Ухвала

від 20.02.2023 по справі 947/22837/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/328/23

Справа № 947/22837/22 1-кс/947/1134/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представників власника майна - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника АРМА - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Геродот» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12015160000000635, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2023 у кримінальному провадженні №12015160000000635, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України задоволено клопотання т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 та накладено арешт на будівлі та споруди загальною площею 1 283, 8 кв. м, у тому числі літера «А», «Г», «И», будівля літера «В» - пам`ятка культурної спадщини місцевого значення, культурні літера «Д», «Е», «Ж», альтанка літера «З», газова котельна літера «Л», душова літера «М», огорожа №1-6, мостіння «І», що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85, власником яких є ТОВ «Геродот», код ЄДРПОУ: 39843161, із забороною розпорядження та користування.

Заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім як за заявами правоохоронних органів, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а також на виконання договорів управління укладених з Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вище вказаного майна та майнових прав.

Зобов`язано державних реєстраторів та органи державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальні органи), виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, районних державних адміністрацій, акредитованих суб`єктів, нотаріусів, інших осіб та органи, які виконують функції державного реєстратора забезпечити реєстрацію у відповідних державних реєстрах прав управління та інших речових прав щодо майна та відповідних майнових прав, які виникатимуть на підставі ухвали слідчого судді про передачу в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а також на виконання договорів управління укладених з Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» речові докази у кримінальному провадженні на які накладено арешт, а саме: будівлі та споруди загальною площею 1 283, 8 кв. м, у тому числі літера «А», «Г», «И», будівля літера «В» - пам`ятка культурної спадщини місцевого значення, культурні літера «Д», «Е», «Ж», альтанка літера «З», газова котельна літера «Л», душова літера «М», огорожа №1-6, мостіння «І», що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85, власником яких є ТОВ «Геродот», код ЄДРПОУ: 39843161.

Зобов`язано службових осіб Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ЄРДПОУ 41037901) прийняти вищевказане майно в управління у відповідності до чинного законодавства.

Рішення слідчого судді обґрунтоване наявністю необхідності забезпечення збереження майна або збереження його економічної вартості.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.

Вказує, що слідчий суддя не здійснив оцінку обґрунтованості доводів слідчого щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог слідчого, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення кримінального провадження та виконанням завдань кримінального судочинства.

Зазначає, що ТОВ «Геродот» протягом багатьох років обізнано про наявність даного кримінального провадження, фабулу цього провадження, а також мали копії відповідних ухвал слідчих суддів, зокрема щодо накладення арешту на майно, однак протягом всіх цих років не здійснило відчуження майна, хоча мало для цього об`єктивну можливість.

Наголошує, що станом на дату розгляду клопотання слідчого у справі відсутні будь-які ризики відчуження майна, оскільки поведінка власника майна протягом існування кримінального провадження свідчить про відсутність будь-яких спроб та намірів здійснити відчуження.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що передача арештованого майна в управлінняНаціональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів є безпідставною.

Зазначає, що в порушення вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, клопотання про арешт майна, яке належить третій особі подано слідчим, а не прокурором.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане майно та передачу його в управління АРМА майна.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників власника майна, які підтримали свою апеляційну скаргу у повному обсязі, думку прокурора та представника АРМА, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч. 2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно з ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015160000000635, внесеному до ЄРДР 28.08.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме за фактом незаконних дій з боку посадових осіб управління з майнових відносин Одеської обласної ради під час проведення аукціону щодо продажу об`єктів нерухомості, зокрема будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85.

Так відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, щорішенням Одеської обласної ради від 29 травня 2015 року №1383-VI нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, включені до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації.

З урахуванням зазначеного рішення та відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), «Про оцінку майна, майнових прав професійну оціночну діяльність в Україні», Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1891, відповідно до закону проведені заходи з підготовки до приватизації об`єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, шляхом їх продажу на аукціоні.

Згодом Управлінням Одеської обласної ради з майнових відносин як відповідним органом приватизації оголошено про включення вказаного об`єкта до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації, інформація розміщена в газеті «Одеські вісті» 06 червня 2015 року.

Початкова ціна цього об`єкту нерухомості, відповідно до звіту про незалежну ринкової вартості, проведеної ТОВ «Інститут експертизи та управління власністю». 30.06.2015 на підставі договору від 26.06.2015 №92, склала 14924457, 60 грн. Крім того, рецензія на вказаний висновок виконана 06.07.2015 ПП Аналітик (код ЄДРПОУ 23988161, адреса м. Одеса, Французький бульвар, 49-А, 1 поверх, офіс №6) експертом оцінювачем ОСОБА_11 .

