Рішення

від 05.03.2019 по справі 280/4963/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 березня 2019 року Справа № 280/4963/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представник позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - ОСОБА_2

представник третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 (71000, Запорізька область, Більмацький район, смт.Більмак, вул. Миру, буд. 24, РНОКПП НОМЕР_1)

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Запорізька регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 26468522)

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі відповідач), третя особа Запорізька регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , в якому просить визнати протиправною відмову, оформленою листом, від 03.09.2018 № Х-3831-2918//18-18 у затвердженні клопотання ОСОБА_4 про затвердження документації із землеустрою від 20.08.2018, зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 20.08.2018 про затвердження документації із землеустрою та передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,9998 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради Більмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів) з врахуванням попередніх причин для відмови у затвердженні документації та затвердити зазначену документацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.12.2005 розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області № 616 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради громадянам згідно з додатком, в тому числі і позивачу.

07.09.2016 розпорядженням голови Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області № 347 п. 1 розпорядження № 616 від 13.12.2005 було викладено в наступній редакції: надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Верщинської сільської ради громадянам згідно з додатком .

Запорізькою регіональною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру було розроблено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність після чого позивач неодноразово зверталася до відповідача з клопотаннями про затвердження документації із землеустрою. Остання відмова була оформлена листом від 03.09.2018 № Х-3831/2918/0/18-18, яку також вважає протиправною та просить позов задовольнити.

Ухвалою від 27.11.2018 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 12.12.2018 було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 10.01.2019.

Відповідачем 08 січня 2019 року надано до суду відзив на позовну заяву, де він зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" було внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 ЗК України. У відповідності до прийнятих змін Держгеокадастр та його територіальні органи передають у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а тому розпорядження Більмацької РДА від 07.09.2016 є таким, що прийняте поза межами повноважень. Крім того звертають увагу суду на той факт, що документи, які увійшли до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, замовником якого є ОСОБА_4, виготовлялися на протязі 11 років та датовані різними роками. Склад проекту не відповідав вимогам ст. 50 Закону України Про землеустрій . Відтак свою відмову вважають правомірною та просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 10.01.2019 оголошувалась перерва до 11.02.2019.

21.01.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що відповідачем не обгрунтовано чому надане розпорядження РДА від 13.12.2005 № 616 та розпорядження від 07.09.2016 не може бути прийнятим та необгрунтовує необхідність отримання нового дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Крім того, вважає, що належним способом захисту прав позивача, у звязку з неодноразовою відмовою у затвердженні документації, є зобовязання відповідача повторно розглянути клопотання про затвердження документації із землеустрою від 20.08.2018 з врахуванням попередніх причин для відмови та зобовязання затвердити вищевказану документацію.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що з позицією позивача не згодний, відмова є правомірною та просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 11.02.2019 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду на 05.03.2019.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Так, 20.08.2018 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,9998 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради Більмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів).

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надіслало на адресу позивача лист від 03.09.2018 № Х- 3831-2918/0/18-18 про відмову у затвердженні документації із землеустрою, що послугувало підставою для звернення позивача до суду.

Правовідносини між сторонами регулюються положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п.а) ч.3 ст.22 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про передачу у власність земельної ділянки) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (ч.ч.9, 10 ст.118 Земельного кодексу України).

Судом встановлено, що Розпорядженням Куйбишевської районної державної адміністрації від 13.12.2005 року №616 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. № 114, 126) площею 1,20 га.

Розпорядженням голови Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 07.09.2016 № 347 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 13.12.2005 № 616 Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок , на підставі заяви ОСОБА_4, було внесено зміни в п. 1 розпорядження голови райдержадміністрації від 13.12.2005 № 616 Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок , та викладено в наступній редакції: 1. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. 114, 126) громадянам згідно з додатком .

Позивачем було замовлено розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у Запорізькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру .

Землевпорядна документація розроблена Запорізькою регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру , про що свідчать наявні в матеріалах справи документи.

Вказана земельна ділянка була сформована, відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру України, присвоєно кадастровий номер 2322782000:03:001:0250.

Відповідно до ч.4 ст.123 Земельного кодексу України (діючої на момент звернення позивача для погодження проекту землеустрою) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки…

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.ч.4,5 ст.186-1).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч.6 ст.186-1).

Згідно ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Як вже зазначалося, 20 серпня 2018 року, в порядку ч.4 ст.123, ст.186-1 Земельного кодексу України, ОСОБА_4 звернулася до відповідача для затвердження документації із землеустрою.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надіслало на адресу позивача відмову, оформлену листом № Х- 3831-2918/0/18-18 від 03.09.2018 року, де зазначено про те, що відповідно до ст. 50 Закону України Про землеустрій складовою частиною проекту землеустрою є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який відсутній у Вашому проекті. З 01 січня 2013 року вступив в силу Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , яким законодавець вніс зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 Земельного кодексу України. У відповідності до прийнятих змін Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи передають у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Крім того, склад проекту не відповідає вимогам ст. 50 Закону України Про землеустрій (щодо послідовності розташування документів у проекті та їх назв) .

Отже, в порушення вимог ст.186-1 Земельного кодексу України, в листі-відмові відповідач не зазначив, які саме норми і якого законодавства порушив позивач. Крім того, в листі не надано вичерпного переліку недоліків проекту землеустрою.

В відзиві на адміністративний позов, як недоліки проекту землеустрою земельної ділянки, відповідач вказав, що розпорядження Більмацької районної державної адміністрації № 347 від 07.09.2016 було прийнято головою поза межами повноважень, оскільки з 01.01.2013 у нього відсутнє право розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення. Проте, як встановлено судом, вищезгаданим розпорядженням були внесені зміни до розпорядження Куйбишевської районної державної адміністрації від 13.12.2005 № 616 і вказані зміни не призвели до виникнення нових прав та обов'язків для позивача, не було вирішено питання щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення. Крім того, Закон України Про місцеві державні адміністрації не містить заборони щодо внесення змін до раніше прийнятих розпоряджень райдержадміністрації. Розпорядження № 347 від 07.09.2016 на день розгляду справи в суді не скасовано в установленому законом порядку.

Стосовно строку, протягом якого позивач мав право подати на затвердження проект землеустрою варто зазначити наступне.

У відповідності до п.п.1 та 2 розділу І прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2015 №497-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" (далі- Закон №497-VIIІ) прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

З аналізу змісту вказаної норми вбачається, що прийняті і не виконані до набрання чинності Закону №497-VIIІ рішення органів виконавчої влади (в нашому випадку - Розпорядження від 13.12.2005 року №616 та Розпорядження від 07.09.2016 № 347) зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Проте, дані Розпорядження є індивідуальними актами суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. В нашому випадку вказане Розпорядження в частині надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою є виконаним станом на дату надання позивачу такого дозволу (права на розробку документації), оскільки строк реалізації наданого позивачу права не обмежений в часі ані самим Розпорядженням, ані Законом, що діяв на момент виникнення даного права.

Окрім зазначеного, відповідно до положень ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, позивач, отримавши дозвіл на розробку землевпорядної документації, не обмежений в часі, мав безстрокове право щодо реалізації даного дозволу.

Якщо припустити, що п.п.1 та 2 розділу І прикінцевих та перехідних положень Закону №497-VIIІ встановлює граничний строк дії рішення про надання дозволу на розробку проекту двома роками з дня набрання чинності Законом №497-VIIІ, то слід враховувати наступне.

Статтями 22, 30 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що Рішення Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Тобто, за наявності вказаного вище припущення, у змісті наведених законів суд вбачає колізію норм права, а саме положень п.п. 1,2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №497-VIIІ та ст.ст. 22, 30 Закону України "Про землеустрій". У першому випадку позивач обмежений строком у два роки з дати набрання чинності Законом №497-VIII, а у другому - строк дії рішення необмежений. Слід зазначити, що обидва нормативно-правових акта є рівними за юридичною силою.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Посилаючись на відповідну практику, слід звернути увагу на рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", у якому визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Застосовуючи названу концепцію до колізії, з якою зіткнувся суд, слід зробити висновок про те, що положення ст.ст. 22, 30 Закону України "Про землеустрій" в даному випадку є найбільш сприятливими для особи - позивача, а тому саме ними має керуватись суд при вирішенні даного спору.

Щодо посилання відповідача на те, що склад проекту не відповідає вимогам ст. 50 Закону України Про землеустрій (щодо послідовності розташування документів у проекті та їх назв), то слід зазначити, що вказане порушення є неконкретизованим та необґрунтованим, оскільки ст. 50 Закону України Про землеустрій містить перелік документів, які включають в себе проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, однак не містять імперативної вимоги щодо послідовності їх розташування.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Беручи до уваги викладене суд також дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 20.08.2018 про затвердження документації із землеустрою та передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,9998 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради Більмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів) та затвердити зазначену документацію.

При цьому суд повністю відхиляє заперечення відповідача у цій частині позовних вимог, суть яких зводиться до зауважень про неможливість втручання у дискреційні повноваження ради у правовідносинах, що стосуються розпорядження земельними ділянками.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Частиною 3 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до частини 4 цієї ж статті, у випадку, визначеному п. 4 ч. 4 ст. 2 цього Кодексу - суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами врегульовані ст.118 ЗК України, яка не наділяє орган, який передає у власність громадянам земельні ділянки з державної або комунальної власності, будь-якою свободою розсуду під час розгляду питання про затвердження погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Навпаки, ч. 9 вказаної статті містить імперативну вимогу прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, доводи відповідача про незаконність вимог позивача в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 20.08.2018 про затвердження документації із землеустрою та передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,9998 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради Більмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів) та затвердити зазначену документацію - ґрунтуються на помилковому розумінні відповідачем правової суті дискреційних повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині суд також бере до уваги позицію, викладену у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені ним у рішенні "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 року, відповідно до яких запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (у тому числі колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Крім того, суд вважає, що в частині позовних вимог щодо зобовязання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 20.08.2018 з врахуванням попередніх причин для відмови у затвердженні документації слід відмовити, оскільки предметом справи є саме відмова, оформленою листом від 03.09.2018 року № X- 3831-2918/0/18-18 і судом надається оцінка лише доводам та доказам, що стосуються саме цього предмету позову, а тому суд не вправі надавати оцінку діям, які передували цьому порушенню з боку відповідача, в тому числі надавати оцінку відмові, оформленою листом від 03.07.2018 № Х-3101-2245/0/18-18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності рішення про відмову в задоволені заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, натомість позивач належними доказами підтвердив правомірність частини своїх вимог.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) оформленою листом від 03.09.2018 року № X- 3831-2918/0/18-18 у затверджені клопотання ОСОБА_4 (71000, Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак, вул. Миру, буд. 24, РНОКПП НОМЕР_1) про затвердження документації із землеустрою від 20.08.2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 (71000, Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак, вул. Миру, буд. 24, РНОКПП НОМЕР_1) від 20.08.2018 року про затвердження документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_4 (71000, Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак, вул. Миру, буд. 24, РНОКПП НОМЕР_1) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,9998 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради, Більмацького району, Запорізької області (за межами населених пунктів), кадастровий номер 2322782000:03:001:0250.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,9998 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради, Більмацького району, Запорізької області (за межами населених пунктів) у власність ОСОБА_4 (71000, Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак, вул. Миру, буд. 24, РНОКПП НОМЕР_1), кадастровий номер 2322782000:03:001:0250.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (71000, Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак, вул. Миру, буд. 24, РНОКПП НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.03.2019.

Суддя А.В. Сіпака