Постанова

від 15.06.2023 по справі 911/3076/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2023 р. Справа№ 911/3076/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Разіної Т.І.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради

на рішенняГосподарського суду Київської області від 17.05.2022

у справі№ 911/3076/21 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Фурсівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп»

провизнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянку,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп»

до Фурсівської сільської ради

провизнання права постійного користування земельною ділянкою,

за участю представників сторін:

від позивача: Бобрик О.В.;

від відповідача: Шеретько В.О., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року Фурсівська сільська рада (далі також - Сільрада) звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою №1170/02-14 від 18.10.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» (далі також - Товариство) про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянку.

15.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» звернулось до Господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою до Фурсівської сільської ради про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» права постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12.1540 га, за кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2021 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву б/н від 12.11.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» до Фурсівської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою, об`єднано позовні вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2022 первісний позов задоволено частково; визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 394787 від 04.06.2010 на земельну ділянку площею 12,1540 га, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області; скасовано державну реєстрацію речових прав (номер запису про інше речове право: 14930624), права постійного користування земельною ділянкою площею 12,1540 га, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп». У решті вимог первісного позову відмовлено. Водночас рішенням задоволено зустрічний позов. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» право постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12,1540 га, з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» на користь Фурсівської сільської ради 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, задовольняючи частково первісний позов, виходив із того, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, площею 12,1540 га) серії ЯЯ №394787 від 04.06.2010, був виданий на підставі судового рішення, яке не набрало законної сили, оскільки було скасоване судом апеляційної інстанції, а тому визнав цей акт недійсним, зазначивши, що його існування порушує правову природу права користування землею.

Задовольняючи зустрічний позов, суд зауважив, що у зв`язку з перетворенням Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства у 1999 році у ВАТ «Сквирасільрибгосп» Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області видано ВАТ «Сквирасільрибгосп» свідоцтво про власність від 22.02.2000 № 2, яким засвідчено, що ВАТ «Сквирасільрибгосп» є правонаступником Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства, а майно зазначеного товариства є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств». Судом встановлено, що з 2012 року правонаступником ВАТ «Сквирасільрибгосп» став відповідач за первісним позовом. При цьому, судом підкреслено, що за відсутності доказів припинення Фурсівською сільською радою права користування ВАТ «Сквирасільрибгосп» земельною ділянкою з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002 відповідно до положень статей 141, 144 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент правонаступництва), що була надана Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству (а в подальшому таке право перейшло до ВАТ «Сквирасільрибгосп» та ТОВ «Сквираплемрибгосп» як до правонаступників), підстав стверджувати, що право користування цією земельною ділянкою у відповідача за первісним позовом припинилось, немає.

Відповідно, саме ТОВ «Сквираплемрибгосп» є належним та законним набувачем титулу права постійного користування земельною ділянкою площею 222,59 га, до якої входить земельна ділянка площею 12,1540 га, як правонаступник усіх прав Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства.

Встановлене слугувало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача за первісним позовом повернути Фурсівській сільській раді земельну ділянку та задоволення вимог зустрічного позову про визнання за ТОВ «Сквираплемрибгосп» права постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12,1540 га з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецькому Сквирського району Київської області.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фурсівська сільська рада, звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 скасувати в частині, а саме:

- відмови у позовній вимозі Фурсівської сільської ради про зобов`язання ТОВ «Сквираплемрибгосп» повернути Фурсівській сільській раді земельну ділянку водного фонду площею 12,1540 га, з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб, кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області та прийняти у цій частині нове рішення, яким зобов`язати ТОВ «Сквираплемрибгосп» повернути Фурсівській сільській раді земельну ділянку одного фонду;

- задоволення зустрічного позову щодо визнання за ТОВ «Сквираплемрибгосп» права постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12,1540 га, з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ «Сквираплемрибгосп» до Фурсівської сільської ради у справі № 911/3076/21 про визнання права постійного користування земельною ділянкою відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Фурсівська сільська рада наголошує на неправильному застосуванні судом першої інстанції ст.37 ЦК УРСР, ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні», ст. 27 Земельного кодексу України (в ред. від 13.03.1992) наполягаючи, що право постійного користування спірною земельною ділянкою Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства припинилось у зв`язку із проведеною ФДМ України приватизацією та перетворенням у відкрите акціонерне товариство.

Заявник апеляційної скарги також підкреслює, що судовими рішеннями у справах №22/045-10, 911/2646/17 встановлено відсутність права постійного землекористування на спірну земельну ділянку за ВАТ «Сквирасільрибгосп» та ТОВ «Сквираплемрибгосп» як його правонаступника, відповідно, судом не застосовано ст. 75 ГПК України до встановлених у іншому судовому рішенні обставин.

Встановлюючи обставини правонаступництва, суд першої інстанції не врахував відсутність у матеріалах справи передавального акту, який би свідчив про перехід права постійного користування від Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства до ВАТ «Сквирасільрибгосп», а у подальшому, - до ТОВ «Сквираплемрибгосп».

16.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому ТОВ «Сквираплемрибгосп» просило апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 залишити без змін.

21.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення ТОВ «Сквираплемрибгосп» з посиланням на практику Верховного Суду про перехід права постійного користування до правонаступника, утвореного в процесі приватизації, а також щодо обраного способу захисту.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 скасовано в частині задоволення зустрічного позову. В цій частині прийнято нове рішення. У зустрічному позові відмовлено повністю. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» на користь Фурсівської сільської ради 3 405,00 грн судових витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Фурсівською сільською радою, як і ТОВ «Сквираплемрибгосп», не спростовано встановлені рішенням у справі №911/2646/17 обставини щодо належності земельної ділянки з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002 до земель водного фонду, розпорядження якими здійснює відповідна державна адміністрація, що виключає можливість звернення Фурсівської сільської ради з вимогами про витребування земельної ділянки водного фонду.

Суд апеляційної інстанції також зауважив, що ТОВ «Сквираплемрибгосп» обрав спосіб захисту порушеного права, який не є ефективним, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2023, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 911/3076/21 скасовано в частині скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 про задоволення зустрічного позову та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову і в частині розподілу судових витрат. У цій частині справу № 911/3076/21 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи на підставі доказів, наданих сторонами спору, не з`ясував питання належності земельної ділянки з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002 до земель державної чи комунальної власності, та не перевірив доводи ТОВ «Сквираплемрибгосп», викладені у зустрічній позовній заяві, про невизнання Фурсівською сільською радою права постійного користування цією земельною ділянкою за ТОВ «Сквираплемрибгосп».

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 справу № 911/3076/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів: Разіної Т.І., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді: Разіної Т.І., Агрикової О.В. та призначено до розгляду на 12.04.2023.

12.04.2023 розгляд справи № 911/3076/21 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023, апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 призначено до розгляду на 10.05.2023.

10.05.2023 розгляд справи № 911/3076/21 не відбувся у зв`язку з участю судді Разіної Т.І. у тренінгу Національної школи суддів України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023, апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 призначено до розгляду на 25.05.2023.

25.05.2023 розгляд справи не відбувся з технічних причин, у зв`язку з відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті Електронного суду, про що Північним апеляційним господарським судом у складі уповноважених осіб складено відповідний акт від 25.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2023, апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 призначено до розгляду на 15.06.2023.

15.06.2023 в судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її вимоги задовольнити повністю..

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги не визнав, пославшись на їх безпідставність, у зв`язку з чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін..

25.05.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, враховуючи прийняту у цій справі постанову Верховного Суду від 14.02.2023 та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що апеляційне провадження здійснюється в частині вимог за зустрічним позовом про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» права постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12.1540 га, за кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судових засіданнях, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.02.2023 у справі №911/3076/21, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині зустрічних позовних вимог, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Фурсівської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі № 911/3076/21 не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.04.1996 Сквирський рибцех Білоцерківського рибокомбінату наказом директора Білоцерківського виробничого комбінату №28 було перейменовано в Сквирське сільськогосподарсько-рибоводне господарство (т.1, а.с. 213).

20.06.1996 наказом Міністерства рибного господарства №98 на базі Білоцерківського рибкомбінату і ПМК-8 створено Білоцерківське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство з правом юридичної особи (т.1, арк. 214).

30.09.1997 Сквирське сільськогосподарсько-рибоводне господарство було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду 25295152 (підрозділ), що підтверджується довідкою Київського обласного управління статистики від 20.11.1997 (т.1, а.с.221, зворот).

Як убачається із Акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 14.11.1997 (т.1, а.с.225, 226), підписаного представниками землекористувача (Сквирське сільськогосподарське рибоводне господарство), Київського відділення інституту землеустрою УААН, виконкому Великополовецької сільської ради та представниками суміжних землекористувачів: Великополовецької сільської ради, голови КСП «Гігант», голови Дроздівської сільської ради, голови КСП ім. Леніна, у листопаді 1997 року мало місце погодження Сквирським сільськогосподарським рибоводним господарством меж фактичного користування земельної ділянкою в межах с. В.Половецьке.

У акті зауважено, що земельна ділянка, загальною площею 222,59 га знаходиться в с. Великополовецьке. Погоджені із суміжними землекористувачами межі земельної ділянки проходять по межі гідротехнічних споруд та по межі загорожі.

Ніяких претензій по встановленню зовнішньої межі не заявлено. Межі погоджено і не викликають спірних питань. Акт є підставою для прийняття рішення по фактичному користуванню з наступним оформленням документів, що посвідчують право власності або користування землею.

До акту додано Абрис земельної ділянки Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства.

02.12.1997 директор Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства звернувся до Великополовецької сільської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення державного акту на право постійного користування землею (т. 1 арк. 221 на звороті).

08.12.1997 Великополовецька сільська рада народних депутатів Сквирського району Київської області звернулась до Київського відділення інституту землеустрою та Сквирського районного відділу земельних ресурсів із вимогою виготовлення Державного акту на право постійного користування землею Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству (т. 1 арк. 222).

Відповідно до довідки Сквирського районного відділу земельних ресурсів від 16.03.1998 №9, станом на 01.01.1998 за Сквирським сільськогосподарсько-рибоводним господарством рахується 268,5 га земель, з яких: під виробничими будівлями та спорудами - 2,9 га, під господарськими шляхами та прогонами - 0,6 га, під болотами 2,7 га, під подою - 262,3 га (т. 1, арк.. 223).

Рішенням Великополовецької сільської ради народних депутатів 14 сесії 22 скликання №38 від 30.01.1998, Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству, зокрема, оформлено право постійного користування землею загальною площею 222,59 га, в тому числі: ріллі: 0,35 га, багаторічних насаджень 0,06 га, забудованих земель 10,05 га, боліт 21,74 га під водою 190,39 га в межах Великополовецької сільської ради (т.1 а.с. 226, зворот).

Державним актом від 16.04.1998 ІІ-КВ №000980 підтверджується надання Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству Великополовецькою сільською Радою народних депутатів Сквирського району Київської області у постійне користування 222,59 га земель в межах згідно з планом землекористування (т.1, а.с.77-80).

Землю надано для сільськогосподарського виробництва, рибництва та обслуговування населення.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №52.

Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування, у постійне користування Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству надано три земельних ділянки: ділянка 1- площею 208,43 га, ділянка 2 - 12,15 га, ділянка 3 - 2,01 га.

Межі на схематичне зображення усіх трьох земельних ділянок збігаються з інформацією, вміщеною до акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 14.11.1997 та доданого до акту абрису земельної ділянки (т. 1 арк. 225 на звороті, 226).

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції від 22.06.1993), сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів:

із земель запасу для сільськогосподарського використання;

із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу;

для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки: із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів таінших лінійних споруд;в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п`ятою цієї статті.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцево Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

За нормою ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції від 22.06.1993), право власності на землю або право користування наданою

земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції від 22.06.1993), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як підтверджується наявними у матеріалах справи Пояснювальною запискою до Технічної документації про оформлення права постійного користування землею (т. 1, арк. 218, 219), Актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 14.11.1997 (т. 1 арк. 225 на звороті, 226) спірна земельна ділянка, площею 12,15 га знаходиться в межах с. В.Половецьке.

