Рішення

від 27.02.2023 по справі 904/4734/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4734/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ АГРО", с. Зарванці, Вінницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край", с. Іверське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ АГРО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" про стягнення заборгованості за договором поставки № 0103-21-ФК від 01.03.2021 на суму 1 195 673, 97 грн, яка складається з суми основного боргу 576 194, 96 грн, пені 206 008, 86 грн, штрафу 57 619, 50 грн, річних відсотків 18 048, 46 грн, індексу інфляції 149 198, 25 грн, курсової різниці 188 603, 94 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4734/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Також відповідачем було подано клопотання про застосування правової позиції Верховного суду щодо курсової різниці та клопотання про застосування закону за аналогією.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" 02.01.2023 надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 09.01.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Продовжено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ АГРО" 11.01.2023 подало відповідь на відзив.

16.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" подало пояснення на відповідь на відзив.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 0103-21-ФК від 01.03.2021 в частині оплати заборгованості за поставку товару.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та заявах по суті

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" зазначає, що позивачем не наведено чіткого розрахунку заборгованості, виходячи із конкретної дати настання строку оплати за кожною видатковою накладною. Позивачем не надані докази щодо конкретних дат вручення відповідачу рахунків-фактур, з яких теоретично може обчислюватись строк настання виконання зобов`язання з оплати товару.

Також відповідач просить застосувати правову позицію Великої Палати ВС щодо курсової різниці, що викладена у постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15. В якій зазначено, що курсова різниця жодним чином не може бути ні збитками, ні упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Крім того, в діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, внаслідок чого відсутні підстави для господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу та пені.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки відповідач зазначає про необхідність застосування закону за аналогією.

Пунктом 9.5 договору поставки № 0103-21-ФК від 01.03.2021 сторони визначили Постачальника, як Кредитора по договору.

Тому, посилаючись на Закон України від 16.06.2020 № 691-IX «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», банки позбавлені права стягувати неустойку, штраф, пеню, а тому до правових відносин між позивачем та відповідачем має бути застосований по аналогії зазначений Закон та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" має бути звільнене від сплати неустойки, штрафу та пені. Необхідність застосування закону і права за аналогією викликана наявністю неврегульованих нормами права цивільно-правових відносини, що не може бути усунено іншими джерелами цивільного права.

Позиція позивача викладена у відповіді у відзив

Позивач не погоджується з викладеними обставинами у відзиві.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" зазначає, що між сторонами було встановлено, що на кожну партію товару термін та умови сторони визначають у специфікаціях. У кожній специфікації, які містяться в матеріалах справи сторони погодили номенклатуру товару, кількість, строк оплати, еквівалент в іноземній валюті, ін. Також, позивач звертає увагу, що специфікації були укладені через певний час після укладення між сторонами договору, тобто на кожну партію сторони визначали істотні умови, в тому числі вартість та строки оплати, а відповідно до пункту 1.2 Специфікації є невід`ємними частинами договору.

Щодо викладених у відзиві тверджень відповідача про курсову різницю, то позивач погоджується, що курсова різниця не є ні упущеною вигодою, ні збитками, а для її стягнення не потрібно встановлювати склад господарсько-правового правопорушення.

Однак, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Також позивач зазначає, що застосування закону за аналогією є неможливим, оскільки вищезазначені положення, які наводить відповідач стосуються банківських установ, а оскільки ні позивач, ні відповідач не є банком або будь-якою іншою фінансовою установою в розумінні нормативно-правових актів України, тому дана аналогія закону не може застосовуватися до правовідносин між сторонами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохім Агро» (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий край» (далі відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 0103-21ФК (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору цей договір розроблено у відповідності до чинного законодавства України, за цим договором в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплати його на умовах договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови визначені в Специфікації(ях) додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що асортимент, кількість та ціна Товару визначаються Специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід`ємною частиною цього Договору. Вартість тари, упаковки в якій постачається Товар, входить до ціни Товару.

Загальна вартість договору становить 680 368 (шістсот вісімдесят тисяч триста шістдесят вісім) гривень 20 копійок, що еквівалентно 24 416 (двадцять чотири тисячі чотириста шістнадцять) доларів 59 центів долара США за курсом НБУ на день укладення договору і визначається сукупністю Специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1 договору, та які ж невід`ємно частиною даного договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується у Специфікації (ях) в національній валюті.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України, Сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - долар США за офіційним курсом на момент проведення розрахунків за поставлений Товар, Такий еквівалент вказується у Специфікації(ях). Тобто сума, що підлягає сплаті Покупцем за поставлений Постачальником Товар в гривнях, визначається шляхом перерахунку зазначеного в Специфікаціях валютного еквівалента за офіційним курсом на день платежу (або частини платежу - при оплаті частинами). У разі зміни курсу гривні до іноземної валюти вказаної у Специфікації, Постачальник має право проводити перерахунок (дооцінку) вартості поставленого Покупцю Товару.

Ціна договору є звичайною ціною та становить вартість (ціну) товару, а ціна товару визначається як договірна (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата товару здійснюється в національній валюті України в еквівалентні до іноземної валюти, визначеної у п. 2.4 договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не зазначені в Специфікації (ях) та/або інших додаткових угодах.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що офіційний курс валютного еквівалента (еквіваленту в іноземній валюті), зазначеного у п. 2.4. Договору визначається відповідно до даних опублікованих на сайті http://minfm.com.ua/currency/mb/, а у разі відсутності потрібної інформації Сторони користуються даними опублікованими на сайті http://mezhbank.org.ua.

Оплата товару здійснюється на умовах 20 % (двадцяти відсотків) попередньої оплати від вартості товару

Відповідно до пункту 3.6 договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу:

С= А*В,

де С - сума Товару, що належить оплати, в грн,

А - ціна Товару на момент підписання Специфікації, виражена як грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті,

В - офіційний курс еквіваленту в іноземній валюті, визначений відповідно до п. 3.3 Договору на дату проведення оплати.

При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості ціна Товару на момент підписання Специфікації на офіційний курс еквіваленту в іноземній валюті, з врахуванням умов договору.

Відповідно до положень ст. 632 ЦК України сторони дійшли згоди, що право на перерахунок вартості товару (дооцінку) у постачальника виникає автоматично після збільшення курсу іноземної валюти вказаної в Специфікації(ях) до гривні, враховуючи визначення ціни еквівалентно іноземній валюті вказаній у Специфікації(ях). Постачальник не зобов`язаний надсилати покупцю жодних листів, повідомлень, перерахунків тощо, щодо вартості товару, який підлягає оплаті, сторони в повній мірі об`єктивно наділили можливістю встановити курс іноземної валюти вказаної у Специфікації(ях) до гривні України. При намірі сплатити повну вартість Товару, Покупець самостійно визначає суму заборгованості у відповідності до погодженої Сторонами у п.п. 3.3, 3.6 Договору формулою (пункт 3.7 договору).

Поставка товару, що є предметом цього договору, здійснюється силами постачальника та за його рахунок в межах України (умови DAP/постачання в пункті призначення/відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «ІНКОТЕРМС 2010»), якщо інше не зазначено в Специфікації(ях) до даного договору.

Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 договору покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми несплаченого боргу.

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років (пункт 5.6 договору).

Пунктами 10.1, 10.3 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 р, або залишитись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.

Між сторонами були підписані наступні Специфікації:

- Специфікація № 1 від 01.04.2021 на загальну суму 680 368,20 грн.

Пунктом 3 даної Специфікації встановлені наступні умови оплати товару:

- покупець оплачує постачальнику 20 % вартості товару, що складає 136 073, 64 грн (сто тридцять шість тисяч сімдесят три гривні 64 копійок) (еквівалент у доларах США: 4 888, 32 USD) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 5 квітня 2021 року;

- грошові кошти в розмірі 80 % вартості товару складає 544 294, 56 (п`ятсот сорок чотири тисячі двісті дев`яносто чотири гривні 56 копійок) (еквіваленти у доларах США: 19 533, 27 USD) перераховуються покупцем до 01 грудня 2021 року.

Поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п.1 даної Специфікації на умовах Правил Інкотермс 2010 DDP (склад покупця), за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 169 (пункт 5 Специфікації №1).

- Специфікація № 3 від 16.06.2021, загальна сума 11 900, 40 грн.

Покупець оплачує постачальнику 100 % вартості товару, що складає 11 900, 40 (одинадцять тисяч дев`ятсот гривень 40 копійок) (еквівалент у долара 440, 10 USD) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 16 червня 2021 року (пункт 3 Специфікації № 3).

Пунктом 5 Специфікації № 3 встановлено, що Поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п.1 даної Специфікації на умовах Правил Інкотермс 2010 DDP (склад покупця), за адресою: м. Дніпро, відділення № 53 (до 30 кг): вул. Титова, 2.

- Специфікація № 4 від 23.07.2021 на загальну суму 20 000, 00 грн.

Покупець оплачує постачальнику 100 % вартості товару, що складає 20 000, 40 (двадцять тисяч гривень 40 копійок) (еквівалент у долара 736, 12USD) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 23 липня 2021 року (пункт 3 Специфікації № 3).

Пунктом 5 Специфікації № 3 встановлено, що Поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п.1 даної Специфікації на умовах Правил Інкотермс 2010 DDP (склад покупця), за адресою: м. Дніпро, відділення № 53 9 (до 30 кг): вул. Титова, 2.

В підтвердження виконання умов договору на загальну суму 712 268, 60грн позивачем надано наступні рахунки на оплату та підписані в двосторонньому порядку видаткові накладні:

- рахунок на оплату № 252 від 01.04.2021 на суму 680 368, 20 грн та видаткова накладна № 96 від 01.04.2021 на суму 214 680 грн;

- видаткова накладна № 166 від 13.04.2021 на суму 245 268 грн;

- видаткова накладна № 554 від 14.06.2021 на суму 220 420, 20 грн;

- рахунок на оплату № 650 від 16.06.2021 на суму 11 900, 40 грн та видаткова накладна № 564 від 16.06.2021 на суму 11 900, 40 грн;

- рахунок на оплату № 761 від 23.07.2021 на суму 20 000, 40 грн та видаткова накладна № 683 від 23.07.2021 на суму 20 000, 40 грн.

Відповідач частково оплатив заборгованість у розмірі 136 073, 64 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 601 від 05.04.2021 на суму 66 000 грн та № 643 від 29.04.2021 на суму 70 073, 64 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив повну оплату за отриманий товар у визначений строк, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 576 194, 96 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач, крім суми основного боргу в розмірі 576 194, 96 грн, просить суд стягнути з відповідача також пеня у розмірі 206 008, 86 грн, штраф у розмірі 57 619, 50 грн 3 % річних у розмірі 18 048, 46 грн, інфляційні втрати у розмірі 149 198, 25 грн та курсову різницю у розмірі 188 603, 94 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу та курсової різниці

За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 712 268, 60грн підтверджується матеріалами справи.

Строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати за договором є таким, що настав, а саме:

- за специфікацією № 1 від 01.04.2021: 20% - на суму 136 073, 64 грн до 05.04.2021; 80% - на суму 544 294, 56 грн до 01.12.2021;

- за специфікацією № 3 від 16.06.2021 на суму 11 900, 40 грн до 16.06.2021 (включно);

- за специфікацією № 4 від 23.07.2021 на суму 20 000 грн до 23.07.2021 (включно).

