Постанова

від 02.05.2023 по справі 680/418/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 680/418/22

Провадження № 22-ц/4820/873/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати зрозгляду цивільнихсправКорніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №680/418/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Захист» на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2023 року (суддя Яцина О.І., повне судове рішення складено 23 лютого 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Захист» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував, що з 28.04.2020 по 04.09.2020 працював на посаді охоронника відділу охорони ТОВ «СБ Захист». На час звільнення його заборгованість по заробітній платі становила 13702,83 грн, що підтверджено рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2021 року, що набрало законної сили 20 травня 2022 року. Оскільки відповідачем не було виплачено належні позивачу суми у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, тому ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «СБ Захист» середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 86997,12 грн

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «СБ Захист» на користь позивача 86997,12 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати без врахування податків і зборів та 992,40 грн судового збору.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ТОВ «СБ Захист» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач заперечував розмір заборгованості заробітної плати у сумі 16787,14 грн, тоді як ст. 117 КЗпП України передбачає, що лише при відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум, у разі їх невиплати з вини роботодавця у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки і по день фактичного розрахунку. Поміж того, ТОВ «СБ Захист» посилається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні цитує щодо неспівмірності, разом з тим, не бере до уваги, що розмір стягнутої заробітної плати становить 13702,83 грн. Апелянт вказує, що з врахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку із звільненням працівника незалежно від того, чи задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково, проте районний суд ці обставини до уваги не взяв. Також, апелянт не погоджується із тим, що районний суд відмовив в задоволені клопотання відповідача про зупинення розгляду справи, адже позивач перебуває на військовій службі в лавах Збройних Сил України та забезпечує стримування збройної агресії проти України.

Тому, ТОВ «СБ Захист» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить в задоволені апеляційної скарги відмовити. Так, на думку представника, районний суд прийшов до вірного висновку про відмову в задоволені клопотання про зупинення провадження, адже позивач уклав договір про надання правової допомоги із адвокатом без будь-яких обмежень щодо його представництва, а тому з врахуванням норм права та обставин справи, у випадку задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції порушив би вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також, представник посилається на те, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах, в яких ОСОБА_1 діяв добросовісно, реалізуючи свої права, тоді як ТОВ «СБ Захист» діяло по відношенню до позивача не добросовісно. Представник зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт настання важких наслідків застосування щодо нього відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Розрахунок розміру середнього заробітку та періоду не виплати заробітної плати відповідач у справі не оскаржує, будь-яких доказів на його спростування не надає. Представник також вказує, що мотиви апеляційної скарги зводяться до зменшення розміру стягнутих коштів, проте вимоги скарги стосуються саме відмови в задоволені позову, що є взаємовиключним.

Справа розглядається в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2021 року, що набрало законної сили 20 травня 2022 року, у справі №680/85/21 позов ОСОБА_1 до ТОВ «СБ Захист» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «СБ Захист» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 13702, 83 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати в сумі 464,88 грн. В решті позову відмовлено.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що наказом №8-К від 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 на підставі заяви від 28 квітня 2020 року прийнято на роботу на посаду охоронника відділу охорони ТОВ «СБ Захист» з випробувальним терміном один місяць. У наказі зазначено, що до роботи приступити 30 квітня 2020 року.

Наказом №19-К від 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 на підставі заяви від 04 вересня 2020 року звільнено з посади охоронника відділу охорони ТОВ «СБ Захист» за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

І розмір фактично невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати становить: за червень 2020 року -3910,69 грн, за липень 2020 року - 4293,55 грн, за серпень 2020 року - 4056,54 грн, за вересень 2020 року - 1442,05 грн, а всього13702,83 грн.

Оскільки на теперішній час заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше ніж один місяць, тому вимога позивача про компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є правомірною та такою, що узгоджується з вимогами закону.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та задовольняючи позов ОСОБА_1 у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що встановлені судом фактичні обставини справи та наявні у справі докази підтверджують законність підстав для стягнення з ТОВ «СБЗахист» на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати у сумі 86997,12 грн, що є справедливою, пропорційною і такою сумою, яка відповідатиме обставинам справи.

Проте, колегія суддів не може погодитися в повній мірі із такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 47 КЗпП України (тут і надалі КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 361/4575/20 (провадження №61-21416св21).

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 травня 2022 року в справі № 680/85/21 встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 , 04 вересня 2020 року, відповідач не виплатив йому належні до сплати 13702,83 грн заробітної плати.

Таким чином, установивши, що в день звільнення позивачу з вини відповідача не були виплачені всі суми, які належали йому від підприємства, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач повинен відшкодувати позивачу майнові втрати, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку й доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Водночас, районний суд не звернув уваги, що ОСОБА_1 позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні подав 23.06.2022, тобто через 1 рік і 9 місяців після свого звільнення з ТОВ «СБЗахист» 04.09.2020 і через 1 рік 5 місяців після звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. Позивач не пояснив, чим зумовлене таке вичікування за обізнаності про порушення його трудових прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц зазначено, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зокрема суду при вирішенні такого питання необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, та з чим була пов`язана її тривалість з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №363/3659/20 та від 25 січня 2023 року у справі №361/4575/20.

З огляду на встановлений судом розмір заборгованості по заробітній платі позивача (13702,83 грн), очевидну неспівмірність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку просить стягнути ОСОБА_1 (86997,12 грн) з боргом по заробітній платі, розмір якого є у 6 разів менший; часу звернення позивача з цим позовом до районного суду; відсутності доказів виконання в повному обсязі чи частково ТОВ «СБ Захист» судового рішення у справі №680/85/21 по сплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, судова колегія вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, визначення розміру відповідальності ТОВ «СБ Захист» за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 30000 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «СБ Захист» в частині неврахування судом першої інстанції співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Разом з тим, подані представником ТОВ «СБ Захист» до суду першої інстанції лист Новоушицької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості №22-15/157 від 28.05.2021, лист Хмельницького обласного центру зайнятості №22-15/1871 від 31.05.2021, витяг з ЄРДР від 27.11.2020, акт Вінницького міського центру зайнятості №08-15/399 від 13.11.2020, листи Новоушицької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості №11-02/331 від 30.09.2020, №11-02/351 від 19.10.2020, витяг з протоколу №08-05/29 Вінницького міського центру зайнятості від 27.10.2020, витяг з наказу №08-03/36 від 27.10.2020 Вінницького міського центру зайнятості, наказ №08-03/36 від 27.10.2020 Вінницького міського центру зайнятості, протокол №08-05/29 від 27.10.2020 Вінницького міського центру зайнятості, листи №08-10/8027-20 від 13.11.2020, №08-09/7818-20 від 27.10.2020 Вінницького міського центру зайнятості, лист №22-15/1641 від 05.05.2021 Хмельницького обласного центру зайнятості, заява ОСОБА_1 від 11.06.2020, висновок експерта від 30.09.2021 не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що відповідач повинен відшкодувати позивачу майнові втрати, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з останнім розрахунку по заробітній платі.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, а саме безпідставного відмовлення у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з підстав перебування позивача у Збройних Силах України, судова колегія їх вважає такими, що не впливають на законність оскаржуваного судового рішення, адже позивач, уклавши 08.06.2022 з адвокатом Солов`єм О.В. договір про надання правової допомоги, на підставі якого останнім видано ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , уповноважив адвоката Солов`я О.В. представляти його інтереси в Новоушицькому районному суді (а.с.20).

А відповідно до ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що районним судом повно встановлені обставини справи, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції шляхом зменшення стягнутого з ТОВ «СБ Захист» розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь позивача з 86997,12 грн до 30000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції, тому підлягає до зменшення і стягнутий судом першої інстанції судовий збір з ТОВ «СБ Захист» на користь ОСОБА_1 до 342,38 грн (992,40 грн (судовий збір за подання позову) * 34,5 (% задоволених позовних вимог)/100).

Та у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СБ Захист» 974,64 грн судового збору (1488 грн (судовий збір за подання апеляційної скарги) * 65,5 (% задоволених вимог апеляційної скарги) / 100).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Захист» задовольнити частково.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Захист» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати до 30000 грн та судового збору до 342,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Захист» (ЄДРПОУ 41945788; вул. Київська, 4, м. Вінниця) 974,64 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 02 травня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай