Ухвала

від 20.02.2023 по справі 635/8018/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/8018/20 (1-кс/635/301/2022) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/142/23 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: інші клопотання

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

потерпіла - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2022 року, якою задоволено скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 та скасовано повідомлення про підозру від 04.02.2022 року старшого слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 за матеріалами кримінального провадження № 42020221430000227 від 24.11.2020, яким повідомлено ОСОБА_9 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2022 року задоволено скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на повідомлення про підозру та скасовано повідомлення про підозру від 04.02.2022 року складену старшим слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 за матеріалами кримінального провадження № 42020221430000227 від 24.11.2020, яким повідомлено ОСОБА_9 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, враховуючи доповнення до неї, просив скасувати вказану ухвалу слідчого судді. В обґрунтування скарги посилався на те, що висновки суду про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 04.02.2022 року не погоджене прокурором - є цілком формальним та не відповідають положенням законодавства України. Зазначає, що підозрюваній роз`яснено письмово її права, що підтверджується підписами підозрюваної, а тому, на його думку, вимоги норми ст. 277 КПК України в цій частині були виконані, що не тягне за собою порушення прав підозрюваної, передбачених ст. 42 КПК України. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження міститься заява потерпілої сторони, а питання кваліфікації діяння, встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили відноситься до компетенції органу досудового розслідування. Поряд з цим прокурор вказує, що в тексті повідомлення про підозру, яке вручене ОСОБА_9 зазначено фактичні обставини, які встановлені органом досудового розслідування, де крім іншого зазначено відомості про особу, з володіння якої вибула земельна ділянка з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049, її вартість відповідно до проведеної оцінки експертною установою, а тому вважав, що висновки суду першої інстанції про те, що в тексті повідомлення про підозру відсутні відомості про те, хто є саме потерпілою особою і який розмір шкоди їй завдано не відповідають фактичним обставинам. Крім того, вказує, що ОСОБА_9 діяла з корисливим мотивом та з метою отримання неправомірної вигоди у вигляді грошового забезпечення у вигляді фінансового забезпечення нотаріуса за державну реєстрацією в сумі 114 грн. 00 коп., та яку в подальшому отримала, а тому вважає, що ОСОБА_9 не мала права проводити реєстраційні дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049. Вказує, що своїми протиправними та умисними діями ОСОБА_9 досягла мети у вигляді отримання фінансового забезпечення нотаріуса за державну реєстрацію в сумі 114 грн. 00 коп.

Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_7 , подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просив залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін, вважаючи апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою та безпідставною, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Розгляд апеляційної скарги за відсутністю ОСОБА_9 сторони не заперечували, враховуючи ту обставину, що досудове розслідування тривалий час зупинено.

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора та пояснення ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення захисника підозрюваної, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали судового та кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з судового провадження, 01 грудня 2022 року захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді суду першої інстанції зі скаргою, в якій просив: скасувати повідомлення про підозру від 04.02.2022 старшого слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №42020221430000227 від 24.11.2020, яким повідомлено ОСОБА_9 про те, що вона підозрюється у вчиненні 18.02.2021 року кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.365-2 КК України, а саме зловживання своїми повноваженнями приватним нотаріусом з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам окремих громадян.

В обґрунтування скарги захисник посилався на не відповідність повідомлення про підозру п.3 ч.1 ст. 276 КПК України. Також вважав, що повідомлення про підозру не відповідає абз. 1 та п.п.1,3,6,7 абз. 2 ч.1 ст. 277 КПК України. Крім того, посилався на відсутність будь-яких підстав для підозри ОСОБА_9 у вчиненні нею 18.02.2021 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України, відомості про вчинення якого були внесені слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще 24.11.2020 року, тобто майже за 3 місяці до начебто вчинення цього злочину 18.02.2021 року.

Зокрема, зі змісту підозри вбачається, що « ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Харкова, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, а саме зловживання своїми повноваженнями приватним нотаріусом з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам окремих громадян.

ОСОБА_9 , будучи, згідно свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 3304, приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області, зловживаючи своїми повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди, у вигляді фінансового забезпечення нотаріуса за державну реєстрацію в сумі 114 грн. 00 коп., в порушення вимог Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, проведено державну реєстрацію переходу права власності до іншого суб`єкта права за наявності раніше зареєстрованої заяви на це нерухоме майно, за наступних обставин.

На адресу Харківської окружної прокуратури Харківської області надійшла заява ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо незаконної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049 яка належить останній.

Встановлено, що ГУ Держземагенства у Харківській області 21.04.2015 видано наказ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», а саме наказом № 886-СГ, передано ОСОБА_12 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049 площею 2 та.

В подальшому, вказана земельна ділянка із зазначеним кадастровим номером незаконно вибула з власності ОСОБА_11 на користь ТОВ «УКРЗЕМЛЕБУД».

В свою чергу, ТОВ «УКРЗЕМЛЕБУД» у 2020 році на підставі договору купівлі-продажу продав земельну ділянку з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049 ТОВ «АДР-СЕРВІС».

Враховуючи зазначені обставини, в том числі встановлення обставин що свідчать про незаконність вибуття з права власності ОСОБА_11 вказаної земельної ділянки, ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 11.12.2020 (справа 635/8018/20, провадження 1-кс/635/1959/2020) накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049, власником якої є «АДР- СЕРВІС», та заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам та державним/приватним виконавцям вчиняти (проводити) будь-які реєстраційні дії, у тому числі вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухому майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, спрямовані па набуття, зміну, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження щодо нерухомого майна, на яке накладено арешт.

На підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 11.12.2020 Департаментом реєстрації Харківської міської ради 23.12.2020 сформовано заяву про реєстрацію прав та їх обтяжень за номером №43304688.

23.12.2020 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради прийнято рішення №55884499 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за заявою з реєстраційним номером №43304688 від 23.12.2020 у зв`язку з направленням запиту до Харківського районного суду Харківської області з метою з`ясування причин відсутності ухвали Харківського районного суду Харківської області від 11.12.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Встановлено, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус.

Пунктом 2 частино третьої ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок державної реєстрації яким передбачено: встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованої у базі даних заяв, прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

Абзацом першим пункту 13 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами) передбачено, що у разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність раніше зареєстрованих інших заяв на це майно, ніж заява, що ним розглядається, державний реєстратор невідкладно приймає рішення про розгляд заяви після прийняття рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за результатом розгляду заяви, яка зареєстрована в базі даних заяв раніше.

Встановлено, що 18.02.2021 ТОВ «СИНТОФЛЕКС» подано заяву №44127855 до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049, яку останні придбали за договором купівлі-продажу у ТОВ «АДР-СЕРВІС».

Відповідно до висновку експерта №1337 від 28.01.2022 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049, площею 2,0000га, складає 1 365 101, 00 гри. (один мільйон триста шістдесят п`ять тисяч сто одна гривня).

З метою реалізації умислу, направленого на незаконну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049, того ж дня, тобто 18.02.2021 о 16:29, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 , знаходячись у приміщенні свого службового кабінету за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, будучи особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з паданням публічних послуг, в ході здійснення реєстрації права власності па нерухоме майно, вирішила стати на шлях злочинної діяльності, що спричинило тяжкі наслідки, порушуючи вимоги ст. ст. 34, 49 Закону України «Про нотаріат», ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2015 № 1127, протиправно, зловживаючи своїми повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди, у вигляді фінансового забезпечення нотаріуса за державну реєстрацію в сумі 114 гри. 00 коп., достовірно знаючи, порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчинила реєстраційну дію, за заявою № 44127855 від 18.02.2021, та прийняла рішення № 56694772 від 18.02.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності (перехід права) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049 за ТОВ «СИНТОФЛЕКС» незважаючи на те, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049 малась не вирішена раніше зареєстрована заява про вчинення реєстраційної дії за №43304688 від 23.12.2020 щодо накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049 за рішенням слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 11:12.2020, чим спричинив тяжкі наслідки охоронюваним законом правам окремих громадян.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 3 ст. 365-2 КК України, а саме зловживання своїми повноваженнями приватним нотаріусом з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законові правам окремих громадян»

З оскаржуваної ухвали вбачається, що задовольняючи вимоги скарги адвоката ОСОБА_7 , суд першої інстанції встановив, що підозра, яка оголошена ОСОБА_9 не погоджена з прокурором. Слідчий суддя зазначив, що підозра не містить даних про права підозрюваної особи, які повинні бути частиною повідомлення про підозру, а не оформлені окремим документом, що є процесуальним порушенням вимог ст. 277 КПК України щодо форми підозри, як процесуального документу, структура якого чітко визначена процесуальним законом. Послався також на те, що відсутність заяви потерпілої, що є обов`язковим для кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365-2 КК України, яке відноситься до проваджень у формі приватного обвинувачення. Встановив, що відсутність у тексті підозри відомостей проте, хто саме є потерпілою особою і який розмір шкоди їй завдано, - є суттєвим порушенням вимог ст. 277 КПК України, а відсутність потерпілої особи у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, також прямо суперечить вимогам п.3 ч.1 ст. 276 КПК України, яка визначає, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Поряд з цим, суд першої інстанції не вбачав, що отримання нотаріусом грошових коштів за державну реєстрацію у сумі 114 грн є неправомірною вигодою.