Прийняття Великополовецькою сільською радою рішення №38 від 30.01.1998 (т. 1 арк. 226 на звороті) про оформлення за Сквирським сільськогосподарським рибоводним господарством права постійного користування землею загальною площею 222,59 га, в тому числі: ріллі 0,35 га, багаторічних насаджень 0,06 га, забудованих земель 10,05 га, боліт 21,74 га, під водою 190,39 га в межах Великополовецької сільської ради, як і посвідчення цього права у подальшому державним актом від 16.04.1998 ІІ-КВ №000980 свідчить про отримання Сквирським сільськогосподарським рибоводним господарством (Ідентифікаційний код 25295152, організаційно-правова форма - підрозділ Білоцерківського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства) у постійне користування 222,59 га земель сільськогосподарського призначення, а саме: ділянка 1- площею 208,43 га, ділянка 2 - 12,15 га, ділянка 3 - 2,01 га у встановленому, чинному на час набуття права постійного користування, порядку.

У подальшому, наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 25.11.1998 №5-25-6/483 (т. 1, арк.. 216) проведено реструктуризацію Білоцерківського державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства на окремі структурні підрозділи:

а. Білоцерківське сільськогосподарсько-рибоводне господарство;

б. Сквирське сільськогосподарсько-рибоводне господарство;

в. Таращанське сільськогосподарсько-рибоводне господарство.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України від 12.08.1999 № 5-25-7/15 «Про перетворення Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства у відкрите акціонерне товариство», відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 №1099 та планом Приватизації Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства, перетворено Сквирське сільськогосподарське-рибоводне господарство у Відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп» та затверджено статут відкритого акціонерного товариства (т.1 арк.82).

18.08.1999 Сквирською районною державною адміністрацією Київської області було видано свідоцтво про державну реєстрацію ВАТ «Сквирасільрибгосп» зі збереженням ідентифікаційного коду Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства - 25295152 (т. 1, арк. 83).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України від 20.11.2000 № 5-25-11/3 завершено приватизацію ВАТ «Сквирасільрибгосп».

Пунктом 1.1. Статуту відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» визначено, що відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп» засноване згідно з наказом засновника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 12.08.1999 № 5-25-7/15 шляхом перетворення Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства (структурного підрозділу Білоцерківського ДВСРП) у Відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп»`згідно із Законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1996 №755 «Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі та спрощення процедури її проведення і Порядком перетворення в процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099.

22.02.2000 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області видало ВАТ «Сквирасільрибгосп» свідоцтво про власність № 2, у якому зазначило, що ВАТ «Сквирасільрибгосп» є правонаступником прав та обов`язків Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства, а майно товариства є колективною власністю акціонерів товариства.

14.02.2012 ВАТ «Сквирасільрибгосп» реорганізовано у ТОВ «Сквираплемрибгосп», про що внесено запис у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Звертаючись із зустрічними позовними вимогами про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» права постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12.1540 га, за кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, Товариство вказує на те, що Фурсівська сільська рада, подаючи первісний позов про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянку та заперечуючи проти законності переходу права постійного користування від Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства до ВАТ «Сквирасільрибгосп», і у подальшому, - до ТОВ «Сквираплемрибгосп» фактично не визнає наявне у Товариства право постійного користування спірною земельною ділянкою.

У відзиві на зустрічну позовну заяву, Фурсівська сільська рада вказує на те, що лише відмова Товариству у наданні спірної ділянки у користування може свідчити про невизнання Фурсівською сільською радою права постійного користування, а не звернення до суду із позовною заявою про визнання недійсним державного акта або ж проведеної на підставі цього акту державної реєстрації.

В апеляційній скарзі, обґрунтовуючи вимоги про скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» права постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12.1540 га, за кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, Фурсівська сільська рада наголошує на неправильному застосування судом ст.37 ЦК УРСР, ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні», ст. 27 ЗК України (в ред. від 13.03.1992) наполягаючи, що право постійного користування спірною земельною ділянкою Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства припинилось у зв`язку із проведеною ФДМ України приватизацією та перетворенням у ВАТ.

Заявник апеляційної скарги також підкреслює, що судовими рішеннями у справах №22/045-10, 911/2646/17 встановлено відсутність права постійного землекористування на мірну земельну ділянку за ВАТ «Сквирасільрибгосп» та ТОВ «Сквираплемрибгосп» як його правонаступника. Відповідно, судом не застосовано ст. 75 ГПК України до встановлених у іншому судовому рішенні обставин.

Щодо можливості застосування ст. 75 ГПК України та надання преюдиційного значення обставинам справи, встановленим судовими рішеннями у справах №22/045-10, 911/2646/17, колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги на те, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Верховний суд, у постанові від 14.12.2022 постановленій у справі, що переглядається, наголосив, що звільнення від доказування навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Крім того, відповідно до приписів ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі, з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19).

У справі №22/045-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України» до 1) Сквирської районної державної адміністрації Київської області та 2) відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України» 2) Сквирської районної державної адміністрації Київської області про визнання права користування, судами досліджувались обставини набуття Сквирським сільськогосподарським рибоводним господарством права постійного користування та його перетворення у ВАТ «Сквирасільрибгосп».

Оцінивши ці обставини та застосувавши приписи ст.ст. 22, 23, п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗК України (в редакції від 13.03.92), п. 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу», Київський апеляційний господарський суд у постанові від 14.12.2010 та Вищий господарський суд України у постанові від 23.02.2011, дійшли висновку, що реорганізація Сільськогосподарського рибоводного господарства шляхом перетворення у ВАТ «Сквирасільрибгосп» є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою.

Тобто, преюдиційні факти, на які посилається Фурсівська сільська рада у справі №22/045-10 за своєю юридичною природою є оцінкою судів, зробленою у результаті застосування до встановлених у справі обставин відповідних норм матеріального права.

У справі №911/2646/17 за позовом першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» про визнання недійсними актів на право постійного землекористування, зокрема, державного акту серії ЯЯ 394789 на земельну ділянку площею 208,4322 га з кадастровим номером 3224081201:05:012:0001, яка знаходиться на території Великополовецької сільської ради, яка, як встановлено судами у справі №911/2646/17, є земельною ділянкою водного фонду (для рибогосподарських потреб), розташована на території Сквирського району Київської області в межах Великополовецької сільської ради, але за межами населеного пункту, що підтверджується листом від 02.06.2017 Відділу у Сквирському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Разом з цим, предметом спору у справі, що переглядається, є земельна ділянка, площею 12,15 га, кадастровий номер: 3224081201:01:014:0002, що виключає можливість урахування судом під час розгляду справи №911/3076/21 будь-яких фактів та обставин, з`ясованих під час розгляду судами справи №911/2646/17.

За викладеного, колегія суддів не вбачає у висновках суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, неправильного застосування положень ст. 75 ГПК України.

Щодо вимог ТОВ «Сквираплемрибгосп» про визнання права користування земельною ділянкою суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги, колегія суддів виходить з того, що невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права.

Матеріалами справи, зокрема позовною заявою Фурсівської сільської ради, іншими заявами по суті, поданими в межах розгляду справи судом першої інстанції, апеляційною скаргою підтверджується заперечення Фурсівською міською радою існування у ТОВ «Сквираплемрибгосп» права постійного користування спірною земельною ділянкою, площю 12,1540 га на території Великополовецької сільської ради.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Сквирасільрибгосп» є належним та законним набувачем титулу права постійного користування земельною ділянкою площею 222,59 га, до якої входить спірна земельна площею 12,1540 га, як правонаступник усіх прав Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час видачі та реєстрації Державного акта Сквирському сільськогосподарсько-рибоводному господарству - квітень 1998 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час перетворення Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства у ВАТ серпень 1999 року), право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Переглядаючи спір, колегія судів також враховує, що відповідною сільською радою не приймалось будь-яких рішень про припинення права постійного користування Сквирським сільськогосподарським рибоводним господарством спірною земельною ділянкою у зв`язку із перетворенням структурного підрозділу у акціонерне товариство.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 зазначив, що приписи наведених у пп. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції станом на 1999 рік) та пп. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підстав слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво (п. 51 постанови).

Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства) як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання (ч. 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (ч. 2).

Як встановлено судом, згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України від 12.08.1999 № 5-25-7/15 «Про перетворення Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства у відкрите акціонерне товариство», відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженим Постановою КМ України від 11.09.1996 №1099 та планом Приватизації Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства, перетворено Сквирське сільськогосподарське-рибоводне господарство у Відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп» та затверджено статут відкритого акціонерного товариства (т.1 а.с.82).

Тобто перетворення відбувалось у процесі приватизації державного майна.

Закон України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 12.08.1999 № 5-25-7/15) регулював правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України, ст. 1 якого визначено, що приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Згідно із ч.5 ст.18 цього Закону створене акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.

Законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 12.08.1999 № 5-25-7/15) визначалися особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі та у ст. 1 передбачалося, що згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

У ст. 5 зазначеного Закону передбачено спосіб приватизації майна та встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

За змістом ст. 12 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» приватизація майна рибних господарств (рибокомбінатів, рибоводно-меліоративних станцій, нерестово-виросних рибницьких господарств), які спеціалізуються на вирощуванні рибопосадкового матеріалу та товарної риби у ставках, басейнах, лиманах та інших внутрішніх водоймах, здійснюється шляхом перетворення їх у колективні господарства або у відкриті акціонерні товариства на умовах, передбачених статтями 5, 6 і 7 цього Закону. При цьому, повинні забезпечуватися технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 №1099 з метою впорядкування створення акціонерних товариств у процесі приватизації затверджено Порядок, яким визначено процедуру перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства (п. 1 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 12.08.1999 № 5-25-7/15) з моменту державної реєстрації відкрите акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків підприємства, що приватизується.

При цьому, колегія суддів враховує, що у п.п. 54 - 59 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 зазначено таке:

«Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час приватизації Житомиррибгоспу) як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання. (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2).

Одночасно стаття 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (в аналогічній редакції) додатково визначала одним із способів реорганізації юридичної особи також перетворення та одночасно передбачала, що у разі реорганізації шляхом перетворення до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Також за змістом цієї норми підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Зі змісту статті 8 Закону України «Про підприємництво» (в аналогічній редакції) вбачається, що у разі зміни організаційно-правової форми підприємства, а також форми власності здійснюється перереєстрація підприємства, тоді як у разі ліквідації проводиться скасування державної реєстрації підприємства шляхом виключення його з державного реєстру.

Прокурором не надано належних та допустимих доказів внесення до державного реєстру запису про припинення Житомиррибгоспу шляхом ліквідації з одночасним виключенням його з державного реєстру, а встановлено тільки обставину здійснення 30.07.1999 реєстрації СВАТ «Житомиррибгосп» з тотожним кодом ЄДРПОУ, який зберігся і за відповідачем. Таким чином, мала місце саме перереєстрація юридичної особи внаслідок зміни форми власності і організаційно-правової форми підприємства у зв`язку з приватизацією його цілісного майнового комплексу.

Отже, зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником - СВАТ «Житомиррибгосп» прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.

Натомість положення підпункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України у редакції станом на момент приватизації Житомиррибгоспу та підпункту «в» частини 1 статті 141 ЗК України пов`язують припинення права постійного користування земельною ділянкою виключно з припиненням діяльності державного підприємства, що не відбулося у даному випадку».

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №906/622/19.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегією суддів встановлено, що і Сквирське сільськогосподарське-рибоводне господарство, і відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп» мають ідентичний код юридичної особи: 25295152.

Отже, відбулась зміна організаційно-правової форми структурного підрозділу державного підприємства у процедурі приватизації, що не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його перетворення (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником - ВАТ «Сквирасільрибгосп» прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.

Відповідно, відсутні підстави вважати, що право постійного користування Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства припинилося.

У подальшому, також відбулась зміна організаційно-правової форми товариства: Відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп» було реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» зі збереженням ідентифікаційного коду юридичної особи - 25295152 за рішенням загальних зборів акціонерного товариства, оформленого протоколом від 05.10.2011 №15 (т.1, арк. 147).

Як убачається зі Статуту ТОВ «Сквираплемрибгосп», затвердженого рішенням Зборів засновників товариства, оформленим протоколом №1 від 31.01.2012 (зареєстрованим 14.02.2012 за №13461450000000958), Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» створене в результаті реорганізації Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп», шляхом перетворення (п. 1.1) та є правонаступником усіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» (п. 2.2).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.04.2020 №1006541909 також підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп».

За нормою ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Частина 5 ст. 104 ЦК України встановлює, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 107 ЦК України, кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`яання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 щодо застосування ст. 107 ЦК України.

Так, Великою Палатою зазначено, що лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Великою Палатою також наголошено, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво.

При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва право попереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє доводи Фурсівської сільської ради про те, що беззаперечним доказом переходу права постійного користування на спірну земельну ділянку від Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» може бути виключно передавальний акт.

За нормою ст. 108 ЦК України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Матеріали справи не містять доказів припинення Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» із внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або існування інших, ніж ТОВ «Сквираплемрибгосп» правонаступників.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується перетворення (зміна організаційно-правової форми) відкритого акціонерного товариства у товариство з обмеженою відповідальністю, колегія суддів погоджується з висновки суду першої інстанції про те, що саме ТОВ «Сквираплемрибгосп» є належним та законним набувачем титулу права постійного користування земельною ділянкою площею 222,59 га, до якої входить земельна ділянка площею 12,1540 га, як правонаступник усіх прав Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства.

За таких обставин, оскільки і матеріалами справи, і наданими під час судових засідань поясненнями підтверджується обставина невизнання Фурсівською сільською радою набуття Товариством права постійного користування спірною земельною ділянкою у порядку правонаступництва, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог та визнання за ТОВ «Сквираплемрибгосп» права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 12,1540 га.

Що стосується вказівок Верховного Суду в частині необхідності з`ясування правового статусу спірної земельної ділянки та віднесення останньої до земель комунальної власності.

Як убачається із матеріалів справи, а саме, рішення Великополовецької сільської ради №38 від 30.01.1998 (т.1 а.с.226) про оформлення за Сквирським сільськогосподарським рибоводним господарством права постійного користування землею загальною площею 222,59 га та державного акту від 16.04.1998 ІІ-КВ №000980, Сквирським сільськогосподарським рибоводним господарством отримано у постійне користування 222,59 га земель сільськогосподарського призначення, а саме: ділянка 1- площею 208,43 га, ділянка 2 - 12,15 га, ділянка 3 - 2,01 га у встановленому, чинному на час набуття права постійного користування, порядку. При цьому, з них під водою знаходиться 190,39 га.

Пояснювальною запискою до Технічної документації про оформлення права постійного користування землею (т. 1, арк. 218,219), Актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 14.11.1997 (т. 1 арк. 225 на звороті, 226) підтверджується, що спірна земельна ділянка, площею 12,1540 га знаходиться в межах с. В.Половецьке.

Тобто, наданими сторонами доказами підтверджується, що спірна земельна ділянка, площею 12,1540 га, знаходиться у межах с. В.Половецьке та вміщує водний об`єкт.

Розташування на спірній земельній ділянці водного об`єкта, як і використання цього об`єкту на підставі акту на право постійного користування, дає підстави для висновку про те, що предметом спору є не тільки земельна ділянка, а й розташований на ній водний об`єкт, які, з огляду на природні властивості не можуть використовуватись окремо, відповідно, складають один об`єкт правового регулювання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції виходить з того, що із первісними позовними вимогами Фурсівська сільська рада зверталась саме у зв`язку із використанням Товариством водного об`єкту без укладеного відповідного договору щодо такого об`єкту.

Статтею 51 Водного кодексу України встановлено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що:

використовуються для питних потреб;

розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Оскільки водний об`єкт розташовано на території с. В.Половецьке, в межах земель територіальної громади, яку представляє Фурсівська сільська рада, то надання як спірного водного об`єкту, так і спірної земельної ділянки здійснюється з урахуванням положень Земельного кодексу України.

Так, за нормою статті 122 ЗК України, у редакції, чинній на момент звернення до суду із первісним позовом, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Стаття 83 ЗК України встановлює, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Згідно зі ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони;в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 83, 84, п. 24 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з огляду на встановлені під час апеляційного провадження обставини перебування спірної земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом в межах земель територіальної громади Фурсівської сільської ради, а також оскільки у первісному позові Фурсівська сільська рада вказує на використання земель та водного об`єкту без укладеного щодо них договору оренди, колегія суддів приходить до висновку, що саме Фурсівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, до повноважень якого входить питання розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об`єктом.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скаргив частині вимог за зустрічним позовом про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» права постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12.1540 га, за кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції у цій частині відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, з огляду на викладене зазначає, що Фурсівській сільській раді, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і за наслідками апеляційного провадження надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Колегія суддів також приймає доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в частині вимог за зустрічним позовом про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» права постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12.1540 га, за кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі №911/3076/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі №911/3076/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3076/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.06.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.І. Разіна

О.В. Агрикова