Постанова

від 23.02.2023 по справі 906/781/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 906/781/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1"

на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області

у складі судді Вельмакіної Т. М.

від 06.09.2022

та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Філіпової Т. Л., Бучинської Г. Б., Василишин А. Р.

від 21.12.2022

у справі за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: 1) Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1";

2) Управління соціально-економічного розвитку території Новоград-Волинської районної державної адміністрації

про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом №07/05/2021 від 28.05.2021 та скасування реєстраційної дії від 10.06.2021,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача-1: Нестерчук С.С.,

від відповідача-2: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та обставини, що передували прийняттю оскаржуваних рішень

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" та Управління соціально-економічного розвитку території Новоград-Волинської районної державної адміністрації, в якому просила визнати недійсними рішення загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" від 27.05.2021, що оформлені протоколом №07/05/21 від 28.05.2021; скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 10.06.2021 №1003011070018000925, проведену державним реєстратором Центру з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Новоград-Волинської районної державної адміністрації Лопатюк І.П. щодо Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1".

Також в позові наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заявлено вимоги про стягнення судових витрат з відповідача.

Рішенням Господарського суду Житомирської області 04.08.2022 у справі №906/781/21 позов задоволено в частині вимог до Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1". Визнано недійсними рішення загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" від 27.05.2021, що оформлені протоколом №07/05/21 від 28.05.2021. Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 10.06.2021 №1003011070018000925, проведену державним реєстратором Центру з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Новоград-Волинської районної державної адміністрації Лопатюк І.П. щодо Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1". Відмовлено в задоволенні позовних вимог до Управління соціально - економічного розвитку території Новоград-Волинської районної державної адміністрації.

Також рішенням Господарського суду Житомирської області 04.08.2022 судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 17.08.2022, вказано, що докази для вирішення питання про судові витрати слід подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду - до 09.08.2022.

08.08.2022 до Господарського суду Житомирської області через електронний суд від представника позивача надійшло клопотання/заява від 08.08.2022 про стягнення витрат на правничу допомогу з додатками.

Короткий зміст оскаржуваних додаткового рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.09.2022 у справі №906/781/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022, заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги у справі №906/781/21 задоволено частково. Стягнуто з Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" на користь ОСОБА_1 - 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, виходячи з предмета спору, складності справи та обсягу наданих послуг, є співрозмірними та відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, були необхідними та фактично понесені. Суди також дійшли висновку, що в стягненні 1 000 грн необхідно відмовити, оскільки послуга "правова консультація з питання оскарження рішень загальних зборів членів КСП "Україна-Черняхів-1", роз`яснення клієнту норм чинного законодавства та їх практичне застосування до спірної ситуації", на яку витрачено 1 годину часу, охоплюється послугою "формування правової позиції позивача у справі, правовий аналіз актуальної судової практики Верховного Суду щодо спірних правовідносин", на яку адвокатом витрачено 2 години часу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Колективне сільськогосподарське підприємство "Україна-Черняхів-1" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 у справі №906/781/21, в якій просить скасувати повністю додаткове рішення та постанову у справі №906/781/21, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Касаційна скарга відповідача-1 подана на підставі пункту 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме частини дев?ятої статті 80 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, порушено порядок розподілу судових витрат, визначений статтями 126, 129, 221 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №910/12184/20, від 21.08.2019 у справі №922/2821/18, від 10.12.2018 у справі №902/844/18, у постанові об?єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з порушенням порядку розподілу судових витрат, визначеного ст. ст. 126, 129, 221 Господарського процесуального кодексу України, взявши до уваги докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які не надсилалися відповідачу. Крім того скаржник стверджує, що оскаржуване додаткове рішення фактично було ухвалено судом першої інстанції за власною ініціативою, оскільки позивач не звертався до суду з відповідною заявою щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.01.2022 у справі № 915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 12.01.2022 у справі №918/548/21.

Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить: 2270 грн судового збору та 20 000 грн витрат на правову допомогу та просив судові витрати стягнути з відповідача.

Господарський суд Житомирської області, ухвалюючи рішення у даній справі від 04.08.2022, призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 17.08.2022 та вказав, що докази для вирішення питання про судові витрати подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду - до 09.08.2022.

08.08.2022 через «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання з відповідними доказами (ордер, додаткова угода №1 до договору №01/07/21 про надання правової допомоги від 01.07.2021, укладений між позивачем та адвокатом; акт приймання - передачі наданих послуг №1 від 13.12.2022 на загальну суму 21 000 грн.).

Касаційна скарга не містить заперечень стосовно відшкодованої суми правничої допомоги, натомість відповідач-1 посилається на порушення судами ч. 9 ст. 80 та ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та стверджує, що на адресу відповідача-1 не було надіслано заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, що позбавило відповідача подати відповідне клопотання про зменшення розміру правничої допомоги.

За положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з ухвали від 17.08.2022 та додаткового рішення від 06.09.2022, в судовому засіданні 17.08.2022 та 06.09.2022 представник відповідача-1 - Нестерчук Світлана Сергіївна звертала увагу, що у додатковій угоді №1 від 01.07.2021 визначено вартість послуг адвоката за одну годину роботи та вартість написання заяв по суті справи за одну годину роботи, тоді як договором про надання правової допомоги №01/07/21 від 01.07.2021 обумовлено сплату гонорару у твердій сумі; зауважила, що акт приймання - передачі послуг №1 датовано 13.12.2021, та заперечувала щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Тобто фактично представник відповідача-1 - Нестерчук Світлана Сергіївна, яка брала участь у двох судових засіданнях при розгляді питання щодо відшкодування судових витрат, була обізнана зі змістом наданих позивачем доказів, надавала заперечення проти них, а тому посилання на позбавлення відповідача-1 можливості подати клопотання про зменшення розміру правничої допомоги є безпідставними.

Крім того, як вбачається із встановлених судами обставин та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.09.2021 надано доступ Нестерчук Світлані Сергіївні як представнику Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" до електронної справи №906/781/21 в підсистемі "Електронний суд".

Клопотання/заява від 08.08.2022 з додатками було подане до суду представником позивача в електронній формі через підсистему "Електронний суд", з дотриманням вимог, які ставляться до електронного документа.

Відповідно до п.9 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, укладаючи договір про надання правової допомоги з адвокатом, Нестерчук Світланою Сергіївною, відповідач-1 (клієнт) надав право адвокату забезпечувати реалізацію його прав і обов`язків, зокрема в господарському судочинстві.

А тому в даному випадку, з урахування того, що представник відповідача-1 був ознайомлений з даними доказами, Верховний Суд не вбачає порушень прав відповідача-1, які б полягали у позбавлені його можливості подати заяву про зменшення розміру правничої допомоги.

У той же час Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Суди мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму із додержанням балансу між доступом до правосуддя та повагою до принципу res judicata.

Щодо посилань скаржника на не врахування висновків Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №910/12184/20, від 21.08.2019 у справі №922/2821/18, від 10.12.2018 у справі №902/844/18, у постанові об?єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, Верховний Суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №910/12184/20 зроблено висновок про те, що ненадсилання копій доказів про склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, фактично призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку, а тому дану справу було направлено на новий розгляд для дослідження факту направлення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачеві.

При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у цій же справі у постанові від 02.12.2022 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що вимоги частини дев`ятої статті 80 та частини восьмої статті 129 ГПК України, фактично гарантують іншим учасникам судового розгляду можливість ознайомитись зі змістом відповідних документів та надати свої заперечення. У справі, що переглядається, Договір №1/07-09-2020 та Договір №10/10/19 подавались під час розгляду справи по суті - разом із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи (на підтвердження повноважень) та із відзивом на позовну заяву відповідно. Також питання щодо розподілу судових витрат (витрат на правничу допомогу) розглядалось судами неодноразово, позивач брала участь під час такого розгляду та, як встановлено, подавала свої заперечення стосовно спірного питання, що свідчить про те, що вона ознайомилась зі змістом договорів. Тому сам по собі факт відсутності надсилання відповідачем договорів іншим учасникам справи за встановлених обставин цієї справи не може бути самостійною підставою для залишення заяви відповідача без розгляду.

У додатковій постанові від 21.08.2019 у справі №922/2821/18 Верховний Суд, відмовляючи в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, виходив зокрема з того, що неповідомлення відповідачем іншого учасника справи (позивача) про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог, позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК.

У постанові від 10.12.2018 у справі №902/844/18, на яку теж посилається скаржник, також викладено висновок, за яким у випадку недотримання вимог щодо належного направлення відповідних копій документів іншому учаснику справи, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання суд з огляду на положення статті 80 ГПК України не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

Тоді як у справі, що переглядається, враховуючи наведені вище обставини, відсутні підстави вважати, що відповідача-1 було позбавлено можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат, оскільки як зазначено вище, представник відповідача-1 був обізнаний зі змістом таких документів та у двох судових засіданнях надавав пояснення та заперечення щодо їх змісту.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у справі.

Також скаржник посилається на постанову об?єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та висновки про те, що практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд звертає увагу, що у даній справі позивачем у позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Також позивач просив у позовній заяві стягнути судові витрати з відповідача.

Крім того, 07.02.2022 представником позивача було подано заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Після ухвалення рішення господарським судом представник позивача 08.08.2022 подав до суду клопотання/заяву з доказами щодо понесених судових витрат.

Таким чином, порядок, встановлений ст. ст. 126, 129, 221 Господарського процесуального кодексу України було дотримано, а оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, викладеним в постанові об?єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Скаржник помилково вважає, що позивач не звертався до суду із відповідною заявою щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Доводи скаржника про те, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить висновкам, на які посилається скаржник, а оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги викладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних додаткового рішення та постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки підстава касаційного оскарження судових рішень не підтвердилась, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 у справі № 906/781/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець