Постанова

від 05.10.2023 по справі 911/70/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2023 р. Справа№ 911/70/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мозговий О.О. за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Моноліт Спецбуд"

на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2023

у справі № 911/70/22 (суддя - Ярема А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Моноліт Спецбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітім"

про стягнення 47 406, 31 гривень,

УСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Моноліт Спецбуд" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітім" (далі - відповідач) про стягнення 47 406,31 грн попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки продукції №43 від 24.06.2021 позивач сплатив відповідачу 238509,00 грн за 150 м.куб. бетонної суміші, проте відповідач у червні 2021 року поставив 16,5 м.куб. бетонної суміші на суму 26236,00 грн, а у жовтні 2021 року повідомив про суттєве збільшення вартості на сировину, у зв`язку із чим позивач надіслав повідомлення відповідачу про зміну постачальника і просив повернути невикористану суму попередньої оплати, однак відповідач у листопаді 2021 року повернув лише 1648 66,69 грн, тому позивач змушений в судовому порядку стягнути 47406,31 грн неповернутої суми попередньої оплати.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що 01.10.2021 позивач звернувся до нього із замовленням на відвантаження 27,0 м.куб. бетонної суміші і наступного дня відповідач поставив позивачу бетонну суміш у вказаному обсязі, вартість якої становила 47 406,31 грн, що підтверджується видатковими і товарно-транспортними накладними та довіреністю, а в подальшому відповідач повністю повернув сумі невикористаної попередньої оплати 164866,69 грн і у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27 лютого 2023 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Моноліт Спецбуд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи та неправильно оцінені докази, оскільки директор позивача Коваленко І.М. не підписував видаткову накладну №РН-0000525 від 02.10.2021, яку відповідач додав до відзиву на позов в якості підтвердження факту поставки товару. Позивач дійсно отримував два оригінальних примірники цієї накладної, один з яких призначався поверненню відповідачу, однак позивач вказану суму заперечив і на стадії досудового врегулювання правовідносин вимагав її повернути, тому два оригінальних примірники цієї видаткової накладної не підписував, відповідачу не повертав і обидва примірники знаходились у нього.

Також заявлено клопотання про витребування у відповідача оригіналу видаткової накладної №РН-0000525 від 02.10.2021 на суму 47406,31 грн, яке мотивоване тим, що вказану накладну, копія якої додана до відзиву на позов, директор позивача не підписував, на підтвердження чого до скарги додано два оригінальних примірника цієї накладної, які, за доводами заявника, були отримані від відповідача для підписання. Причиною неподання клопотання суду першої інстанції позивач вказав, те, що у зв`язку із війною не отримував відзиву відповідача і не знав про недобросовісну поведінку відповідача щодо виготовлення ним зазначеного третього примірника відповідної накладної.

Клопотання позивача про витребування доказів було задоволене судом.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, а листом від 22.09.2023 повідомив, що у зв`язку із повномасштабним вторгненням товариство припинило виробничу діяльність, багато співробітників виїхали за кордон, територія залишилось без нагляду, у зв`язку із частими відключеннями електроенергії не працювало відеоспостереження, а 03.11.2022 в приміщення бухгалтерії було здійснено проникнення невідомими особами з метою заволодіння офісною технікою, у зв`язку із чим викликаний наряд поліції, який склав на це акт, також зникли деякі папки з документами, серед яких знаходилися оригінали документів по ТОВ "БК Моноліт Спецбуд", тому не має можливості надати суду оригінали цих документів.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.06.2021 між ТОВ "Рітім", як постачальником, та ТОВ "БК Моноліт Спецбуд", як покупцем, укладено договір поставки продукції № 43 (далі - договір) (а.с.8-10), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товарний бетон, розчин та суміші (надалі - "продукція") у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і сплатити за нього грошову суму на умовах викладених у цьому договорі.

Згідно з пп. 3.2 договору в разі, якщо поставка продукції за замовленням здійснюється на умовах попередньої оплати, постачальник підписує отримане від покупця замовлення та повертає покупцю разом з рахунком на оплату по факсу. У випадку оплати покупцем рахунку, зазначеного постачальником в замовленні, замовлення покупця вважається узгодженим сторонами та стає невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.6.4 договору встановлено, що право власності на продукцію, а з ним і ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі продукції, який визначається моментом підписання уповноваженим представником покупця відповідної товарно-транспортної накладної та видаткової накладної в пункті доставки продукції.

У пункті 3.7.1 договору зазначено, що прийом-передача продукції по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства: по кількості - згідно товарно-транспортної накладної, по якості згідно даних паспорту (сертифікату) якості на продукцію.

Згідно з п. 3.7.2 договору право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі (завантаження) продукції в транспортний засіб покупця. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця товарно-транспортної накладної на отримання продукції.

У пунктах 4.1.-4.4 договору сторони домовились, що ціна продукції, вартість доставки продукції та вартість надання послуг з транспортування встановлюється сторонами в специфікаціях до даного договору, які є його невід`ємною частиною. Загальна ціна продукції, що буде постачатися по даному договору, дорівнює сумарній вартості всіх партій поставок продукції покупцю. Вартість кожної партії продукції зазначається у відповідній видатковій накладній. Про зміну ціни на продукцію, доставку, послуги з транспортування постачальник повинен письмово за 3 (три) дні повідомити покупця та запропонувати укласти відповідну додаткову угоду до цього договору про зміну ціни на продукцію. При цьому, з метою недопущення завдання збитків, постачальник має право не здійснювати поставку продукції за цим договором з моменту повідомлення покупця про зміну ціни на продукцію та до моменту укладення сторонами додаткової угоди про зміну ціни на продукцію. В цьому випадку постачальник звільняється від будь-якої відповідальності за неналежне виконання зобов`язання за договором. Покупець отримує продукцію за цінами погодженими сторонами у додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.4.5 договору сторони домовились, що оплата за продукцію, доставку, послуги з транспортування здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати згідно рахунку-фактури.

Відповідно до п.4.9 договору у випадках зміни ціни на сировину постачальник має право змінити ціну непоставленої продукції, шляхом укладання додаткової угоди до даного договору.

За змістом п. 9.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до повного виконання сторонами зобов`язань, передбачених даним договором.

Згідно платіжного доручення № 694 від 25.06.2021 позивач на виконання умов договору перерахував на рахунок відповідача 238 509,00 грн попередньої оплати за продукцію (а.с.11).

У свою чергу, відповідач поставив, а позивач прийняв 16,5 м3 готової до використання (товарної) бетонної суміші на суму 26 236, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000286 від 29.06.2021, що скріплена печатками та підписами сторін (а.с.12).

Листом за вих. №50 від 01.10.2021 відповідач повідомив позивачу про те, що позивач замовив та оплатив 150 м.куб. бетонної суміши В20ПF150W4 з доставкою бетонозмішувачем до с.Калинівка, а відповідач гарантував збереження ціни протягом 1 календарного місяця і станом на 01.10.2021 за позивачем рахується аванс в сумі 212 273 грн, але за період з червня по жовтень 2021 року відбулося суттєве збільшення вартості на сировину (цементу на 20%, піску на 50%, щебня на 110%, ПММ на 10%), тому постачальник здійснив перерахунок авансу за актуальними цінами (а.с.13).

Позивач, своєю чергою, листом за вих. №277 від 08.10.2021 повідомив відповідачу про зміну постачальника та просив повернути залишок невикористаних коштів, перерахованих згідного платіжного доручення №694 від 25.06.2021, на поточний рахунок ТОВ "БК Моноліт Спец Буд" (а.с.14).

Платіжним дорученням №14952 від 12.11.2021 відповідач перерахував позивачу 164 866,69 грн з призначенням платежу "повернення надлишково перерахованих коштів за продукцію покупцю зг.листа №277 від 08.10.2021" (а.с. 15).

Також відповідачем було складено акт звірки взаєморозрахунків від 11.10.2021 (а.с.16), згідно якого станом на 10.10.2021 сальдо на користь позивача становить 164 866,69 грн (а.с.16).

Позивач вказаний акт звірки не підписав та звернувся до відповідача з вимогою на стадії досудового врегулювання правовідносин від 18.11.2021, згідної якої просив повернути решту попередньої оплати в розмірі 47406,31грн (а.с.17-18), яка залишена відповідачем без виконання.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 47 406,31 грн попередньої оплати (238 509,00 грн сплачено - 26 236, 00 грн поставлено товару - 164 866,69 грн повернуто).

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач посилався на те, що 01.10.2021 позивач звернувся до нього із замовленням на відвантаження 27,0 м.куб. бетонної суміші, у зв`язку із чим відповідач 02.10.2021 поставив позивачу бетонну суміш із доставкою бетонозмішувачем у с.Калинівка в кількості 27,0 м.куб. на загальну суму 47 406, 31 грн, з урахуванням вартості доставки продукції та ПДВ, що підтверджується доданими до відзиву на позов копіями видаткової накладеної №РН-0000525 від 02.10.2021 з посиланням на договір поставки № 43від 24.06.21, яка скріплена підписами сторін (а.с.32), довіреності позивача №40 від 01.10.2021 на отримання товару (а.с.32), товарно-транспортних накладних №№ТТН-001059 від 02.10.2021, ТТН-001061 від 02.10.2021, ТТН-001063 від 02.10.2021 (а.с.34-36), тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки невикористана сума попередньої оплати повернута у повному обсязі (238 509,00 грн сплачено - 26 236, 00 грн поставлено товару 29.06.2021 - 47 406, 31 грн поставлено товару 02.10.2021 - 164 866,69 грн повернуто).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у відповідача обов`язку повернути 47406,31 грн передоплати, оскільки на вказану суму позивачем був прийнятий товар (бетонна суміш).

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки продукції №43 від 24.06.2021, який за правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про повернення суми попередньої оплати за непереданий товар.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак, одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що ціна продукції, вартість доставки продукції та вартість надання послуг з транспортування встановлюється сторонами в специфікаціях до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять жодних доказів, що сторонами було погоджено ціну продукції, вартість доставки продукції та вартість надання послуг з транспортування шляхом складання та підписання специфікацій, як невід`ємних частин договору, відповідно до п. 4.1 договору.

У пункті п.4.5 договору сторони домовились, що оплата за продукцію, доставку, послуги з транспортування здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати згідно рахунку-фактури.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №694 від 25.06.2021 позивач на виконання умов договору та на підставі рахунку-фактури №СФ-0000238 від 24.09.2021, перерахував на рахунок відповідача 238 509,00 грн попередньої оплати за продукцію.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому, доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Позивач листом за вих. №277 від 08.10.2021 повідомив відповідачу про зміну постачальника та просив повернути залишок невикористаних коштів, без зазначення конкретної суми, яку він просить повернути, у відповідь на який відповідач платіжним дорученням №14952 від 12.11.2021 повернув позивачу 164 866,69 грн попередньої оплати, але вимогою на стадії досудового врегулювання правовідносин від 18.11.2021 позивач просив відповідача повернути решту попередньої оплати в розмірі 47 406,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Факт здійснення господарської операції з поставки товару має підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) було визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У матеріалах справи наявна завірена позивачем копія видаткової накладної №РН-0000286 від 29.06.2021, що скріплена печатками та підписами сторін, згідно якої відповідач поставив, а позивач прийняв 16,5 м3 готової до використання (товарної) бетонної суміші на суму 26 236, 00 грн. Позивач у позовній заяві визнає факт отримання товару по вказаній видатковій накладній.

Також у матеріалах справи наявна завірена відповідачем копія видаткової накладеної №РН-0000525 від 02.10.2021, яка містить посилання на договір поставки № 43 від 24.06.21 і ТТН №№ ТТН-001059, ТТН-001061, ТТН-00106, згідно якої відповідач поставив, а позивач прийняв бетонну суміш в кількості 27,0 м.куб. на загальну суму 47 406,31 грн, з урахуванням вартості доставки продукції бетонозмішувачем у с.Калинівка та ПДВ. У вказаній видатковій накладній зазначено, що товар з боку одержувача (покупця) отримав директор Коваленко І.М. і міститься підпис.

Позивач заперечує факт отримання товару по вказаній видатковій накладній і у апеляційній скарзі вказує, що він дійсно отримував два оригінальних примірники цієї видаткової накладної, один з яких призначався поверненню відповідачу, однак позивач вказану суму заперечив і на стадії досудового врегулювання правовідносин вимагав її повернути, тому два оригінальних примірники цієї видаткової накладної не підписував, відповідачу не повертав і обидва примірники знаходились у нього і додані до апеляційної скарги (а.с.63-64), походження третього примірнику видаткової накладної йому невідомо, тому просив витребувати оригінал цієї накладної у відповідача, однак відповідач його не надав, посилаючись на зникнення документів.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Позивач заперечує підписання ним видаткової накладної №РН-0000525 від 02.10.2021, однак вказана накладна містить посилання на те, що товар переданий директору Коваленку І.М., який діяв за довіреністю №40 від 01.10.2021 та поставляється згідно товарно-транспортних накладних №№ТТН-001059, ТТН-001061, ТТН-00106.

Так, відповідачем до відзиву на позов було додано завірену копію довіреності №40 від 01.10.2021, згідно якої директору ТОВ "БК Моноліт Спецбуд" було доручено отримання суміші бетонної для використання (товарна) від ТОВ "Рітім" за договором поставки №43 від 24.06.2021 (а.с.33). Довіреність підписана директором позивача Коваленком І.М., підпис якого скріплений печаткою товариства. Позивач факт видачі ним вказаної довіреності не спростував.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 були затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, згідно розділу 1 яких товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідачем до матеріалів справи додані завірені копії товарно-транспортних накладених №ТТН-001059 від 02.10.2021, №ТТН-001061 від 02.10.2021, №ТТН-001063 від 02.10.2021 (а.с.34-36), якими підтверджується факт перевезення вантажу (суміш бетонна готова для використання (товарна)), вантажоодержувачем зазначений ТОВ "БК Моноліт Спецбуд", пункт розвантаження с.Калинівка, відпуск за довіреністю вантажоодержувача №40 від 01.10.2021, виданою директором Коваленко І.М., згідно яких поставлено вантажоодержувачу бетонну суміш в загальній кількості 27 м.куб. на суму 47 406,31 грн.

У зазначених товарно-транспортних накладних також містяться підписи в графі вантажоодержувача від імені директора позивача Коваленка І.М. і позивач факт підписання ним товарно-транспортних накладених не спростував.

Враховуючи встановлені обставини, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем було належними та більш вірогідними доказами підтверджено факт поставки позивачу 02.10.2021 продукції на суму 47 406,31 грн, а позивачем вказані докази не спростовані.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач поставив продукцію за видатковими накладними №РН-0000286 від 29.06.2021 на суму 26 236,00 грн та №РН-0000525 від 02.10.2021 на суму 47 406,31 грн, яку було прийнято позивачем без будь-яких заперечень щодо її вартості, відповідач не допустив порушення обов`язку передати відповідну продукцію позивачу.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивач здійснив обумовлену договором попередню оплату продукції в розмірі 238 509,00 грн, тоді як відповідач двома партіями поставив продукцію на суму 73 642,31 грн, а також здійснив повернення попередньої оплати на рахунок позивача в розмірі 164 866, 69 грн, що в загальному складає 238 509,00 грн і відповідає сумі отриманої попередньої оплати, у відповідача відсутній обов`язок повернути 47406,31 грн передоплати у розумінні приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми не підлягає задоволенню.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Моноліт Спецбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27 лютого 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.10.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

Г.П. Коробенко