Постанова

від 22.02.2023 по справі 826/9086/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9086/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стандарт ділових подорожей" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стандарт ділових подорожей" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» до Головного управління ДФС України у м. Києві, в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2017.року № 0034031405 та №0034041405, винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач помилково дійшов висновків при винесенні оскаржуваних рішень, без врахування всіх обставин справи, зокрема, процедурних порушень в частині порушення встановленого ПК України строку прийняття податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий стандарт ділових подорожей" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.02.2023.

15.02.2023, під № 6715 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стандарт ділових подорожей" надійшли додаткові пояснення.

15.02.2023 у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 22.02.2023.

20.02.2023, під № 7770 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стандарт ділових подорожей" надійшли додаткові пояснення.

22.02.2023, під № 8289 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стандарт ділових подорожей" надійшла заява по суті справи.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

22.02.2023 у судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

22.02.2023 судом оголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Вінтерсол» та ТОВ «Монрейн» за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт від 09.07.2015 року № 312/22-07/32553602.

На підставі висновків акта перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 27.07.2015 року № 0005722207, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4255373, 00 грн., в т.ч. за основним платежем 3404298, 00 грн. та штрафні санкції 851075,00 грн.;

- від 27.07.2015 року, № 0005732207, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4090677, 00 грн., в т.ч. за основним платежем 3272542,00 грн. та штрафні санкції 818135,00 грн.

У серпні 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005722207, № 0005732207 від 27.07.2015 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року в справі № 826/16095/15, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.07.15 р. № 0005722207 «з податку на додану вартість» в частині на загальну суму 3003823,97 грн. та № 0005732207 «з податку на прибуток підприємств» на загальну суму 2901705,45 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Повний текст постанови Київського апеляційного адміністративного суду № 826/16095/15 від 20 лютого 2017 року виготовлено - 21 лютого 2017 року.

23.02.2017 р. ДПІ у Шевченківського районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта № 312/2207/32553602 від 09.07.2015 року та постанові КААС від 20.02.2017 року № 826/16095/15, прийняло податкові повідомленні-рішення від 23 лютого 2017року № 0007962200 та № 0007982200 на загальну суму 2440520,60 грн. (два мільйони чотириста сорок тисяч п`ятсот двадцять грн. 60 коп.).

Вказані податкові повідомлення-рішення від 23.02.2107 р. були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

25.04.2017 р. Державною фіскальною службою України винесено рішення № 8805/6/99-99-11- 01-01-25 (далі за текстом - рішення ДФС України від 25.04.2017 р.), яким скаргу ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» задоволено частково - податкові повідомлення - рішення від 23.02.2017 р. скасовано. Вказане рішення ДФС України від 25.04.2017р. оскаржено в судовому порядку.

15.06.2017 р. Окружним адміністративним судом м. Києва порушено провадження у справі № 826/6932/17 за позовом ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» про визнання протиправними та скасування рішення ДФС України від 25.04.2017 р. № 8805/6/99-99-11-01-01-25 в частині відмови в задоволенні скарги підприємства, визнати податкові повідомлення-рішення від 23 лютого 2017 року № 0007962200 та № 0007982200 винесені ДПІ у Шевченківського районі ГУ ДФС у м. Києві скасованими з підстав, викладених у скарзі підприємства б/н від 11.04.2017р.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2020 у справі № 826/6932/17 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 826/6932/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2017 року № 0034031405, винесено ГУ ДФС у м. Києві із посиланням на підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ) та п. 123.1 ст. 123 ПКУ за встановлене порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.2 п. 138 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ПКУ, у зв`язку з чим, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1188971,25 грн. (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят одна грн. 25 коп.).

Податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2017 року № 0034041405, винесено ГУ ДФС у м. Києві із посиланням на підпункти 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та п. 123.1 ст. 123 ПКУ за встановлене порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПКУ, у зв`язку з чим, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1251550 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять грн.) (оскаржувані в даній справі рішення).

Позивач вказує на те, що податкові повідомлення-рішення на загальну суму 2440521,25 грн. (два мільйони чотириста сорок тисяч п`ятсот двадцять одна грн. 25 коп. винесені на підставі акта 312/2207/32553602 від 09.07.2015 року, постанові КААС від 20.02.2017 року № 826/16095/15 та Рішення ДФС від 25.04.2017 р. № 8805/6/99-99-11-01-01-25, є протиправними та підлягають скасуванню через допущене податковим органом процедурне порушення (порушення строку їх прийняття), що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду підтверджено висновки, викладені в акті перевірки, та, як наслідок, підтверджено обґрунтованість та правомірність податкових повідомлень-рішень, що оскаржується позивачем, а відповідачем доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням встановленого строку в 3 дні, від 20.02.2017 - дати зменшення Київським апеляційним адміністративним судом на підставі постанови від 20.02.2017 грошових зобов`язань, що фактично слугувало підставою для їх відкликання до 11.07.2017 - дати ухвалення оскаржуваних у даній справі ППР, минуло майже пів року, що є порушенням п. 7 розділу ІІ Порядку № 1204 та не узгоджується з принципом правової визначеності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (абз. 1 п. 200.2 ст. 200 ПКУ).

Відповідно до положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами 1 - 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2017 року № 0034031405 та № 0034041405, винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 09.07.2015 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі № 826/16095/15, якою було частково задоволено позовні вимоги та в частині скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а в частині відмови в задоволених позовних вимог, контролюючий орган і визначив грошове зобов`язання оскаржуваними в цій справі податковими повідомленнями-рішеннями.

Тож, з наведеного слідує, що правовідносини по суті встановлених під час проведення перевірки в 2015 році порушень позивачем норм ПК України (щодо реальності здійснення господарських операцій), не є спірними в даній справі, оскільки були досліджені судом та по ним наявні судові рішення у справі № 826/16095/15. Водночас, позивач, мотивуючи позовні вимоги в даній справі, як на підставу для скасування прийнятих податковим органом ППР на частину грошового зобов`язання, по якому судом в межах розгляду справи № 826/16095/15 не було задоволено позовні вимоги, посилається на те, що відповідач мав скласти та прийняти податкове повідомлення-рішення протягом 3 робочих днів, з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З даного приводу, колегія суддів наголошує на тому, що не може бути скасоване правильне по суті рішення (в даному випадку ППР), адже грошові зобов`язання по яким були узгоджені в судовому порядку, та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, такі податкові повідомлення-рішення можуть бути скасованими лише з метою виправлення істотної помилки. Виходячи з наведеного, не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, колегія суддів вважає, що їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави. Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися суті спірних правовідносин.

У даному ж випадку, донараховані позивача за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання узгоджені в судовому порядку, тобто, є законними, а порушення строку прийняття чи надсилання нових податкових повідомлень-рішень, на виконання судового рішення, не може бути підставою для визнання їх протиправними та скасування, адже не має вирішального впливу на права та обов`язки позивача, та може призвести до фактичного намагання сторони переглянути правовідносини, по яким вже спір було вирішено лише за формальними ознаками.

Преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравши законної сили судовим рішення або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів. Тобто, факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішення, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Відповідно до абзацу другого пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

За змістом пункту 60.4 статті 60 ПК України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254 (далі - Порядок). Вказаний підзаконний нормативно-правовий акт прийнято на виконання вимог статті 5 ПК України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу V Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Відтак, у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення грошового зобов`язання оскаржено в судовому порядку, то таке зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, а з дня набрання законної сили судовим рішенням про оскарження податкового повідомлення-рішення податкове зобов`язання (частина податкового зобов`язання) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов`язок самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судовим рішенням по справі № 826/16095/15, на виконання вимог яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вже встановлена суть та обставини щодо правовідносин позивача і його контрагентів. Вказані рішення набрали законної сили, а тому, в силу вимог статті 129 Конституції України, є обов`язковими до виконання.

Крім того, якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції, з його форми можна чітко встановити його зміст, а факти вчинення правопорушення підтверджені (зокрема й судовим рішенням, що набрало законної сили) та неспростовані платником податків, обставина прийняття такого рішення із порушенням 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання контролюючим органом рішення за результатами судового оскарження, що передбачено Порядком, не повинно розцінюватись як об`єктивна обставина, що виключає можливість застосування до платника податків фінансової відповідальності.

Щодо інших посилань апелянта як в апеляційній скарзі так і поданих під час апеляційного розгляду письмових поясненнях, зокрема, і щодо пропуску 1095 денного строку на прийняття ППР, колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не були покладені в основу позовних вимог, не оцінювалися судом першої інстанції під час судового розгляду, та фактично є зміною підстав позову, що на стадії апеляційного розгляду не передбачається за нормами КАС України.

У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та, насамперед, стосуються намагання апелянта вдатись до переоцінки обставин, яким вже було надано правову оцінку під час первинного судового оскарження визначеного грошового зобов`язання, частина якого нарахована оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на виконання рішення суду (по суті правовідносин судом вказане грошове зобов`язання визнано обґрунтованим та законним), натомість, апелянт не вдаючись до суті правовідносин безпідставно вказує на процедурні порушення під час прийняття оскаржуваних ППР, які не спростовують ні самого грошового зобов`язання за ним, та не можуть бути підставою для його скасування, адже не мають вирішального впливу на його законність. Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в результаті судового оскарження попередніх (відкликаних) податковим повідомлень-рішень, що є заключним етапом процедури оскарження запровадженої процедури, встановленої Податковим кодексом України, та не може розглядатися окремо у відриві від усієї процедури, включаючи результати судового оскарження.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги товариства не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стандарт ділових подорожей" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 23.02.2023.