Рішення

від 22.02.2023 по справі 680/418/22

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/418/22

№2/680/12/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року смт Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Стандрійчук М.П.,

представника позивача адвоката Солов`я О.В.,

представниці відповідача адвоката Медончак М.М.,

розглянувши заправилами загальногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданнів режимівідеоконференції взалі судуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Захист» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом у якому просить стягнути із відповідача 86997 гривень 12 копійок середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до наказу № 8-к від 28 квітня 2020 року його прийнято на посаду охоронника відділу охорони TOB «СБ Захист» з випробним терміном 1 місяць. Наказом № 19 к від 04 вересня 2020 року його звільнено із займаної посади за власним бажанням. На момент звільнення із займаної посади TOB «СБ Захист» створило перед ним заборгованість по заробітній платі у сумі 13702 гривні 83 копійки.

Дані факти підтверджено рішенням Новоушицького районного суду в справі № 680/85/21 від 02 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2022 року.

Відповідач у справі розмір заробітної плати не заперечував, а заперечував факт не отримання коштів. Спір судом вирішено у його користь та стягнуто із відповідача суму заборгованості по заробітній платі із врахуванням податків.

Зазначив, що нарахована заробітна плата на посаді охоронника TOB «СБ Захист» за липень 2020 року склала 4293 гривні 56 копійок, за серпень 2020 року - 4056 гривні 54 копійки. У липні 2020 року кількість робочих днів складало - 23, у серпні 2020 року - 20. Таким чином, нараховано за два останні місяці, що передували звільненню склала 8350 гривень 10 копійок та відпрацьовано 43 дні.

Отже, його середньоденний заробіток у TOB «СБ Захист» склав 8350,10/43=194 гривні 19 копійок.

Станом на 10 червня 2022 року період затримки у виплаті заробітної плати склав - 448 днів (вересень 2020 року - 18, жовтень - 21, листопад - 21, грудень - 22; січень 2021 -19, лютий - 20, березень - 22, квітень -22, травень - 19, червень - 21, липень - 22, серпень - 21, вересень - 23, жовтень - 20, листопад - 22, грудень - 22; січень 2022 року - 19, лютий 2022 - 20, березень - 23, квітень - 21, травень - 22, червень - 8).

Середній заробіток за період не розрахунку TOB «СБ Захист» станом на 10 червня 2022 року складатиме 194,19x448=86997 гривень 12 копійок.

За таких обставин позивач вимушений звернутися щодо стягнення середнього заробітку за період затримки у виплаті заробітної плати - 86997 гривень 12 копійок.

Ухвалою суду від 24 червня 2022 року відкрито провадження у справі за даним позовом, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09 грудня 2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав за обставин викладених у позовній заяві.

Представниця відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, водночас правом на подання відзиву не скористалася.

Суд, заслухавши представників сторін, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та відповідні спірні правовідносини.

Рішенням Новоушицького районного суду по справі № 680/85/21 від 02 листопада 2021 року, яке залишено в силі постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 травня 2022 року, присуджено до стягнення з ТОВ «СБ Захист» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 13702,83 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 464,88 грн, а всього 14167,71 грн. В решті позову відмовлено (а.с.7-16).

Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів свідчать, що за другий квартал 2020 року ТОВ «СБ Захист» нарахувало ОСОБА_1 9723,08 грн, за третій квартал 2020 року 11929,14 грн (а.с.18).

Відомості про застраховану особу свідчать про те, що у червні 2020 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 4858 грн, у липні 5333,60 грн, у серпні 5039,18 грн, у вересні -1556,36 грн (а.с.17).

Відповідно до висновку експерта від 30 вересня 2021 року № СЕ-19/102/21/11245-ПЧ у відомостях на виплату готівки № №12, 12/1, 16, 16/1,17, 17/1, 18 за червень-вересень 2020 року підпис ОСОБА_1 не належить (а.с.104-106).

Окрім того, надані до суду документи (а.с.91-103; 109, 110), що стосуються перебування та зняття ОСОБА_1 з обліку як безробітного, суд не бере до уваги, так як вони не містять доказової інформації на підтвердження позову чи на його заперечення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються з приписами статті 5 Цивільного кодексу України, згідно з якими акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював свою позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Так у рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року №955-VІІІ зі змінами від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 зазначено, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. ?...? Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

В ухвалі від 9 липня 1998 року № 6-уп/98 Конституційний Суд України вказав на те, що з прийняттям нормативно-правового акта в новій редакції втрачають чинність норми акта в попередній редакції.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 3 жовтня 1997 року №4-зп роз`яснив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Відповідно до ст.117 КЗпП України (в редакції станом на виникнення спірних правовідносин) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В силуч.1ст.117КЗпП України(вредакції станомна виникненняспірних правовідносинв разіневиплати звини власникаабо уповноваженогоним органуналежних звільненомупрацівникові суму строки,зазначені вст.116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Аналогічні правові позиції Верховного Суду України містяться, зокрема, у постанові від 11.11.2015 у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31.05.2017 у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначає, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових витрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких витрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових витрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України.

Виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових витрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових витрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відтак, з огляду на заявлену до стягнення суму середнього заробітку (86997,12 грн), суд вважає її справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, наявні у справі докази, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у сумі 86997,12 грн, відтак позов підлягає задоволенню.

При розподілі судових витрат, суд виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 992,40 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 100 %).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «СБЗахист» простягнення середньогозаробітку зачас затримкивиплати заробітноїплати- задовольнити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Захист» на користь ОСОБА_1 86997(вісімдесятшість тисячдев`ятсот дев`яностосім)гривень 12копійок середньогозаробітку завесь часзатримки виплатизаробітної плати без урахування податків і зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Захист» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 лютого 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ Захист», місцезнаходження: вул. Київська, 4, м. Вінниця, код ЄДРПОУ - 41945788.

Суддя О. І. Яцина