Постанова

від 22.02.2023 по справі 211/728/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 211/728/20

провадження № 61-11422св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Криворізька міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ»,

третя особа - Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ХХХІІІ сесії VII скликання Криворізької міської ради від 28 березня 2018 року № 2582 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Кривбасметалстіл» (далі - ТзОВ «Кривбасметалстіл»), а також скасувати всі правочини, рішення, дії та документи, які були вчинені та укладені внаслідок вказаного оскаржуваного рішення;

- визнати протиправним та скасувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю по АДРЕСА_1 , розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Крікон-Гео» (далі - ТОВ «Крікон-Гео») на підставі рішення ХХХІІІ сесії VII скликання Криворізької міської ради від 28 березня 2018 року № 2582, як такий, що розроблений із порушенням законних прав та інтересів співвласника - ОСОБА_1 щодо можливості реалізації його законного права на землекористування;

- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:208:0249, площею 0,2080 га, розташованої по АДРЕСА_1 , на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю за цією ж адресою, розроблений ТОВ «Крікон-Гео» на замовлення ТОВ «Кривбасметалстіл» на підставі рішення Криворізької міської ради від 28 березня 2018 року № 2582 за інформацією про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником приміщення 1 (першого поверху та підвалу) двоповерхової нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1 . З 10 грудня 2018 року власником другого поверху вказаної будівлі є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» (далі - ТОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ»).

Рішенням Криворізької міської ради від 28 березня 2018 року № 2582 надано дозвіл ТОВ «Кривбасметалстіл», який був попереднім власником другого поверху, на розробку проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , та надано її в оренду лише одному з співвласників, а саме - ТОВ «Кривбасметалстіл», без його ( ОСОБА_1 ) відома як співвласника.

Проект землеустрою без його відома як співвласника будівлі розроблено ТОВ «Кривбасміталстіл» та надано до Державного земельного кадастру з метою реєстрації вказаної земельної ділянки.

15 червня 2018 року державний кадастровий реєстратор на підставі вищевказаного проекту здійснив державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, присвоївши їй кадастровий номер 1211000000:03:208:0249.

Крім того, вищевказаний проект 29 серпня 2018 року намагалися затвердити на сесії Криворізької міської ради, однак цього зроблено не було.

Посилаючись на порушення відповідачем його прав як співвласника будівлі та співкористувача вищевказаної земельної ділянки, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2022 року у складі судді Сарат Н. О. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ХХХІІІ сесії VII скликання Криворізької міської ради № 2582 від 28 березня 2018 року про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , ТзОВ «Кривбасметалстіл», а також скасовано всі правочини, рішення, дії та документи, які були вчинені та укладені внаслідок вказаного оскаржуваного рішення.

Визнано протиправним та скасовано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , розроблений ТОВ «Крікон-Гео» на замовлення ТзОВ «Кривбасметалстіл», на підставі рішення ХХХІІІ сесії VII скликання Криворізької міської ради від 28 березня 2018 року № 2582.

Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:208:0249, площею 0,2080 га, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , розроблений ТОВ «Крікон-Гео» на замовлення ТзОВ «Кривбасметалстіл» на підставі рішення Криворізької міської ради № 2582 від 28 березня 2018 року, за інформацією про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі: Кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:03:208:0249. Місцерозташування: АДРЕСА_1 . Цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам ачи юридичним особам). Категорія земель: Землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: Землі запасу. Форма власності: Комунальна. Площа земельної ділянки 0.2080 гектарів. Інформація про документацію з землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок. 15.05.2018.: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крікон-Гео». ОСОБА_2 . Орган який зареєстрував: Відділ у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Дата проведення державної реєстрації 15 червня 2018 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі здійснили державну реєстрацію спірної земельної ділянки без участі та згоди позивача - співвласника нерухомості, яка розташована на ній. Визначені оскаржуваним проектом землеустрою межі земельної ділянки для відведення одноосібно лише ТзОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» містять всю загальну площу під забудівлею власної нерухомості позивача та всю прибудинкову територію навколо спільної будівлі й не передбачають можливості використання землі позивачем та вільного доступу до його приміщення. Крім того, встановлені проектом землеустрою суттєві для позивача зміни ознак та характеристик земельної ділянки зі зміною цільового призначення спірної земельної ділянки, на якій розташована нерухомість позивача, з позивачем не узгоджувались. Також суд першої інстанції зазначив, що, на порушення вимог законодавства України, державний кадастровий реєстратор при проведенні державної реєстрації спірної земельної ділянки належним чином не перевірив наявність чи відсутність згоди позивача на державну реєстрацію суттєвих змін характеристик земельної ділянки, на якій розташована спільна нерухомість сторін.

Короткий зміст оскаржених постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ТОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив із того, що Криворізька міська рада постановила рішення від 28 березня 2018 року № 2582, згідно з яким ТзОВ «Кривбасметалстіл» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в межах своїх повноважень з урахуванням відсутності документів про конкретне місце розташування, конфігурацію та розміри спірної земельної ділянки. Підстави для відмови у надані такого рішення у Криворізької міської ради були відсутні.

Суд також зазначив, що вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки під адміністративну будівлю, розроблений ТОВ «Крікон-Гео» на замовлення ТзОВ «Кривбасметалстіл» на підставі рішення ХХХІІІ сесії VII скликання Криворізької міської ради від 28 березня 2018 року № 2582, не може бути задоволена судом, оскільки затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою, тому належним способом захисту в даному випадку буде не вимога про визнання протиправним та скасування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а вимога про скасування рішення, на підставі якого було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та подальше скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд виходив із того, що надані докази про понесення ТзОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 8 400 грн є достатніми, допустимими та достовірними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16, від 20 листопада 2019 року в справі № 526/138/17, від 05 грудня 2018 року в справі № 713/1817/16-ц, від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 923/466/17, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, постановах Верховного Суду: від 26 червня 2018 року в справі № 906/989/17, від 27 червня 2018 року в справі № 902/889/16, від 11 листопада 2020 року в справі № 570/4524/17, від 18 листопада 2020 року в справі № 750/2950/18, від 24 квітня 2019 року в справі № 826/4542/18, від 07 листопада 2019 року в справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19 та постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року в справі № 705/6917/14-ц(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України)

Також, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.

Апеляційний суд не звернув увагу, що позивач набув у власність нерухомість на умовах, за яких земельна ділянка не була сформована, не мала встановлених меж та площі, не мала кадастрового номеру. Не врахував також суд, що позивач набув прав власника на умовах, визначених вимогами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України в редакції, чинній на момент купівлі вказаної нерухомості 22 липня 2009 року, згідно яких на той момент в договорах купівлі-продажу нерухомості не вимагалось зазначення кадастрового номеру та інших відомостей про земельні ділянки, водночас вказані норми закону в такому випадку надавали право позивачу на користування необхідною для обслуговування нерухомості частиною земельної ділянки під забудівлею пропорційно до його частки у праві спільної часткової власності.

В оскаржуваній додатковій постанові апеляційний суд повністю проігнорував заперечення позивача та долучені до них докази того, що розмір заявлених ТОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» сум витрат на правничу допомогу є безпідставно значно завищеним та неспівмірним з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений адвокатом час.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив та пояснення до касаційної скарги, у яких підтримує викладені у касаційній скарзі доводи та просить її задовольнити у повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу цивільну справу № 211/728/20 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ», третя особа - Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 884,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 400,00 грн до закінчення касаційного провадження

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 липня 2009 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення 1 (першого поверху та підвалу) двоповерхової нежитлової будівлі, розтасованої на АДРЕСА_2 .

До 10 грудня 2018 року власником другого поверху вказаної будівлі було ТзОВ «Кривбасметалстіл» ( назву змінено на ТзОВ «ПРОМСНАБЕКС»).

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, починаючи з 10 грудня 2018 року, власником другого поверху цієї будівлі є ТзОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ».

05 лютого 2018 року ТОВ «Кривбасметалстіл», правонаступником якого є ТзОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ», звернулось до Криворізької міської ради з заявою про надання рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки під існуючу адміністративну будівлю.

Рішенням Криворізької міської ради від 28 березня 2018 року № 2582 ТзОВ «Кривбасметалстіл» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

На підставі рішення ХХХІІІ сесії VII скликання Криворізької міської ради від 28 березня 2018 року№ 2582 на замовлення ТзОВ «Кривбасметалстіл» виконавцем ТОВ «Крікон-Гео» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 .

15 червня 2018 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю за вказаною адресою відділ у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:208:0249, площею 0,2080 га, зареєстровану по АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови у Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16, від 20 листопада 2019 року в справі № 526/138/17, від 05 грудня 2018 року в справі № 713/1817/16-ц, від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 923/466/17, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, постановах Верховного Суду: від 26 червня 2018 року в справі № 906/989/17, від 27 червня 2018 року в справі № 902/889/16, від 11 листопада 2020 року в справі № 570/4524/17, від 18 листопада 2020 року в справі № 750/2950/18, від 24 квітня 2019 року в справі № 826/4542/18, від 07 листопада 2019 року в справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19 та постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року в справі № 705/6917/14-ц(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.

У постановах Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19), від 11 липня 2022 року у справі № 759/132/20 (провадження № 61-1261св21) зазначено, що: орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16 (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Висновки про те, що отримання особою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про її передання у власність чи у користування викладені й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 206/4712/17 (провадження № 14-96цс19).

Під час розгляду цієї справи апеляційний суд установив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майнавласником нежитлового приміщення 1 (першого поверху та підвалу) двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 липня 2009 року; власником нежитлового приміщення, розташованого на другому поверсі двоповерхової нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 приміщення 2 є ТзОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» на підставі додатку № 1 до розподільного балансу, виданого 07 грудня 2018 року ТОВ «ПРОМСНАБЕКС».

05 лютого 2018 року ТОВ «Кривбасметалстіл», правонаступником якого є ТзОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ», звернулось до Криворізької міської ради з заявою про надання рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки під існуючу адміністративну будівлюз метою формування земельної ділянки для визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Водночас ОСОБА_1 до міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходиться належне йому приміщення, чи щодо прийняття рішення про передачу земельної ділянки у користування не звертався.

Апеляційний суд також установив, що в рамках самоврядного контролю за використанням та охороною земель в районі протягом 2009-2017 років складались акти та надавались письмові й усні попередження щодо усунення порушень земельного та містобудівного законодавства та необхідності оформлення право установчих документів на земельну ділянку спільно з іншим співвласником.

Варіанти вирішення спірного питання також розглядались на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування, комунальної власності міста (протокол від 24 вересня 2018 року № 45) за участі ОСОБА_1 , де йому було запропоновано також виступити замовником проектної та землевпорядної документації щодо формування нової земельної ділянки за вказаною адресою, якщо він не погоджується з межами та площею запроектованої земельної ділянки. Вказані рекомендації позивачем проігноровані.

Встановивши, що Криворізька міська рада в межах своїх повноважень постановила рішення від 28 березня 2018 року № 2582, яким надала ТзОВ «Кривбасметалстіл» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 з урахуванням відсутності документів про конкретне місце розташування, конфігурацію та розміри спірної земельної ділянки, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність порушення його права користування спірною земельною ділянкою, належним йому нежитловим приміщенням у зв`язку із прийняттям Криворізькою міською радою рішення № 2582 від 28 березня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та державною реєстрацією спірної земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру, оскільки формування земельної ділянки полягає лише у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Криворізька міська рада не порушила прав та інтересів позивачки, оскаржуване рішення відповідає вимогам земельного законодавства

У постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 520/15132/19 (провадження № 61-14687св20), від 25 листопада 2022 року у справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22) зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту».

У постанові від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) Велика Палата Верховного Суду робила висновок, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів порушення його прав рішеннямКриворізької міської ради від 28 березня 2018 року № 2582.

Оскільки затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки лише засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою, апеляційний суд правильно виходив із відсутності підстав для задоволення вимоги щодо визнання протиправним та скасування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю.

Прийняття Криворізькою міською радою оскаржуваного рішення в частині щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою та державна реєстрація земельної ділянки площею 0,2080 гектарів з присвоєнням їй кадастрового номеру 1211000000:03:208:0249 не свідчить, що ця земельна ділянка відведена лише ТзОВ «Кривбасметалстіл».

Обґрунтованим є й висновок апеляційного суду про недоведеність позивачем незаконності дій державного реєстратора при державній реєстрації спірної земельної ділянки з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено подання документів щодо наявності чи відсутності згоди позивача на державну реєстрацію суттєвих змін характеристик земельної ділянки, на якій розташована спільна нерухомість сторін. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається лише рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування. Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з цього приводу.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені апеляційним судом фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків апеляційного суду і не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, а зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Що стосується додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року

Задовольняючи заяву ТзОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд виходив із того, що надані докази про понесення товариством цих витрат у розмірі 8 400 грн є достатніми, допустимими та достовірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновкам суду.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Під час розгляду справи в апеляційному суді адвокат Рисін О.О. представляв інтереси ТзОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» на підставі Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 128/26/20 від 07 вересня 2020 року та додатку № 1 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 128/26/20 від 07 вересня 2020 року, за якими сторони домовилися про розмір гонорару адвоката.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТзОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, було надано апеляційному суду копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 128/26/20 від 07 вересня 2020 року та додатку № 1 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 128/26/20 від 07 вересня 2020 року, за якими сторони домовилися, що розмір гонорару адвоката, копію додаткової угоди № 7 від 06 липня 2022 року до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 128/26/20 від 07 вересня 2020 року, копію додаткової угоди № 8 від 05 вересня 2022 року до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 128/26/20 від 07 вересня 2020 року, копію акту прийому-передачі послуг з правової (професійної правничої) допомоги від 06 липня 2022 року, копію акту прийому-передачі послуг з правової (професійної правничої) допомоги від 25 жовтня 2022 року, копію платіжного доручення № 1434 від 15 липня 2022 року та копію платіжного доручення № 1491 від 14 вересня 2022 року.

Вказані документи свідчать про те, що відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8 400 грн.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, який, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, на підставі статті 141 ЦПК України дійшов висновку про задоволення заяви ТзОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ».

Доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними, так як зводяться до особистої незгоди заявника із оскаржуваним судовим рішенням, що не може бути підставою для його скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені постанови апеляційного суду - без змін.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» судового збору за подання апеляційної скарги та стягнення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов