати за землю.

Таким чином, предметом позову в даній справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у виглядіі орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 ЗК України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено статтею 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначені статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 ПК України визначеного, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем та визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п. 288.4, п. 288.5).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Оскільки відповідач не звертався за оформленням права оренди на земельну ділянку, речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України .

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, провадження №14-77цс18 та постанові Верховного суду від 05.08.2022 в справі №922/2060/20.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З оглядуна викладене,враховуючи,що ОСОБА_1 використовувала земельнуділянку розташовануза адресою: АДРЕСА_1 ,без достатніхправових підстав,у періодз 13.07.2019по 13.07.2022 не сплачувала за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, у результаті чого безоплатно користувалася цією земельною ділянкою, тобто безпідставно набула дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у Черкаської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Згідно розрахунку заборгованості за період з 13.07.2019 по 13.07.2022 заборгованість ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею площею 0,0711 га, кадастровий номер 7110136400:01:019:0022 становить 33429,97 грн. (а.с.19)

Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі норм діючого законодавства та рішення Черкаської міської ради 27.06.2019 № 2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 332 від 12.09.2022.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодування за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 120, 123, 124 ЗК України, ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 25212542, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) кошти в сумі 33429 грн. 97 коп., а також судовий збір в сумі 2481 грн., а всього 35910 грн. 97 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлений 21.02.2023.

Головуючий: Н. М. Кондрацька