Постанова

від 17.01.2023 по справі 918/185/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/185/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Мельничука С. В. (адвоката), Рибалка Н. О. (адвоката),

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Шпанівське"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 (колегія суддів: Філіпова Т. Л. - головуючий, Розізнана І. В., Василишин А. Р.) у справі

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Шпанівське"

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, 2) Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області

про скасування наказів від 18.06.2019 № 1280 та від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ, скасування записів про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне сільськогосподарське підприємство "Шпанівське" (далі - ПСП "Шпанівське") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Шпанівська сільська рада) про скасування наказів від 18.06.2019 № 1280 та від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ, скасування записів про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельні ділянки.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю від 18.04.1997 серії РВ № 00031, виданого на підставі рішення Шпанівської сільської ради народних депутатів від 11.04.1997 № 247, Колективному сільськогосподарському підприємству "Шпанівське" (далі - КСП "Шпанівське") передано у колективну власність 1922,9 га землі в межах згідно з планом, зокрема, земельні ділянки: кадастровий номер 564689500:01:037:0168, загальною площею 0,117 га та кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, загальною площею 14,0089 га, сформовані із масиву земель під господарськими будівлями та дворами. У процесі реформування КСП "Шпанівське" було створене ПСП "Шпанівське". Позивач зазначав, що об`єкти нерухомості, розташовані на зазначених ділянках, перейшли до ПСП "Шпанівське" як до правонаступника КСП "Шпанівське". Позивач не звертався до уповноважених органів із заявою про добровільну відмову від права власності на ці земельні ділянки. Проте, як зауважував позивач, ГУ Держгеокадастру прийняло накази від 18.06.2019 № 1280 та від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ, а Шпанівська сільська рада зареєструвала право комунальної власності на зазначені земельні ділянки, чим, за твердженням позивача, порушила право власності ПСП "Шпанівське" на зазначені земельні ділянки. Тому позивач, посилаючись на положення статей 21, 392, 393 Цивільного кодексу України, статей 152, 155 Земельного кодексу України, просив визнати протиправними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру від 18.06.2019 № 1280 та від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ, скасувати акти приймання-передачі земельних ділянок від 18.06.2019 та від 16.02.2021 в частині передачі у комунальну власність Шпанівської сільської ради земельних ділянок, скасувати записи про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, визнати за ПСП "Шпанівське" право власності на земельні ділянки.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.07.2022 (суддя Бережнюк В. В.) позов ПСП "Шпанівське" задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 18.06.2019 № 1280 та акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 в частині передачі у комунальну власність Шпанівської сільської ради (Шпанівської об`єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області) земельної ділянки: кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, площею 14,0089 га.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ та акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 16.02.2021 в частині передачі у комунальну власність Шпанівської сільської ради (Шпанівської об`єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області) земельної ділянки: кадастровий номер 5624689500:01:037:0168, площею 0,117 га.

Скасовано запис про державну реєстрацію права комунальної власності Шпанівської сільської ради у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку: кадастровий номер 5624689500:01:037:0168, площею 0,117 га, розташовану на території Шпанівської сільської ради, номер запису про право власності/довірчої власності 42097138 від 24.05.2021, та припинено право комунальної власності Шпанівської сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер 5624689500:01:037:0168, площею 0,117 га, розташовану на території Шпанівської сільської ради.

Скасовано запис про державну реєстрацію права комунальної власності Шпанівської сільської ради у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку: кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, площею 14,0089 га, розташовану на території Шпанівської сільської ради, номер запису про право власності 32948706 від 23.08.2019, та припинено право комунальної власності Шпанівської сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, площею 14,0089 га, розташовану на території Шпанівської сільської ради.

Визнано за ПСП "Шпанівське" право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5624689500:01:037:0168, площею 0,117 га, розташовану на території Шпанівської сільської ради.

Визнано за ПСП "Шпанівське" право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, площею 14,0089 га, розташовану на території Шпанівської сільської ради. Вирішено стягнути з ПСП "Шпанівське" у дохід Державного бюджету України 9 924,00 грн судового збору.

Вирішено стягнути з ГУ Держгеокадастру на користь ПСП "Шпанівське" 10 422,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. Вирішено стягнути зі Шпанівської сільської ради на користь ПСП "Шпанівське" 10 422,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок перетворення КСП "Шпанівське" шляхом приєднання до ПСП "Шпанівське" до позивача перейшли усі майнові права та обов`язки колишнього КСП "Шпанівське", а тому суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право власності на обидві земельні ділянки, які охоплюються межами Державного акта на право колективної власності на землю, серія РВ 00031 від 18.04.1997. Суд зазначив, що відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру та актів приймання-передачі відбулася передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності в комунальну власність Шпанівській територіальній громаді в особі Шпанівської сільської ради. Суд першої інстанції констатував, що відповідач не надав доказів припинення права колективної власності на земельні ділянки та не зазначив підстав для прийняття зазначених наказів від 18.06.2019 № 1280 та від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ і актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 та від 16.02.2021 в частині передачі у комунальну власність Шпанівської сільської ради земельних ділянок: кадастровий номер 5624689500:01:037:0168, площею 0,117 га, кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, площею 14,0089 га. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування цих наказів та актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність в частині передачі у комунальну власність Шпанівської сільської ради підлягають задоволенню. З огляду на задоволення судом позовної вимоги про визнання незаконними та скасування зазначених наказів та актів приймання-передачі земельних ділянок суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування записів про державну реєстрацію права комунальної власності Шпанівської сільської ради на земельні ділянки: кадастровий номер 5624689500:01:037:0168, площею 0,117 га, кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, площею 14,0089 га, розташовані на території Шпанівської сільської ради. Враховуючи встановлений судом факт неправомірного передання зазначених земельних ділянок у комунальну власність та наявність у ПСП "Шпанівське" права власності на ці земельні ділянки, суд зазначив, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання за ПСП "Шпанівське" права власності на зазначені земельні ділянки відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії РВ 00031 від 18.04.1997.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 918/185/22 рішення Господарського суду Рівненської області скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ПСП "Шпанівське" відмовлено. Вирішено стягнути з ПСП "Шпанівське" в дохід Державного бюджету України 31 266 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, встановив, що згідно зі статутом ПСП "Шпанівське" єдиним його засновником є ОСОБА_1 , тому дійшов висновку, що перетворення з КСП "Шпанівське" у ПСП "Шпанівське" не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП "Шпанівське" та склад засновників ПСП "Шпанівське" не співпадають. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутні підстави стверджувати, що до ПСП "Шпанівське" як правонаступника перейшли права власника щодо земель колективної власності, зокрема, щодо спірних земельних ділянок КСП "Шпанівське", які є предметом цього спору. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до рішення Шпанівської сільської ради від 28.12.2001 № 458 про вилучення та передачу земельної ділянки постійного користування та земель загального користування колективної власності КСП "Шпанівське" у зв`язку з припиненням його діяльності і зняттям з державного реєстру припинено право постійного користування землями загального користування КСП "Шпанівське" площею 598,3 га; виділено вилучені земельні ділянки загальною площею 432,1 га до земель запасу Шпанівської сільської ради, в тому числі під господарськими будівлями і дворами, а також прогонами - 38,0 га.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що землі, які перебували у постійному користуванні КСП "Шпанівське", та право користування на які було припинено у 2001 році, законно перейшли у державну власність, а тому ГУ Держгеокадастру мало законне право передавати їх у комунальну власність у встановленому порядку згідно з наказами від 18.06.2019 № 1280 та від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ. Апеляційний суд зазначив, що оскільки не встановлено підстав для набуття позивачем прав на земельні ділянки: кадастровий номер 5624689500:01:037:0168, площею 0,117, кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, площею 14,0089 га, розташовані на території Шпанівської сільської ради, тому відсутні підстави для судового захисту порушеного права, а отже позов задоволенню не підлягає.

3. Короткий зміст касаційної скарги, заперечень на неї, заяв та клопотань

3.1. ПСП "Шпанівське" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 918/185/22 та залишити в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 13.07.2022 у справі № 918/185/22.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" та неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (пункти 7.21, 7.22 постанови) щодо застосування Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118; неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 906/707/19, від 15.02.2022 у справі № 906/708/19, від 15.02.2022 у справі № 906/709/19, від 01.02.2022 у справі № 906/704/19, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6 щодо застосування статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні"; неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 912/929/21, від 08.05.2018 у справі № 909/545/17, від 20.09.2022 у справі № 683/1505/20, від 15.06.2022 у справі № 683/1504/20, від 07.06.2022 у справі № 683/1501/20 щодо застосування статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство". При цьому ПСП "Шпанівське" вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" та статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" в частині порядку визначення правонаступництва стосовно прав та обов`язків колективного сільськогосподарського підприємства при здійсненні реорганізації такого підприємства шляхом приєднання. Скаржник також зазначає, що немає висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 31, 32 Земельного кодексу Української РСР щодо наявності чи відсутності підстав для вилучення із колективної власності земельних ділянок під господарськими будівлями і дворами, які в установленому законом порядку перейшли у власність правонаступників відповідних колективних сільськогосподарських підприємств. Крім того, скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є таким, що ухвалене з неповним та неправильним встановленням обставин справи внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру просить касаційну скаргу ПСП "Шпанівське" залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 918/185/22 - без змін, оскільки вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою. ГУ Держгеокадастру погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що на час ухвалення рішення у цій справі такого способу захисту речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, закон не передбачав; право позивача не порушене відповідачами, оскільки право власності на земельні ділянки у ПСП "Шпанівське" відсутнє.

3.4. 16.01.2023 ГУ Держгеокадастру подало до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що ГУ Держгеокадастру не може взяти участь у судовому засіданні у зв`язку із ненадходженнням до Верховного Суду з технічних причин клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

3.5. Ураховуючи положення статей 43, 202 Господарського процесуального кодексу України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про дату, час і місце судового засідання, про що також свідчить зміст клопотання ГУ Держгеокадастру, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, враховуючи наявність відзиву ГУ Держгеокадастру на касаційну скаргу ПСП "Шпанівське", Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги ПСП "Шпанівське" за відсутності представника ГУ Держгеокадастру.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.04.1997 Шпанівська сільська рада народних депутатів Рівненського району Рівненської області на підставі рішення від 11.04.1997 № 247 видала КСП "Шпанівське" Державний акт на право колективної власності на землю серії РВ № 00031 і передала у колективну власність 1922,9 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 23.

4.2. Відповідно до експлікації земельних угідь, які передаються у колективну власність КСП "Шпанівське", що є частиною технічної документації з передачі земель у колективну власність, складеної Рівненською філією Інституту землеустрою 15.05.1997, у колективну власність передано сільськогосподарські землі під виробничими будівлями і дворами площею 44,0 га.

4.3. Протоколом від 25.03.2000 № 1 зборів співвласників майна (майнових паїв), що знаходяться в цілісному майновому комплексі та є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реорганізованого КСП "Шпанівське", (присутні 595 співвласників майна) вирішено реорганізувати КСП "Шпанівське" шляхом приєднання до юридичної особи - ПСП "Шпанівське" як правонаступника КСП.

4.4. У зв`язку з перетворенням КСП "Шпанівське" шляхом приєднання до ПСП "Шпанівське" із визначенням його правонаступником усіх прав та обов`язків КСП, розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації від 02.06.2000 № 375 зареєстровано зміни та доповнення до статуту ПСП "Шпанівське" із відображенням у ньому інформації щодо правонаступництва.

4.5. Між КСП "Шпанівське" та ПСП "Шпанівське" підписано передавальний баланс станом на 01.07.2000 та акт прийому-передачі від 12.08.2000, за змістом яких у власність правонаступника КСП - ПСП "Шпанівське" перейшли земельні ділянки, які відповідно до Державного акта на землю серії РВ 00031 від 18.04.1997 перебували у колективній власності та не підлягали розпаюванню, зокрема: земельна ділянка орієнтовною площею 14,0 га, розташована за адресою: с. Великий Олексин, Рівненський р-н. Рівненська обл., для обслуговування господарських будівель та дворів; земельна ділянка орієнтовною площею 0,12 га, розташована за адресою: с. Малий Олексин, Рівненський р-н, Рівненська обл., для обслуговування господарських будівель та дворів.

4.6. Відповідно до заяви ПСП "Шпанівське" як правонаступника КСП "Шпанівське" на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 26.10.2001 № 681 КСП "Шпанівське" виключено з Державного реєстру підприємств та організацій України.

4.7. У подальшому на підставі рішення Шпанівської сільської ради від 31.05.2019 № 497 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" ГУ Держгеокадастру видало накази від 18.06.2019 № 1280 та від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ про передачу у комунальну власність земельних ділянок державної власності на території Шпанівської сільської ради згідно з додатками. Серед них: земельна ділянка, кадастровий номер 5624689500:01:037:0168, загальною площею 0,117 га, розташована на території Шпанівської сільської ради; земельна ділянка, кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, загальною площею 14,0089 га, розташована на території Шпанівської сільської ради.

4.8. Передача вказаних земельних ділянок із державної у комунальну власність була оформлена актами приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 18.06.2019 та від 16.02.2021, укладеними між ГУ Держгеокадастру та Шпанівською сільською радою.

4.9. Рішенням Шпанівської сільської ради від 16.04.2021 № 235 вирішено прийняти земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та зареєструвати за Шпанівською сільської радою право комунальної власності на вказані земельні ділянки. У зв`язку з цим державним реєстратором Шпанівської сільської ради Чернацькою О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу):

1) індексний номер 58302288 від 24.05.2021 про реєстрацію права комунальної власності за Шпанівською сільською радою на земельну ділянку, кадастровий номер 5624689500:01:037:0168, загальною площею 0,117 га, розташовану на території Шпанівської сільської ради;

2) індексний номер 48380135 від 23.08.2019 про реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою в особі Шпанівської сільської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, загальною площею 14,0089 га, розташовану на території Шпанівської сільської ради.

4.10. Суд апеляційної інстанції також установив, що КСП "Шпанівське" було також користувачем земельної ділянки на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 18.04.1997 РВ № 00085 розміром 662,1 га.

Згідно з Державним актом на право колективної власності на землю від 18.04.1997 РВ № 00031 у колективну власність КСП "Шпанівське" передано 1 922,9 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Шпанівської сільської ради народних депутатів від 11.04.1997 № 247.

Відповідно до рішення Шпанівської сільської ради народних депутатів від 11.04.1997 № 247 КСП "Шпанівське" було передано у колективну власність земельні ділянки площею 1992,9 га, в тому числі: а) сільськогосподарських угідь 1832,6 га, з них: ріллі 1726,7 га; сіножатей 75,0 га; пасовищ 30,9 га; б) землі загального користування 90,3 га.

Згідно з планом зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, Шпанівською сільською радою народних депутатів передано у комунальну власність КСП "Шпанівське" 18 земельних ділянок.

Згідно з Державним актом на право постійного користування, виданого КСП "Шпанівське" від 18.04.1997 РВ № 00085, було передано на праві постійного користування землі площею 662,1 га для сільськогосподарського, лісогосподарського та водогосподарського використання відповідно до рішення Шпанівської сільської Ради народних депутатів від 11.04.1997 № 247.

Згідно із зазначеним рішенням КСП "Шпанівське" було надано у постійне користування земельні ділянки: резервного фонду 298,4 га; лісового фонду 38,8 га; водного фонду - 227.9 га; природоохоронного значення - 97,0 га.

4.11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до рішення Шпанівської сільської ради від 28.12.2001 № 458 про вилучення та передачу земельної ділянки постійного користування та земель загального користування колективної власності КСП "Шпанівське", прийнятого на підставі клопотання КСП "Шпанівське" та матеріалів про вилучення земель постійного користування (земель державної власності) та земель загального користування КСП "Шпанівське" у зв`язку з припиненням його діяльності і зняттям з Державного реєстру відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 26.10.2001 № 681, припинено право постійного користування та землями загального користування КСП "Шпанівське" площею 598,3 га, у тому числі: землями резервного фонду на площі 54,2 га; землями водного фонду на площі 227.9 га; землями лісового фонду на площі 38,8 га; землями загального користування, всього 180,4 га; землями природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історичного призначення на площі 97,0 га. Виділено вилучені земельні ділянки загальною площею 432,1 га до земель запасу Шпанівської сільської ради, в тому числі під господарськими будівлями і дворами, а також прогонами - 38.0 га.

4.12. Крім того, суд апеляційної інстанції констатував, що позивачем надані докази про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості: копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно та відповідні витяги про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, яке, за твердженням позивача, знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 5624689500:01:037:0168, площею 0,117 га, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованій на території Шпанівської сільської ради, та на земельній ділянці, кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, площею 14,0089 га, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованій на території Шпанівської сільської ради.

4.13. Спір у цій справі виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю правових підстав для скасування наказів ГУ Держгеокадастру від 18.06.2019 № 1280 та від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ, скасування записів про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельні ділянки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2022 (у складі колегії суддів Багай Н. О. - головуючий, Дроботової Т. Б., Сухового В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПСП "Шпанівське" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 918/185/22, розгляд призначено у відкритому судовому засіданні 17.01.2023.

Згідно з розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2023 № 29.3-02/109 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Сухового В. Г. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 918/185/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/185/22: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПСП "Шпанівське", дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову у цій справі є вимоги КСП "Шпанівське" про скасування наказів ГУ Держгеокадастру від 18.06.2019 № 1280 та від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, скасування записів про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельні ділянки. Позовна заява мотивована тим, що в процесі реформування КСП "Шпанівське" було створене ПСП "Шпанівське". Позивач зазначав, що право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на зазначених ділянках, перейшло до ПСП "Шпанівське" як до правонаступника КСП "Шпанівське". ПСП "Шпанівське" не зверталося до уповноважених органів із заявою про добровільну відмову від права власності на земельні ділянки, проте ГУ Держгеокадастру прийняло накази від 18.06.2019 № 1280 та від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ, а Шпанівська сільська рада зареєструвала право комунальної власності на земельні ділянки, чим, за твердженням позивача, порушило права власності ПСП "Шпанівське" на зазначені земельні ділянки.

5.4. Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.5. Згідно із частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

5.6. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.7. За змістом частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

5.8. Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

5.9. Статтею 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

5.10. Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини 1 статті 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

5.11. Право власності на земельні ділянки територіальних громад врегульовано статтею 83 Земельного кодексу України, відповідно до якої землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

5.12. Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарських підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

5.13. Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Відповідно до зазначених нормативних актів паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам.

5.14. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" доручено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу з 17.11.2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

5.15. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, що діяла на час припинення КСП "Шпанівське") колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

5.16. Як зазначав позивач, ПСП "Шпанівське" є правонаступником КСП "Шпанівське"; відповідно до Державного акта, серія РВ № 00031 від 18.04.1997 КСП "Шпанівське" на праві колективної власності належала земельна ділянка загальною площею 1922,9 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з рішенням Шпанівської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області від 11.04.1997 № 247.

5.17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що протоколом від 25.03.2000 № 1 зборів співвласників майна (майнових паїв), що знаходяться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян колишніх членів реорганізованого КСП "Шпанівське", (присутні 595 співвласників майна) вирішено реорганізувати КСП "Шпанівське" шляхом приєднання до юридичної особи - ПСП "Шпанівське", яке є правонаступником КСП.

5.18. Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, що діяла на час припинення КСП "Шпанівське"), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

5.19. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, зазначив, що у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "Шпанівське" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП "Шпанівське" автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

5.20. Проте суд апеляційної інстанції встановив, що згідно зі статутом ПСП "Шпанівське" єдиним його засновником є ОСОБА_1 , тому дійшов висновку, що перетворення з КСП "Шпанівське" у ПСП "Шпанівське" не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП "Шпанівське" та ПСП "Шпанівське" не співпадає. Відтак, суд апеляційної інстанції зазначив, що немає підстав стверджувати, що до ПСП "Шпанівське" як правонаступника перейшли права власника щодо земель колективної власності, зокрема, щодо спірних земельних ділянок КСП "Шпанівське", які є предметом цього спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до рішення Шпанівської сільської ради від 28.12.2001 № 458 "Про вилучення та передачу земельної ділянки постійного користування та земель загального користування колективної власності КСП "Шпанівське" у зв`язку з припиненням його діяльності і зняттям з державного реєстру припинено право постійного користування землями загального користування КСП "Шпанівське" площею 598,3 га; виділено вилучені земельні ділянки загальною площею 432,1 га до земель запасу Шпанівської сільської ради, в тому числі під господарськими будівлями і дворами, а також прогонами - 38,0 га. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що землі, які перебували у постійному користуванні КСП "Шпанівське" та право користування на які було припинено у 2001 році, законно перейшли у державну власність, а тому ГУ Держгеокадастру мало законне право передавати їх у комунальну власність у встановленому порядку згідно з наказами від 18.06.2019 № 1280 та від 16.02.2021 № 17-61-ОТГ.

Апеляційний суд зазначив, що оскільки не встановлено підстав для набуття позивачем прав на земельні ділянки: кадастровий номер 5624689500:01:037:0168, площею 0,117 та, кадастровий номер 5624689500:01:038:0020, площею 14,0089 га, розташовані на території Шпанівської сільської ради, тому немає підстав для судового захисту порушеного права, а отже позов задоволенню не підлягає.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.21. Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" та неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (пункти 7.21, 7.22 постанови) щодо застосування Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118; а також неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 906/707/19, від 15.02.2022 у справі № 906/708/19, від 15.02.2022 у справі № 906/709/19, від 01.02.2022 у справі № 906/704/19, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6 щодо застосування статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні"; висновків, викладених у постановах Верховного Суду у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 912/929/21, від 08.05.2018 у справі № 909/545/17, від 20.09.2022 у справі № 683/1505/20, від 15.06.2022 у справі № 683/1504/20, від 07.06.2022 у справі № 683/1501/20 щодо застосування статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

5.22. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.23. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд, насамперед, має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.24. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.25. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 за позовом Фермерського господарства "Колос" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності Суд зазначив:

"7.21. Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).

7.22. Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється".

У справі № 907/29/19 позов було мотивовано тим, що рішенням державних реєстраторів Управління юстиції та діями органів Держгеокадастру порушено права та інтереси ФГ "Колос" як правонаступника Колективного сільськогосподарського підприємства "8 Березня" та законного правонабувача на земельні ділянки, які знаходились у власності КСП "8 Березня" на підставі державного акта на право колективної власності на землю та згідно з рішенням зборів уповноважених членів КСП "8 Березня" були передані ФГ "Колос" відповідно до акта приймання-передачі матеріальних цінностей. Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову, дійшла висновку, що як на момент звернення позивача з позовом, так і на час ухвалення судових рішень у справі, права позивача оскаржуваними рішеннями про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки не порушені. Велика Палата Верховного Суду відхилила довіоди ФГ "Колос" про те, що воно є правонаступником КСП "8 Березня" на підставі статуту ФГ "Колос". Суд зазначив, що статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. Суд зауважив, що згідно з відомостями, які містяться у витягу з ЄДР, 26.06.2000 проводилась реєстрація нового підприємства - ФГ "Колос", а не перетворення КСП "8 Березня", оскільки згідно зі статутом ФГ "Колос" єдиним засновником останнього є фізична особа. Тобто Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що перетворення з КСП "8 Березня" у ФГ "Колос" не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП "8 Березня" та ФГ "Колос" не співпадає. За таких обставин Суд дійшов висновку, що ФГ "Колос" не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок КСП "8 Березня", які є предметом спору.

5.26. Колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі № 918/185/22, що розглядається, та у справі № 907/29/19 є подібними, і суд апеляційної інстанції врахував під час ухвалення оскаржуваної постанови висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 щодо застосування статті 37 Цивільного кодексу України та положень Закону України "Про підприємства в Україні" про те, що у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

5.27. У постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 906/707/19, від 15.02.2022 у справі № 906/708/19, від 15.02.2022 у справі № 906/709/19, від 01.02.2022 у справі № 906/704/19, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, на які посилається скаржник, Верховний Суд зазначив:

"Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства) як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2).

… Одночасно стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в аналогічній редакції) додатково визначала одним із способів реорганізації юридичної особи також перетворення та одночасно передбачала, що у разі реорганізації шляхом перетворення до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Також за змістом цієї норми підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України".

У справах № 906/707/19, № 906/709/19, № 906/708/19, № 906/704/19, 906/620/19 предметом позову були вимоги керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що державне підприємство, якому було надано земельну ділянку в постійне користування, припинилось, а відповідач, що утворився після приватизації державного підприємства, відповідно до приписів земельного законодавства не має права на отримання земельної ділянки в постійне користування, тому така земельна ділянка підлягає поверненню. У зазначених справах Верховний Суд, посилаючись на положення статті 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час приватизації Житомиррибгоспу), статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в аналогічній редакції), зазначив, що зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.

5.28. Отже, на відміну від справи № 918/185/22, що розглядається, правовідносини у справах № 906/707/19, № 906/709/19, № 906/708/19, № 906/704/19, 906/620/19 не є подібними, оскільки у зазначених справах право постійного користування земельною ділянкою було набуте юридичною особою у встановленому законодавством порядку, суди встановили факт зміни організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації відповідно до законодавства, тому Суд зазначив, що таке право не втрачається та не припиняється після приватизації державного підприємства.

5.29. У постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6 предметом позову були вимоги Тернопільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" про стягнення збитків в сумі 1 882 815, 91 грн. Позовна заява була мотивована заподіянням відповідачем позивачу істотної матеріальної шкоди внаслідок здійснення відповідачем без звернення до позивача із заявою про передачу в оренду фактичного користування земельною ділянкою з метою обслуговування будівель і споруд, право власності на які позивач набув внаслідок правонаступництва від Орендного підприємства "Тернопільська станція технічного обслуговування і ремонту автомашин № 2". Верховний Суд дійшов висновку, що "приписи підпункту "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, тобто наведені положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають".

5.30. Колегія суддів зазначає, що у справі № 921/710/17-г/6, на відміну від справи № 918/185/22, що розглядається, суди встановили, що відповідач є правонаступником Орендного підприємства "Тернопільська станція технічного обслуговування і ремонту автомашин № 2", яке було власником приміщень; правонаступництво відбулось за рішенням засновників шляхом викупу Орендним підприємством "Тернопільська станція технічного обслуговування і ремонту автомашин № 2" у процесі його приватизації і стосувалося переходу права постійного користування земельною ділянкою, яка належала цьому підприємству на підставі Державного акта на право постійного користування землею. Отже, предмет, підстави, нормативно-правове регулювання у справі № 921/710/17-г/6 є відмінним від справи № 918/185/22, що розглядається, а тому немає підстав стверджувати про подібність правовідносин у цих справах.

5.31. У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 912/929/21 та у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 909/545/17, Суд зазначив: "Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 № 2114-ХІІ (далі - Закон України № 2114-ХІІ) у редакції Закону України від 14.10.1992 № 2688-XII ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду".

У справі № 912/929/21 за позовом Закритого акціонерного товариства "Мир" до Червоненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, Гайворонської міської ради Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення позивач посилався на те, що він є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Мир" і власником земельних ділянок на підставі державного акта на право колективної власності на землю, а дії Червоненської сільської ради щодо розпорядження земельною ділянкою, яка входить до складу земель позивача, порушують право власності позивача, наявне у нього на підставі зазначеного державного акта. Суди попередніх інстанцій констатували, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт правонаступництва після КСП "Мир", а, отже, і набуття ним речових прав на земельну ділянку; у справі відсутній список членів колективного сільськогосподарського підприємства, який є додатком до Державного акта, що унеможливлює ідентифікацію тотожності складу засновників ЗАТ "Мир" та членів КСП "Мир", яким належить право колективної власності на землю КСП "Мир". Колегія суддів, залишаючи без змін рішення судів про відмову у задоволенні позову, зазначила про правильність висновків судів про те, що позивач не довів факту правонаступництва щодо КСП "Мир" та, відповідно, набуття ним прав та обов`язків щодо земель колективної власності.

У справі № 909/545/17 за позовом Приватної агрофірми "Господар" до виконавчого комітету Живачівської сільської ради, Живачівської сільської ради про скасування рішення від 13.05.2011 № 54/05-2011, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, визнання права власності, суд касаційної інстанції погодився із висновком апеляційного суду про недоведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів Живачівською сільрадою, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи підтверджують відсутність державної реєстрації в ЄДРПОУ відомостей про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАФ "Господар".

5.32. Отже, у наведених справах, як і в справі № 918/185/22, що розглядається, суди, встановлюючи обставини правонаступництва, дійшли висновків про недоведеність цих обставин учасниками спору. Посилання скаржника на норму законодавства, яка була процитована у наведених постановах Верховного Суду, без наведення висновку щодо її застосування не може свідчити про неправильність застосування зазначеної правової норми судом апеляційної інстанції у цій справі, тому доводи скаржника у цій частині є безпідставними.

5.33. У постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 683/1505/20, від 15.06.2022 у справі № 683/1504/20, від 07.06.2022 у справі № 683/1501/20, Суд навів такий висновок: "за приписами наведених норм законодавства (статті 37 Цивільного кодексу Української РСР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (2000 рік), статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство") при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно ".

У справах № 683/1505/20, від 15.06.2022 № 683/1504/20, від 07.06.2022 № 683/1501/20 предметами позовів були вимоги Сільськогосподарського кооперативу імені Щорса (далі - СГК ім. Щорса) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, фізичних осіб про визнання недійсними наказу та свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Позивач у наведених справах посилався на те, що СГК ім. Щорса є правонаступником усіх майнових та особистих немайнових прав та обов`язків Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса, тому до кооперативу перейшло право колективної власності на землю відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, виданого на ім`я КСП ім. Щорса. У зазначених справах було встановлено, що КСП ім. Щорса не було реорганізоване шляхом перетворення, і на підтвердження наявності та обсягу правонаступництва позивачем не надано доказів щодо прийняття загальними зборами членів КСП ім. Щорса рішення про передачу до складу СГК ім. Щорса залишків майна КСП та земель, що не підлягали паюванню і не були розпайовані. Тобто в цих справах установлено, що позивач не є правонаступником КСП ім. Щорса і до нього не перейшло право власності на земельну ділянку.

5.34. Колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі № 918/185/22, що розглядається, та у справах № 683/1505/20, № 683/1504/20, № 683/1501/20 є подібними. Суд апеляційної інстанції не посилався на висновки, наведені у цих постановах, проте висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування статті 37 Цивільного кодексу України не суперечить висновку, викладеному у наведених скаржником постановах Верховного Суду.

5.35. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.36. ПСП "Шпанівське" вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" та статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" в частині порядку визначення правонаступництва стосовно прав і обов`язків колективного сільськогосподарського підприємства при здійсненні реорганізації такого підприємства шляхом приєднання.

Крім того, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 31, 32 Земельного кодексу Української РСР щодо наявності чи відсутності підстав для вилучення із колективної власності земельних ділянок під господарськими будівлями і дворами, які в установленому законом порядку перейшли у власність правонаступників відповідних КСП.

5.37. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.38. Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (у редакції, що діяла на час припинення КСП "Шпанівське") юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті та поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

За змістом статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, що діяла на час припинення КСП "Шпанівське") підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); у разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства. У статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, що діяла на час припинення КСП "Шпанівське") наведені аналогічні положення щодо реорганізації та ліквідації підприємства.

5.39. Таким чином, наведені правові норми передбачають види припинення юридичної особи (підприємства) та наслідки такого припинення. Приєднання є однією з форм (видів) реорганізації підприємства, внаслідок якої юридична особа, що приєднується до іншої, припиняється, а права та обов`язки переходять до іншої юридичної особи.

5.40. У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з протоколом зборів співвласників майна (майнових паїв), що знаходяться в цілісному майновому комплексі та є спільною частковою власністю громадян колишніх членів реорганізованого КСП "Шпанівське", від 25.03.2000 (присутні 595 співвласників майна) вирішено реорганізувати КСП "Шпанівське" шляхом приєднання до ПСП "Шпанівське". Проте відповідно до статуту ПСП "Шпанівське" єдиним засновником позивача є ОСОБА_1 .

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що реорганізація КСП "Шпанівське" у ПСП "Шпанівське" не відбулася, оскільки склад засновників (учасників) КСП "Шпанівське" та ПСП "Шпанівське" не співпадає, а тому твердження позивача про те, що відбулася реорганізація КСП "Шпанівське" у ПСП "Шпанівське" є хибним, оскільки єдиним засновником ПСП "Шпанівське" є ОСОБА_1 .

5.41. Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" та статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження в цій частині не підтвердилися.

5.42. У контексті доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 31, 32 Земельного кодексу Української РСР у разі наявності чи відсутності підстав для вилучення із колективної власності земельних ділянок під господарськими будівлями і дворами, які в установленому законом порядку перейшли у власність правонаступників відповідних КСП, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не посилався на ці статті, не мотивував своє рішення цими положеннями та не застосовував зазначені норми, оскільки дійшов висновку про те, що сукупність поданих позивачем до матеріалів справи доказів не надає можливості підтвердити або спростувати розміщення об`єктів нерухомого майна на землях колективної власності, так як на підставі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з кадастровим планом і експлікацією), свідоцтв про право власності на нерухоме майно такі відомості не можуть бути встановлені.

Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування наведених положень чинного законодавства.

5.43. За таких обставин наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися після відкриття касаційного провадження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.44. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.45. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.46. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.47. За таких обставин доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів є недостатніми за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.48. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції відстрочив сплату судового збору та відкрив апеляційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру, не є правовою підставою, визначеною Господарським процесуальним кодексом України, для скасування судового рішення.

5.49. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цих підстав.

5.50. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження.

Тому у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не була підтверджена, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі № 912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18).

5.51. Отже, викладені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 і 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із зазначених підстав.

5.52. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.53. Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зробив правильний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ПСП "Шпанівське" до відповідачів, оскільки дійшов висновку про їх необґрунтованість та безпідставність.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

6.6. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Шпанівське" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 918/185/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак