Постанова

від 14.02.2023 по справі 911/3076/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3076/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Сухового В. Г., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Бобрика О. В. (самопредставництво),

відповідача (позивача за зустрічним позовом)- Войцеховського М. Ю. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 (колегія суддів: Хрипун О. О. - головуючий, Скрипка І. М., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом Фурсівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянку,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

до Фурсівської сільської ради

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області (далі - Фурсівська сільська рада) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (далі - ТОВ "Сквираплемрибгосп") про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянку.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що видача державного акта на право постійного користування земельною ділянкою здійснена з порушенням закону, а судове рішення про визнання за Відкритим акціонерним товариством "Сквирасільрибгосп" (далі - ВАТ "Сквирасільрибгосп") права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3224081201:01:014:0002, скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі № 22/045-10.

1.3. ТОВ "Сквираплемрибгосп" подало до Господарського суду Київської області зустрічний позов про визнання за ТОВ "Сквираплемрибгосп" права постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12,1540 га, кадастровий номер 3224081201:01:014:002, яка знаходиться в с. Великополовецькому Сквирського району Київської області, посилаючись на те, що це право перейшло від Сквирського сільськогосподарського риболовного господарства до ТОВ "Сквираплемрибгосп" у зв`язку із правонаступництвом.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2022 (суддя Черногуз А. Ф.) первісний позов Фурсівської сільської ради задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 394787 від 04.06.2010 на земельну ділянку площею 12,1540 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровий номер 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецькому Сквирського району Київської області.

Скасовано державну реєстрацію речових прав (номер запису про інше речове право: 14930624), права постійного користування земельною ділянкою площею 12,1540 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровий номер 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецькому Сквирського району Київської області, зареєстрованого за ТОВ "Сквираплемрибгосп".

У решті вимог первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ "Сквираплемрибгосп" задоволено.

Визнано за ТОВ "Сквираплемрибгосп" право постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12,1540 га, кадастровий номер 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецькому Сквирського району Київської області.

2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи частково первісний позов, виходив із того, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (з кадастровим номером 3224081201:01:014:002, площею 12,1540 га) серії ЯЯ № 394787 від 04.06.2010, виданий на підставі судового рішення, яке не набрало законної сили, оскільки було скасоване судом апеляційної інстанції, тому суд визнав цей акт недійсним, зазначивши, що його існування порушує правову природу права користування землею.

Суд зазначив, що відповідачем за первісним позовом 07.06.2016 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою 3224081201:01:014:0002 на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №394787 від 04.06.2010, який не має юридичної сили та є таким, що не породжує правових наслідків, а сам факт існування вказаної реєстраційної дії порушує правовий порядок, тому суд дійшов висновку про необхідність скасування державної реєстрації речових прав (номер запису про інше речове право: 14930624) - право постійного користування земельною ділянкою площею 12,1540 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровий номер 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецькому Сквирського району Київської області, зареєстрованого за ТОВ "Сквираплемрибгосп".

Водночас суд зауважив, що у зв`язку з перетворенням Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства у 1999 році у ВАТ "Сквирасільрибгосп" Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській області видано ВАТ "Сквирасільрибгосп" свідоцтво про власність від 22.02.2000 № 2, яким засвідчено, що ВАТ "Сквирасільрибгосп" є правонаступником Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства та що майно зазначеного товариства є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств". Суд зазначив, що з 2012 року правонаступником ВАТ "Сквирасільрибгосп" став відповідач за первісним позовом. Суд установив, що Фурсівська сільська рада не надала доказів щодо прийняття Великополовецькою сільською радою народних депутатів Сквирського району рішень про припинення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002 відповідно до положень статей 141, 144 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент правонаступництва), що була надана Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству (а в подальшому таке право перейшло до ВАТ "Сквирасільрибгосп" та ТОВ "Сквираплемрибгосп" як до правонаступників), тому суд дійшов висновку, що право користування цією земельною ділянкою у відповідача за первісним позовом не припинялось. За таких обставин суд зазначив, що він є належним та законним набувачем титулу права постійного користування земельною ділянкою площею 222,59 га, до якої входить земельна ділянка площею 12,1540 га, як правонаступник усіх прав Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства. Тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача за первісним позовом повернути Фурсівській сільській раді земельну ділянку. При цьому суд задовольнив зустрічний позов та визнав за ТОВ "Сквираплемрибгосп" право постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12,1540 га з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецькому Сквирського району Київської області.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 911/3076/21 рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 скасоване в частині задоволення зустрічного позову. В цій частині прийнято нове рішення, яким у зустрічному позові відмовлено повністю.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Фурсівською сільською радою, як і ТОВ "Сквираплемрибгосп", не спростовано встановлені рішенням у справі № 911/2646/17 обставини щодо належності земельної ділянки з кадастровим номером 3224081201:01:014:002 до земель водного фонду, розпорядження якими здійснює відповідна державна адміністрація. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Фурсівська сільська рада не довела належними доказами свого права на витребування цієї земельної ділянки водного фонду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності спростування права державної власності на земельну ділянку, заявлений ТОВ "Сквираплемрибгосп" до Фурсівської сільської ради зустрічний позов не підлягає задоволенню, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним. Тому, на думку апеляційного господарського суду, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "Сквираплемрибгосп" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 911/3076/21 в частині скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 про задоволення зустрічного позову та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову; залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Сквираплемрибгосп" та визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12,1540 га, кадастровий номер 3224081201:01:014:0002, в с. Великополовецькому Сквирського району Київської області.

3.2. ТОВ "Сквираплемрибгосп", обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновку щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Фурсівська сільська рада просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Сквираплемрибгосп", а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 911/3076/21 залишити без змін. Фурсівська сільська рада наголошує, що за відсутності передавального акта ТОВ "Сквираплемрибгосп" не може зареєструвати право постійного користування на земельну ділянку в порядку правонаступництва, а отже, і не може користуватися нею на законних підставах.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до рішення від 30.01.1998 № 38 Великополовецької сільської ради народних депутатів 14 сесії 22 скликання Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству, зокрема, оформлено право постійного користування землею загальною площею 222,59 га, в тому числі: ріллі: 0,35 га, багаторічних насаджень 0,06 га, забудованих земель 10,05 га, боліт 21,74 га, під водою 190,39 га в межах Великополовецької сільської ради.

4.2. На підставі цього рішення Великополовецькою сільською радою народних депутатів Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству видано державний акт на право постійного користування землею № ІІ-КВ № 000980 від 16.04.1998, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52.

4.3. Відповідно до наказу Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області від 12.08.1999 № 5-25-7/15 Сквирське сільськогосподарське рибоводне господарство перетворено у ВАТ "Сквирасільрибгосп" та затверджено його статут.

Суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку з перетворенням підприємства Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області ВАТ "Сквирасільрибгосп" видано Свідоцтво про власність від 22.02.2000 № 2, яким засвідчено, що ВАТ "Сквирасільрибгосп" є правонаступником Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства та що майно зазначеного товариства є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до законодавства про приватизацію.

4.4. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10 вирішено визнати за ВАТ "Сквирасільрибгосп" право користування на земельну ділянку загальною площею 222,59 га в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ КВ № 000981, яка складається з: земельної ділянки площею 12,15 га, кадастровий номер 3224081201:01:014:001, для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради, земельної ділянки площею 208,43 га, кадастровий номер 3224081200:05:012:001, для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради, земельної ділянки площею 2,01 га, кадастровий номер 3224081201:01:015:0007, для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради.

4.5. 04.06.2010 Управлінням Держкомзему у Сквирському районі та Великополовецькою сільською радою на підставі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10 видано ВАТ "Сквирасільрибгосп" державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3224081201:014:0002, площею 12,1540 га) серії ЯЯ № 394787.

4.6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі № 22/045-10 апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Земельна біржа України" про зобов`язання ВАТ "Сквирасільрибгосп" повернути земельні ділянки разом із водними об`єктами загальною площею 402 га. Також цією постановою відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ВАТ "Сквирасільрибгосп".

4.7. Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі № 22/045-10 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі № 22/045-10 залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.8. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у 2012 році за рішенням засновників припинена діяльність ВАТ "Сквирасільрибгосп", правонаступником якого стало ТОВ "Сквираплемрибгосп".

4.9. За змістом даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за відповідачем за зустрічним позовом зареєстровано 07.06.2016 право постійного користування земельною ділянкою 3224081201:01:014:0002 на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 394787 від 04.06.2010.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3224081201:01:014:002, площею 12,1540 га належить до земель водного фонду для рибогосподарських потреб,.

4.10. Суди зазначили, що рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2017 у справі № 911/2646/17 суд відмовив першому заступнику керівника Білоцерківської місцевої прокуратури, зокрема, про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 208,4322 га з кадастровим номером 3224081201:05:012:0001, яка знаходиться на території Великополовецької сільської ради серії ЯЯ № 394789, до складу якої входить земельна ділянка площею 12,15 га з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002.

4.11. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 911/2646/17 рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 залишено без змін.

4.12. Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постановою від 18.04.2018 у справі № 911/2646/17 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 у справі № 911/2646/17 залишено без змін.

4.13. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути Фурсівській сільській раді земельну ділянку, а також у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання права постійного користування земельною ділянкою за ТОВ "Сквираплемрибгосп".

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2023 (у складі колегії суддів Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сквираплемрибгосп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 911/3076/21, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 14.02.2023.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2023 № 29.3-02/300 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/3076/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2023 визначено колегію суддів для розгляду справи № 911/3076/21: Багай Н. О. - головуючий, Суховий В. Г., Чумак Ю. Я.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги Фурсівської сільської ради про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути Фурсівській сільській раді земельну ділянку, а також зустрічні вимоги ТОВ "Сквираплемрибгосп" про визнання права постійного користування земельною ділянкою за ТОВ "Сквираплемрибгосп". Підставами первісного позову є, на думку позивача, незаконність оформленого за відповідачем державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, безпідставність проведення на підставі такого акта державної реєстрації речових прав та порушення прав Фурсівської сільської об`єднаної територіальної громади. Підставою зустрічного позову, на думку ТОВ "Сквираплемрибгосп", є те, що ТОВ "Сквираплемрибгосп" є належним правонаступником усіх прав Сквирського сільськогосподарського риболовного господарства, а тому до нього перейшло право постійного користування земельною ділянкою, яке не визнається Фурсівською сільською радою.

Предметом оскарження в суді касаційної інстанції є постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 про задоволення зустрічного позову та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, тому з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України судове рішення переглядається у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.4. Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Земельним, Водним, Цивільним кодексами України, нормативно-правовими актами та підзаконними нормативно-правовими актами, якими врегульовано правовідносини з постійного користування та державної реєстрації речових прав на земельні ділянки водного фонду.

5.5. Відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

5.6. Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (частина 1 статті 59 Земельного кодексу України).

5.7. За змістом частини 3 статті 59 Земельного кодексу України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування, зокрема, а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

5.8. Згідно із частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

5.9. За змістом частин 1, 3 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства.

5.10. Таким чином, розпорядження земельними ділянками комунальної власності здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а розпорядження земельними ділянками державної власності здійснюють районні державні адміністрації.

5.11. Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, землі водного фонду можуть належати на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст і бути об' єктом комунальної власності.

5.12. Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.13. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим способам, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

5.14. Способи захисту порушених прав встановлені статтею 152 Земельного кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України, до яких належать, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує права, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

5.15. Згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з зустрічним позовом) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.

5.16. Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

5.17. За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

5.18. Отже відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 905/494/18).

5.19. З огляду на викладене у спорах про визнання речових прав на земельну ділянку суди повинні встановити з урахуванням доказів, наданих сторонами спору, наявність речових прав на земельну ділянку у сторін такого спору, належність сторін спору, а відтак - наявність чи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

5.20. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову ТОВ "Сквираплемрибгосп", послався на положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України та зазначив, що ТОВ "Сквираплемрибгосп" не спростовано встановлені рішенням у справі № 911/2646/17 обставини щодо належності земельної ділянки з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002 до земель водного фонду, розпорядження якими здійснює відповідна державна адміністрація (Сквирська районна державна адміністрація). Колегія суддів апеляційного господарського суду зауважила, що за відсутності правовстановлюючих документів право постійного користування земельною ділянкою може бути належно захищене в судовому порядку лише у спорі з особою, до повноважень якої належить надання такої земельної ділянки у користування (власником земельної ділянки), а спір з іншою особою в цьому випадку не призводить до поновлення порушеного права землекористувача. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ "Сквираплемрибгосп", оскільки за відсутності спростування права державної власності на зазначену земельну ділянку, заявлений ТОВ "Сквираплемрибгосп" до Фурсівської сільської ради позов не є ефективним.

5.21. ТОВ "Сквираплемрибгосп", обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування статті 75 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16. За твердженням скаржника, у справі № 911/2646/17, на яку послався суд апеляційної інстанції, суди не встановлювали обставин належності спірної земельної ділянки до земель державної власності, як і не встановлювали того, що єдиним органом, уповноваженим на її розпорядження, є Сквирська районна державна адміністрація. Тому, на думку ТОВ "Сквираплемрибгосп", суд апеляційної інстанції дійшов хибних висновків щодо преюдиційності таких обставин для справи № 911/3076/21. Крім того, скаржник стверджує, що саме Фурсівська сільська рада є власником спірної земельної ділянки, та заперечує право відповідача на постійне користування нею. Тому, на думку скаржника, саме Фурсівська сільська рада є належним відповідачем за вимогами ТОВ "Сквираплемрибгосп". Скаржник зазначав, що Фурсівська сільська рада не брала участі у справі № 911/2646/17, рішення ухвалені за іншого суб`єктного складу.

5.22. Колегія суддів вважає, що доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 75 Господарського процесуального кодексу України в цьому випадку підтвердилися з огляду на таке.

5.23. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5.24. Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, на яку посилається скаржник, зазначено:

"37. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

38. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

39. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

…41. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору.

42. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

43. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

44. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин".

5.25. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Звільнення від доказування навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Крім того, відповідно до приписів частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

5.26. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі, з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19).

5.27. Колегія суддів зазначає, що предметом цього спору є земельна ділянка з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002 і саме належність її до земель державної чи комунальної власності станом на момент звернення позивача із зустрічним позовом до суду повинна бути оцінена в межах розгляду цієї справи.

Проте суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи на підставі доказів, наданих сторонами спору, не з`ясував належність земельної ділянки з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002 до земель державної чи комунальної власності, та не перевірив доводи ТОВ "Сквираплемрибгосп", викладені у зустрічній позовній заяві, про невизнання Фурсівською сільською радою права постійного користування цією земельною ділянкою ТОВ "Сквираплемрибгосп".

5.28. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.29. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз зазначених обставин, а відсутність такого аналізу не дає змоги розглянути спір відповідно до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

5.30. Оскільки наведеного суд апеляційної інстанції не здійснив, не дослідив у повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд з урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам.

5.31. Колегія суддів зазначає, що скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тому оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5.32. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, за умов невстановлення судом під час вирішення цього спору обставин, що мають значення для справи, та ненадання їм юридичної оцінки, не можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

6.2. Згідно із частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Враховуючи порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також беручи до уваги те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржене у справі судове рішення в частині скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 про задоволення зустрічного позову та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову і в частині розподілу судових витрат слід скасувати із направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

6.4. Під час нового апеляційного розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 911/3076/21 скасувати в частині скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 про задоволення зустрічного позову та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову і в частині розподілу судових витрат. У цій частині справу № 911/3076/21 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. Г. Суховий

Ю. Я. Чумак