Ухвала
від 05.04.2023 по справі 341/1798/21
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 341/1798/21

провадження № 61-4535ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іваночка Юрія Антоновича на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Галицька районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області, про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на садове домоволодіння, що складається із садового будинку загальною площею 37,9 кв. м та земельної ділянки площею 0,0572 га, кадастровий номер 2621280601:01:001:0274, за адресою: урочище Касова гора, будинок масив, АДРЕСА_1 .

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 22 жовтня 2020 року на електронних торгах, які проводилися Державним підприємством «СЕТАМ», він придбав майно - садове домоволодіння, що складається із садового будинку загальною площею 37,9 кв. м та земельної ділянки площею 0,0572 га, кадастровий номер 2621280601:01:001:0274, за адресою: урочище Касова гора, будинок масив, АДРЕСА_1 . 04 листопада 2020 року він перерахував на депозитний рахунок Рогатинського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 147 953 грн за придбане майно. 09 листопада 2020 року йому було надано акт про проведення електронних торгів від 09 листопада 2020 року, в якому зазначено, що він ( ОСОБА_1 ) визнаний переможцем торгів та що цей акт є підставою для подальшого оформлення покупцем права власності на придбане на прилюдних торгах майно. 01 грудня 2020 року він звернувся до Галицької районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) на зазначене садове домоволодіння та надав належний пакет документів для вчинення відповідної нотаріальної дії. Однак 03 грудня 2020 року державний нотаріус Галицької районної державної нотаріальної контори Кіщук Л. І. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що 02 грудня 2020 року до Галицької районної державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 про намір звернутися до суду за захистом свого права власності та притягнення винних у вчиненні правопорушення осіб до відповідальності, на підтвердження чого надала дублікат договору дарування спірного садового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Дирдою Н. А. від 14 січня 2011 року.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2022 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на: садовий будинок загальною площею 37,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0572 га, кадастровий номер: 2621280601:01:001:0274, цільове призначення - для індивідуального садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року (повний текст якої складено 23 лютого 2023 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лотоцької Н. В. задоволено. Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

24 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іваночко Ю. А. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2022 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що 22 жовтня 2020 року він придбав садове домоволодіння, що складається із садового будинку загальною площею 37,9 кв. м та земельної ділянки площею 0,0572 га, кадастровий номер 2621280601:01:001:0274, за адресою: урочище Касова гора, будинок масив, АДРЕСА_1 , сплативши за вказане майно 147 953 грн. Виходячи із зазначеної суми (1 % від ціни позову) заявник сплатив судовий збір. Інших відомостей про ціну позову судові рішення судів попередніх інстанцій та касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Іваночка Ю. А. не містять.

Отже, ціна позову в цій справі становить 147 953 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Тобто справа № 341/1798/21 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, викладені в постановах від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 751/11610/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 14 грудня 2021 року у справі № 334/16879/15-ц, зміст яких полягає в наявності в особи, яка стала переможцем торгів, сплатила кошти за придбане майно і отримала акт про проведені прилюдні торги, затверджений начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби, права на реєстрацію за собою права власності на придбане майно в нотаріуса за місцем знаходження майна, не заслуговує на увагу, оскільки, з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, а саме - належності спірного нерухомого майна на праві власності не боржнику - ОСОБА_3 , а іншій особі - ОСОБА_2 , зазначені в касаційній скарзі правові висновки касаційних судів є нерелевантними до спірних правовідносин в цій справі.

Крім цього, посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Іваночка Юрія Антоновича на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Галицька районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області, про визнання права власності на нерухоме майно.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення05.04.2023
Оприлюднено11.04.2023
Номер документу110111255
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності

Судовий реєстр по справі —341/1798/21

Ухвала від 05.04.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Постанова від 16.02.2023

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Постанова від 16.02.2023

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 24.01.2023

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 27.12.2022

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 30.11.2022

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 14.11.2022

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Рішення від 10.10.2022

Цивільне

Галицький районний суд Івано-Франківської області

ГАПОЛЯК Т. В.

Ухвала від 27.07.2022

Цивільне

Галицький районний суд Івано-Франківської області

ГАПОЛЯК Т. В.

Ухвала від 06.06.2022

Цивільне

Галицький районний суд Івано-Франківської області

ГАПОЛЯК Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні