Рішення

від 21.02.2023 по справі 904/3665/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2023м. ДніпроСправа № 904/3665/22Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" (40000, м. Суми, вул. Курська, буд. 147, 4 поверх, оф. 6; ідентифікаційний код 38137023)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хард-Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Юдіна, буд. 2-4; ідентифікаційний код 41450275)

про стягнення 496 402 грн. 64 коп.

Без участі (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3566/22 від 24.10.2022) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хард-Груп" про стягнення 496 402 грн. 64 коп., що складає 315 000 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений за Договором поставки від 16.09.2021 №Ш/21-161, 57 158 грн. 55 коп. - інфляційного збільшення, 53 480 грн. 93 коп. - пені, 6 323 грн. 16 коп. - 3% річних та 64 440 грн. 00 коп. - штрафу.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати (судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи).

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№37169/22 від 02.11.2022 про усунення недоліків, відповідно до якої було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх. №39859/22 від 18.11.2022) на позовну заяву у справі №904/3665/22 просить відмовити позивачу у повному обсязі, посилаючись на те, що: - згідно ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2022 у справі №362/2069/22 вбачається створення реальної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України з боку службових осіб ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс", у якого кінцевими бенефіціарними власниками є громадяни Російської Федерації, дії яких полягають у підтримці та фінансуванні збройних формувань Російської Федерації, насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, підривної діяльності країни-агресора на території України; - введено мораторій на стягнення грошових коштів відповідно до постанови КМУ №187.

Позивач у відповіді (вх. № 43733/22 від 13.12.2022) на відзив просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що: - відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації", обмеження визначені постановою не застосовується до громадян росії, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни росії, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та росії, які проживають на території України на законних підставах; - зазначеною постановою обмеження не поширюються на осіб, що проживають на території України на законних підставах, зокрема до осіб, які мають посвідку на проживання в Україні; - учасниками ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс" є ОСОБА_1 (90% участі) має подвійне громадянство та є резидентом Кіпру, має дійсну посвідку на тимчасове проживання (строк дії до 21.01.2025) та відповідно індивідуальний ідентифікаційний податковий номер та зареєстроване місце проживання; - директор та учасник товариства ОСОБА_2 (10% участі) має громадянство росії, проте є резидентом України, має дійсну посвідку на постійне проживання в Україні та, відповідно, індивідуальний ідентифікаційний податковий номер, зареєстроване місце проживання, фактично перебуває постійно в Україні разом із своєю родиною останніх 8 років; - за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом; - на стадії виконання судового рішення відповідні визначені законодавством посадові особи, зокрема посадові особи органів виконавчого провадження, повинні надавати оцінку обставинам, за котрих, на переконання відповідача, позивач підпадає під дію мораторію, запровадженого постановою КМУ від 03.03.2022 №187.

Відповідач у запереченні (вх. №1451/23 від 11.01.2023) у справі №904/3665/22 в порядку статті 167 ГПК України просить суд застосувати приписи постанови №187 та відмовити позивачу у позові повністю з метою запобігання отримання юридичною особою, засновниками якої є громадяни РФ, грошових коштів, які можуть бути використані позивачем у підтримці та фінансуванні збройних формувань РФ.

Справа розглядалася відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс", як продавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Хард-Груп", як замовником, було укладено Договір поставки від 16.09.2021 №Ш/21-161 (надалі - Договір поставки) (а.с.5-6).

Відповідно до розділу 1 Договору поставки постачальник зобов`язується поставити покупцю на умовах даного Договору шини, диски, камери для сільськогосподарської та іншої техніки (надалі - товар) - найменування, асортимент якої визначено у специфікації або видаткових накладних, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, викладених у Договорі; найменування товару, асортимент, кількість, вартість, місце поставки, порядок і строки оплати товару, а також порядок поставки товару визначаються сторонами цим Договором та/або у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно із пунктом 2.2 Договору покупець зобов`язаний оплатити повну вартість товару на умовах та у передбачений даним Договором спосіб згідно до виставленого постачальником рахунку.

Право власності на товар, а також усі ризики та витрати, пов`язані з товаром переходять до покупця в момент поставки (передачі) товару покупцю або транспортній організації (перевізнику покупця), що підтверджується датою підписання видаткової накладної (пункт 2.4 Договору).

Пунктом 2.11 Договору передбачено, що моментом поставки вважається дата передачі товару покупцю зазначена у видатковій накладній.

Загальна ціна Договору становить загальну вартість фактично поставленого товару (пункт 5.1 Договору).

Сторони встановлюють, що протягом строку дії цього Договору грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні в еквіваленті до визначеної іноземної валюти, на підставі виставленого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у цьому Договорі або рахунку; датою оплати товару є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (розділ 6 Договору).

Відповідно до пункту 6.3 Договору покупець зобов`язаний здійснити повну оплату товару (партії товару) протягом одного банківського дня з моменту виставлення рахунку постачальником, якщо інші строки оплати не визначені сторонами у цьому Договорі або специфікаціях.

Згідно із пунктом 9.1 Договору цей Договір укладається сторонами на строк до 31 грудня 2021 року, а у випадку непред`явлення за 30-ть днів до дня закінчення його дії жодною із сторін вимоги щодо припинення Договору, його дія вважається продовженою на тих же умовах на кожен наступний календарний рік.

Сторони, керуючись взаємною згодою та чинним законодавством України про електронні довірчі послуги та електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) домовились, що в процесі обміну документацією, сторони можуть надавати /отримувати, використовувати в роботі будь-які документи/копії документів в електронній формі, засвідчені ЕЦП; обмін документацією з використанням ЕЦП відбувається за допомогою засобів електронного підпису та печатки (кваліфікованого електронного підпису та печатки), в тому числі засобами електронної пошти за електронними адресами сторін, зазначених у реквізитах; обмін документацією засобами електронного підпису та печатки можливий за умови, що документи засвідчені ЕЦП з використанням кваліфікованої чи удосконаленої електронної печатки/підпису. Сторони домовились, що ЕЦП прирівнюється до власноручного підпису та печатки; на вимогу однієї із сторін інша сторона зобов`язана негайно, але не пізніше ніж протягом 5-ти днів з дня отримання запиту, надати у розпорядження іншої сторони запитуваний документ, підписаний та скріплений печаткою на паперовому носії; у випадку невиконання зазначеної вимоги у встановлений термін, сторона, що порушила встановлений термін відшкодовує іншій стороні збитки, спричинені таким простроченням виконання вимоги та має право відмовитись від виконання своїх зобов`язань до отримання запитуваних документів. Сторони домовились, що електронна ідентифікація, електронний підпис/печатка, електронна позначка часу, реєстрована електронна доставка, інтероперабельність тощо не змінюють реквізитів документації, засвідченої ЕЦП (пункт 9.9 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар (шини) на суму 322 200 грн. 00 коп., про що свідчить копія видаткової накладної від 14.02.2022 №1856, підписана сторонами за допомогою ЕЦП (а.с.28).

В матеріалах справи наявна копія рахунку на оплату від 11.02.2022 №3021 на оплату на загальну суму 322 200 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 27).

Позивач стверджує, що здійснив поставку товару за Договором, проте відповідачем оплату не проведено, що і стало причиною спору і звернення до суду; відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на заборону виконання зобов`язань.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар за видатковою накладною від 14.02.2022 №1856 настав 14.02.2022 (протягом одного банківського дня з моменту виставлення рахунку).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо; дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені; у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та відповідачем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є такими, що підтверджують здійснення господарської операції по постачанню позивачем відповідачу товару.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було сплачено за товар 7 000 грн. 00 коп., що не спростовується сторонами.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 315 000 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Таким чином, вимога про стягнення 315 000 грн. 00 коп. - заборгованості є обґрунтованою.

Щодо нарахування пені та штрафу

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання; у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.2. Договору за порушення умов та строків оплати товару, передбачених умовами Договору, покупець за кожен день прострочення грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов`язання; в разі, якщо прострочення триває понад тридцять календарних днів, з тридцять першого дня покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми заборгованості; за кожний наступний день прострочення, починаючи з тридцять першого дня, покупець сплачує неустойку з розрахунку один відсоток від суми заборгованості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено в пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вбачається позивач просить стягнути пеню за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 53 480 грн. 93 коп. за період з 22.02.2022 по 19.08.2022 та посилається на пункт 7.2 Договору.

Проте, пункт 7.2 Договору не містить періоду, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами укладеного Договору не встановлений конкретний розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання.

Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Отже, вимога позивача про стягнення пені є необгрунтованою.

Також позивачем було заявлено до стягнення 64 440 грн. 00 коп. - штрафу за прострочення опати більше 20 днів.

Після здійсненої судом перевірки розрахунку штраф становить 63 000 грн. 00 коп. (315 000 грн. 00 коп. х 20%).

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 57 158 грн. 55 коп. за період з березня 2022 року по вересень 2022 року, а також нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 6 323 грн. 16 коп. за період з 22.02.2022 по 19.10.2022.

Суд погоджується із сумами інфляційних нарахувань та річних, вважає їх арифметично вірними.

Щодо твердження відповідача стосовно заборони виконання зобов`язань

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" визначено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Зазначене обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України:

- які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій;

- визначених розпорядженням Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, прийнятим відповідно до Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 р. № 812 "Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2004 р., № 26, ст. 1696);

- щодо яких за поданням міністерства, іншого державного органу у зв`язку з провадженням такими юридичними особами діяльності, необхідної для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України або подолання її наслідків, Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про тимчасове управління державою відповідними акціями, корпоративними правами або іншими правами участі (контролю), що належать Російській Федерації або особі, пов`язаній з державою-агресором.

Статтею 1 Закону України "Про громадянство України" унормовано, що проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" засновниками (учасниками) юридичної особи є ОСОБА_1 , країна громадянства: Кіпр, місцезнаходження: Кіпр та ОСОБА_2 , країна громадянства: Російська Федерація, місцезнаходження: Україна, Сумська область, місто Суми; ОСОБА_1 має тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 90.

Матеріали справи містять копії посвідки на постійне проживання ОСОБА_2 (громадянство Росія) з датою закінчення строку дії - 20.04.2031 та посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 (громадянство Кіпр/Росія) з датою закінчення строку дії - 22.01.2025, а також довідки про реєстрацію їх місця проживання в Україні та картки платників податків (а.с. 47 (зворотна сторона) -50).

Відповідач в обґрунтування неможливості виконання зобов`язання за Договром посилається на порушення кримінальної справи за №42022112340000101 стосовно службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс", у якої кінцевими бенефіціарними власниками є громадяни Російської Федерації, а також на те, що відповідно до ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2022 у справі №362/3069/22 накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування на майно, яке знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс", оскільки наявне створення реальної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України з боку службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс".

Міністерство юстиції України у листі від 08.03.2022 р. № 24560/8.1.3/10-22 з метою формування єдиної практики застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" (надалі - Постанова) повідомляє, про те, що:

- з метою забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, Постановою встановлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, перелік яких визначений підпунктом 1 пункту 1 Постанови;

- разом з тим Постановою (абзац п`ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до:

- громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах;

- юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах;

- юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

- проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають: у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні (стаття 1 Закону України "Про громадянство України").

Таким чином, вищенаведений мораторій (заборона) не може бути застосований до: - громадян Російської Федерації, які мають один із наведених вище документів, які підтверджують проживання на території України на законних підставах; - юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно: громадяни Російської Федерації, які мають один із наведених вище документів, які підтверджують проживання на території України на законних підставах; громадяни України та громадяни Російської Федерації, які мають один із наведених вище документів, які підтверджують проживання на території України на законних підставах.

Отже, застосування встановленого Постановою мораторію (заборони) потребує з`ясування наявності або відсутності у відповідного громадянина Російської Федерації документів, які підтверджують його проживання на території України на законних підставах.

Як зазначалося вище засновники Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" проживають на території України на законних підставах, а саме: - ОСОБА_2 на підставі посвідки на постійне проживання; - ОСОБА_1 на підставі посвідки на тимчасове проживання.

Наявність кримінального провадження стосовно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" та ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс", на які відповідач посилається як на підставу заборони йому виконувати зобов`язання перед позивачем, не може вплинути на виконання зобов`язання відповідачем, оскільки, по-перше, не містять заборони відповідачу вчиняти розрахунки з позивачем, та, по-друге, відсутній вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, та міг бути обов`язковим для господарського суду у питаннях, встановлених частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутні законодавчо визначені підстави щодо заборони вчиняти розрахунки з юридичними особами, які створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які мають посвідки на тимчасове та постійне проживання, що підтверджують проживання на території України на законних підставах.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 622 грн. 23 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" (40000, м. Суми, вул. Курська, буд. 147, 4 поверх, оф. 6; ідентифікаційний код 38137023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хард-Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Юдіна, буд. 2-4; ідентифікаційний код 41450275) про стягнення 496 402 грн. 64 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хард-Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Юдіна, буд. 2-4; ідентифікаційний код 41450275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" (40000, м. Суми, вул. Курська, буд. 147, 4 поверх, оф. 6; ідентифікаційний код 38137023) 315 000 грн. 00 коп. триста п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 63 000 грн. 00 коп. (шістдесят три тисячі) грн. 00 коп. - штрафу, 57 158 грн. 55 коп. (п`ятдесят сім тисяч сто п`ятдесят вісім) грн. 55 коп. - інфляційних нарахувань, 6 323 грн. (шість тисяч триста двадцять три) грн. 16 коп. - 3% річних та 6 622 (шість тисяч шістсот двадцять дві) грн. 23 коп. - витрат по сплату судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

27.02.2023