Рішення

від 27.02.2023 по справі 911/70/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2023 р. Справа № 911/70/22

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Моноліт Спецбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітім»

про стягнення 47 406, 31 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Моноліт Спецбуд" (далі ТОВ БК Моноліт Спецбуд/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Рітім (далі ТОВ Рітім/відповідач) про стягнення 47 406, 31 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки продукції № 43 від 24.06.2021 в частині обов`язку по поставці оплаченої позивачем продукції та, надалі, неповернення всієї, невикористаної суми авансу.

Господарський суд Київської області ухвалою від 25.01.2022 у справі № 911/70/22 прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БК Моноліт Спецбуд до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання клопотань, заяв, пояснень, зокрема для подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та зобов`язав відповідача у порядку ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) надати докази перерахування позивачу 47 406, 31 гривень, докази поставки продукції на суму 47 406, 31 гривень за договором поставки продукції № 43 від 24.06.2021.

18.04.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Так, згідно ухвали Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у цій справі відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103281059380 слідує, що ухвалу Господарського суду Київської області від 25.01.2022 про відкриття провадження у цій справі вручено відповідачу 04.02.2022, а тому останнім днем 15-денного строку для подання відзиву є 21.02.2022.

Як слідує з відмітки органу зв`язку на конверті, у якому надійшов відзив, останній подано відповідачем 21.02.2022, тобто в межах встановленого судом строку, а тому суд прийняв відзив на позовну заяву.

Поряд з тим, відповідач до відзиву на позовну заяву долучив клопотання про розгляд цієї справи з повідомленням сторін з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування.

Поряд з тим, відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За таких обставин, оскільки предметом позову у даній справі є вимога про стягнення 47 406, 31 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін і відмову у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Водночас, позивач не скористався правом, наданим ст. 166 ГПК України, та відповідь на відзив не надав.

Поряд з тим, судом прийнято до уваги запроваджений в країні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, зі змінами та доповненнями, воєнний стан, враховано можливі ризики для безпеки здоров`я та життя людини, пов`язані з військовою агресією та необхідність забезпечення безпеки життю та здоров`ю людини, а також п. 1 рекомендацій Ради суддів України, в якому вказано, що виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні визначати особливості роботи суду.

Пунктом 6 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Також суд враховує і ті обставини, що розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, припав на активну фазу військової агресії та необхідністю, в першу чергу, забезпечити життя та здоров`я людей.

З огляду на умови та обставини, за яких повинно здійснюватись правосуддя в цій справі щодо позовних вимог ТОВ БК Моноліт Спецбуд та необхідність дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласності і відкритості судового процесу; змагальності сторін та розумних строків розгляду справи, з метою гарантувати та не наражати учасників судового процесу на загрози їхньому життю, здоров`ю та безпеці, що можуть виникнути в умовах воєнної агресії проти України, судом вжито максимально можливих дій для надання сторонам можливості подати будь-які заяви чи клопотання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

24.06.2021 між ТОВ Рітім як постачальником та ТОВ БК Моноліт Спецбуд як покупцем укладено договір поставки продукції № 43 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товарний бетон, розчин та суміші (надалі - «продукція») у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і сплатити за нього грошову суму на умовах викладених у цьому договорі.

Згідно з пп. 3.2., 3.6.4., 3.7.1., 3.7.2., 4.1.-4.4., 4.9., 9.1. цього договору в разі, якщо поставка продукції за замовленням здійснюється на умовах попередньої оплати, постачальник підписує отримане від покупця замовлення та повертає покупцю разом з рахунком на оплату по факсу. У випадку оплати покупцем рахунку, зазначеного постачальником в замовленні, замовлення покупця вважається узгодженим сторонами та стає невід`ємною частиною договору.

Право власності на продукцію, а з ним і ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі продукції, який визначається моментом підписання уповноваженим представником покупця відповідної товарно-транспортної накладної та видаткової накладної в пункті доставки продукції.

Прийом-передача продукції по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства: по кількості згідно товарно-транспортної накладної, по якості згідно даних паспорту (сертифікату) якості на продукцію.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі (завантаження) продукції в транспортний засіб покупця. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця товарно-транспортної накладної на отримання продукції.

Ціна продукції, вартість доставки продукції та вартість надання послуг з транспортування встановлюється сторонами в специфікаціях до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

Загальна ціна продукції, що буде постачатися по даному договору, дорівнює сумарній вартості всіх партій поставок продукції покупцю. Вартість кожної партії продукції зазначається у відповідній видатковій накладній.

Про зміну ціни на продукцію, доставку, послуги з транспортування постачальник повинен письмово за 3 (три) дні повідомити покупця та запропонувати укласти відповідну додаткову угоду до цього договору про зміну ціни на продукцію. При цьому, з метою недопущення завдання збитків, постачальник має право не здійснювати поставку продукції за цим договором з моменту повідомлення покупця про зміну ціни на продукцію та до моменту укладення сторонами додаткової угоди про зміну ціни на продукцію. В цьому випадку постачальник звільняється від будь-якої відповідальності за неналежне виконання зобов`язання за договором.

Покупець отримує продукцію за цінами погодженими сторонами у додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною договору.

У випадках зміни ціни на сировину постачальник має право змінити ціну непоставленої продукції, шляхом укладання додаткової угоди до даного договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до повного виконання сторонами зобов`язань, передбачених даним договором.

Копія зазначеного договору наявна в матеріалах справи.

Зі змісту викладених у позові доводів та долученої до матеріалів справи копії платіжного доручення № 694 від 25.06.2021 слідує, що позивач на виконання умов вказаного договору перерахував на рахунок ТОВ «Рітім» 238 509, 00 грн попередньої оплати за продукцію.

Своєю чергою, відповідач поставив, а позивач прийняв 16,5 м3 готової до використання (товарної) бетонної суміші на суму 26 236, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № РН-0000286 від 29.06.2021, що скріплена печатками та підписами сторін.

Як зауважив позивач, ТОВ «Рітім» повідомило останнього про суттєве збільшення вартості сировини, у зв`язку з чим відповідач здійснив перерахунок авансу. На підтвердження вказаних обставин позивачем до позовної заяви додано копію листа № 50 від 01.10.2021.

Позивач, своєю чергою, повідомив відповідача про зміну постачальника та просив повернути залишок невикористаних коштів, перерахованих згідного платіжного доручення № 694 від 25.06.2021, на поточний рахунок ТОВ «БК Моноліт Спец Буд». На підтвердження вказаних обставин позивачем до позовної заяви додано копію листа № 277 від 08.10.2021.

За доводами позивача, ТОВ «Рітім» перерахувало ТОВ «БК Моноліт Спец Буд» лише 164 866, 69 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 14952 від 12.11.2021, та надало акт звірки взаєморозрахунків від 11.10.2021, який позивач не прийняв та не підписав.

З огляду викладеного, позивач звернувся до відповідача з вимогою на стадії досудового врегулювання правовідносин від 18.11.2021, згідної якої просив повернути решту попередньої оплати в розмірі 47 406, 31 грн.

Не погодившись з доводами позивача, відповідач зазначив, що 02.10.2021 ТОВ «Рітім» поставило, а ТОВ «БК Моноліт Спец Буд» прийняло продукцію на загальну суму 47 406, 31 грн, з урахуванням вартості доставки продукції та ПДВ. На підтвердження вказаного відповідачем додано до відзиву на позов копії видаткової накладеної № РН-0000525 від 02.10.2021 з посиланням на договір поставки № 43 від 24.06.21, яка скріплена підписами сторін, довіреності № 40 від 01.10.2021 на отримання товару, товарно-транспортних накладних №№ ТТН-001059 від 02.10.2021, ТТН-001061 від 02.10.2021, ТТН- 001063 від 02.10.2021.

Враховуючи викладене, відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «БК Моноліт Спец Буд».

Відповідно до ч. 1 ст. 166 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Оскільки позивачем не надано суду відповіді на відзив, ані інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд здійснював розгляд означеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ст. 265 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626, 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні у цій справі правовідносини склались між сторонами на підставі договору поставки продукції № 43 від 24.06.2021, який відповідно до викладених у ньому положень за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладені позивачем доводи та обставини щодо порушення його права, суд дійшов висновку про необхідність застосування для вирішення спору належних приписів юридичних норм, а саме ч. 2 ст. 693 ЦК України, відповідно до якої, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю і у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору поставки № 43 від 24.06.21 без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його умов свідчить про погодження сторонами з умовами укладеного правочину.

Пунктом 4.1 означеного договору сторони погодили, що ціна продукції, вартість доставки продукції та вартість надання послуг з транспортування встановлюється сторонами в специфікаціях до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

Поряд з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, що сторонами було погоджено ціну продукції, вартість доставки продукції та вартість надання послуг з транспортування шляхом складання та підписання специфікацій, як невід`ємних частин договору, відповідно до п. 4.1 договору поставки продукції № 43 від 24.06.21.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог вказаного договору, ТОВ БК Моноліт Спецбуд здійснило попередню оплату товару в розмірі 238 509, 00 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів слідує, що позивачем підписано без будь-яких заперечень щодо вартості поставленого товару видаткові накладні № РН-0000286 від 29.06.2021 на суму 26 236, 00 грн та № РН-0000525 від 02.10.2021 на суму 47 406, 31 грн саме за договором поставки №43 від 24.06.2021.

Отже, враховуючи відсутність погодження сторонами ціни продукції, вартості доставки продукції та вартості надання послуг з транспортування шляхом складання та підписання специфікацій, прийняття позивачем товару без будь-яких заперечень щодо вартості поставленої продукції, суд дійшов висновку, що ТОВ БК Моноліт Спецбуд погодилось з вказаною у таких видаткових накладних вартістю продукції, що породило для останнього обов`язок по сплаті вартості отриманої продукції в розмірі 26 236, 00 грн та 47 406, 31 грн відповідно.

Вказане позивачем не заперечено і не спростовано при розгляді цієї справи.

Оскільки ТОВ «Рітім» поставило продукцію за видатковими накладними № РН-0000286 від 29.06.2021 на суму 26 236, 00 грн та № РН-0000525 від 02.10.2021 на суму 47 406, 31 грн, яку було прийнято позивачем без будь-яких заперечень щодо її вартості, суд дійшов висновку, що ТОВ Рітім не допустило порушення обов`язку передати відповідну продукцію позивачу.

Судом також встановлено та сторонами не заперечувалося повернення ТОВ «Рітім» позивачу 164 866, 69 гривень згідно платіжного доручення № 14952 від 12.11.2021 із призначенням платежу «повернення надлишково перерахованих коштів за продукцію зг. Листа № 277 від 08.10.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% - 25 182, 60 грн».

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, оскільки ТОВ БК Моноліт Спецбуд здійснило обумовлену договором попередню оплату продукції в розмірі 238 509, 00 грн, тоді як відповідач поставив продукцію за видатковими накладними № РН-0000286 від 29.06.2021 на суму 26 236, 00 грн та № РН-0000525 від 02.10.2021 на суму 47 406, 31 грн, а також здійснив повернення попередньої оплати на рахунок позивача в розмірі 164 866, 69 грн, що в загальному складає 238 509, 00 грн, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку повернути 47406, 31 грн передоплати у розумінні приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 47 406, 31 грн не підлягає задоволенню.

В розрізі вказаного висновку судом враховано, що позивачем не обгрунтовано та не доведено наявності інших правових підстав для повернення відповідачем коштів у сумі 47406, 31 грн.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Моноліт Спецбуд» (07400, Київська обл., м. Бровари(з), бул. Незалежності, буд. 34, ідентифікаційний код 43654720) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітім» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд. 50, ідентифікаційний код 34838026) про стягнення 47 406,31 гривень.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 27.02.2023.

Суддя В.А. Ярема