За твердженням позивача, відповідач своє зобов`язання з оплати вартості поставленого йому товару виконав частково, у зв`язку у нього перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 576 194, 96грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем боргу за поставлений товар у розмірі 576 194, 96 грн. Тому вимога про стягнення основного боргу у розмірі 576 194, 96 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач здійснив розрахунок курсової різниці у відповідності з п. 3.6 договору в розрізі кожної поставки станом на 05.12.2022 та заявив до стягнення курсову різницю у розмірі 188 603, 94 грн.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що офіційний курс валютного еквівалента (еквіваленту в іноземній валюті), зазначеного у п. 2.4. Договору визначається відповідно до даних опублікованих на сайті http://minfm.com.ua/currency/mb/, а у разі відсутності потрібної інформації Сторони користуються даними опублікованими на сайті http://mezhbank.org.ua.

Відповідно до положень ст. 632 ЦК України сторони дійшли згоди, що право на перерахунок вартості товару (дооцінку) у постачальника виникає автоматично після збільшення курсу іноземної валюти вказаної в Специфікації(ях) до гривні, враховуючи визначення ціни еквівалентно іноземній валюті вказаній у Специфікації(ях). Постачальник не зобов`язаний надсилати покупцю жодних листів, повідомлень, перерахунків тощо, щодо вартості товару, який підлягає оплаті, сторони в повній мірі об`єктивно наділили можливістю встановити курс іноземної валюти вказаної у Специфікації(ях) до гривні України. При намірі сплатити повну вартість Товару, Покупець самостійно визначає суму заборгованості у відповідності до погодженої Сторонами у п.п. 3.3, 3.6 Договору формулою (пункт 3.7 договору).

Відповідно до пункту 3.6 договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу:

С= А*В,

де С - сума Товару, що належить оплати, в грн,

А - ціна Товару на момент підписання Специфікації, виражена як грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті,

В - офіційний курс еквіваленту в іноземній валюті, визначений відповідно до п. 3.3 Договору на дату проведення оплати.

При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості ціна Товару на момент підписання Специфікації на офіційний курс еквіваленту в іноземній валюті, з врахуванням умов договору.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

У зв`язку із вказаним вище, суд погоджується з позицією позивача, що уклавши договір, відповідач погодився на всі його умови включно зі строками виконання зобов`язань та відповідальністю за порушення виконання зобов`язань сторонами.

Враховуючи умови договору, перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 188 603, 94 грн.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування своєї правової позиції по наявним спорам, то суд не вбачає підстав для надання ним оцінки у межах цього спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. ст.7,13 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст.73,77 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо суми пені та штрафу

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 договору покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми несплаченого боргу.

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років (пункт 5.6 договору).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 206 008, 86 грн, з яких:

- за специфікацією № 1 від 01.04.2021: за період з 06.04.2021 по 29.04.2021 на суму 760, 18 грн та за період з 01.12.2021 по 05.12.2022 на суму 191 904, 86 грн;

- за специфікацією № 3 від 16.06.2021 за період з 17.06.2021 по 05.12.2022 на суму 5 081, 99 грн;

- за специфікацією № 4 від 23.07.2021 за період з 26.07.2021 по 05.12.2022 на суму 8 244, 95 грн.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що він є невірним.

Позивачем при здійсненні розрахунку пені неправильно визначено кінцеву дату виконання відповідачем грошового зобов`язання за специфікацією № 1 від 01.04.2021 за період з 06.04.2021 по 29.04.2021.Оскільки останнім не враховано часткову оплату 29.04.2021. Також, позивач невірно визначив дату початку нарахування за період з 01.12.2021 по 05.12.2022, оскільки відповідач мав здійснити оплату до 01.12.2021 (включно), отже прострочення виконання зобов`язання розпочинається з 02.12.2021.

Тому, нарахування за специфікацією № 1 від 01.04.2021 здійснюється за період з 06.04.2021 по 28.04.2021 та з 02.12.2021 по 05.12.2022.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає задоволенню становить 205 738, 45 грн. В частині стягнення пені в розмірі 270, 41 грн, слід відмовити.

Також, позивач заявив до стягнення штраф у розмірі 57 619, 50 грн.

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Перевіривши наданий розрахунок штрафу, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є вірною.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

З огляду на викладене норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Такий правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18, правовідносини в якій є подібними правовідносинам у цій справі, оскільки також виникли з договору поставки товару, стосуються стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахованих окремо на заборгованість з оплати товару, що була попередньо визначена сторонами у договорі поставки, та на заборгованість за коригуючими рахунками. При цьому Верховний Суд враховує те, що зазначений вище висновок був зроблений Верховним Судом саме щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість з оплати товару, що була попередньо визначена сторонами удоговорі поставки. Судові рішення у справі № 905/192/18 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за коригуючими рахунками до Верховного Суду не оскаржувалися.

Дослідивши умови укладеного між сторонами у цій справі договору поставки № 0103-21-ФК від 01.03.2021 щодо ціни товару та порядку оплати, суд встановив, що у договорі поставки ціна товару визначена сторонами у договорі поставки у національній валюті України - гривні із прив`язкою до курсу іноземної валюти (долар).

За умовами договору, сторонами визначено грошовий еквівалент зобов`язань в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається в порядку, встановленому п. 2.4 договору.

Як уже зазначалося за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки остаточна ціна товару (сума договору) визначається за результатом перерахунку (коригування) орієнтовної ціни. Такий перерахунок полягає утому, що фактично здійснені покупцем платежі в рахунок оплати товару за орієнтовною сумою договору коригуються на курс долара до гривні на момент розрахунків за поставлений товар. Тобто за умовами договору ці платежі підлягають перерахуванню за визначеною у договорі формулою, за результатом чого визначається сума доплати, яка фактично є сумою курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору). Отже, остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної на момент розрахунків за поставлений товар

Отже, умови укладеного між сторонами у справі договору поставки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України, про що прав.

З огляду на викладене, грошове зобов`язання покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена у договорі поставки умова про здійснення оплати товару за орієнтовною вартістю з відповідним подальшим коригуванням орієнтовної вартості пропорційно курсу відповідної іноземної валюти (у цій справі - долар) на момент розрахунків за поставлений товар, має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара.

Отже, враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) відповідачемна момент розрахунків за поставлений товар, з урахуванням курсу долара до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, суперечить частині другій статті 625 Цивільного кодексу України.

У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

Подібний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 29.01.2019 року у справі № 910/11249/17, від 29.047.2021 у справі №910/11077/20.

Враховуючи вищевикладене, в нарахуванні 149 198, 25 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Також позивач заявив до стягнення 3 % річних у розмірі 18 048, 46 грн, з яких:

- за специфікацією № 1 від 01.04.2021: за період з 06.04.2021 по 29.04.2021 на суму 152, 04 грн та за період з 01.12.2021 по 05.12.2022 на суму 16 552, 53 грн;

- за специфікацією № 3 від 16.06.2021 за період з 17.06.2021 по 05.12.2022 на суму 525, 26 грн;

- за специфікацією № 4 від 23.07.2021 за період з 26.07.2021 по 05.12.2022 на суму 818, 63 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд зазначає, що він є невірним. Позивачем при здійсненні розрахунку допущено аналогічні помилки, що і при розрахунку пені.

Здійснивши перерахунок судом встановлено, що сума 3 % річних яка підлягає задоволенню становить 17 998, 37 грн. В частині стягнення 3 % річних в розмірі 50, 09 грн, слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 15 692, 34 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий край» (52421, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Іверське, вул. Шкільна, буд. 1Б; ідентифікаційний код 39265980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОХІМ АГРО» (21029, Вінницька область, Вінницький район, с. Зарванці, вул. Соснова, буд. 17; ідентифікаційний код 43535973) суму основного боргу в розмірі 576 194, 96 грн, курсову різницю в розмірі 188 603, 94 грн, пеню в розмірі 205 738, 45 грн, штраф в розмірі 57 619, 50 грн, 3 % річних в розмірі 17 998, 37 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 692, 34 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко