Рішення

від 14.02.2023 по справі 904/4079/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4079/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство КАІ", м. Криий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Новітек", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі1 937 536, 56 грн. за договором надання послуг

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство КАІ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Новітек" про стягнення заборгованості розмірі 1 937 536, 56 грн. за договором надання послуг № 007/12-03 від 12.03.2019., з яких:

- 1 250 000, 00 грн. - основний борг;

- 547 400, 95 грн. - інфляційні втрати;

- 140 135, 61 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.12.2022.

01.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути на користь позивача 1 250 000,00 грн. основного боргу, щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат надав заперечення та власний контррозрахунок.

Також відповідач надав клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

05.12.2022 відповідач в підготовчому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві.

Позивач в підготовче засідання не з`явився, направив заяву про проведення підготовчого засідання без його участі.

Ухвалою від 05.12.2022 відкладено підготовче засідання на 10.01.2023.

14.12.2022 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Новітек", в межах позовних вимог в розмірі 1 937 536,56 грн.

19.12.2022 від позивача надійшла заява про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від 23.12.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство КАІ" про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду - задоволено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство КАІ" про забезпечення позову залишено без розгляду.

29.12.2022 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача:

- 1 250 000, 00 грн. - основний борг;

- 576 412,93 грн. - інфляційні втрати;

- 139 879,68 грн. - 3 % річних.

04.01.2023 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 05.01.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство КАІ" відмовлено, у зв`язку із зайнятістю майданчиків для проведення відеоконференцій в суді на призначену дату та час судового засідання.

03.01.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

09.01.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю повноважного представника у допиті у кримінальному провадженні в якості свідка.

10.01.2023 сторони в підготовче засідання не з`явилися.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, оскільки присутність повноважного представника в тому чи іншому заході є вибором відповідача.

Крім того, судом явка в підготовче засідання обов`язковою не визнавалася.

Ухвалою від 10.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.01.2023 об 11:00год.

18.01.2023 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 19.01.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство КАІ" відмовлено, у зв`язку із зайнятістю майданчиків для проведення відеоконференції.

23.01.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому засіданні.

Крім того, 23.01.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви про збільшення розміру позовних вимог.

24.01.2023 сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 24.01.2023 відкладено розгляд справи по суті на 14.02.2023.

14.02.2023 сторони в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

14.02.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 007/12-03 від 12.03.2019.

Внаслідок порушення відповідачем умов договору утворилася заборгованість у розмірі: 1 250 000,00 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості (із врахуванням збільшення позовних вимог) у розмірі 1 966 292,61 грн., яка складається з:

1 250 000,00 грн. - основного боргу,

576 412,93 грн. - втрат від інфляції за загальний період прострочення серпень 2019 -жовтень 2022,

139 879,68 грн. - 3% річних за загальний період прострочення з 21.10.2019 по 27.10.2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач наявність заборгованості у розмірі 1 250 000,00 грн. визнав, заперечив про ти нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що всі суми штрафних санкцій розраховані позивачем за редакцією п. 2.2. договору № 007/12-03 від 12.03.2019, встановленою додатковою угодою від 01.06.2020, однак взаємовідносини сторін тривали й до укладення цієї додаткової угоди, тому правило обчислення строків оплат, встановлене першою редакцією договору відрізнялося від редакції додатковою угодою, у зв`язку з чим відповідач надав дві версії контр розрахунку штрафних санкцій.

За першою версією 3% річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 21.10.2019 по 27.10.2022 становлять 135 859,13 грн. та 535 858,21 грн. відповідно.

За другим розрахунком 3% річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 21.10.2019 по 27.10.2022 становлять 111 111,26 грн. та 506 267,76 грн. відповідно.

Крім того, відповідач надав заяву про розстрочення виконання рішення протягом 12 місяців, щомісячно у розмірі 160 143,11 грн згідно розрахунку № 1 або 155 615,00 грн. згідно розрахунку № 2.

Заява обґрунтована тим, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, видаткова частина фінансової діяльності підприємства перевищує прибуткову, підприємство суттєво скоротило обсяги своєї господарської діяльності ,у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач вважає свої розрахунки штрафних санкцій вірними, оскільки рахунки на оплату надавались відповідачу разом з актами приймання-передачі наданих послуг, що й стало причиною укладення додаткової угоди № 1 від 01.06.2020.

Проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення позивач заперечив, зазначив, що заборгованість виникла ще в 2020 році. Доказів же виникнення надзвичайних подій, які зашкодили б відповідачу сплатити заборгованість в 2020 році, останній не надав.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність або відсутність порушення відповідачем умов договору № 007/12-03 від 12.03.2019, в частині розрахунків; наявність або відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, наявність підстав для розстрочення виконання рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство КАІ" (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Новітек" (далі замовник) укладений договір № 007/12-03 від 12.03.2019 (далі договір).

Предмет договору. Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується надати послуги відповідно до Календарного плану (додаток № 1 до цього договору) в умовах ПрАТ «ПІВНГЗК» (далі-послуги), а замовник сплатити їх в розмірах та на умовах, зазначених в цьому договорі.

Ціна договору. Вартість послуг за п. 1.1. цього договору складає 3 148 950,00 грн., крім того ПДВ 143 728,00 грн., разом з урахуванням ПДВ 3 292 678,00 грн. відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2 до цього договору) (пункт 2.1 договору).

Строк. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.3.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2020).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг за договором.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору надання послуг, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт надання послуг.

Моменти приймання-передачі наданих послуг відповідно до Календарного плану (додаток № 1 до цього договору) супроводжуються підписанням відповідних актів приймання-передачі наданих послуг.

Замовник протягом 5 днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг повинен направити виконавцю підписаний відповідний акт. (п.п. 2.3.-2.4.. договору).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги загальною вартістю 3 292 678,00 грн., про що свідчать:

Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 26.04.2019 на суму 178 740,00 грн.,

Акт № 2 приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2019 на суму 718 760,00 грн.,

Акт № 3 приймання-передачі наданих послуг від 19.03.2020 на суму 691 380,00 грн.,

Акт № 4 приймання-передачі наданих послуг від 19.03.2020 на суму 628 720,00 грн.,

Акт № 5 приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2020 на суму 300 000,00 грн.,

Акт № 6 приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2020 на суму 435 084,00 грн.,

Акт № 7 приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2020 на суму 248 544,00 грн.,

Акт № 8 приймання-передачі наданих послуг від 19.10.2020 на суму 91 450,00 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

Отже, факт надання послуг на суму 3 292 678,00 грн. визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Згідно пункту 2.2. договору оплата вартості послуг здійснюється замовником на умовах:

- попередня оплата 25% загальної вартості послуг протягом 5 календарних днів після отримання рахунку-фактури виконавця;

- оплата 75% вартості послуг протягом 7 календарних днів після підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг за етапами календарного плату (додаток № 1 до цього договору).

Додатковою угодою № від 01.06.2020 п. 2.2. договору викладено в наступній редакції: оплата вартості послуг протягом 7 календарних днів після підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг за етапами календарного плату (додаток № 1 до цього договору)

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця (позивача) своєчасно надавати замовнику послугу в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок замовника своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору вносити плату за рахунками, які виставлені виконавцем.

Отже, строк оплати за актами є таким, що настав.

Позивач також виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг (а.с.29-36).

Відповідач частково сплатив вартість наданих послуг, про що свідчать банківські виписки (а.с. 37-62), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1 250 000,00 грн., що і стало причиною нарахування позивачем штрафних санкцій та звернення до суду з позовною заявою.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів сплати заборгованості, а також те, що відповідач визнав наявність заборгованості в розмірі 1 250 000,00грн., суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

5. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував 139 879,68 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 21.10.2019 по 27.10.2022.

Відповідач 2 варіанти контррозрахунку трьох процентів річних.

За першою версією 3% річних за загальний період прострочення з 21.10.2019 по 27.10.2022 становлять 135 859,13 грн.

За другим розрахунком 3% річних за загальний період прострочення з 21.10.2019 по 27.10.2022 становлять 111 111,26 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних позивача та контррозрахунки відповідача та зважаючи на прострочення оплати вартості наданих послуг, виявив в них помилки, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 139 450,35 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 429,33 грн. слід відмовити.

Щодо заперечень відповідача про помилкове визначення початку нарахування позивачем штрафних санкцій саме за умовами п. 2.2. додаткової угоди від 01.06.2020, по актам, підписаним до укладення цієї угоди, суд зазначає, що згідно пункту 2.2. договору до моменту укладення додаткової угоди, оплата вартості послуг здійснюється замовником на умовах:

- попередня оплата 25% загальної вартості послуг протягом 5 календарних днів після отримання рахунку-фактури виконавця;

- оплата 75% вартості послуг протягом 7 календарних днів після підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг за етапами календарного плату (додаток № 1 до цього договору).

Однак, зважаючи, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем попередньої оплати в розмірі 25% загальної вартості послуг протягом 5 календарних днів після отримання рахунку-фактури виконавця, а також враховуючи пояснення позивача про надання відповідачу рахунків разом із актами, то і строк оплати потрібно розраховувати з врахуванням вимог оплати послуг, а саме оплата вартості послуг протягом 7 календарних днів після підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Позивач нарахував 576 412,93 грн. - втрат від інфляції за загальний період прострочення серпень 2019 -жовтень 2022.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідач надав 2 варіанти контррозрахунку інфляційних втрат.

За першою версією інфляційні втрати за загальний період прострочення з 21.10.2019 по 27.10.2022 становлять 535 858,21 грн.

За другим розрахунком інфляційні втрати за загальний період прострочення з 21.10.2019 по 27.10.2022 становлять 506 267,76 грн. відповідно.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та контррозрахунки відповідача та зважаючи на прострочення оплати вартості наданих послуг, виявив в них помилки, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 550 515,85 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 25 897,08 грн. слід відмовити.

Щодо розстрочення виконання рішення.

Відповідач надав заяву про розстрочення виконання рішення протягом 12 місяців, щомісячно у розмірі 160 143,11 грн згідно розрахунку № 1 або 155 615,00 грн. згідно розрахунку № 2.

Заява обґрунтована тим, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, видаткова частина фінансової діяльності підприємства перевищує прибуткову, підприємство суттєво скоротило обсяги своєї господарської діяльності ,у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України.

Позивач проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення позивач заперечив, зазначив, що заборгованість виникла ще в 2020 році. Доказів же виникнення надзвичайних подій, які зашкодили б відповідачу сплатити заборгованість в 2020 році, останній не надав.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду, заслухавши представника боржника, дослідивши наявні у справі матеріали, суд відмовляє в задоволенні даної заяви з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є у тому числі, з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, тому суд повинен дослідити та оцінити як доводи Позивача, так й заперечення Відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

До заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі Заявник долучив довідку про обіги від 22.11.2022, довідку про поточний стан рахунку від 22.11.2022, ухвали про обрання колегії суддів від 18.10.2022 по справі № 14/27К-22 та по справі № 14/28К-22.

Для належного вирішення питання щодо надання розстрочки виконання судового рішення, господарським судам необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку Боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Враховуючи матеріали справи, слід зазначити, що заборгованість Боржника виникла ще в 2019 році, задовго до початку війни. Отже, загалом борг останнього триває більше трьох років. Зазначені обставини, на думку суду, не дозволяють дотриматися балансу інтересів обох сторін, якщо надати розстрочення для виконання судового рішення ще на протязі одного року.

До того ж, заявником не надано доказів того, що він зможе виконувати рішення суду протягом 12 місяців.

Враховуючи те, що ефективність судового захисту полягає не тільки у реальному відновленні порушеного права, а й в його своєчасності, суд дійшов висновку, що подальше розстрочення виконання судового рішення нівелює ефективність правосуддя.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення протягом 12 місяців.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає: основний борг у розмірі 1 250 000,00 грн., 3% річних у розмірі 139 450,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 550 515,85 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 429,33 грн. та інфляційних втрат у розмірі 25 897 ,08 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство КАІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Новітек" про стягнення заборгованості у розмірі 1 966 292,61 грн.. за договором надання послуг задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Новітек" (49054, м. Дніпро, пр. О. Поля, буд. 82Г, ідентифікаційний код 38598502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство КАІ" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Мистецька, буд. 2, ідентифікаційний код 41126493) основний борг у розмірі 1 250 000,00 грн., 3% річних у розмірі 139 450,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 550 515,85 грн., судовий збір у розмірі 29 099,17 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Новітек" про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко