Постанова

від 14.09.2023 по справі 911/3076/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3076/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Волковицької Н.О., Случа О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

про ухвалення додаткового рішення

за касаційною скаргою Фурсівської сільської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі

за позовом Фурсівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

про визнання недійсним державного акта про право постійного користування земельною ділянкою, скасування права постійного користування, скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельної ділянки

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

до Фурсівської сільської ради

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 31.08.2023 касаційну скаргу Фурсівської сільської ради (далі - Рада, позивач) залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 залишено без змін.

У поданому Товариством з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (далі - ТОВ "Сквираплемрибгосп", відповідач) відзиві на касаційну скаргу останнім, серед іншого, було надано попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести в суді касаційної інстанції, в розмірі 15 000 грн.

04.09.2023 ТОВ "Сквираплемрибгосп" подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з позивача на користь відповідача 16 500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

12.09.2023 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 2 700 грн.

Розглянувши заяву відповідача та заперечення на неї позивача, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 16 500 грн відповідачем надано: 1) копію укладеного відповідачем із Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Антіка» (далі - адвокатське об`єднання) договору від 29.10.2019 №2019/18 про надання правничої допомоги та додаткової угоди №1 від 10.01.2022; 2) копію звіту № АО2023-25 від 01.09.2023 про надані послуги за договором про надання правничої допомоги на загальну суму 16 500 грн; 4) копію рахунку адвокатського об`єднання на оплату вартості правових послуг в сумі 16 500 грн; 5) копію платіжної інструкції від 04.09.2023 №88 про сплату відповідачем наданих послуг.

За умовами п. 4.1 договору від 29.10.2019 №2019/18 надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги в межах договору може здійснюватися на підставі додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №1 від 10.01.2022 до вказаного договору за кожну годину, витрачену адвокатами адвокатського об`єднання на надання правничої допомоги клієнту, сторони встановили ставку гонорару на рівні 1 500 гривень.

Відповідно до звіту від 01.09.2023 № АО2023-25 про надані послуги за договором про надання правничої допомоги відповідачу було надано наступні послуги:

- правовий аналіз доводів касаційної скарги позивача (1 година);

- підготовка та подача заперечень проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача (1,5 години);

- пошук та правовий аналіз практики Верховного Суду для спростування наведених позивачем підстав касаційного оскарження рішень у справі №911/3076/21 та підготовки відзиву па касаційну скаргу (1 година);

- підготовка відзиву на касаційну скаргу (5 годин);

- підготовка, очікування та безпосередня участь у судовому засіданні Верховного Суду у справі №911/3586/21 (1,5 години);

- підготовка проекту заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3076/21 про стягнення з позивача на користь клієнта судових витрат на професійну правничу допомогу (1 година).

Позивач у клопотанні про зменшення суми витрат на правничу допомогу посилається на те, що при визначенні суми заявлених до стягнення витрат відповідачем не було дотримано вимог щодо співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, тим більше, що відповідні роботи фактично представлені вже готовим напрацюванням по іншим подібним спорам між сторонами, а сама справа не є складною. Крім того, відповідачем заявлено до відшкодування 1,5 години витрат за участь в судовому засіданні, тоді як судове засідання касаційної інстанції 31.08.2023 тривало не більше 20 хвилин, а витрачений час на дорогу до судового засідання та очікування судового засідання не мають компенсуватись позивачем. Також відповідачем завищено кількість часу на підготовку заяви на відшкодування судових витрат.

Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення позивача, колегія суддів зазначає про таке.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, до складу таких витрат відповідач включив витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3076/21 (1 година загальною вартістю 1 500 грн), яка відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги. У той же час відповідно до підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України суд касаційної інстанції здійснює саме розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. У зв`язку з чим витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Разом з тим Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що до тривалості надання правової допомоги у вигляді участі у судовому засіданні відповідачем безпідставно включено півтори години, тоді як фактично судове засідання тривало менше 20 хвилин, а витрати часу на дорогу до судового засідання та очікування судового засідання не мають компенсуватись позивачем. Зазначені доводи спростовуються протоколом судового засідання 31.08.2023, відповідно до якого судове засідання в суді касаційної інстанції тривало 37 хвилин. При цьому участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання, є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. Подібний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Верховний Суд констатує, що доводи позивача в іншій частині поданого клопотання зводяться до незгоди останнього з розміром визначених відповідачем витрат на правничу допомогу та по суті є суб`єктивною оцінкою сторони відповідності таких витрат визначених процесуальним законодавствам критеріям.

Надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи приписи частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом відповідача, Верховний Суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для зменшення заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх частковою необґрунтованістю (в сумі 1 500 грн), що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача та, відповідно, стягнення позивача на користь відповідача вказаних витрат у розмірі 15 000 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Фурсівської сільської ради (09150, Київська обл., с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, 48; ідентифікаційний код 04363225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (09030, Київська обл., с. Великополовецьке, вул. Жовтнева, 174; ідентифікаційний код 25295152) 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Волковицька Н.О.

Случ О.В.