Ухвала

від 11.07.2023 по справі 904/4734/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у відстрочені виконання рішення суду

11.07.2023м. Дніпро№ 904/4734/22

Суддя Ярошенко В.І., при секретарі судового засідання Бублича А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" про відстрочення виконання рішення у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ АГРО", с. Зарванці, Вінницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край", с. Іверське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача (заявник): Пацков М.Л. адвокат

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ АГРО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" про стягнення заборгованості за договором поставки № 0103-21-ФК від 01.03.2021 на суму 1 195 673, 97 грн, яка складається з суми основного боргу 576 194, 96 грн, пені 206 008, 86 грн, штрафу 57 619, 50 грн, річних відсотків 18 048, 46 грн, індексу інфляції 149 198, 25 грн, курсової різниці 188 603, 94 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4734/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням від 27.02.2023 позов задоволене частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фруктовий край на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БІОХІМ АГРО суму основного боргу в розмірі 576 194, 96 грн, курсову різницю в розмірі 188 603, 94 грн, пеню в розмірі 205 738, 45 грн, штраф в розмірі 57 619, 50 грн, 3 % річних в розмірі 17 998, 37 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 692, 34 грн. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2023 судом 20.06.2023 було видано наказ.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду 27.02.2023 у справі № 904/4734/22 до закінчення воєнного стану, але не більше ніж на один рік.

Ухвалою суду від 20.06.2023 призначено до розгляду заяву про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду в межах розумного строку на 11.07.2023.

Заява обґрунтована тим, що негайне виконання рішення суду та стягнення такої значної суми грошових коштів може мати наслідками повне позбавлення підприємства обігових коштів та фактичне припинення підприємницької діяльності, що ускладнить виплату заробітної плати працівникам та ускладнить виконання обов`язків по сплаті податків та інших обов`язкових платежів до державного бюджету.

22.06.2023 від позивача надійшли заперечення про відстрочення виконання рішення. Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ АГРО" зазначає, що грошові зобов`язання боржника щодо сплати заборгованості за поставлений стягувачем товар виникли до введення військового стану, а тому наведені ним обставини не можуть розцінюватися, як форс-мажорні обставини.

В судове засідання 11.07.2023 з`явився представник відповідача (заявника). Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення суду, дослідивши надані відповідачем (боржником) до заяви документи, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 331 Господарського процесуального кодексу України заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Зі змісту приписів ст.331 ГПК України вбачається, що розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 вказаного кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, саме на відповідача в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Звертаючись із заявою про відстрочення виконання судового рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" не надало жодного доказу, що підтверджують викладені в цій заяві обставини.

Інших суттєвих причин неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочки виконання рішення суду заявником не надано.

Так, даний спір виник з вини відповідача. Складний економічний стан підприємства не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду. Наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств, які знаходяться в рівнозначних економічних умовах.

У даному аспекті суд зазначає, що відстрочка може надаватися при наявності дійсного бажання виконувати зобов`язання перед позивачем, але за наявності певних перешкод. Відповідач не продемонстрував добросовісного ставлення до виконання свого обов`язку.

Крім того, суд зауважує, що заявником не подано доказів щодо впевненої можливості виконання рішення суду за умови його відстрочення або доказів щодо термінів та шляхів отримання коштів для розрахунку із позивачем. Так, заявник у заяві не навів будь-якого обґрунтування за рахунок яких саме надходжень він планує погашати борг за рішенням суду у справі № 904/4734/22.

Виходячи з викладеного вище, приймаючи до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також недоведеність відповідачем наявність конкретних обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, беручи до уваги відсутність згоди стягувача для надання відстрочки, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Край" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі № 904/4734/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 11.07.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Ярошенко