Рішення

від 27.02.2023 по справі 904/4770/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4770/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Строй-Альянс", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Скубка Максима Олексійовича, м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення збитків у розмірі 33 600, 00 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Строй-Альянс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Скубка Максима Олексійовича про стягнення збитків у розмірі 33 600, 00 грн.

Ухвалою від 20.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

02.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

27.02.2023 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щочерез дії (бездіяльність) Відповідача Позивачем були понесені збитки у вигляді сплати ТОВ «Топогруп» 33 600,00 грн. за підготовку звіту про інженерно-геодезичні вишукування на об`єкт: «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану старого русла річки Оріль на території Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області - капітальний ремонт Руслова перемичка-перекат біля с. Сорочине» за договором № 2019/1 від 14.03.2019.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив про відсутність з його сторони будь-яких неправомірних дій, щодо Позивача, а також відсутність причино-наслідкового зв`язку між діями відповідача та необхідністю позивача замовити виконання звіту про інженерно-геодезичні вишукування на об`єкт: «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану старого русла річки Оріль на території Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області - капітальний ремонт Руслова перемичка-перекат біля с. Сорочине» у ТОВ «Топогруп».

Відповідач зазначив, що Позивачем було використано звіт про інженерно-геодезичні вишукування на об`єкт: «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану старого русла річки Оріль на території Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області - капітальний ремонт Руслова перемичка-перекат біля с. Сорочине» виконаним ТОВ «Топогруп», для доведення обставин на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог у справі № 904/2057/22, в ході розгляду якої мав право вказати вартість такого звіту у розмірі судових витрат.

На думку відповідача, сумою позову фактично є сума судових витрат в іншій судовій справі № 904/2057/22, в якій позивач не використав своє право та не вказав ці витрати, які б мали бути стягнені з Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області Державного агентства водних ресурсів України та не залучив до вказаної справи ФОП Скубко М.О., якщо мав намір стягувати цю суму саме з нього.

Щодо твердження Позивача про отримання Відповідачем плати за здійснення технічного нагляду, щодо вказаного вище об`єму будівельних робіт, відповідач вказав, що вказані обставини є такими, що не відповідають дійсності, оскільки технічний нагляд здійснювався на підставі договору від 20.12.2021 № 2019/1 ТН/1, який було розірвано 23.12.2021, тобто строк дії договору фактично складав 3 дні і за цей час жодного акту про виконання робіт з технічного нагляду не складалося та жодних оплат замовником робіт в особі Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області Державного агентства водних ресурсів України не здійснювалось.

Щодо розміру витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн., відповідач вважає його необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач вказує, що в рамках судової справи № 904/2057/22 було встановлено, що Відповідач, отримавши від Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області Державного агентства водних ресурсів України оплату за нібито надані послуги зі здійснення технічного нагляду, у відповідності до особистих розписів у журналі відвідування будівництва, який вівся Позивачем, на об`єкті будівництва не з4 являвся, на адвокатський запит Представника Позивача від 18.01.2022 № 33 6 АБ/вих. доказів на підтвердження невідповідності (не підтвердження) обсягів виконаних робіт у грудні 2021 року обсягам робіт, наведеним у формі КБ-2в за грудень 2021 року, не надав.

Позивач стверджує, що судом в рамках справи № 904/2057/22 було встановлено, що саме ненадання Скубко М.О. доказів на підтвердження невідповідності (не підтвердження) обсягів виконаних робіт у грудні 2021 року обсягам робіт, наведеним Позивачем у формі КБ-2в за грудень 2021 року, стало підставою для Позивача підтверджувати таку відповідність шляхом замовлення у ТОВ «Топогруп» технічного Звіту.

По-друге, Позивач вважає хибними твердження Відповідача стосовно того, що під час дії договору на проведення технічного нагляду за виконанням робіт з капітального ремонту об`єкта «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану старого русла річки Оріль на території Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області - капітальний ремонт» - з 20.12.2021 по 23.12.2021 - Відповідачем не складалося жодного акту про виконання робіт з технічного нагляду.

Позивач зазначив про наявність листа Відповідача від 22.12.2021 (в період дії договору на проведення технічного нагляду), в якому він повідомив Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області Державного агентства водних ресурсів України, що ним, як фахівцем з технічного нагляду по об`єкту будівництва, було проведено обстеження факту виконаних робіт відповідно до наданої Позивачем форми КБ-2в № 5 за грудень 2021 року.

Цим же листом Відповідач повідомив Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області Державного агентства водних ресурсів України, що за результатами обстеження представлені до оплати обсяги робіт у наданій формі не підтверджуються.

Позивач також вважає хибними та безпідставними твердження Відповідача стосовно того, що оголошений Позивачем розмір витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн. є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; відсутні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 33 600,00грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 по справі № 904/2057/22, яке набрало законної сили 21.10.2022, було встановлено наступне.

"14.03.2019 між Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Строй-Альянс" (генпідрядник) укладено договір № 2019/1 (надалі - договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт з капітального ремонту об`єкта: ДК 021:2015: 45240000-1-Будівництво гідротехнічних об`єктів, (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 виконання робіт по об`єкту «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану старого русла річки Оріль на території Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області - капітальний ремонт»). Місцезнаходження об`єкта: на території Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області. Джерело фінансування: обласний бюджет, згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації від 28.12.2018 № Р-808/0/3-18.

Склад і обсяги робіт, що доручаються до виконання Генпідряднику, визначені проектною документацією (п. 1.3. договору).

За умовами п. 2.1. договору початок і закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток 2).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що строки виконання робіт (капітального ремонту об`єкту) можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Так, додатковими угодами № 5 від 13.10.2021, № 6 від 20.12.2021 сторони, зокрема, внесли зміни у календарний графік виконання робіт (т.1, а.с. 102, 103, 104, 106).

Відповідно до п. 3.1. договору договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, що є невід`ємною частиною договору (додаток 1), є динамічною, визначеною на підставі тендерної пропозиції і складає 98 115 820,00 грн. (дев`яносто вісім мільйонів сто п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ -16352636,67 грн. Бюджетні зобов`язання на 2019 рік складають 98163,00 грн. (дев`яносто вісім тисяч сто шістдесят три гривні 00 копійок), у тому числі ПДВ -16360,50 грн. (додаток 1а).

Пунктом 3.2.договору передбачено, що договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін.

Додатковими угодами від 12.12.2019 №2, від. 16.09.2021 № 4, від 20.12.2021 сторони, зокрема, коригували договірну ціну (т1., а.с. 91-92, 94-95, 99-100, 104-105).

Так, відповідно до умов додаткової угоди № 6 від 20.12.2021 до договору сторони виклали п. 3.1. договору у такій редакції: « 3.1. Договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, що є невід`ємною частиною договору (додаток 1), є динамічною, визначеною на підставі тендерної пропозиції і складає 98 115 820,00 грн. (дев`яносто вісім мільйонів сто п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять {гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ - 16352636,67 грн. Бюджетні зобов`язання на 2021 рік складають 13 379 621,00 грн (тринадцять мільйонів триста (сімдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять одна гривня 00 копійок), у тому числі ПДВ - 2 229936,83 грн. (додаток 1а, додаток 2). Бюджетні зобов`язання на 2022 рік складають 84 736199,00 грн. (вісімдесят чотири мільйони сімсот тридцять шість тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ - 14 122 699,83 грн. (додаток 2).

Пунктом 4.1. договору визначені обов`язки замовника, а саме: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (4.1.1.); приймати виконані роботи згідно з формами КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (4.1.2.); надати генпідряднику відповідну проектно-кошторисну документацію для виконання робіт (4.1.3.); забезпечити здійснення технічного нагляду протягом усього періоду капітального ремонту об`єкту у порядку, встановленому законодавством (4.1.4.).

Відповідно до п. 10.1. договору щомісячні розрахунки за виконані роботи здійснюються при надходженні коштів з відповідного бюджету на зазначені цілі, в межах наявного фінансового ресурсу на єдиному казначейському рахунку та на підставі пред`явлених форм КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт».

Генпідрядник щомісяця до 20 числа надає замовнику акти виконаних робіт зазначених в п. 10.1. договору, що підтверджують готовність виконаних робіт, а замовник забезпечує свого уповноваженого представника для приймання цих робіт. Протягом трьох робочих днів замовник розглядає, надає зауваження (у разі їх виявлення), та підписує документи, які були надані генпідрядником, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтовує відмову від їх підписання (п. 10.2. договору).

Пунктом 10.3. договору передбачено, що з метою недопущення зростання дебіторської заборгованості, розрахунки, окрім авансу, передбаченого п. 9.2 цього договору, здійснюються за фактично виконані роботи.

За умовами п. 10.18. договору остаточні розрахунки здійснюються після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт. При цьому генпідрядник гарантує усунення усіх можливих недоліків, які можуть виникнути при одержанні документів, що регламентують прийняття закінченого об`єкту в експлуатацію, згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 11.1. договору приймання-передача закінчених робіт (об`єкту капітального ремонту) здійснюватися відповідно до вимог нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію.

Відповідно до п. 16.2. договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 16.09.2021, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022, а в частині оплати (зобов`язання) до повного його виконання.

На виконання умов договору позивачем у грудні 2021 виконані підрядні роботи на загальну суму 9 792 664 грн 00 коп., про що позивачем складені відповідні акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 від 20.12.2021 форми КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, які вручені відповідачу супровідним листом від 28.12.2021, про що свідчить вхідний штамп Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 28.12.2021 за № 1543 (а.с. 111).

Позивач стверджує, що не отримавши від замовника ні відмови від прийняття вказаних робіт, ні заперечень (переліку недоліків та/або невідповідності проектно-кошторисній документації), він 28.12.2021 звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 28.12.2021 № 331 АБ/вих., в якому просив, зокрема, надати документи на підтвердження підписання замовником актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за договором та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3; документи на підтвердження зауважень до не підписаних замовником актів та довідок за договором, якщо такі маються; документи на підтвердження оплати вартості виконаних генпідрядником робіт, наявності договірних відносин із підприємством, що здійснює технічний нагляд на об`єкті, надання ним послуг замовником та оплати його послуг замовником тощо (а.с. 112-113).

У відповідь на звернення позивача відповідач надав лист від 04.01.2022 № 4/01-22, в якому зазначив, що фахівцем з технічного нагляду по об`єкту будівництва - Фізичною особою-підприємцем Скубко Максимом Олексійовичем повідомлено щодо відсутності підтвердження виконаних робіт за грудень та намір розірвання договору щодо проведення технічного нагляду по об`єкту будівництва. В додатках до вищевказаної відповіді відповідач надав копію додаткової угоди № 1 до договору від 20.12.2021 № 2019/1 ТН/1 щодо проведення технічного нагляду по об`єкту будівництва. У відповідності до п. 2 даної додаткової угоди № 1 відповідач та Фізична особа-підприємець Скубко Максимо Олексійович дійшли взаємної згоди, що їх зобов`язання, які виникли за договором від 20.12.2021 року № 2019/1 ТН/1 щодо проведення технічного нагляду по об`єкту будівництва, припиняються з дати підписання даної додаткової угоди (23.12.2021 року) (а.с. 114-120).

Позивач зазначає, що фізична особа-підприємець Скубко Максим Олексійович, який повинен був здійснювати технічний нагляд за будівництвом об`єкту від імені замовника, у відповідності до особистих розписів у журналі відвідування будівництва, який ведеться позивачем, на об`єкті будівництва не з`являється, на адвокатський запит представника позивача від 18.01.2022 року № 336 АБ/вих. доказів на підтвердження невідповідності (не підтвердження) обсягів виконаних робіт у грудні 2021 року обсягам робіт, наведеним у формі КБ-2в за грудень 2021 року, не надав.

У зв`язку із чим позивач був змушений доводити факт відповідності обсягів виконаних робіт у грудні 2021 року обсягам робіт, наведеним у формі КБ-2в № 5 власними силами. Для чого ТОВ «Топогруп» на замовлення позивача підготовлено технічний звіт про інженерно-геодезичні вишукування на об`єкт: «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану старого русла річки Оріль на території Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області - капітальний ремонт Руслова перемичка-перекат біля с. Сорочине». У відповідності до вказаного звіту, обсяги виконаних робіт повністю співпадають з обсягами, зазначеними в проектній документації, у тому числі за грудень 2021 року (а.с. 129-140).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою від 29.06.2022 № 368 АБ/вих. про стягнення заборгованості у розмірі 9 792 664,00 грн. (а.с. 123-124).

У відповіді на вищевказану судову вимогу, листом від 08.07.2022 № 851/12-22 відповідач, зокрема, повідомив, що з метою підтвердження та фіксації фактично виконаних робіт у відповідності до підготовленого ТОВ «Топогруп» звітом про інженерно-геодезичні вишукування на об`єкт: «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану старого русла річки Оріль на території Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області - капітальний ремонт Руслова перемичка-перекат біля с. Сорочине», за результатами роботи комісії у складі уповноваженої особи за технічним наглядом за будівництвом Шаталова Ю.В., уповноваженої особи за авторським наглядом за будівництвом Любченко Н.Л., представника замовника (відповідача) Потапенко І.С., представника Підрядника (позивача) Івченко С.М. складено комісійний акт від 30.03.2022. У відповідності до вказаних комісійного акту, звіту та комісійного огляду представниками на місці будівництва, обсяги виконаних робіт на об`єкті повністю співпадають з обсягами, зазначеними в проектній документації, у тому числі з обсягами виконаних робіт за грудень 2021 року (а.с. 125-128).

Як зазначає позивач, відповідач не повернув підписані акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою № КБ-3), вартість виконаних підрядником робіт не оплатив, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.»

«…Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою № КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою № КБ-3) відповідач отримав 28.12.2021.

Господарський суд зазначає, що доказів приймання відповідачем виконаних робіт та підписання спірних акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 21 та довідки про вартість робіт сторонами до суду не надано. Також докази надання відповідачем позивачу мотивованої відмови від приймання виконаних робіт чи доказів складання двостороннього акту з переліком недоліків та необхідних доробок в матеріалах справи відсутні.

Частинами 1, 2 ст. 853 Цивільного кодексу України унормовано, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Таким чином, замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), отже він не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірні роботи прийнято відповідачем, у зв`язку із чим за умовами п. п. 10.2., 10.3. договору строк оплати цих робіт є таким, що настав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Таким чином, факт наявності заборгованості за договором підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Отже, відповідач проти наявності боргу у розмірі 9 792 664 грн. 00 коп. не заперечував, але зазначив про відсутність бюджетного фінансування.

Заперечення відповідача, з посиланням на відсутність бюджетного фінансування, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

У статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, в силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що отримання бюджетного фінансування не можна розглядати як подію, яка неминуче настане, в розумінні абзацу 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за спірним Договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє його від обов`язку вчасно оплатити вартість прийнятих підрядних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Строй-Альянс" слід визнати обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.».

Таким чином, зважаючи на встановлені вказаним рішенням факти, позивач вважає, що Відповідач, отримавши оплату за нібито надані послуги зі здійснення технічного нагляду в рамках додаткової угоди № 1 до договору від 20.12.2021 № 2019/1 ТН/1 щодо проведення технічного нагляду по об`єкту будівництва, на об`єкті будівництва не з`являвся, на адвокатський запит Представника Позивача від 18.01.2022 № 336 АБ/вих. доказів на підтвердження невідповідності (непідтвердження) обсягів виконаних робіт у грудні 2021 року обсягам робіт, наведеним у формі КБ-2в за грудень 2021 не надав.

На думку позивача, саме ненадання Відповідачем доказів на підтвердження невідповідності (непідтвердження) обсягів виконаних робіт у грудні 2021 року обсягам робіт, наведеним Позивачем у формі КБ-2в за грудень 2021 року, тобто, невиконання Відповідачем власних зобов`язань за додатковою угодою, стало підставою для Позивача підтверджувати таку відповідність (виконувати зобов`язання Віповідача) шляхом замовлення у ТОВ «Топогрун» технічного Звіту.

Таким чином, цією позовною заявою Позивач доводить суду, що саме через дії Відповідача Позивачам були понесені збитки у вигляді сплати ТОВ «Топогруп» 33 600,00 грн, за підготовку звіту про інженерно-геодезичні вишукування на об`єкт: «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану старого русла річки Оріль на території Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області - капітальний ремонт Руслова перемичка-перекат біля с. Сорочине».

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводиться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідальність за порушення господарського зобов`язання у вигляді стягнення збитків настає за умов встановлення вини порушника (сторони договору). Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню позивачем перед судом.

Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що позивачем було використано звіт про інженерно-геодезичні вишукування на об`єкт: «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану старого русла річки Оріль на території Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області - капітальний ремонт Руслова перемичка-перекат біля с. Сорочине» виконаним ТОВ «Топогруп», для доведення обстави на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог у справі № 904/2057/22, в ході розгляду якої мав право вказати вартість такого звіту у розмірі судових витрат, що відповідно до ч. 2 ст.127 ГПК України відповідає виконанню роботи в спеціаліста пов`язаної зі справою, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст.129 ГПК України покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, однак такі судові витрати не були заявлені позивачем.

Отже, сумою позову фактично є сума судових витрат в іншій судовій справі № 904/2057/22, в якій позивач не використав своє право та не вказав ці витрати, які б мали бути стягнені з Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області Державного агентства водних ресурсів України та не залучив до вказаної справи ФОП Скубко М.О., якщо мав намір стягувати цю суму саме з нього.

Щодо твердження Позивача про отримання Відповідачем плати за здійснення технічного нагляду, щодо вказаного вище об`єму будівельних робіт, вказані обставини є такими, що не відповідають дійсності оскільки технічний нагляд здійснювався на підставі договору від 20.12.2021 № 2019/1 ТН/1, який було розірвано 23.12.2021, тобто строк дії договору фактично складав 3 дні і за цей час жодного акту про виконання робіт з технічного нагляду не складалося та жодних оплат замовником робіт в особі Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області Державного агентства водних ресурсів України не здійснювалось.

Разом із тим, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з положеннями статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами у господарському процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що не є такою особою, яка повинна відповідати за завдану позивачеві шкоду відповідач - Фізична особа-підприємець Скубко Максим Олексійович, з огляду на те, що сумою позову фактично є сума судових витрат в іншій судовій справі № 904/2057/22, в якій позивач не використав своє право та не вказав ці витрати, які б мали бути стягнені з Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області Державного агентства водних ресурсів України.

Отже, Фізична особа-підприємець Скубко Максим Олексійович в даному випадку є неналежним відповідачем у даному спорі.

Заяви про заміну неналежного відповідача, від позивача не надходило, в той час, як суд не вправі самостійно здійснювати заміну неналежного відповідача, оскільки з урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

При викладених обставинах, у суду відсутні підстави вважати відповідача, особою, яка повинна відповідати за завдані позивачеві збитки в розмірі 33 600,00 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 33 600,00 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Строй-Альянс" до Фізичної особи-підприємця Скубка Максима Олексійовича про стягнення збитків у розмірі 33 600, 00 грн. відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко