Рішення

від 27.02.2023 по справі 922/2560/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2023 р. м. ХарківСправа № 922/2560/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу № 922/2560/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (код ЄДРПОУ 38039872, юридична адреса: 03187, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315/ поштова адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23; тел. (096)689-87-93; електронна пошта: niko-tais@ukr.net)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНТРА» (код ЄДРПОУ 37664998, юридична адреса: 61140, м. Харків, вул. Молочна, будинок 38; тел. (056)493-40-04)

про стягнення заборгованості у загальному в розмірі 120853,35 грн у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання по договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ТОВ «ТЕНТРА» про стягнення з відповідача 120853,35 грн за договором про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020, а саме: 80100,00 грн заборгованості; 5391,94 грн пені; 4671,27 грн 3% річних та 30690,14 грн інфляційних втрат. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати з оплати судового збору у розмірі 2481,00 грн та просить розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовує з посиланням на невиконання відповідачем грошового зобов`язання по договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020, укладеного між ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг», яке змінило назву на ТОВ «ТЕНТРА» (Первісним боржником), ТОВ «Богдан-Авто Холдинг», яке змінило назву на ТОВ «Автоцентр Славутич» (Новим боржником) та ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» (Кредитором). Зазначає, що відповідно до умов пп. 1.1, 2.1 зазначеного договору Первісний боржник (відповідач у справі) повинен був у строк до 31.01.2020 сплатити Новому боржнику плату за прийняття боргу за вказаним договором у розмірі 80100,00 грн. Втім станом на 12.12.2022 ТОВ «ТЕНТРА» (попередня назва - ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг») так і не перерахувало ТОВ «Автоцентр Славутич» (попередня назва - ТОВ «Богдан-Авто Холдинг») плату за прийняття боргу в сумі 80100,00 грн. Разом з тим, ТОВ «Автоцентр Славутич» на підставі Постанови Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6038/20 від 15.06.2021 перебуває у ліквідаційній процедурі, в ході якої ліквідатором ТОВ «Автоцентр Славутич» - арбітражним керуючим Сердюк М.М. були проведені відкриті електронні торги (аукціон), оформлені Протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2022-01-18-000011-3 від 28.01.2022. За результатами проведених торгів ТОВ «Автоцентр Славутич» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сердюк М.М. з переможцем торгів - ТОВ «Компанія «НІКОТАЙС» (позивачем) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022, згідно з умовами якого Первісний кредитор - ТОВ «Автоцентр Славутич» відступив Новому кредитору - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» право вимоги виконання до Боржника - ТОВ «ТЕНТРА» (попередня назва - ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг») щодо виконання грошового зобов`язання у розмірі основної заборгованості в сумі 80100,00 грн, набутих Цедентом та належних останньому на підставі договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020 в сумі 80100,00 грн, а також пені в сумі 5391,94 грн, нарахованої на підставі п. 5.2 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020 на вказану суму заборгованості за період з 01.01.2021 по 01.07.2021, та нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України на вказану заборгованість 3% річних в сумі 4671,27 грн за період з 01.01.2021 по 12.12.2022 та інфляційних втрат в сумі 30690,14 грн за період з січня 2021 року по листопад 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2022 вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/2560/22, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а позивачу - 5-денний строк для подання відповіді на відзив з дня отримання відзиву.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України було вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 4 ст. 120 ГПК України листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень направлено на юридичні адреси позивача та відповідача ( які вказані в позовній заяві та значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день винесення судом даного рішення на адресу суду від учасників справи не надходило.

Позивач - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») копію ухвали суду про відкриття провадження у справі № 922/2560/22 отримав 02.01.2023, що підтверджується зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102271818091.

Відповідач - ТОВ «ТЕНТРА» своїм правом на захист не скористався, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі № 922/2560/22, що була направлена на юридичну адресу відповідача (61140, м. Харків, вул. Молочна, будинок 38), адресату не була вручена та повернулася до суду з довідкою працівника оператора поштового зв`язку про причину повернення поштового відправлення: "адресат відсутній за вказаною адресою", що у відповідності до ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, а саме: повідомленою суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання цим учасником справи зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.

Крім того, як вже зазначалося вище, ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 922/2560/22 було вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та іншими заявами чи клопотаннями з процесуальних питань.

Втім, станом на день винесення судом даного рішення від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань, на адресу суду не надходило.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

На підставі зазначеного, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком відповідача, з огляду на положення ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, якими передбачено право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, зважаючи на те, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив таке.

Із матеріалів справи вбачається, що 14.01.2020 між ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг» (Первісним боржником), ТОВ «Богдан-Авто Холдинг» (Новим боржником) та ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» (Кредитором) укладено договір про переведення боргу № 14/1-20, згідно з умовами п. 1.1 якого Первісний боржник переводить суму своєї заборгованості за надані послуги у розмірі 80100,00 грн перед ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» за договором № 2/2 на бухгалтерське обслуговування від 15.05.2018 (Основним договором), що укладений між Первісним боржником та ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» (Кредитором), та додатковою угодою № 1 від 11.04.2019 до Основного договору, та

зобов`язується сплатити Новому боржникові за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а Новий боржник замінює Первісного боржника у зобов`язанні, що виникає із Основного договору, і приймає на себе обов`язки Первісного боржника за Основним договором.

Пунктом 1.2 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020 передбачено, що Кредитор ознайомлений зі змістом цього Договору і надає свою згоду на укладення та підписання даного Договору.

Згідно з п. 2.1 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020, не

пізніше 31 січня 2020 року Первісний боржник сплачує Новому боржнику плату за прийняття боргу у розмірі суми 80100,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього.

Відповідно до умов п. 4.1 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020, Новий боржник зобов`язується виконати обов`язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах Основного договору в строк до 31 грудня 2020 року.

У випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену ним Договором та (або) чинним законодавством України (п. 5.1 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020).

За несвоєчасне виконання своїх грошових зобов`язань за цим Договором, Первісний боржник зобов`язується сплатити Новому боржникові за його вимогою пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 5.2 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020).

Втім, як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ТОВ «ТЕНТРА» (попередня назва - ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг»), як Первісний боржник, у строк, визначений п. 2.1 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020 (не пізніше 31 січня 2020 року), не виконав своїх зобов`язань за вказаним договором щодо перерахування Новому боржнику - ТОВ «Автоцентр Славутич» (попередня назва: ТОВ «Богдан-Авто Холдинг») плати за прийняття боргу у розмірі 80100,00 грн відповідно до умов пп. 1.1, 2.1 вищезазначеного договору.

У подальшому Первісний боржник - ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 37664998) змінило назву на ТОВ «ТЕНТРА» (код ЄДРПОУ 37664998), а Новий боржник - ТОВ «Богдан-Авто Холдинг» (код ЄДРПОУ 37726528) змінило назву на ТОВ «Автоцентр Славутич» (код ЄДРПОУ 37726528), що підтверджується наявними у матеріалах справи Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зазначених юридичних осіб, отриманими судом у процесі розгляду даної справи з офіційного порталу Міністерства юстиції України за адресою: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search, а також Протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2022-01-18-000011-3 від 28.01.2022, Актом про придбання майна на аукціоні від 09.02.2022 та договором відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи ТОВ «Автоцентр Славутич» (код ЄДРПОУ 37726528), зазначена юридична особа перебуває в стані припинення на підставі Постанови Господарського суду Дніпропетровської області у справі від 15.06.2021 № 904/6038/20 про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про що в зазначеному реєстрі здійснено запис № 1002241410024096098 від 29.07.2021.

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі від 10.11.2022 у справі № 904/6038/20, яка набрала законної сили, було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, юридичну особу - ТОВ "Автоцентр Славутич" (код 37726528) ліквідовано.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором ТОВ «Автоцентр Славутич» - арбітражним керуючим Сердюк М.М. у межах ліквідаційної процедури 28.01.2022 були проведені відкриті електронні торги (аукціон) щодо продажу майна ТОВ «Автоцентр Славутич», оформлені Протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2022-01-18-000011-3 від 28.01.2022.

Згідно з Протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2022-01-18-000011-3 від 28.01.2022, виставленим на продаж майном була Дебіторська заборгованість за договором про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020 на суму 80100,00 грн перед боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНТРА» (попередня назва: Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Кривий Ріг»), код ЄДРПОУ: 37664998, місцезнаходження: Україна, 61140, Харківська обл., місто Харків, вулиця Молочна, будинок 38). Майно знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 3. Переможець аукціону - ТОВ «Компанія «НІКОТАЙС» (позивач у даній справі).

З метою оформлення результатів купівлі-продажу (відступлення) майнових прав банкрута - ТОВ «Автоцентр Славутич» на відкритих електронних торгах (аукціоні), проведених 28.01.2022, між ТОВ «Автоцентр Славутич» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сердюк М.М. (Цедентом) та переможцем торгів - ТОВ «Компанія «НІКОТАЙС» (Цесіонарієм) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022.

Згідно з умовами п. 1.2 договору відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022, Цедент - ТОВ «Автоцентр Славутич (первісний кредитор) відступив Цесіонарію - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новому кредитору), а Цесіонарій набув права вимоги до Боржника - ТОВ «ТЕНТРА» (попередня назва - ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг») щодо виконання грошового зобов`язання у розмірі основної заборгованості в сумі 80100,00 грн, набутих Цедентом та належних останньому на підставі договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020.

Відповідно до пп. 1.3, 2.1 договору відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022, на умовах даного Договору та на підставі протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2022-01-18-000011-3 від 28.01.2022, Цедент зобов`язується передати Цесіонарієві, за відповідним актом право вимоги до Боржника (дебіторську заборгованість) на підставі договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020, зокрема та не обмежуючись, в тому числі й на суму основної заборгованості 80100,00 грн. Передача права вимоги Цедентом та прийняття його Цесіонарієм здійснюється та оформляється відповідним актом, де зазначається приймання - передача документів на підтвердження дійсності переданої (факту переходу) права вимоги, що є предметом даного договору, який підписується сторонами.

На виконання умов п. 1.3, 2.1 договору відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022 між переможцем торгів - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (позивачем) та ТОВ «Автоцентр Славутич» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сердюк М.М. був складений Акт про придбання майна на аукціоні від 09.02.2022, згідно з яким відповідно до Протоколу електронного аукціону № UA-PS-2022-01-18-000011-3 від 28.01.2022, Покупець сплатив Продавцю усі необхідні до сплати кошти, а Продавець передав у власність Покупця право вимоги до ТОВ «ТЕНТРА» (попередня назва: ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг»), код ЄДРПОУ: 37664998, місцезнаходження: Україна, 61140, Харківська обл. місто Харків, вулиця Молочна, будинок 38) у розмірі 80100,00 грн за договором про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020. Вартість майна складає 961,20 грн.

На підставі Акту приймання-передачі права вимоги (приймання-передавання документів, що підтверджують право вимоги) згідно договору відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022, підписаного обома сторонами, ТОВ «Автоцентр Славутич» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сердюк М.М. передало ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» документи, що підтверджують дійсність переданої (факту переходу) права вимоги, що є предметом даного договору, а саме: договір про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020.

Згідно з п. 1.7 договору відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022, за результатами укладення/підписання даного Договору, Цесіонарій наділяється всіма правами Цедента, що випливають із договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020, а також у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням Боржником грошового зобов`язання щодо виконання Боржником грошового зобов`язання на підставі договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020.

Пунктом 4.4 договору відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022 сторони погодили, що сповіщення Боржника про поступку права вимоги за цим Договором, Цедентом відбувається на власний розсуд та не є обов`язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов`язання у розумінні ст. 518 ЦК України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов`язання.

Згідно з п. 7.1, 7.4 договору відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022, цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, встановлений в п. 7.1 цього Договору, та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього Договору Сторонами.

У зв`язку з тим, що боржником - ТОВ «ТЕНТРА» (попередня назва: ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг») не було виконано своїх зобов`язань в частині внесення плати за договором про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020 у розмірі 80100,00 грн, позивач - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», як новий кредитор на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022, звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача - ТОВ «ТЕНТРА» (попередня назва - ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг») заборгованості за договором про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020 в сумі 80100,00 грн, а також пені в сумі 5391,94 грн, нарахованої на підставі п. 5.2 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020 на вказану суму заборгованості за період з 01.01.2021 по 01.07.2021, та нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України на вказану заборгованість 3% річних в сумі 4671,27 грн за період з 01.01.2021 по 12.12.2022 та інфляційних втрат в сумі 30690,14 грн за період з січня 2021 року по листопад 2022 року.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Положеннями чч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Одним із випадків відступлення права вимоги є цесія - правочин, який закріплює перехід права на стягнення боргу з боржника. Він не є окремим видом договору та може мати вигляд договору купівлі-продажу, міни чи дарування. Тобто, за своєю суттю цесія - це договір купівлі-продажу або дарування, де товаром або дарунком виступає право вимоги, продавець (дарувальник) - первісний кредитор, покупець (обдарований) - новий кредитор.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 07.09.2022 по справі № 910/16579/20, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, відступлення права вимоги (цесія) має наслідком заміну кредитора у зобов`язанні (первісного кредитора) іншою особою (новим кредитором).

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до ст. 1077 ЦК України, відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Як вбачається з договору відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022, за умовами цього договору первісний кредитор - ТОВ «Автоцентр Славутич» відступає новому кредитору - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», а новий кредитор приймає право вимоги до Боржника - ТОВ «ТЕНТРА» (попередня назва - ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг») щодо грошового зобов`язання у розмірі основної заборгованості в сумі 80100,00 грн, що належить первісному кредитору на підставі договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020, і зобов`язується сплатити первісному кредитору певну грошову суму.

Порядок розрахунків за договором відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022 визначений частиною 3 цього договору.

Матеріалами справи підтверджено, що Покупцем - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було сплачено Продавцю - ТОВ «Автоцентр Славутич» у повному розмірі грошові кошти за придбання права вимоги до Боржника - ТОВ «ТЕНТРА», зокрема Актом про придбання майна на аукціоні від 09.02.2022 та платіжним дорученням № 2804 від 08.02.2022 на суму 961,20 грн.

Отже, договір відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022, укладений між позивачем та ТОВ «Автоцентр Славутич», за своїм змістом є договором купівлі-продажу права вимоги в розумінні ст. 655 ЦК України. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань і, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами. Умова цього договору про те, що первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, свідчить про виконання договору з боку продавця права вимоги одночасно з укладенням цього договору шляхом учинення цесії.

За приписами ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Згідно з п. 1.7 договору відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022, Цесіонарій наділяється всіма правами Цедента, що випливають із договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020, а також у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням Боржником грошового зобов`язання щодо виконання Боржником грошового зобов`язання на підставі договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020.

Пунктом 4.4 договору відступлення права вимоги (цесії) № 09-02-2022 від 09.02.2022 сторони погодили, що сповіщення Боржника про поступку права вимоги за цим Договором, Цедентом відбувається на власний розсуд та не є обов`язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов`язання у розумінні ст. 518 ЦК України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов`язання.

На підставі зазначеного, та враховуючи, що відчуження права вимоги до боржника від первісного кредитора - ТОВ «Автоцентр Славутич» на користь нового кредитора - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (позивача) було вчинено в межах процедури банкрутства останнього, тобто право вимоги до боржника - ТОВ «ТЕНТРА» (попередня назва - ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг») вибуло з володіння первісного кредитора у примусовому порядку поза його віолі згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що позивач - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» набув вищезазначене право вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України, а тому є належним кредитором боржника - ТОВ «ТЕНТРА» (відповідача) щодо грошового зобов`язання в сумі 80100,00 грн за договором про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020.

Станом на момент прийняття судом цього рішення у матеріалах справи відсутні докази виконання боржником - ТОВ «ТЕНТРА» (попередня назва: ТОВ «Богдан-Авто Кривий Ріг») своїх зобов`язань в частині внесення плати за договором про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020 у розмірі 80100,00 грн.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем погашення заборгованості по договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020 у розмірі 80100,00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача - ТОВ «ТЕНТРА» 80100,00 грн основної заборгованості за договором.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5391,94 грн, нараховану на підставі п. 5.2 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020 на заборгованість в сумі 80100,00 грн за період з 01.01.2021 по 01.07.2021.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене.

Якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, господарським судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Згідно з п. 2.1 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020, не пізніше 31 січня 2020 року Первісний боржник сплачує Новому боржнику плату за прийняття боргу у розмірі суми 80100,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього.

Відповідно до умов п. 4.1 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020, Новий боржник зобов`язується виконати обов`язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах Основного договору в строк до 31 грудня 2020 року.

Відповідно до умов п. 5.1 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020, у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену ним Договором та (або) чинним законодавством України.

За несвоєчасне виконання своїх грошових зобов`язань за цим Договором, Первісний боржник зобов`язується сплатити Новому боржникові за його вимогою пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 5.2 договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020).

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок нездійснення сплати за прийняття боргу у розмірі суми 80100,00 грн по договору про переведення боргу № 14/1-20 від 14.01.2020.

Відповідач - ТОВ «ТЕНТРА» не звертався до суду із заявою про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.

На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок пені є вірним, тому вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 5391,94 грн за період з 01.01.2021 по 01.07.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4671,27 грн за період з 01.01.2021 по 12.12.2022 та інфляційні втрати в сумі 30690,14 грн за період з січня 2021 року по листопад 2022 року, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України на суму заборгованості у розмірі 80100,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України врегульовані правовідносини за наслідками невиконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

З урахуванням зазначеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок виконаний вірно, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4671,27 грн за період з 01.01.2021 по 12.12.2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідний коефіцієнт індексу за частину такого місяця.

Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 30690,14 грн на суму заборгованості у розмірі 80100,00 грн за період прострочення з січня 2021 року по листопад 2022 року. Тобто позивачем при нарахуванні інфляційних втрат враховано вимогу щодо застосування індексу інфляції саме за повний місяць.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є вірним, тому задовольняє вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 30690,14 грн за період з січня 2021 року по листопад 2022 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 складає 2481,00 грн.

Позивач звернувся до суду в грудні 2022 року з даною позовною заявою, в якій заявлено вимогу майнового характеру на загальну суму 120853,35 грн, отже за подання до суду зазначеної позовної заяви справляється судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Позивачем при поданні позовної заяви надано суду належні докази про сплату судового збору.

На підставі зазначеного, враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору в сумі 2481,00 грн покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, Господарський суд Харківської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНТРА» (код ЄДРПОУ 37664998, юридична адреса: 61140, м. Харків, вул. Молочна, будинок 38) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (код ЄДРПОУ 38039872, юридична адреса: 03187, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315/ поштова адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23) 80100,00 грн заборгованості; 5391,94 грн пені; 4671,27 грн 3% річних та 30690,14 грн інфляційних втрат, а також 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано суддею 27.02.2023.

Суддя Н.А. Новікова