Рішення

від 13.02.2023 по справі 914/768/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023 Справа № 914/768/22

м. Львів

За позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт», м. Київ

про стягнення пайового внеску

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт», м. Київ

до відповідача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про визнання недійсним договору

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Маркіян-Павло ЛАБАЗ

Представників сторін:

від прокуратури: Панькевич Р.В. - прокурор,

від позивача: Шмотолоха О.П.- представник,

від відповідача: Безвенюк В.В. - адвокат.

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» про стягнення пайового внеску в розмірі 8383661,43 грн.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2022 року справу передано судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 26.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах, суду зокрема варто зазначити, що ухвалою суду від 13.06.2022 задоволено клопотання ТзОВ «Атріум Естейт» від 10.06.2022 (вх.№12377/22 від 13.06.2022) про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, продовжено ТзОВ «Атруім Естейт» процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву на 15 днів з дня вручення ухвали, строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів з 28.06.2022, підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 11.07.2022 клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та про відкладення розгляду справи задоволено, продовжено відповідачу строк на подання відзиву на 15 днів, відкладено підготовче засідання в межах розумних строків.

25.07.2022 до суду від ТОВ «Атріум Естейт» надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою суду від 01.08.2022 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №914/768/22, зустрічний позов призначено до розгляду в підготовчому засіданні разом з первісним позовом.

Ухвалою суду від 23.01.2023 закрито підготовче провадження у справі № 914/768/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2023 год.

В судове засідання 13.02.2023 з`явився прокурор, позовні вимоги підтримав, просив первісний позов задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання 13.02.2023 з`явився, підтримав позовні вимоги прокурора, у задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити,

Представник відповідача в судове засідання 13.02.2023 з`явився, щодо позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити. Зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи прокурора

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», між Департаментом економічної розвитку Львівської міської ради та замовником ТзОВ «Атріум Естейт» 03.05.2019 укладено договір про пайову участь №104 при будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського обслуговування, підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією на вул. Стрийській, 45 у м. Львові.

Відповідач свої договірні зобов`язання по сплаті пайового внеску не виконує належним чином. Відтак, прокурор звернувся з позовною заявою про стягнення 8383661,43 грн.

Прокурор доводи ТОВ «Атріум Естейт», на яких ґрунтується зустрічний позов вважає безпідставними, з огляду на таке.

Спірний договір № 104 від 03.05.2019 підписано директором, який був зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. До повноважень Департаменту економічної розвитку Львівської міської ради не входить перевірка права директора на підписання договору з Департаментом, оскільки це внутрішні (корпоративні) правовідносини між директором та ТзОВ.

Департамент економічної розвитку Львівської міської ради не знав та за всіма обставинами не міг знати про такі обмеження (відсутність повноважень у директора підписувати оспорюваний договір без попередньої згоди товариства - рішення загальних зборів учасників). Більше того, юридична особа - ТзОВ «Атріум Естейт» жодним чином не довела протилежного.

Також зазначено, що позивач за зустрічним позовом не вказав, в чому полягає порушення його прав та по суті не заперечує справжність підпису директора ТзОВ «Атріум Естейт» Сука О.В., а тому підстави для недійсності чи неукладеності оспорюваного договору відсутні. Також не зрозуміло, чому товариство не надало, або зараз не надає відповідної згоди/рішення загальних зборів товариства, враховуючи те, що укладення такого договору відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинного на час укладення спірного договору) є обов`язковим.

Враховуючи зміст зустрічного позову, видасться, що його метою є не захист порушеного права чи інтересу ТзОВ «Атріум Естейт», або ж його відновлення, а затягування судового розгляду справи за позовом прокурора про стягнення коштів за договором, або ж взагалі уникнення відповідальності за невиконання умов договору. Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов`язання, прямо передбаченого чинним законодавством.

Прокурор вказує, що задоволення зустрічного позову у даній справі жодним чином не відновить права ТзОВ «Атріум Естейт», а навпаки призведе до порушення прав та законних інтересів Департаменту, а також вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки позивач за зустрічним позовом уникне встановленого законом обов`язку сплатити пайовий внесок. Як наслідок, вказане призведе до порушення інтересів держави, оскільки до бюджету не надійдуть кошти які мали б надійти від належного виконання ТзОВ «Атріум Естейт» умов договору про пайову участь від 03.05.2019 № 104.

Крім того прокурор зазначає, що для позивача за зустрічним позовом сплив строк позовної давності, оскільки він міг довідатися про ймовірне порушення свого права або про особу, яка його порушила - директора ТзОВ «Атріум Естейт» Сука О.В. Неможливо стверджувати, що в позивача за зустрічним позовом не було об`єктивної можливості передбачити та дізнатися про існування договору про пайову участь №104 від 03.05.2019, укладеного між Департаментом економічної розвитку Львівської міської ради та замовником ТзОВ «Атріум Естейт», оскільки такий укладено на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при будівництві житловою комплексу з вбудованими приміщеннями громадського обслуговування, підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією на вул. Стрийській, 45 у м. Львові.

Також прокурор звертає увагу, що ТзОВ «Атріум Естейт» в особі директора Сука О.В. направляв звернення від 16.04.2019 до Департаменту економічної розвитку Львівської міської ради про проведення розрахунку пайового внеску. За наслідками розгляду звернення. Департамент здійснив розрахунок та підготував проект договору про пайову участь на надав товариству для підписання. Отже товариству було відомо про намір укладення такого договору. Твердження товариства в особі засновника та єдиного учасника ОСОБА_2. у зустрічному позові, що йому не було відомо про факт укладення директором Суком О.В. договору є безпідставним га спростовується матеріалами справи. При цьому, прокурор зауважує, що будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського обслуговування, підземним паркінгом та трансформаторного підстанцією на вул. Стрийській, 45 у м. Львові було розпочато ще до укладення спірного договору у травні 2019 року та не завершено досі, оскільки доказів введення в експлуатацію позивачем за зустрічним позовом не надано. Відтак, засновник та єдиний учасник ОСОБА_2 не могла не знати про існування спірного договору, відтак товариством пропущено строк позовної давності.

У зв`язку з наведеним прокурором заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності для ТзОВ «Атріум Естейт», а також прокурор просить відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

Аргументи позивача

У своїх поясненнях позивач заперечує проти задоволення зустрічного позову, зокрема з таких підстав. Спірний договір № 104 від 03.05.2019 підписано директором, який був зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. До повноважень департаменту економічної розвитку Львівської міської ради не входить перевірка права директора на підписання договору з департаментом економічного розвитку Львівської міської ради шляхом проведення аналізу установчих документів товариства, оскільки це внутрішні (корпоративні) правовідносини між директором та ТзОВ.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців даних про наявність обмежень щодо директора ТзОВ «Атріум Естейт», на час укладення спірного договору, наявні не були. Відтак департамент економічної розвитку Львівської міської ради не знав та за всіма обставинами не міг знати про такі обмеження (відсутність повноважень у директора підписувати оспорюваний договір без попередньої згоди товариства - рішення загальних зборів учасників). Більше того, юридична особа - ТзОВ «Атріум Естейт» жодним чином не довела протилежного.

Також зазначено, що позивачем за зустрічним позовом не вказано в чому полягає порушення його прав та по суті не заперечує справжність підпису директора, а тому на думку позивача підстави для визнання договору недійсним відсутні.

Позивач просить застосувати наслідки спливу позовної давності для подання зустрічного позову для ТОВ «Атріум Естейт» та відмовити у задоволенні такого повністю.

Аргументи відповідача

Відповідачем подано зустрічний позов, який обґрунтований тим, що Статутом ТзОВ «Атріум Естейт» встановлено повноваження виконавчому органу (директору) укладання правочинів, сума яких не перевищує 100000 грн, а також на підписання платіжних документів, пов`язаних з розпорядженням грошових коштів на вказану суму. Правочин який став підставою позову є значним.

Відповідач вказує, що отримавши інформацію про судову справу про стягнення заборгованості яка виникла за укладеним Договором засновник товариства винесла рішення від 03.06.2022 року яким визнано Договір про пайову участь №104 таким, що підписаний директором ТОВ «Атріум Естейт» з перевищенням повноважень, без надання згоди на його укладення учасником який володіє 100% статутного капіталу в порушення вимог ст. 44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо укладання значних правочинів.

Крім того відповідач стверджує, що для уникнення ризиків при підписанні договору Департамент економічного розвитку Львівської міської ради мав перевіряти іншого суб`єкта господарювання-контрагента шляхом запиту необхідної інформації (загальних повноважень щодо представництва, копію рішення загальних зборів про надання згоди на вчинення значного правочину, бухгалтерську довідку про чисті активи підприємства, довідку щодо попереднього квартального балансу тощо). Спірний договір не містить і застережень якими сторони підтверджують, що вони розуміють підстави укладення значного правочину та наслідки порушення норм щодо процедури, повідомили один одного про те, що правочин для кожного з них не є/або є значним; ними здійснювалися дії щодо отримання відомостей один в одного про те, чи може укладеним догов in вважатися значним правочином.

У зв`язку з наведеним відповідач за первісним позовом просить суд визнати Договір про пайову участь №104 від 03.05.2019 року недійсним з підстав перевищення повноважень на укладення. А також відмовити у задоволенні первісного позову повністю, як такого що ґрунтується на недійсному договорі.

У відповіді на відзив на зустрічний позов ТОВ «Атріум Естейт» вказує, що заперечення прокурора необґрунтовані, зокрема на переконання позивача за зустрічним позовом Департамент економічного розвитку Львівської міської ради як сторона Договору про пайову участь №104 від 03 травня 2019 року, укладаючи такий договір, мав діяти обачно, добросовісно, розумно та дотримуватися вимог чинного законодавства.

На момент укладення спірного Договору (03 травня 2019 року) вже набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Таким чином, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради мав бути ознайомленим з вказаною вище нормою законодавства, адже саме така норма встановлює обмеження щодо укладання значних правочинів. Враховуючи норму ст. 44 такого закону, Відповідач за зустрічним позовом повинен був проявити розумну обережність та переконатися в тому, чи дійсно Сук Олег Володимирович не має обмежень щодо укладення спірного Договору.

Що стосується порушених прав позивача за зустрічним позовом, то очевидним є те, що укладення Договору з перевищенням повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» однозначно порушує цивільні права такої юридичної особи, оскільки в такому випадку правочин вчиняється всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи та порушує положення статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для захисту порушеного цивільного права шляхом визнання такого правочину в судовому порядку недійсним.

Щодо строку позовної давності ТОВ «атріум Естейт» зазначено, що закінчення строку позовної давності щодо позовних вимог припало на період дії карантину, такий строк позовної давності відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України продовжено, а отже, і не було пропущено позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду з таким позовом.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» (відповідач за первісним, позивач за зустрічним позовом) звернувся до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) з Листом №10-14 яким просив провести розрахунок пайового внеску на об`єкт будівництва на будівництво ТзОВ «Атріум Естейт» житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського обслуговування, підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією на вул. Стрийській, 45.

03.05.2019 року між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради в особі директора департаменту Кулинич Ірини Вікторівни, що діє на підставі положення та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» (замовник за договором), в особі директора Сук Олега Володимировича, що діє на підставі статуту укладено Договір про пайову участь №104 Будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського обслуговування, підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією на вул. Стрийській, 45у м. Львові, за яким замовник зобов`язався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору замовник був зобов`язаний здійснити будівництво об`єкта містобудування відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм і правил та інших нормативних вимог у визначені терміни, а саме завершення "грудень 2021 року".

Відповідно до п. 2.2. Договору замовник зобов`язаний сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 9 383 661,43 грн, отримувач: ГУК у Львівській області (м. Львів) 24170000, код ЄДРПОУ 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок № 31514921013002, код класифікації доходів бюджету 24170000, найменування коду класифікації доходів бюджету - надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту 1 000 000,00 грн. по 20 грудня 2020 року, 8 383 661,43 грн. по 20 грудня 2021 року (але не пізніше дати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію).

Листом №2301-вих-7443 від 26.01.2022 року Департамент економічного розвитку Львівської міської ради повідомляв ТОВ «Атріум Естейт» про заборгованість на суму 9 383 661,43 грн. із сплати пайового внеску у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова згідно із договором про пайову участь від 03.05.2019 №104.

Рішенням №03-06/2022 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» від 03.06.2022 року визнано Договір про пайову участь №104 від 03.05.2019 року, укладений між Львівською міською радою м. Львова та ТОВ «Атріум Естейт» таким, що підписаний від ТОВ «Атріум Естейт» директором товариства Суком Олегом Івановичем на загальну суму 9383661,43 грн, з перевищенням повноважень, без надання згоди на його укладення учасником який володіє 100% статутного капіталу Товариства в порушення вимог ст. 44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо укладання значних правочинів. Зобов`язано директора товариства Сука Олега Івановича вжити невідкладних заходів щодо визнання недійсним Договору про пайову участь №104 від 03.05.2019 року, укладеного Львівською міською радою м. Львова та ТОВ «Атріум Естейт».

ОЦІНКА СУДУ

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом судом зазначалося в ухвалі суду від 26.12.2022 року, зокрема суд дійшов висновку, що прокурор дотримався визначеного Законом порядку, правомірно захищає інтереси держави в суді в межах наданих йому повноважень, участь прокурора у цій справі, є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена захистом державного інтересу.

Щодо суті позовних вимог

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідно до положень ст. 1 Закону (в редакції саном на дату укладення договору) замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до ст. 40 Закону (в редакції станом на дату укладення договору) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (норми частини п`ятої статті 40 Закону у вказаній редакції).

Відтак, як встановлено судом вище на виконання вимог Закону 03.05.2019 року між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» укладено Договір про пайову участь №104.

Зі змісту статті 40 Закону (у вказаній редакції) вбачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.

Разом з тим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" якими статтю 40 Закону виключено.

Згідно з пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом Закону та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Вирішуючи питання щодо розміру пайового внеску, який підлягає сплаті відповідачем за Договором, суд зазначає наступне.

Умовами п. 2.1. Договору, встановлено обов`язок замовника здійснити будівництво об`єкта містобудування відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм і правил та інших нормативних вимог у визначені терміни, а саме завершення - "грудень 2021 року".

Заявлений прокурором розмір пайового внеску за Договором в сумі 8 383 661,43 грн визначено відповідно до п. 2.2. Договору відповідно до якого замовник зобов`язаний сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 9 383 661,43 грн : 1 000 000,00 грн. по 20 грудня 2020 року, 8 383 661,43 грн. по 20 грудня 2021 року (але не пізніше дати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію).

Частиною 1 статті 627 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 651, ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку про те, що у ТОВ "Атріум Естейт" наявний обов`язок щодо сплати пайового внеску на підставі п. 2.2. Договору №104 від 03.05.2019 про пайову участь в сумі 8383661,43 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим ТОВ «Атріум Естейт» подано зустрічний позов про визнання недійним Договір №104 від 03.05.2019 року про пайову участь, з підстав перевищення повноважень на укладення.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судом встановлено, що Договір про пайову участь №104 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» підписано директором Суком Олегом Володимировичем, що діє на підставі Статуту.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до положень ст. 12 Статуту Директор товариства без довіреності представляє товариство та виконує дії від його імені, зокрема укладає правочини з урахуванням обмежень встановлених підпунктом 9 пункту 11.2 статті 11 Статуту.

Підпунктом 9 пункту 11.2 статті 11 Статуту встановлено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить надання попередньої згоди виконавчому органу Товариства на укладення правочинів, сума яких перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, а також на підписання платіжних документів, пов`язаних з розпорядженням грошових коштів на вищевказану суму.

На переконання позивача за зустрічним позовом вказаний правочин є значним та вчинений директором з перевищенням повноважень.

Також позивач за зустрічним позовом вважає, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради мав перевіряти іншого суб`єкта господарювання-контрагента шляхом запиту необхідної інформації (загальних повноважень щодо представництва, копію рішення загальних зборів про надання згоди на вчинення значного правочину, бухгалтерську довідку про чисті активи підприємства, довідку щодо попереднього квартального балансу тощо).

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Разом з тим суд вказує, що Закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами. Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа (правова позиція Верховного суду у справі №908/4550/15 від 19.06.2018 р.)

У Постанові ВС від 26.08.2021 р. у справі № 910/7995/19 також зазначено, що за змістом положень статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив із ним оспорюваний правочин (що не був схвалений особою, яку представляють).

Разом з тим суд звертає увагу, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради укладаючи договір діяв недобросовісно чи достеменно знав про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень.

Крім того, варто зауважити, що саме позивач за первісним позовом звертався до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради зокрема, щодо проведення розрахунку пайового внеску на об`єкт будівництва на будівництво ТзОВ «Атріум Естейт» житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського обслуговування, підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією на вул. Стрийській, 45, а укладення Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту було обов`язковим відповідно до вимог Закону.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає про відсутність підстав для визнання недійсним Договору про пайову участь №104 від 03.05.2019.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Беручи до уваги вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позовні вимоги керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» про стягнення пайового внеску в розмірі 8 383661,43 грн обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Щодо заявлених прокурором та позивачем клопотань про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне. За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки, судом встановлено, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» за зустрічною позовною заявою не підлягають задоволенню по суті, питання пропуску строків позовної давності судом не розглядається.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак витрати прокурора по сплаті судового збору у розмірі 125754,92 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю «Атріум Естейт» (04070, місто Київ, вулиця Набережно-Хрещатицька, будинок 25; код ЄДРПОУ 41531851) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 1; код ЄДРПОУ 34814859) 8383661,43 грн заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю «Атріум Естейт» (04070, місто Київ, вулиця Набережно-Хрещатицька, будинок 25; код ЄДРПОУ 41531851) на користь Львівської обласної прокуратуру (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; Код ЄДРПОУ 02910031) 125754,92 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 24.02.23р.

Суддя Щигельська О.І.