Далі, у приміщені Одеської обласної ради 31.07.2015 проведено аукціон з продажу вказаних будівель та споруд загальною площею 1283, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85.

Вказану нерухомість придбано ТОВ «Геродот» (код ЄДРПОУ 39843161) за 22500000 грн.

За результатом проведеного аукціону 11 серпня 2015 року між управління обласної ради з майнових відносин та ТОВ «Геродот» укладено договір купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст Одеської області нежитлових будівель та споруд, які розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником об`єкту нерухомого майна, а саме нежитлових будівель та споруд, які складаються з основних приміщень: літ. «А», «В», «Г», «И», караульні літера «Д», «Е», «Ж», альтанка літера «З», газова котельна літера «Л», душова літера «М», огорожі № 1-6, мостіння «I», які розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85 , є ТОВ «Геродот», код ЄДРПОУ: 39843161.

В ході досудового розслідування у рамках вказаного кримінального провадження призначено комплексну судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Згідно висновку експерта №18876/24097 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, ринкова вартість будівель та споруд загальною площею 1283,8 кв.м, у тому числі літера «А», «Г», «И», будівля літера «В» - пам`ятка культурної спадщини місцевого значення, культурні літера «Д», «Е», «Ж», альтанка літера «З», газова котельна літера «Л», душова літера «М», огорожа №1-6, мостіння «І», що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85, з урахуванням ринкової вартості прав, пов`язаних із земельною ділянкою площею 1,9664 га на якій розташовані ці об`єкти, станом на 30.06.2015 без врахування ПДВ складає 130613948 грн. (сто тридцять мільйонів шістсот тринадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень).

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що продаж на аукціоні будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85 здійснено за заниженою вартістю.

Постановою слідчого від 25.01.2023 вказані будівлі та споруди загальною площею 1283,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85, відповідно до положень ст. 98 КПК України, визнано речовими доками по вказаного кримінальному провадженню.

Таким чином, на переконання органу досудового розслідування наявні підстав вважати що зазначені будівлі та споруди є предметом та об`єктом протиправних дій. Разом з тим, орган досудового розслідування вважає, що станом на теперішній час існує загроза втрати або відчуження шляхом продажу, руйнування або знесення тощо, що унеможливить проведення повного досудового розслідування, при проведенні якого слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження (подію кримінального правопорушення, його мотиви та мету, а також встановити осіб, причетних до його скоєння).

В подальшому 30.01.2023 з метою забезпечення збереження вищевказаного майна та відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення т.в.о слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 подано клопотання про арешт майна.

Задовольняючи подане клопотання слідчий суддя зазначив, що будівлі та споруди загальною площею 1 283, 8 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85, належать ТОВ «Геродот», визнані речовим доказом, вартість якого, станом на 30.06.2015 року без врахування ПДВ складає 130613948 гривень, тобто, перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також слідчий суддя встановив, що наявні підстави для забезпечення збереження майна або збереження його економічної вартості.

Крім того слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для передачі арештованого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що відповідає положенням ч. 6 ст. 100 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийняв до уваги посилання у клопотанні т.в.о слідчого про необхідність накладення арешту на майно з огляду на таке.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні є всі правові підстави вважати, що вказане майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, предметом вчинення кримінального правопорушення за результатом незаконної діяльності з умисного заниження вартості вищевказаного майна та його продажу на аукціоні за заниженою вартістю.

При цьому постановою т.в.о. слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області від 25.01.2023 вищевказані об`єкти нерухомого майна визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12015160000000635, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього, всупереч доводів апелянта, слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, згідно із ч. ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Твердження апелянта про те, що клопотання про арешт майна подано не належним суб`єктом у порушення вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, згідно якої виключне право на звернення надається прокурору є необґрунтованими та суперечать вимогам ч. 1 ст. 171 КПК України, відповідно до якої з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

В даному випадку клопотання про арешт майна подано слідчим за погодженням з прокурором, тобто з дотримання положень глави 17 КПК України про арешт майна.

Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, п.п. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A N 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на вищевказане майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Разом з тим, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи представника про безпідставність передачі арештованого майна в управлінняНаціональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних, оскільки передача зазначеного майна в управління АРМА є об`єктивною необхідністю з метою виключення прямого або опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно, виключення ймовірності користування майном, а також можливого отримання державою прибутку від залучення управителя активами.

При цьому незастосування заходів щодо передачі вказаного майна в управління АРМА значно утруднить або зробить неможливим досягнення завдань кримінального провадження.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Геродот» - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12015160000000635, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4