Постанова

від 27.02.2023 по справі 280/4963/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 280/4963/18

адміністративне провадження № К/9901/20515/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.03.2019 (суддя Сіпака А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 (колегія у складі суддів Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.)

у справі №280/4963/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

третя особа - Запорізька регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Запорізька регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», в якому просила:

- визнати протиправною відмову, оформлену листом від 03.09.2018 № Х-3831-2918//18-18, у затвердженні клопотання ОСОБА_1 про затвердження документації із землеустрою від 20.08.2018;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.08.2018 про затвердження документації із землеустрою та передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,9998 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради Більмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів) з врахуванням попередніх причин для відмови у затвердженні документації;

- затвердити зазначену документацію.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.03.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019, позов задоволено частково:

- визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, оформлену листом від 03.09.2018 № X- 3831-2918/0/18-18, у затверджені клопотання ОСОБА_1 про затвердження документації із землеустрою від 20.08.2018;

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.08.2018 про затвердження документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,9998 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради, Більмацького району, Запорізької області (за межами населених пунктів), кадастровий номер 2322782000:03:001:0250;

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,9998 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради, Більмацького району, Запорізької області (за межами населених пунктів) у власність ОСОБА_1 , кадастровий номер 2322782000:03:001:0250;

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

3. У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

4. Ухвалою від 29.07.2019 відкрито касаційне провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням Куйбишевської районної державної адміністрації від 13.12.2005 №616 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. № 114, 126) площею 1,20 га.

6. Розпорядженням голови Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 07.09.2016 №347 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 13.12.2005 №616 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок», на підставі заяви ОСОБА_1 , внесено зміни в п. 1 розпорядження голови райдержадміністрації від 13.12.2005 № 616 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок», та викладено в наступній редакції: « 1. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. 114, 126) громадянам згідно з додатком».

7. Позивач замовила розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру».

8. Земельна ділянка сформована, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру України, присвоєно кадастровий номер 2322782000:03:001:0250.

9. 20.08.2018 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,9998 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради Більмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів).

10. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надіслало на адресу позивача лист від 03.09.2018 № Х- 3831-2918/0/18-18 про відмову у затвердженні документації із землеустрою.

11. Позивачка з відмовою не погодилася, що стало підставою для звернення до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона неодноразово зверталася до відповідача з клопотаннями про затвердження документації із землеустрою. Остання відмова була оформлена листом від 03.09.2018 № Х-3831/2918/0/18-18, яку вважає протиправною з огляду на необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству.

13. Відповідач зазначив, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" було внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема до ст. 122 Земельного кодексу України. У відповідності до прийнятих змін Держгеокадастр та його територіальні органи передають у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а тому розпорядження Більмацької РДА від 07.09.2016 є таким, що прийняте поза межами повноважень. Документи, які увійшли до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, замовником якого є ОСОБА_1 , виготовлялися протягом 11 років та датовані різними роками. Склад проекту не відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій». Відтак відмову вважає правомірною.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувана відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки відповідач не конкретизував підстав відмови, не зазначив про те, яких саме вимог закону не дотримався позивач при складанні проекту тощо. Наведене обумовило часткове задоволення позовних вимог. Відмова в задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача розглянути попередні клопотання позивача, мотивована тим, що предметом справи є безпосередньо відмова від 03.09.2018, і тому надано оцінку саме цього предмету позову, а не діям, що передували порушенню.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

15. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що розпорядженням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачу надано місячний строк на розроблення документації. Цей дозвіл реалізовано позивачем лише через 8 років, тобто з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, склад проекту не відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (щодо послідовності розташування документів у проекті та їх назв).

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» визначено склад документів, які є невід`ємною частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, серед них, зокрема, рішення Верховної Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зі змісту розпорядження голови райдержадміністрації від 13.12.2005 № 616 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок» неможливо встановити чи передбачається надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність чи у користування.

Також розпорядження голови Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 07.09.2016 № 347 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 13.12.2005 №616 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок», на підставі заяви ОСОБА_1 , яким внесено зміни в п. 1 розпорядження голови райдержадміністрації від 13.12.2005 № 616 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок», та викладено в наступній редакції: « 1. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. 114, 126) громадянам згідно з додатком»., прийнято поза межами повноважень Більмацької районної державної адміністрації. З 01.01.2013 розпорядником земель сільськогосподарського призначення на території Запорізької області є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Відповідач вважає, що зобов`язання затвердити документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

Відповідач також покликається на те, що суд першої інстанції не мав підстав для відкриття провадження у справі, адже позивач сплатила судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, хоча мала б сплатити судовий збір як за дві.

Також суд апеляційної інстанції не повідомив відповідача про дату, час і місце судового засідання, оскільки у надісланій повістці була вказана неправильна дата засідання « 30 червня 2019 року», замість правильної « 30 травня 2019 року».

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали про відкриття провадження позивач отримав 03.07.2019. Відзив від позивача не надходив.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву на неї та дійшов таких висновків.

17. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

19. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 ЗК України).

20. Частиною 8 ст. 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

21. Згідно зі ст. 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858-IV) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

22. Статтею 30 Закону №858-IV передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

23. У свою чергу, частиною 1 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

24. Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

25. Приписами ч. 2 ст. 50 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

26. Відповідно до ч.3 ст.50 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

27. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 ЗК України).

28. Згідно з ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

29. Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

30. Тобто єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність висновку обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено ч. 9 ст. 118 ЗК України.

31. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

32. Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 01.02.2021 у справі №560/1282/19, від 16.09.2021 у справі №260/18/19, від 10.06.2021 у справі № 240/4964/18, від 07.04.2021 у справі №540/2813/19, від 10.03.2021 у справі №240/82/19, від 04.03.2021 у справі № П/811/968/18, від 15.06.2021 у справі №818/1905/17 та від 29.11.2021 у справі №480/1910/19, і Суд не вбачає підстав для відступу від нього.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання отриманого у 2005 році дозволу (з урахуванням змін, внесених у 2016 році) позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Оскільки законодавством строк дії дозволу не встановлено, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що розробка проекту протягом 11 років не свідчить про протиправність дій позивача і не позбавляє дозволу чинності. Внесення до нього змін у 2016 році спрямовано на уточнення формулювань і не міняє первісного змісту. Право органів державної влади на самовиправлення помилкових рішень узгоджується з принципом «належного врядування».

34. Суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність має на меті лише формування земельної ділянки як об`єкта земельних правовідносин. Тому надання дозволу на розробку такого проекту розпорядженням районної державної адміністрації у 2005 році, яка на той час мала таке право, не є перешкодою для розгляду погодженого проекту у 2018 році відповідачем, до якого право розпорядження землями державної власності перейшло у 2013 році.

35. Відмовляючи в погодженні документації, відповідач зазначив, що склад проекту не відповідає вимогам ст. 50 Закону №858-IV (щодо послідовності розташування документів у проекті та їх назв). Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що вказане порушення є неконкретизованим та необґрунтованим, оскільки ст. 50 Закону №858-IV містить перелік документів, які включають в себе проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, однак не містять імперативної вимоги щодо послідовності їх розташування.

36. Стосовно дискреційності повноважень, то такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

37. Натомість, у цій справі, відповідач вважає свої повноваження дискреційними помилково, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій -прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно з законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

38. Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

39. Однак як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

40. Проте, як зазначено вище, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст.186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

41. З огляду на зазначене є підстави вважати, що у відповідача відсутні повноваження діяти на власний розсуд, а отже і відсутні перешкоди у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

42. Стосовно відсутності підстав для відкриття провадження у справі у зв`язку з невірно сплаченим судовим збором, Суд керується ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за якою у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві й більше вимог немайнового характеру збір сплачується за кожну з них.

43. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 та ч. 4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

44. У постанові від 06.10.2020 у справі №826/11984/16 Верховний Суд дійшов такого висновку: «Системний аналіз ч.1 ст.6, ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, учинити дії або утриматися від їх учинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Зі змісту позову товариства вбачається, що воно заявило одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку й був сплачений збір, а не дві, як зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, оскільки вимога про визнання незаконним і скасування наказу Мінфіну від 28.01.2016 №21 є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права».

45. Отже, позивач вірно сплатив судовий збір, а тому суд першої інстанції правомірно відкрив провадження у справі.

46. Стосовно неналежного повідомлення судом апеляційної інстанції про судове засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, то відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Отже, повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи та свідчать про обов`язковість участі цих осіб.

47. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

48. Частиною 11 вказаної статті визначено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

49. Отже, особа, яка бере участь у справі, вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду у разі вручення їй повістки не пізніше ніж за п`ять дні до судового засідання, або ж у разі повернення до суду поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин.

50. Відповідно до ч. 2 ст. 307 КАС України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

51. Третій апеляційний адміністративний суд надіслав учасникам справи копії ухвали від 26.04.2019 про призначення справи до апеляційного розгляду в судовому засіданні в 14:45 30 травня 2019 року, та повістки про виклик до суду (т.1 а.с.179-185).

52. Відповідач покликається на те, що в ухвалі було зазначено призначити справу №280/4693/18 до апеляційного розгляду в судовому засіданні о 14:45 годин 30 травня 2019 року, а у надісланій повістці була вказана дата засідання « 30 червня 2019 року».

53. У справі, що розглядається, учасники отримали як повістки, так і ухвали про призначення справи до розгляду у судовому засіданні.

54. Згідно із ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. У разі сумніву щодо дати судового засідання відповідач міг звернутися до суду за відповідною інформацією.

55. Зважаючи на принцип добросовісності учасників справи, виявивши розбіжності у даті засіданні, проявляючи розумну обачність, відповідач мав можливість пересвідчитись у даті засіданні, однак жодних дій не вчинив. Така поведінка свідчить про байдуже ставлення відповідача до права участі у судовому засіданні.

56. Враховуючи зазначене, у Суду відсутні підстави вважати неналежним повідомлення відповідача про судове засідання в суді апеляційної інстанції.

57. З урахуванням наведеного та з огляду на те, що апеляційну скаргу було розглянуто у порядку письмового провадження, Суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку суду апеляційної інстанції.

58. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

59. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

60. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

61. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

62. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

64. З огляду на результат перегляду справи в суді касаційної інстанції судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 340, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі №280/4963/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Судді О.П. Стародуб