Постанова

від 16.02.2023 по справі 341/1798/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/1798/21

Провадження № 22-ц/4808/118/23

Головуючий у 1 інстанції ГАПОЛЯК Т. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , адвоката Лотоцької Н.В. і представника позивача ОСОБА_2 адвоката Іваночко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Галицька районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області, про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Лотоцької Наталії Василівни на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Гаполяком Т.В. 10 жовтня 2022 року у м.Галич Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року ОСОБА_2 подав позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Галицька районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області, про визнання права власності на нерухоме майно.

В обгрунтування позову зазначено, що 22 жовтня 2020 року на електронних торгах, які проводились Державним підприємством «Сетам», ним придбано майно садове домоволодіння, що складається із садового будинку загальною площею 37,9 кв.м та земельної ділянки площею 0,0572 га, кадастровий номер 2621280601:01:001:0274 за адресою: урочище Касова гора, будинок масив, АДРЕСА_1 .

04 листопада 2020 року ним на депозитний рахунок Рогатинського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перераховано 147 953,00 грн за придбане майно.

09 листопада 2020 року йому надано акт про проведення електронних торгів від 09.11.2020 року, в якому зазначено, що він ( ОСОБА_2 ) визнаний переможцем торгів та що цей акт є підставою для подальшого оформлення покупцем права власності на придбане на прилюдних торгах майно.

01 грудня 2020 року звернувся до Галицької районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) на зазначене садове домоволодіння та надав належний пакет документів для вчинення відповідної нотаріальної дії.

Однак, 03 грудня 2020 року державний нотаріус Галицької районної державної нотаріальної контори Кіщук Л.І. надала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, датовану 03.12.2020 року. Відмова мотивована тим, що 02.12.2020 року до Галицької районної державної нотаріальної контори поступила заява від ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_3 , про намір звернутися до суду за захистом свого права власності та притягнення винних у вчиненні правопорушення осіб до відповідальності, на підтвердження чого подала дублікат договору дарування спірного садового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Дирдою Н.А. від 14.01.2011 року.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2021 року у справі №341/2015/20 в позові відмовлено у зв`язку з тим, що Галицька районна державна нотаріально контора у цій справі є неналежним відповідачем за позовними вимогами про визнання права власності, суд не надає правову оцінку доводам представника позивача щодо змісту договорів дарування від 14 січня 2011 року та правових наслідків їх укладення, оскільки ці обставини підлягають дослідженню у межах правового спору за позовом про оспорення/визнання права власності на спірне будинковолодіння до належного відповідача.

Просив врахувати, що правочини, на підставі яких ним придбане спірне нерухоме майно (акт про проведення електронних торгів від 09.11.2020 року; акт прийому-передачі від 09.11.2020 року про передачу майна, придбаного з прилюдних торгів згідно лоту №445595), не оспорювалися, у встановленому порядку недійсними не визнавалися та є дійсними.

ОСОБА_1 згідно інформації з Державного реєстру права власності, не була і не є власником спірного майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2021 року, де є відмітка про арешт спірного майна ОСОБА_3 , датований ще 05.09.2016 року. Тобто, єдиним та безперервним власником такого майна був боржник по виконавчому провадженню ОСОБА_3 . Дане майно не вибувало з його власності до часу проведення аукціону, у зв`язку з чим придбавши таке майно на аукціоні він ( ОСОБА_2 ) набув право власності на придбане майно.

Просив визнати за ним право власності на садове домоволодіння, що складається із садового будинку загальною площею 37,9 кв.м та земельної ділянки площею 0,0572 га, кадастровий номер 2621280601:01:001:0274 за адресою урочище Касова гора, будинок масив, АДРЕСА_1 (а.с.1-6).

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2022 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на садовий будинок загальною площею 37,9 кв.м, що за адресою: урочище Касова гора, будинок масив, АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0572 га, кадастровий номер 2621280601:01:001:0274 за адресою: урочище Касова гора, будинок масив, АДРЕСА_1 . Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 739,77 грн сплаченого судового збору (а.с.178-185).

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Лотоцька Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначила, що в мотивувальній частині рішення вказано, що видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Враховуючи, що законом не встановлено виникнення права власності на нерухоме майно, яке визначено у частині 4 статті 334 ЦК України, ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на майно, придбане на прилюдних торгах, підлягає державній реєстрації та виникає у покупця з дня державної реєстрації.

Вважає помилковим висновок суду про те, що видача переможцю прилюдних торгів акту про придбання майна з прилюдних торгів є посвідченням факту належності ОСОБА_2 на праві власності майна, придбаного з прилюдних торгів, є помилковим, прийнтяим з грубим порушенням норм матеріального права.

Вказує, що суд застосував спосіб захисту цивільного права, не передбачений цивільним законодавством України, оскільки ОСОБА_2 належними та допустимими доказами, відповідно до ст.392 ЦК України, не довів, що являється власником майна, право якого не визнається або оспорюється. Натомість, суд, задовольняючи позов, наділив позивача правом власності, яке виникне у ОСОБА_2 тільки на підставі рішення суду, що не передбачено законодавством.

Також суд неповно з`ясував обставини справи.

Наголошує, що ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 14.01.2011 року набула у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2621280600:01:001:0274), зареєстровану за дарувальником на підставі Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 829027 та садовий будинок, масив АДРЕСА_1 .

Звертає увагу суду, що власність ОСОБА_1 на спірне будинковолодіння та земельну ділянку на підставі нотаріальних договорів дарування є беззаперечною та не підлягає сумніву.

З приводу моменту набуття права власності на будинковолодіння та подальшого його вибуття з власності на підставі нотаріально укладених договорів до 01 січня 2013 року існує усталена судова практика. Зокрема, згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, особа, яка до 01.01.2013 року набула нерухоме майно за правочином, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації правочину, незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому реєстрацію свого права власності.

Вважає, що відсутність реєстрації права власності на підставі договорів дарування не впливає на виникнення у ОСОБА_1 права власності, оскільки майно належить останній на підставі договорів дарування, волевиявлення сторін на укладення договорів посвідчено нотаріально, правочини зареєстровані в реєстрі, ніким не оспорюються та не визнані недійсними.

З цих підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.192-198).

Не погодившись із доводами апеляційної скарги, представник ОСОБА_2 адвокат Іваночко Ю.А. подав відзив. Просить рішення суду залишити без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги (а.с.219-223).

Відзив на апеляційну скаргу іншими сторонами не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання не з`явилися відповідач ОСОБА_3 , третя особа Галицька районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки на електронну адресу та рекомендованою кореспонденцією.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_1 , адвоката Лотоцької Н.В. і представника позивача ОСОБА_2 адвоката Іваночко Ю.А., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2020 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги з продажу садового домоволодіння, до складу якого входить садовий будинок загальною площею 37,9 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0572 га, кадастровий номер: 2621280601:01:001:0274, що за адресою: АДРЕСА_1 торгів ОСОБА_2 (а.с. 11, том 1).

09 листопада 2020 року Головним державним виконавцем Рогатинського районного відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кривенем І.С. складено ат про проведення електронних торгів в якому відображено результат проведених торгів і який є підставою для подальшого оформлення за ОСОБА_2 права власності на придбане майно. Електронні торги проведено в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішень Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості (а.с. 9-10, том 1).

Згідно інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.03.2021 року за № 247203427, реєстрація права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 здійснено за ОСОБА_3 . Постановами державних виконавців від 05 вересня 2016 року та 07 листопада 2019 року накладено арешт на садовий будинок (а.с. 12-13, том 1).

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2611118422020 від 24.11.2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 2621280600:01:001:0274, що розташована в урочищі «Касова гора» Бовшівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, площею 0.0572 га, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Документом, що посвідчує право власності, є Державний акт від 15.02,2008 року серії ЯЕ номер 829027 (а.с.14, том 1).

14 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах якої діяла представник ОСОБА_5 , укладено договори дарування садового будинку та земельної ділянки, що за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченні Державним нотаріусом Калиняк Л.М. (а.с. 88-90, том 1).

Постановою нотаріуса Галицької районної державної нотаріальної контори Кіщук Л.І. від 03 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на садовий будинок та земельну ділянку, що за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою відмови зазначено, зокрема, те, що представником ОСОБА_1 ОСОБА_3 надано дублікат Договору дарування спірного садового домоволодіння, за яким ОСОБА_3 садове домоволодіння подарував ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, ОСОБА_1 має намір звернутися до суду за захистом свого права власності (а.с. 40, 88-90, 141-143,).

Згідно дубліката договору дарування садового будинку від 14.01.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дирдою Н.А. та зареєстровано у реєстрі за №35, ОСОБА_3 , як дарувальник, та ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_5 , як обдаровувана, уклали цей договір, відповідно до якого дарувальник подарував, а обдаровувана прийняла у дар належний дарувальнику садовий будинок, масив АДРЕСА_2 . Документом, який підтверджує право власності дарувальника на відчужуваний ним садовий будинок, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого Бовшівської сільською радою 20.10.2010 року на підставі рішення виконавчого комітету від 12.10.2010 року №109. Загальна площа відчужуваного садового будинку складає 37,9 кв.м (а.с.88, том 1).

За договором дарування земельної ділянки від 14.01.2011 року, ОСОБА_3 , подарував ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0572 га, кадастровий номер 2621280600:01:001:0274, що розташована в урочищі Касова Гора, б/н, Бовшівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області. Земельна ділянка належить дарувальнику на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯЕ № 829027, виданого 15.02.2008 року Управлінням Держкомзему у Галицькому районі на підставі рішення Галицького районної державної адміністрації від 07.11.2005 року №293. Цільове призначення земельної ділянки для ведення садівництва (а.с.89-90, том 1).

На виконання ухвали апеляційного суду Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області надано технічну документацію по землеустрою з інвентаризації земельної ділянки та підготовці матеріалів до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_3 , виготовленої у 2007 році на ім`я ОСОБА_3 , кадастровий номер: 2621280601:01:001:0274 (а.с.7-22, том 2).

На запит адвоката Ю.Іваночка Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області 17.01.2023 року за №29-9-0.331-214/0/2-23 надано відповідь, із змісту якої встановлено наступне. Відповідно до інформації, наданої Відділом №1 управління надання адміністративних послуг Головного управління встановлено, що у відділу зберігається архівний примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №829027, кадастровий номер 2621280600:01:001:0274, який видано ОСОБА_3 на підставі розпорядження Галицької РДА від 07.11.2005 року №291, площею 0,0572 га для ведення садівництва, зареєстрованої в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 15.02.2008 року за № 0108301-00017. Також в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель Відділу зберігається технічна документація по землеустрою з інвентаризації земельної ділянки та підготовці матеріалів до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 у с. Бовшів урочище «Касова Гора», масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , загальною площею 0,0572 га, для ведення садівництва. Державний акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2621280601:01:001:0274 в архіві відсутній. До відповіді долучили копію архівного примірника державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №829027 та примірник документації із землеустрою (а.с.29-43, том 2).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.01.2023 року за № 320156585, реєстрація права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 здійснено за ОСОБА_3 . Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, б/н, видане Бовшівською сільською радою 20.10.2010 року. У Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні (а.с.27-28, том 2).

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-2600034762023 від 23.01.2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 2621280600:01:001:0274, що розташована в урочищі «Касова гора» Бовшівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, площею 0.0572 га, належна на праві приватної власності ОСОБА_3 . Документом, що посвідчує право власності, є Державний акт від 15.02.2008 року серії ЯЕ номер 829027 (а.с.46-48, том 2).

Також на вимогу апеляційного суду Рогатинським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області надано копію зведеного виконавчого провадження №52777863 (до якого входять ВП №52740856) та виконавчого провадження №52740485, по виконанню рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 , заборгованості на користь АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.68-131, том 2).

Згідно оглянутих матеріалів зведеного виконавчого провадження №52777863, судом встановлено, що постановами державного виконавця від 26.10.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №202/36436/13-ц від 30.10.2015 та виконавчого листа № 2/0417/7143/2012 від 21.02.2013 (а.с.70, 98, том 2).

Постановами від 30.08.2016 року та від 07.11.2019 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0572 га, державний акт ЯЕ №829027, зареєстрований 15.02.2008 року за № 010830100017 для ведення садівництва, кадастровий номер 2621280601:01:001:0274, що належить боржнику ОСОБА_3 , та на садовий будинок за реєстраційним номером майна 31814796, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_3 (а.с.72,73,116,116-117, том 2).

В межах зведеного виконавчого провадження №52777863, 22.10.2020 року відбулися електронні торги і садове домоволодіння, що складається з садового будинку загальною площею 37,9 кв.м та земельної ділянки площею 0,0572 га, кадастровий номер 2621280601:01:001:0274, була відчужена шляхом продажу на прилюдних торгах на користь ОСОБА_2 (а.с.124-125, том 2).

Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області у листі від 15.02.2023 року № 9-9-0.6-593/0/2-23 надано відповідь щодо відсутності у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 2621280601:01:001:0274.

На земельну ділянку з кадастровим номером 2621280601:01:001:0274, площею 0,0572 га, яка розташована в урочищі «Касова гора» Бовшівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, є зареєстрований державний акт на право власності на земельну ділянку від 15.02.2008 року за № 010830100017, який видавався на ім`я ОСОБА_3 . Зазначений державний акт виданий на підставі розробленої у 2007 році ПП «ЛЕНД» технічної документації із землеустрою з інвентаризації земельної ділянки та підготовці матеріалів до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . Складовою зазначеної технічної документації була довідка про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, яка розташована за зазначеною адресою, що видана управлінням земельних ресурсів у Галицькому районі Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області за №05-17/071364. Згідно цієї довідки земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 2621280601:01:001:0274.

Присвоєння кадастрового номера земельній ділянці у 2007-2008 роках відбувалося із врахуванням індексних кадастрових карт у паперовому варіанті, які на той момент використовувалися для присвоєння кадастрових номерів.

Масив земельних ділянок для ведення садівництва в урочищі Касова Гора знаходиться у двох кадастрових кварталах: 2621280601:01:001 (частина масиву, яка знаходиться у межах населеного пункту с. Бовшів) та у 2621280600:01:001 (частина масиву, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Бовшів).

Враховуючи те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 », масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 знаходиться на межі двох кадастрових кварталів, то по індексних кадастрових картах в паперовому варіанті кадастровий номер був визначений як для земельної ділянки, яка знаходиться у кадастровому кварталі 2621280601:01:001, в результаті чого земельна ділянка отримала кадастровий номер 2621280601:01:001:0274.

З державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відомості про місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2621280601:01:001:0274 перенесені не були.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 20.07.2018 року про державну реєстрацію земельної ділянки до Державного земельного кадастру були внесені відомості про земельну ділянку площею 0,0572 га із цільовим призначенням 01.05 індивідуальне садівництво, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 та на яку був зареєстрований державний акт на право власності на земельну ділянку від 15.02.2008 року за №010830100017 № ЯЕ 829027, виданий на ім`я ОСОБА_3 . При реєстрації земельної ділянки їй був присвоєний інший кадастровий номер 2621280600:01:001:0274, який є відмінний від того, який зазначений у вказаному державному акті, а саме: 2621280601:01:001:0274.

Таким чином, кадастрові номери 2621280600:01:001:0274 та 2621280601:01:001:0274 стосуються однієї і тієї ж земельної ділянки площею 0,0572 га із цільовим призначенням 01.05 індивідуальне садівництво, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 », масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 (а.с.135, том 2).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала нерухоме майно. Врахувавши, що спірне майно не вийшло з власності ОСОБА_3 , з огляду на відсутність реєстрації права власності на підставі договорів дарування за ОСОБА_1 , видачу переможцю прилюдних торгів акту про придбання майна з прилюдних торгів, що є посвідченням факту належності йому на праві власності майна, придбаного з прилюдних торгів, та зважаючи на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а також неможливість реалізувати свої права на придбане майно через нотаріуса чи іншого суб`єкта, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на придбане майно.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з таких підстав.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати отримання відповідного відшкодування (пункти 69 та 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц).

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, із змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Різновидом договору купівлі-продажу є продаж майна на прилюдних торгах, сторонами якого є організатор торгів як продавець та переможець торгів як покупець, а його істотними умовами - предмет договору та покупна ціна.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, складення державним виконавцем за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Зазначений правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013року у справі №6-174цс12.

Із матеріалів справи встановлено, що спірні садовий будинок і земельна ділянка були відчужені за договорами дарування на користь ОСОБА_1 14.01.2011 року.

Станом на вказану дату питання виникнення у набувача права власності на нерухоме майно у разі його відчуження за договором було врегульовано досить суперечливо:

- в ЦК України містилися норми як про державну реєстрацію прав, так і правочинів (частина друга статті 182, статті 210, 657),

- за Законом України № 1952-IV, який на вказану дату був чинний у редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ще не здійснювалася й почала проводитись лише з 01 січня 2013 року (1878-VI пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878-VI).

Частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) передбачалося, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Причому таке конститутивне значення державної реєстрації для виникнення речових прав на нерухоме майно не може вважатись елементом порядку здійснення державної реєстрації прав, через ще юридична сила цієї норми закону не може бути паралізована посиланням на пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1878-VІ від 11 лютого 2010 року.

Водночас стаття 182 ЦК України у відповідній редакції не містила вказівки на такий конститутивний ефект державної реєстрації речових прав на нерухоме майно й допускала визначення законом лише порядку державної реєстрації, тобто виключно процедурних норм, до яких приписи частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) не належали.

Крім того, чинна станом на час укладення договорів дарування редакція частини четвертої статті 334 ЦК України передбачала виникнення права власності у набувача майна за договором, який підлягав державній реєстрації, саме з моменту такої реєстрації договору. Прив`язка моменту виникнення прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, саме до моменту такої реєстрації прав була здійснена в редакції частини четвертої статті 334 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2013 року (підпункт 4 пункту 3 розділу І, пункт 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878-VI).

Таким чином, на дату укладення договорів дарування спірного нерухомого майна дійсно існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) та частини четвертої статті 334 ЦК України щодо того ж самого питання: коли виникає право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу.

Таким чином, до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договорами виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.

Відтак особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

За загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

Суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) та частини четвертої статті 334 ЦК України (у редакції, чинній до 01 січня 2013 року) слід вирішувати на користь норми ЦК України: до 01 січня 2013 року право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 цього Кодексу - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області у листі від 15.02.2023 року № 9-9-0.6-593/0/2-23 надано обґрунтування щодо відсутності у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 2621280601:01:001:0274. А саме зазначено, що кадастрові номери 2621280600:01:001:0274 та 2621280601:01:001:0274 стосуються однієї і тієї ж земельної ділянки площею 0,0572 га із цільовим призначенням 01.05 індивідуальне садівництво, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 », масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 (а.с.135, том 2), тому суд під час розгляду справи надав оцінку зазначеним документам та обставинам, викладеним в них, і зробив висновок, що земельні ділянки, розташовані в с. Бовшів, урочище «Касова Гора», масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0572 га, з кадастровими номерами 2621280600:01:001:0274 та 2621280601:01:001:0274, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Зазначений висновок позивач не спростував.

Встановлено, що згідно договорів дарування садового будинку та земельної ділянки від 14.01.2011 року, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зазначені об`єкти нерухомості ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 14.01.2011 року набула у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2621280600:01:001:0274), зареєстровану за дарувальником на підставі Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 829027 та садовий будинок, масив АДРЕСА_1 .

Відповідно частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тож речові права, зареєстровані до 01 січня 2013 року, залишаються дійсними і не потребують повторної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07 липня 2021 року, та від 04 листопада 2021 року у справі № 927/934/20.

Отже, особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

З огляду на викладене, відсутність реєстрації права власності спірних об`єктів нерухомого майна на підставі договорів дарування не впливає на виникнення у ОСОБА_1 права власності, оскільки майно належить останній на підставі договорів дарування, волевиявлення сторін на укладення договорів посвідчено нотаріально, правочини зареєстровані в реєстрі, ніким не оспорюються та не визнані недійсними.

Тобто, власність ОСОБА_1 на спірний садовий будинок та земельну ділянку на підставі нотаріальних договорів дарування є беззаперечною, виходячи із аналізу норм законодавства, описаних вище.

У цьому спорі слід виходити із того, що спірне нерухоме майно, яке реалізовано на прилюдних торгах, на момент проведення таких торгів не належало боржнику ОСОБА_3 , а перебуває у власності ОСОБА_1 , тому у позивача не виникло право на це майно.

Позивач позбавлений можливості реалізувати свої права, як набувач майна, хоч виконав свій обов`язок щодо оплати за майно, отримав акти про проведені електронні торги та звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та реєстрацію права власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Позивач може захистити своє порушене право лише у спосіб повернення коштів, сплачених за майно.

Наведені обставини залишені судом поза увагою, тому, на підставі встановлених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні спору, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лотоцької Наталії Василівни задовольнити.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Галицька районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області про визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

Л.В. Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 23 лютого 2023 року.