Постанова

від 08.06.2023 по справі 904/4734/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4734/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.,

секретар судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін:

Від позивача: Бешлей Б.В. (поза межами суду) - самопредставництво

Від відповідача: Пацков М.Л. ( в залі суду) - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 (суддя Ярошенко В.І.) у справі № 904/4734/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ АГРО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" про стягнення заборгованості за договором поставки № 0103-21-ФК від 01.03.2021 на суму 1 195 673, 97 грн, яка складається з суми основного боргу 576 194, 96 грн, пені 206 008, 86 грн, штрафу 57 619, 50 грн, річних відсотків 18 048, 46 грн, індексу інфляції 149 198, 25 грн, курсової різниці 188 603, 94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 0103-21-ФК від 01.03.2021 в частині оплати заборгованості за поставку товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 року у справі №904/4734/22 позов задоволено частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий край» (52421, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Іверське, вул. Шкільна, буд. 1Б; ідентифікаційний код 39265980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОХІМ АГРО» (21029, Вінницька область, Вінницький район, с. Зарванці, вул. Соснова, буд. 17; ідентифікаційний код 43535973) суму основного боргу в розмірі 576 194, 96 грн, курсову різницю в розмірі 188 603, 94 грн, пеню в розмірі 205 738, 45 грн, штраф в розмірі 57 619,50 грн, 3 % річних в розмірі 17 998, 37 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 692, 34 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край", в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 року по справі № 904/4734/22 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно до умов п.3.4 Договору оплата товару здійснюється протягом двох днів з моменту виставляння рахунку- фактури. Позивачем не надані докази щодо конкретних дат вручення відповідачу рахунків-фактур, з яких може обчислюватись строк настання виконання зобов`язання по оплаті товару, а також розмір неустойки.

Крім того зазначає, що згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2021 року заборгованість відповідача по договору (тобто з урахуванням усіх положень договору) складає 576195,36 грн. Тобто сторони погодили суму боргу по договору в розмірі 576195,36 гри., а судом незаконно прийняте рішення про стягнення значно більшої суми, а саме: суму основного боргу в розмірі 576 194, 96 грн. курсову різницю в розмірі 188 603, 94 грн. пеню в розмірі 205 738, 45 грн. штраф в розмірі 57 619, 50 грн. З % річних в розмірі 17 998, 37 грн. ( акт звірки взаєморозрахунків додається до апеляційної скарги, акт звірки не міг бути наданим до суду першої інстанції так як був виявлений на підприємстві після розгляду справи судом першої інстанції).

Посилаючись на правову позицію Верховного суду скаржник вважає, що курсова різниця не підлягає стягненню.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки відповідач зазначає про необхідність застосування закону за аналогією.

Пунктом 9.5 договору поставки № 0103-21-ФК від 01.03.2021 сторони визначили Постачальника, як Кредитора по договору.

Тому, посилаючись на Закон України від 16.06.2020 № 691-IX «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», банки позбавлені права стягувати неустойку, штраф, пеню, а тому до правових відносин між позивачем та відповідачем має бути застосований по аналогії зазначений Закон та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" має бути звільнене від сплати неустойки, штрафу та пені. Необхідність застосування закону і права за аналогією викликана наявністю неврегульованих нормами права цивільно-правових відносини, що не може бути усунено іншими джерелами цивільного права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чус О.В. (доповідач), судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4734/22. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/4734/22.

24.03.2023 року матеріали справи №904/4734/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.03.2023 (у зв`язку з відпусткою судді - доповідача Чус О.В.) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі № 904/4734/22. Розгляд справи № 904/4734/22 призначено у судовому засіданні на 11.05.2023 року об 11:00 год.

10.04.2023 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, правильно та повно дослідив докази та виніс законне та обґрунтоване рішення з дотриманням всіх процесуальних вимог ГПК України, у зв`язку з чим відсутні підстави для його оскарження та скасування. З доводами, викладеними в апеляційній скарзі, позивач не погоджується та вважає їх необгрунтованими, непідтвердженими жодними належними та допустимими доказами та документами.

Зокрема позивач наголошує, що уклавши Договір з Позивачем Відповідач погодився на всі його умови включно зі строками виконання зобов`язань та відповідальністю за порушення виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2023 (у зв`язку з виходом на роботу судді-доповідача Чус О.В.) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чус О.В. (доповідач), судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2023 вказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі № 904/4734/22.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2023 заяву (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ АГРО" задоволено. Визначено провести судове засідання у справі 904/4734/22, призначене на 11.05.2023 о 11:00 год. з Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ АГРО" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

08.05.2023 від представника відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено про те, що Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Також, ТПП на своєму сайті оприлюднила інформацію, що задля спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин, вказаний лист ТПП слід вважати загальним офіційний листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин, і його можна роздрукувати в якості відповідного підтвердження. Тобто, не потрібно звертатися за видачею індивідуального сертифіката.

Таким чином з урахуванням положень ст. 617 ЦК та листа ТППП № 2024/02.0- 7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) не підлягають стягненню з Відповідача пеня і штаф.

08.05.2023 представником відповідача долучення до матеріалів справи лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

В судовому засіданні 11.05.2023 оголошего переву до 08.06.2023 об 11:00.

08.06.2023 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохім Агро» (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий край» (далі відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 0103-21ФК (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору цей договір розроблено у відповідності до чинного законодавства України, за цим договором в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплати його на умовах договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови визначені в Специфікації(ях) додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що асортимент, кількість та ціна Товару визначаються Специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід`ємною частиною цього Договору. Вартість тари, упаковки в якій постачається Товар, входить до ціни Товару.

Загальна вартість договору становить 680 368 (шістсот вісімдесят тисяч триста шістдесят вісім) гривень 20 копійок, що еквівалентно 24 416 (двадцять чотири тисячі чотириста шістнадцять) доларів 59 центів долара США за курсом НБУ на день укладення договору і визначається сукупністю Специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1 договору, та які ж невід`ємно частиною даного договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується у Специфікації (ях) в національній валюті.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України, Сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - долар США за офіційним курсом на момент проведення розрахунків за поставлений Товар, Такий еквівалент вказується у Специфікації(ях). Тобто сума, що підлягає сплаті Покупцем за поставлений Постачальником Товар в гривнях, визначається шляхом перерахунку зазначеного в Специфікаціях валютного еквівалента за офіційним курсом на день платежу (або частини платежу - при оплаті частинами). У разі зміни курсу гривні до іноземної валюти вказаної у Специфікації, Постачальник має право проводити перерахунок (дооцінку) вартості поставленого Покупцю Товару.

Ціна договору є звичайною ціною та становить вартість (ціну) товару, а ціна товару визначається як договірна (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата товару здійснюється в національній валюті України в еквівалентні до іноземної валюти, визначеної у п. 2.4 договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не зазначені в Специфікації (ях) та/або інших додаткових угодах.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що офіційний курс валютного еквівалента (еквіваленту в іноземній валюті), зазначеного у п. 2.4. Договору визначається відповідно до даних опублікованих на сайті http://minfm.com.ua/currency/mb/, а у разі відсутності потрібної інформації Сторони користуються даними опублікованими на сайті http://mezhbank.org.ua.

Оплата товару здійснюється на умовах 20 % (двадцяти відсотків) попередньої оплати від вартості товару

Відповідно до пункту 3.6 договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу:

С= А*В,

де С - сума Товару, що належить оплати, в грн,

А - ціна Товару на момент підписання Специфікації, виражена як грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті,

В - офіційний курс еквіваленту в іноземній валюті, визначений відповідно до п. 3.3 Договору на дату проведення оплати.

При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості ціна Товару на момент підписання Специфікації на офіційний курс еквіваленту в іноземній валюті, з врахуванням умов договору.

Відповідно до положень ст. 632 ЦК України сторони дійшли згоди, що право на перерахунок вартості товару (дооцінку) у постачальника виникає автоматично після збільшення курсу іноземної валюти вказаної в Специфікації(ях) до гривні, враховуючи визначення ціни еквівалентно іноземній валюті вказаній у Специфікації(ях). Постачальник не зобов`язаний надсилати покупцю жодних листів, повідомлень, перерахунків тощо, щодо вартості товару, який підлягає оплаті, сторони в повній мірі об`єктивно наділили можливістю встановити курс іноземної валюти вказаної у Специфікації(ях) до гривні України. При намірі сплатити повну вартість Товару, Покупець самостійно визначає суму заборгованості у відповідності до погодженої Сторонами у п.п. 3.3, 3.6 Договору формулою (пункт 3.7 договору).

Поставка товару, що є предметом цього договору, здійснюється силами постачальника та за його рахунок в межах України (умови DAP/постачання в пункті призначення/відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «ІНКОТЕРМС 2010»), якщо інше не зазначено в Специфікації(ях) до даного договору.

Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 договору покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми несплаченого боргу.

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років (пункт 5.6 договору).

Пунктами 10.1, 10.3 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 р, або залишитись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.

Між сторонами були підписані наступні Специфікації:

- Специфікація № 1 від 01.04.2021 на загальну суму 680 368,20 грн.

Пунктом 3 даної Специфікації встановлені наступні умови оплати товару:

- покупець оплачує постачальнику 20 % вартості товару, що складає 136 073, 64 грн (сто тридцять шість тисяч сімдесят три гривні 64 копійок) (еквівалент у доларах США: 4 888, 32 USD) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 5 квітня 2021 року;

- грошові кошти в розмірі 80 % вартості товару складає 544 294, 56 (п`ятсот сорок чотири тисячі двісті дев`яносто чотири гривні 56 копійок) (еквіваленти у доларах США: 19 533, 27 USD) перераховуються покупцем до 01 грудня 2021 року.

Поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п.1 даної Специфікації на умовах Правил Інкотермс 2010 DDP (склад покупця), за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 169 (пункт 5 Специфікації №1).

- Специфікація № 3 від 16.06.2021, загальна сума 11 900, 40 грн.

Покупець оплачує постачальнику 100 % вартості товару, що складає 11 900, 40 (одинадцять тисяч дев`ятсот гривень 40 копійок) (еквівалент у долара 440, 10 USD) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 16 червня 2021 року (пункт 3 Специфікації № 3).

Пунктом 5 Специфікації № 3 встановлено, що Поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п.1 даної Специфікації на умовах Правил Інкотермс 2010 DDP (склад покупця), за адресою: м. Дніпро, відділення № 53 (до 30 кг): вул. Титова, 2.

- Специфікація № 4 від 23.07.2021 на загальну суму 20 000, 00 грн.

Покупець оплачує постачальнику 100 % вартості товару, що складає 20 000, 40 (двадцять тисяч гривень 40 копійок) (еквівалент у долара 736, 12USD) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 23 липня 2021 року (пункт 3 Специфікації № 3).

Пунктом 5 Специфікації № 3 встановлено, що Поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п.1 даної Специфікації на умовах Правил Інкотермс 2010 DDP (склад покупця), за адресою: м. Дніпро, відділення № 53 9 (до 30 кг): вул. Титова, 2.

В підтвердження виконання умов договору на загальну суму 712 268, 60грн позивачем надано наступні рахунки на оплату та підписані в двосторонньому порядку видаткові накладні:

- рахунок на оплату № 252 від 01.04.2021 на суму 680 368, 20 грн та видаткова накладна № 96 від 01.04.2021 на суму 214 680 грн;

- видаткова накладна № 166 від 13.04.2021 на суму 245 268 грн;

- видаткова накладна № 554 від 14.06.2021 на суму 220 420, 20 грн;

- рахунок на оплату № 650 від 16.06.2021 на суму 11 900, 40 грн та видаткова накладна № 564 від 16.06.2021 на суму 11 900, 40 грн;

- рахунок на оплату № 761 від 23.07.2021 на суму 20 000, 40 грн та видаткова накладна № 683 від 23.07.2021 на суму 20 000, 40 грн.

Відповідач частково оплатив заборгованість у розмірі 136 073, 64 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 601 від 05.04.2021 на суму 66 000 грн та № 643 від 29.04.2021 на суму 70 073, 64 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив повну оплату за отриманий товар у визначений строк, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 576 194, 96 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач, крім суми основного боргу в розмірі 576 194, 96 грн, просить суд стягнути з відповідача також пеня у розмірі 206 008, 86 грн, штраф у розмірі 57 619, 50 грн 3 % річних у розмірі 18 048, 46 грн, інфляційні втрати у розмірі 149 198, 25 грн та курсову різницю у розмірі 188 603, 94 грн.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Частиною 1статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт прийняття покупцем товару на загальну суму 712 268, 60грн підтверджується матеріалами справи.

Строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати за договором є таким, що настав, а саме:

- за специфікацією № 1 від 01.04.2021: 20% - на суму 136 073, 64 грн до 05.04.2021; 80% - на суму 544 294, 56 грн до 01.12.2021;

- за специфікацією № 3 від 16.06.2021 на суму 11 900, 40 грн до 16.06.2021 (включно);

- за специфікацією № 4 від 23.07.2021 на суму 20 000 грн до 23.07.2021 (включно).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своє зобов`язання з оплати вартості поставленого йому товару виконав частково, у зв`язку у нього перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 576 194, 96грн.

За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують погашення відповідачем перед позивачем боргу за поставлений товар у розмірі 576 194, 96 грн.

Матеріали справи свідчать також і про те, що позивач здійснив розрахунок курсової різниці у відповідності з п. 3.6 договору в розрізі кожної поставки станом на 05.12.2022 та заявив до стягнення курсову різницю у розмірі 188 603, 94 грн.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що офіційний курс валютного еквівалента (еквіваленту в іноземній валюті), зазначеного у п. 2.4. Договору визначається відповідно до даних опублікованих на сайті http://minfm.com.ua/currency/mb/, а у разі відсутності потрібної інформації Сторони користуються даними опублікованими на сайті http://mezhbank.org.ua.

Відповідно до положень ст. 632 ЦК України сторони дійшли згоди, що право на перерахунок вартості товару (дооцінку) у постачальника виникає автоматично після збільшення курсу іноземної валюти вказаної в Специфікації(ях) до гривні, враховуючи визначення ціни еквівалентно іноземній валюті вказаній у Специфікації(ях). Постачальник не зобов`язаний надсилати покупцю жодних листів, повідомлень, перерахунків тощо, щодо вартості товару, який підлягає оплаті, сторони в повній мірі об`єктивно наділили можливістю встановити курс іноземної валюти вказаної у Специфікації(ях) до гривні України. При намірі сплатити повну вартість Товару, Покупець самостійно визначає суму заборгованості у відповідності до погодженої Сторонами у п.п. 3.3, 3.6 Договору формулою (пункт 3.7 договору).

Відповідно до пункту 3.6 договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу:

С= А*В,

де С - сума Товару, що належить оплати, в грн,

А - ціна Товару на момент підписання Специфікації, виражена як грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті,

В - офіційний курс еквіваленту в іноземній валюті, визначений відповідно до п. 3.3 Договору на дату проведення оплати.

При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості ціна Товару на момент підписання Специфікації на офіційний курс еквіваленту в іноземній валюті, з врахуванням умов договору.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17).

Колегія суддів констатує, що уклавши договір, відповідач погодився на всі його умови включно зі строками виконання зобов`язань та відповідальністю за порушення виконання зобов`язань сторонами. Отже, оцінивши фактичні обставини справи комплексно, господарський суд правомірно дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 188 603, 94 грн.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 206 008, 86 грн, з яких:

- за специфікацією № 1 від 01.04.2021: за період з 06.04.2021 по 29.04.2021 на суму 760, 18 грн та за період з 01.12.2021 по 05.12.2022 на суму 191 904, 86 грн;

- за специфікацією № 3 від 16.06.2021 за період з 17.06.2021 по 05.12.2022 на суму 5 081, 99 грн;

- за специфікацією № 4 від 23.07.2021 за період з 26.07.2021 по 05.12.2022 на суму 8 244, 95 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 договору покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми несплаченого боргу.

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років (пункт 5.6 договору).

Господарський суд вірно звернув увагу, що позивачем при здійсненні розрахунку пені неправильно визначено кінцеву дату виконання відповідачем грошового зобов`язання за специфікацією № 1 від 01.04.2021 за період з 06.04.2021 по 29.04.2021. Оскільки останнім не враховано часткову оплату 29.04.2021. Також, позивач невірно визначив дату початку нарахування за період з 01.12.2021 по 05.12.2022, оскільки відповідач мав здійснити оплату до 01.12.2021 (включно), отже прострочення виконання зобов`язання розпочинається з 02.12.2021.

Тому, нарахування за специфікацією № 1 від 01.04.2021 здійснюється за період з 06.04.2021 по 28.04.2021 та з 02.12.2021 по 05.12.2022.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені з урахуванням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами спору Договору, апеляційний господарський суд вважає, що сума пені, яка підлягає задоволенню становить 205 738, 45 грн. В частині стягнення пені в розмірі 270, 41 грн, слід відмовити.

Також, позивач заявив до стягнення штраф у розмірі 57 619, 50 грн.

Як доречно зазначив суд першої інстанції, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Розрахунок здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, зазначена вище сума штрафу, підлягає до примусового стягнення.

Також позивач нарахував 149 198,25 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

З огляду на викладене, норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

У договорі поставки ціна товару визначена сторонами у договорі поставки у національній валюті України - гривні із прив`язкою до курсу іноземної валюти (долар).

За умовами договору, сторонами визначено грошовий еквівалент зобов`язань в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається в порядку, встановленому п. 2.4 договору.

Як уже зазначалося за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки остаточна ціна товару (сума договору) визначається за результатом перерахунку (коригування) орієнтовної ціни. Такий перерахунок полягає утому, що фактично здійснені покупцем платежі в рахунок оплати товару за орієнтовною сумою договору коригуються на курс долара до гривні на момент розрахунків за поставлений товар. Тобто за умовами договору ці платежі підлягають перерахуванню за визначеною у договорі формулою, за результатом чого визначається сума доплати, яка фактично є сумою курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору).

Отже, остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної на момент розрахунків за поставлений товар.

Умови укладеного між сторонами у справі договору поставки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України, про що прав.

Таким чином, грошове зобов`язання покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена у договорі поставки умова про здійснення оплати товару за орієнтовною вартістю з відповідним подальшим коригуванням орієнтовної вартості пропорційно курсу відповідної іноземної валюти (у цій справі - долар) на момент розрахунків за поставлений товар, має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара.

Враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) відповідачем на момент розрахунків за поставлений товар, з урахуванням курсу долара до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, суперечить частині другій статті 625 Цивільного кодексу України.

У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 29.01.2019 року у справі № 910/11249/17, від 29.047.2021 у справі №910/11077/20.

Ураховуючи зазначене, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про те, що нарахуванні 149 198, 25 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Також позивач заявив до стягнення 3 % річних у розмірі 18 048, 46 грн, з яких:

- за специфікацією № 1 від 01.04.2021: за період з 06.04.2021 по 29.04.2021 на суму 152, 04 грн та за період з 01.12.2021 по 05.12.2022 на суму 16 552, 53 грн;

- за специфікацією № 3 від 16.06.2021 за період з 17.06.2021 по 05.12.2022 на суму 525, 26 грн;

- за специфікацією № 4 від 23.07.2021 за період з 26.07.2021 по 05.12.2022 на суму 818, 63 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних судом апеляційної інстанції встановлено, що він є невірним. Позивачем при здійсненні розрахунку допущено аналогічні помилки, що і при розрахунку пені. Судова колегія вважає, що ума 3 % річних яка підлягає задоволенню становить 17 998, 37 грн. В частині стягнення 3 % річних в розмірі 50, 09 грн, слід відмовити.

Щодо впливу карантину, як форс-мажорної обставини, колегія суддів зауважує, що постанова КМУ №211 д 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби 9VID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» не передбачала заборон та перешкод у здійсненні сільськогосподарської діяльності. Відповідач посилається на загальновизнані обставини, які ускладнили життя громадян, проте не довів яким чином введення карантину влинуло на здійснення ним господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок і випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п. 7.11 Договору Сторона звільняється від визначеної даним Договором та (або) чинним в Україні законодавством від відповідальності за повне чи часткове порушення даного Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), визначених в даному Договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим Договором порядку.

Згідно з п. 8.4. Договору належним та відповідно достатнім доказом наявності обставин переборної сили та їх тривалості має бути оригінал довідки, що видається торгово-промисловими палатами.

Відповідно до п. 8.5 Договору сторона, що має намір послатися на обставини непереборної сили, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу Сторону про наявність обставин непереборної сили та їх вплив на виконання даного Договору.

Враховуючи той факт, що Договір поставки №0103-21-ФК від 01.03.2021 укладено між сторонами під час дії карантину, а також відсутність повідомлення відповідачем позивача про дію обставин непереборної сили, колегія суддів вважає безпідставним посилання на карантин як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

Посилання скаржника на ст. 617 ЦК України та лист ТППП № 2024/02.0- 7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) не підлягають стягненню з Відповідача пеня і штаф, колегією суддів відхилені з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Крім того, суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин адресований «всім, кого він стосується». Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Водночас, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачем не надано належних та допустимих письмових доказів того, що останній обґрунтував порушення умов договору поставки щодо своєчасної оплати за поставлений товар у зв`язку саме з настанням форс-мажорних обставин, та що саме ці обставини унеможливлюють виконання останнім зобов`язань щодо оплати за товар.

Відтак, враховуючи також те, що сторони під час укладення договору поставки № 0103-21 ФК фактично визначили, що сторона, яка посилається на дію форс - мажорних обставин, як на підставу для звільнення її від відповідальності та основних зобов`язань, повинна повідомити про такі факти контрагента та довести, яким саме чином форс-мажорні обставини вплинули на таке невиконання, судова колегія дійшла висновку про те, що скаржником вказаних обставин не доведено, внаслідок чого відсутні підстави вважати, що до покупця, який прострочив зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, не застосовуються господарські санкції у вигляді штрафу та останній звільнений від виконання основного зобов`язання за договором.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" вказаних висновків суду не спростовують.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі № 904/4734/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі № 904/4734/22- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.06.2023.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна