Постанова

від 13.06.2023 по справі 914/768/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа №914/768/22

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Г.В. Орищин

О.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Атріум Естейт б/н і дати (вх. № 01-05/716/23 від 10.03.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2023 (повний текст рішення складено 24.02.2023, м. Львів, суддя О.І. Щигельська)

у справі № 914/768/22

за позовом: керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області, м. Львів, в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Атріум Естейт, м. Київ

про стягнення пайового внеску

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Атріум Естейт, м. Київ

до відповідача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про визнання недійсним договору.

за участю представників:

прокурора: Панькевич Р.В.

позивача: не з`явився

відповідача: Безвенюк В.В.

ВСТАНОВИВ

Керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» про стягнення пайового внеску в розмірі 8383661,43 грн.

Позовна заява мотивована тим, що на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», між Департаментом економічної розвитку Львівської міської ради та замовником Товариство з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» 03.05.2019 укладено договір про пайову участь №104 при будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського обслуговування, підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією на вул. Стрийській, 45 у м. Львові.

Відповідач свої договірні зобов`язання по сплаті пайового внеску не виконує належним чином. Відтак, прокурор звернувся з позовною заявою про стягнення 8 383 661,43 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» 25.07.2022 подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору про пайову участь №104 від 03.05.2019.

Ухвалою від 01.08.2022 суд першої інстанції прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору, та об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що Статутом товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» встановлено повноваження виконавчого органу (директора) на укладання правочинів, сума яких не перевищує 100 000, 00 грн, а також на підписання платіжних документів, пов`язаних з розпорядженням грошових коштів на вказану суму. Правочин який став підставою позову є значним.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом вказує, що отримавши інформацію про судову справу про стягнення заборгованості яка виникла за укладеним Договором засновник товариства виніс рішення від 03.06.2022 року, яким визнав Договір про пайову участь №104 таким, що підписаний директором товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» таким, що укладений з перевищенням повноважень, без надання згоди на його укладення учасником який володіє 100% статутного капіталу в порушення вимог ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

У зв`язку з наведеним, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати Договір про пайову участь №104 від 03.05.2019 року недійсним з підстав перевищення повноважень директора на його укладення. А також просить відмовити у задоволенні первісного позову повністю, як такого що ґрунтується на недійсному договорі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.02.2023 у справі № 914/768/22 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповіда льністю «Атріум Естейт» на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 8 383 661,43 грн заборгованості. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що враховуючи норми чинного законодавства у Товариство з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» наявний обов`язок щодо сплати пайового внеску на підставі п. 2.2. Договору №104 від 03.05.2019 про пайову участь в сумі 8383661,43 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд вказав, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив із ним оспорюваний правочин (що не був схвалений особою, яку представляють).

Разом з тим суд першої інстанції звернув увагу, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради укладаючи договір діяв недобросовісно чи достеменно знав про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень.

Не погоджуючись з даним рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» подало апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 01-05/716/23 від 10.03.2023), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2023 в частині задоволення первісних позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає що Господарський суд Львівської області про винесені рішення не врахував висновків Верховного Суду викладених в Постановах №914/601/17, №922/2200/19, 924/491/17 та №760/8121/16-ц.

Керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова подав до суду відзив на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт», в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 13.06.2023 з`явився прокурор, надав пояснення, проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 13.06.2023 з`явився представник позивача за зустрічним позовом, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 13.06.2023 представник Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

16.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» (відповідач за первісним, позивач за зустрічним позовом) звернулось до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) з Листом №10-14, яким просило провести розрахунок пайового внеску на об`єкт будівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського обслуговування, підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією на вул. Стрийській, 45.

03.05.2019 року між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради в особі директора департаменту Кулинич Ірини Вікторівни, що діє на підставі положення та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» (замовник за договором), в особі директора Сук Олега Володимировича, що діє на підставі статуту укладено Договір про пайову участь №104 Будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського обслуговування, підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією на вул. Стрийській, 45у м. Львові, за яким замовник зобов`язався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору замовник зобов`язаний здійснити будівництво об`єкта містобудування відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм і правил та інших нормативних вимог у визначені терміни.

Відповідно до п. 2.2. Договору замовник зобов`язаний сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 9 383 661,43 грн, отримувач: ГУК у Львівській області (м. Львів) 24170000, код ЄДРПОУ 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок № 31514921013002, код класифікації доходів бюджету 24170000, найменування коду класифікації доходів бюджету - надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту 1 000 000,00 грн. по 20 грудня 2020 року, 8 383 661,43 грн. по 20 грудня 2021 року (але не пізніше дати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію).

Листом №2301-вих-7443 від 26.01.2022 року Департамент економічного розвитку Львівської міської ради повідомив Товариством з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» про заборгованість на суму 9 383 661,43 грн. із сплати пайового внеску у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова згідно із договором про пайову участь від 03.05.2019 №104.

Рішенням №03-06/2022 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» від 03.06.2022 року визнано Договір про пайову участь №104 від 03.05.2019 року, укладений між Львівською міською радою м. Львова та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» таким, що підписаний директором товариства Суком Олегом Івановичем на загальну суму 9 383 661,43 грн, з перевищенням повноважень, без надання згоди на його укладення учасником який володіє 100% статутного капіталу Товариства в порушення вимог ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо укладання значних правочинів. Зобов`язано директора товариства Сука Олега Івановича вжити невідкладних заходів щодо визнання недійсним Договору про пайову участь №104 від 03.05.2019 року, укладеного Львівською міською радою м. Львова та ТОВ «Атріум Естейт».

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з позовом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, як сторона договору був проінформований про порушення його прав з часу ненадходження коштів згідно умов Договору а саме з 20.12.2021.

Позивач обмежився лише надісланням претензій на адресу відповідача, але не вжив достатніх та ефективних заходів до захисту свого порушеного права, зокрема не пред`явив позов до суду. Тому прокурор правомірно звернувся з відповідним позовом до суду.

Щодо суті позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Договір про пайову участь №104 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» підписано директором Суком Олегом Володимировичем, що діє на підставі Статуту.

Відповідно до підпункту 9 пункту 11.2 статті 11 Статуту встановлено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить надання попередньої згоди виконавчому органу Товариства на укладення правочинів, сума яких перевищує 100 000, 00 грн, а також на підписання платіжних документів, пов`язаних з розпорядженням грошових коштів на вищевказану суму.

Пунктом 3 глави VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатково відповідальністю» встановлено річний строк, протягом якого застосовуються положення статуту товариства, навіть якщо вони не відповідають вказаному Закону, за умови, що вони відповідають законодавству станом на день набрання чинності Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Після закінчення зазначеного річного строку такий пріоритет статуту над Законом автоматично припиняться і положення статутів, які не відповідають вказаному Закону не застосовуються. Натомість застосовуються норми Закону України «Про товариства з обмеженою та додаткового відповідальністю».

Таким чином, для регулювання правовідносин, що виникли повинні застосовуватись положення Закону України «Про товариства з обмеженого та додатковою відповідальністю»

Частиною 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженого та додатковою відповідальністю» встановлено, що значним правочином с правочин предмет якого перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства, відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності і рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено Статутом товариства.

Вказана норма регламентує загальний порядок надання дозволу на укладення значного правочину, якщо інше не вказано Статутом, за якими посадова особа (директор) товариства з обмеженою відповідальністю має право укласти договір, вартість предмета якого перевищує 50 відсоткову вартість, чистих активів товариства при наявності відповідної згоди/рішення загальних зборів учасників.

Частиною 1 Закону Украйни «Про товариства з обмеженого та додатковою відповідальністю» передбачено, що Статут товариства може встановлювати особливий порядок надання зголи на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Судом встановлено, що статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» повноваження виконавчому органу товариства (директору) на укладання правочинів, сума яких перевищує 100 000, 00 гривень.

Враховуючи останню, перед підписанням Договору про пайову участь, затверджену фінансову звітність ТОВ «Атріум Естейт», правочин який став підставою для позову, належить до значних.

Рішенням №03-06/2022 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» від 03.06.2022 року визнано Договір про пайову участь №104 від 03.05.2019 року, укладений між Львівською міською радою м. Львова та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» таким, що підписаний від Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» директором товариства Суком Олегом Івановичем на загальну суму 9 383 661,43 грн, з перевищенням повноважень, без надання згоди на його укладення учасником який володіє 100% статутного капіталу Товариства в порушення вимог ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо укладання значних правочинів. Зобов`язано директора товариства Сука Олега Івановича вжити невідкладних заходів щодо визнання недійсним Договору про пайову участь №104 від 03.05.2019 року, укладеного Львівською міською радою м. Львова та ТОВ «Атріум Естейт».

З аналізу чинного законодавства слідує, що при укладенні значного правочину (договору) за відсутності рішення про надання дозволу або прийняття такого рішення з порушенням вимог законодавства, такий договір у подальшому може бути схвалений належними органами товариства у порядку відповідно до якого мало прийматися рішення про падання згоди (ст.46 Закону Украйни «Про товариства з обмеженого та додатковою відповідальністю») однак, якщо такого схвалення немає, то це може стати підставою за якою сторона, що перевищила повноваження зможе не виконувати договірні зобов`язання, і вимагати визнання такого договору недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ст. 203 та ст.215 Цивільного кодексу України недодержання вимог щодо форми правочину є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до вимог ст.ст. 92, 241 Цивільного кодексу України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень, а також відсутності подальшого схвалення правочину».

У Постанові Верховного Суду від 26.08.2021 р. у справі № 910/7995/19 також зазначено, що за змістом положень статей 92, 241 Цивільного кодексу України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Відтак, Верховний Суд визначив дві обов`язкові умови для визнання такого правочину недійсним:

- обізнаність контрагента про наявність відповідного обмеження повноваження;

- відсутність подальшого схвалення правочину.

Суд критично оцінює висновки суду першої інстанції про те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради укладаючи договір діяв недобросовісно чи достеменно знав про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень.

У Постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17 зазначається, наступне: «Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника й контрагента; вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин».

Договір про пайову участь № 104 від 03 травня 2019 року, в преамбулі містить чітку вказівку, що Директор ТОВ «Атріум Естейт», ОСОБА_1 , діє на підставі Статуту.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради мав ознайомитись із Статутом ТОВ «Атріум Естейт» де пунктом 12.5 чітко передбачено можливість укладення Директором Товариства правочинів, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 9 пункту 11.2 статті 11 Статуту, який в свого чергу включає, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить надання попередньої згоди виконавчому органу Товариства на укладення правочинів, сума яких перевищує 100 000,00 грн, а також на підписання платіжних документів, пов`язаних з розпорядженням грошових коштів на вищезазначену суму. Таким чином, очевидно, що Директор не мав жодних повноважень на підписання оспорюваного Договору, оскільки ціна договору становила 9 383 661, 43

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання договору, тобто відсутні докази його схвалення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Оскільки колегія суддів встановила те, що Договір про пайову участь №104 є недійсним, то апеляційний суд відмовляє в задоволенні первісних позовних вимог.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2023 підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» слід задовольнити.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з прокуратури на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» підлягає 194 834, 90 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» б/н і дати (вх. № 01-05/716/23 від 10.03.2023 задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду від 13.02.2023 у справі 914/768/22 в частині задоволення первісного позову Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про стягнення пайового внеску скасувати, ухвалити нове рішення яким:

В позові керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області, м. Львів, в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради відмовити.

3. Рішення Господарського суду від 13.02.2023 у справі 914/768/22 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати, ухвалити нове рішення яким:

Зустрічні позовні вимоги задовільнити, визнати, Договір про пайову участь №104 від 03.05.2019 року, який укладений між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради в особі директора департаменту Кулинич Ірини Вікторівни та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» в особі директора Сука Олега Володимировича, недійсним.

4. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; Код ЄДРПОУ 02910031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» (04070, місто Київ, вулиця Набережно-Хрещатицька, будинок 25; код ЄДРПОУ 41531851) 194 834, 90 грн сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги..

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Г.В. Орищин

Суддя О.І. Матущак