Ухвала

від 24.02.2023 по справі 2-728/11

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 2-728/11

Провадження 6/216/25/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого судді:Бутенко М. В.

за участю

секретаря судового засідання: Кравець А.С.

без участі сторін та згідност. 247 ЦПК України, без застосування технічних засобів

розглянувши подання державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебідь О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа

ВСТАНОВИВ:

До Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулася державний виконавець Центрально-Міського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Лебідь О.В., про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження 41099169 з виконання виконавчого листа № 2-728/2011, виданого 16.03.2011 року про стягнення боргу в розмірі 209290,40 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України Про виконавче провадження, виконавцем 05.12.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна - боржниці на праві власності належить майно: Домоволодіння, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 4268231.

Державним виконавцем на адресу боржника неодноразово надсилались виклики, копії яких додано до подання, щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`являлася, про причини неявки не повідомила державного виконавця.

Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належать на праві власності майно: Домоволодіння, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна : 4268231, однак ОСОБА_1 рішення не виконує.

На електронний запит виконавця Державною прикордонною службою України листом від 20.02.2023 повідомлено про те, що ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , не перетинала державний кордон України.

Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України № 3857-ХІІ у редакції від 10.12.2015 встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 377-1 Цивільного процесуального кодексу України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Закон України Про судовий збір не передбачає оплату судовим збором подання виконавця про тимчасове обмеження боржника у виконавчому провадженні у праві виїзду за межі України.

Враховуючи викладене, просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї Виконавчим листом № 2-728/2011 виданим 16.03.2011 про стягнення боргу в розмірі 209290,40 грн.

Представник Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явилася.

Згідно ч. 4ст. 441 ЦПК Українисуд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд, дослідивши подання та матеріали, які до нього додані, дійшов наступного висновку.

Відповідно дост. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконання нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито виконавче провадження.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з ч. 1ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання юридичної особи, керівником якої є фізична особа, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно дост. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4ст. 10 Цивільного процесуального кодексу Українисуд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст. 2 Протоколу №4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюютьсяст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених заступником начальника відділу, могло призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбаченоКонституцією України.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.

Особа, яка має невиконані договірні, аліментні та інші зобов`язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України.

На момент звернення до суду з поданням ВДВС, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та доведеним, що має вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Із наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження, не видається можливим встановити факт належного вжиття державним виконавцем відповідних заходів, а саме, державний виконавець не надав суду докази його виходу за місцем мешкання боржника з метою виявлення та вилучення майна, попередження боржника про необхідність погашення заборгованості за рішенням суду, а також відомостей щодо перетинання боржником державного кордону України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що не доведено факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Доказів на підтвердження ухилення (дії або бездіяльності боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанню обов`язків, покладених на нього судовим рішенням) суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебідь О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 .

Керуючисьст. 33 Конституції України, ст.ст. 259, 260, 441ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебідь О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцятиднів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлена ухвала - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо апеляційна скарга не буде подана, або якщо її залишено без змін апеляційною інстанцією.

Суддя: М.В. БУТЕНКО