За наведених обставин, слідчий суддя вважав, що оскаржувана підозра підлягає скасуванню, внаслідок чого задовольнив вимоги скарги захисника ОСОБА_7 .

Колегія суддів з такими висновками слідчого судді погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до п.10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення з повідомленням про це такій особі та із роз`ясненням її прав та обов`язків.

Окрім того, під повідомленням про підозру також можна розуміти кримінальне процесуальне рішення слідчого, прокурора, яке приймається в обов`язковому порядку у випадках затримання особи за підозрою в учиненні кримінального правопорушення або наявності достатніх доказів для підозри особи в учиненні кримінального правопорушення в письмовій формі й тягне за собою набуття особою, щодо якої воно прийняте, процесуального статусу підозрюваного.

Згідно ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи в учиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та повинно відповідати всім зазначеним в цій нормі вимогам і вручається відповідно до ч.1 ст.278 КПК України, в день його складення слідчим або прокурором, а у випадках неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, а у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор у відповідності до вимог ч. 1 ст. 279 КПК України, зобов`язані виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу.

Отже, виходячи зі змісту вимог, передбачених ст.ст. 276-278 КПК України, обґрунтованою є підозра за наявності таких принципових обставин: 1) врученого письмового повідомлення про підозру з обов`язковим посиланням на докази вчинення особою кримінального правопорушення; 2) наявності в матеріалах кримінального провадження доказів, що підтверджують вчинення особою кримінального правопорушення; 3) доведення перед судом вагомості й достатності наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення; 4) оцінювання судом доказів вчинення особою кримінального правопорушення.

Вимога достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи неповною, приводить тим не менше до обґрунтованого висновку про винуватість особи, котра притягується, і виключає в цей момент розслідування протилежного висновку.

Повідомлення про підозру має відповідати вимогам, зазначеним в ст. 277 КПК України і містити всі, зазначені в ній складові елементи, в тому числі містити відомості, відповідно до п. 7 ч. 1 вказаної статті кримінального процесуального кодексу України, щодо роз`яснення прав підозрюваного.

Дослідивши апеляційні доводи прокурора та матеріали кримінального провадження колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт зупинення досудового розслідування не впливає на можливість реалізації процесуальних прав для сторони захисту щодо оскарження підозри.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підозра ОСОБА_9 була повідомлена 04 лютого 2022 року (том 5).

Скарга на повідомлення про підозру захисником була подана до слідчого судді 01.12.2022 року (арк. 1 судового провадження), що об`єктивно узгоджується з вимогами п.10 ч.1 ст. 303 КПК України.

. Чинний КПК України пов`язує можливість оскарження повідомлення про підозру лише з днем внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, за якими особі повідомлено про підозру. Інших процесуальних обмежень, в тому числі зупинення досудового розслідування, - законодавець не передбачив.

Крім того, оскаржити повідомлення про підозру можливо не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом. Тобто, повідомлення про підозру можливо оскаржити тільки в межах досудового розслідування.

Отже, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні не закінчене, що підтверджується відсутністю таких відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, а також це кримінальне провадження не передано до суду з обвинувальним актом, а тому колегія суддів, виходячи із загальних засад кримінального провадження, принципів верховенства права, забезпечення права на захист та доступу до правосуддя, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності звернення захисника зі скаргою на повідомлення про підозру.

При цьому відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції».

Тобто, як слушно зазначив суд першої інстанції, під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження (том 5), ОСОБА_9 було повідомлено про підозру 04 лютого 2022 року.

Дослідивши відомості, які зазначені у змісті цієї підозри об`єктивно вбачається, що ОСОБА_9 була оголошена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 356-2 КК України. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, це повідомлення про підозру не містить прав підозрюваної, як обов`язкового складового елементу, з якого складається повідомлення про підозру, відповідно до вимог ст. 277 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що пам`ятку про права ОСОБА_9 отримала в день повідомлення їй цієї підозри. Проте, відповідно до вимог п.7 ч.1 ст. 277 КПК України, саме повідомлення про підозру має містити права підозрюваного.

Аналізуючи вимоги цієї статті колегія суддів дійшла висновку, що повідомлення про підозру повинно містити широке коло відомостей від позначення прізвища та посади слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення, до підпису слідчого, прокурора, який здійснив це повідомлення. При цьому необхідно звернути увагу, що в цьому ж тексті обов`язково відтворюються права підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК України.

Отже, законодавець імперативно визначив, що права підозрюваного повинні бути закріпленні не на окремому бланку, а безпосередньо у тексті повідомленої підозри, чого не дотримався слідчий та на що слушно звернув увагу суд першої інстанції. Крім того, у підозрі повинно бути вказано, що про ці права повідомлено особі та роз`яснено їх зміст. Факт повідомлення про процесуальні права, роз`яснення їх змісту, час та дата виконання зазначених дій слідчим чи прокурором повинні бути засвідченні особистим підписом підозрюваного.

Колегія суддів бере до уваги, що відповідно до вимог п. 7 абз. 2 ч.1 ст. 277 КПК України, вбачається, що повідомлення про підозру має обов`язково містити права підозрюваного, як складову (структурну) частину цього процесуального документа.

Поряд з цим, в матеріалах кримінального провадження міститься пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваної ОСОБА_9 .

Отже, під час вручення пам`ятки про права і обов`язки підозрюваного, яка сама по собі не передбачена положеннями діючого КПК України, слідчий у цій пам`ятці зазначив не тільки права, але і обов`язки підозрюваної, що поза розумним сумнівом свідчить про порушення вимог п.7 абз. 2 ч.1 ст. 277 КПК України та є неприпустимим, оскільки ця норма містить імперативні вказівки законодавця щодо змісту та форми цього процесуального документа.

Під час апеляційного розгляду досліджувались підстави оголошеної підозри, внаслідок чого колегія суддів дійшла наступних висновків:

1). В змісті підозри не сформульовані і не зазначені «тяжкі наслідки», тобто фактичні негативні обставини, які настали для потерпілої особи внаслідок вчинення певних незаконних дій.

За версією органу досудового розслідування земельна ділянка з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049, яка належала ОСОБА_11 , до вчинення дій, які інкримінують підозрюваній ОСОБА_9 , вибула з права власності ОСОБА_11 на користь ТОВ «УКРЗЕМЛЕБУД». Після цього у 2020 році на підставі договору купівлі-продажу зазначена земельна ділянка була продана ТОВ «УКРЗЕМЛЕБУД» покупцю - ТОВ «АДР-СЕРВІС». Тобто заподіяння шкоди вже раніше у часі спричинено власнику іншими суб`єктами при переході права власності за цивільно-правовою угодою. Тому, зі змісту підозри, залишається не зрозумілим та необґрунтованим фактичні обставини та наслідки заподіяння шкоди нотаріусом за умови того, що ця шкода у формі тяжких наслідків вже була заподіяна іншими суб`єктами шляхом незаконного переоформлення або реєстрації права власності.

Вказані обставини не спростовані та не оспорювались прокурором та ОСОБА_8 при апеляційному розгляді.

2). Враховуючи, що органом досудового розслідування встановлено наявність двох попередніх випадків переходу права власності на земельну ділянку шляхом укладення цивільно-правових договорів, які ніким не скасовані та не визнані судом нікчемними, - колегія суддів вбачає, що в такому випадку існують підстави про майновий спір між фізичними та юридичними особами, тобто про право цивільне. Вказані обставини взагалі не враховані органом досудового розслідування, що вбачається зі змісту підозри, яка, за таких обставин, вочевидь є необґрунтованою.

3). Згідно змісту підозри, на час її оголошення органом досудового розслідування встановлено факт відсутності рішення суду Харківського районного суду Харківської області від 11.12.2020 року в реєстрі судових рішень. За таких обставин залишається незрозумілим твердження прокурора та слідчого, за змістом підозри, щодо можливості та необхідності взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного реєстру судових рішень.

4). Мета злочину, як обов`язкова ознака складу злочину за ст. 365-2 КК України, - отримання неправомірної вигоди, всупереч п.6 ч.1 ст. 277 КПК України - не підтверджується наявністю суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру, оскільки гроші в сумі 114 грн. це фінансове забезпечення нотаріуса за державну реєстрацію.

5). В підозрі не визначено кому фактично, а саме якій фізичній особі заподіяно тяжкі наслідки, тобто слідчий обмежився вказівкою лише щодо «окремих громадян».

Зокрема, згідно відомостей підозри встановлено, що нотаріус ОСОБА_9 зареєструвала угоду між юридичними особами ТОВ «АДР-СЕРВІС» та ТОВ «СІНТОФЛЕКС» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049. При цьому в змісті підозри не зазначено в якому розмірі заподіяні тяжкі наслідки і яким саме охоронюваним законом правам окремих громадян, прізвища яких взагалі не визначені в підозрі, заподіяні ці наслідки. Тобто, як вбачається зі змісту підозри, не зазначено фактичну шкоду та її наслідки, які були заподіяні певним громадянам.

Натомість, обґрунтовуючи свої апеляційні доводи прокурор посилався на підозру стосовно кримінального провадження в формі приватного обвинувачення, де за версією (органу досудового розслідування), заяву про вчинення злочину подали певні фізичні особи ( ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 ), які фактично подали цю заяву майже за 3 місяці до органу досудового розслідування, тобто заздалегідь до дати вчинення злочину згідно підозри, тобто до 18.02.2021 року, а саме заява ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 була подана 24.11.2020 року (т.1).

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор зазначив, що саме ця заява була підставою для внесення відомостей до ЄРДР за ч.3 ст. 365-2 КК України, а інших заяв від потерпілих не надходило. Але зі змісту цієї заяви чітко вбачається, що ці громадяни повідомили прокурора про вчинення іншого кримінального правопорушення, пов`язаного з кваліфікацією згідно ст. 358 КК України.

Тобто, за змістом підозри не вбачається, яким конкретним особам - громадянам заподіяно шкоду у вигляді тяжких наслідків, внаслідок дій, що інкримінуються ОСОБА_9 .

Вказані обставини вочевидь свідчать про необґрунтованість підозри, оскільки між зверненням до органу досудового розслідування і вчиненням злочину, який інкримінують підозрюваній, пройшов тривалий період часу, а саме майже три місяці, а матеріали кримінального провадження у формі приватного обвинувачення не містять фактичної заяви потерпілих.

При цьому належить врахувати, що згідно вимог ст. 477 КПК України, законодавець відніс кваліфікацію за ст. 365-2 КК України до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, тобто сама заява повинна містити відомості про тяжкі наслідки завдяки діям нотаріуса, як реєстратора угоди. Проте, матеріали кримінального провадження не містять таких заяв, про що обґрунтовано та вмотивовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, який дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість підозри, в тому числі, і за цих підстав. Зі змісту підозри не зрозуміло за яких обставин нотаріус, діючи умисно з корисливим мотивом, дізналася проте, що угода між юридичними особами завдає шкоди фізичним особам, які не є сторонами угоди.

Разом з цим належить врахувати, що матеріали кримінального провадження не містять постанови слідчого або прокурора про визнання ОСОБА_11 або інших фізичних осіб потерпілими.

Отже, під час апеляційного розгляду об`єктивно встановлено, що у тексті підозри не вказано прізвище потерпілого та розмір шкоди, що вочевидь має бути пов`язаний з «тяжкими наслідками». Відповідно до змісту підозри, не вбачається, хто саме є потерпілою особою і який точно розмір шкоди такій особі завдано, а відсутність потерпілої особи у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення суперечить вимогам п.3 ч.1 ст. 276 КПК України. Тобто, випадком повідомлення про підозру є наявність достатніх доказів, зібраних від початку розслідування, для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Адже вимоги цієї статті визначають, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновку слідчого судді суду першої інстанції, що при розгляді цієї скарги суд не вправі давати оцінку доказам та аналізувати їх достатність, але в кримінальному провадженні, що розпочато у формі приватного обвинувачення відсутність в тексті підозри відомостей про потерпілу особу та розмір завданої такій особі шкоди свідчить про відсутність процесуальних підстав для повідомлення особі про підозру.

Поряд з тим, з відомостей провадження вбачається, що Головним Управлянням Держземагенства у Харківській області 21.04.2015 року видано наказ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» № 886-СГ (т.4 арк. 35), яким передано у власність ОСОБА_15 земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.01.2016 року, справа № 922/6209/15 зазначений наказ Головного управляння Держземагенства у Харківській області скасовано за позовом ФО-П ОСОБА_16 про відновлення порушеного права власності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року по справі № 992/6209/15, яка залишена без змін постановою Вищого Господарського суду України від 24.05.2016 року, вищезазначене рішення суду скасовано, прийнято нове рішення, в задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_16 відмовлено повністю.

Враховуючи наявність таких судових спорів колегія суддів дійшла висновку, що у потерпілої виникали спори про цивільні відносини, предметом яких була саме ця земельна ділянка.

Між тим, земельна ділянка з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049 площею 2 га належала на праві приватної власності ОСОБА_11 .

Проте, ця земельна ділянка, згідно угоди, вибула з власності ОСОБА_11 та її власником стало ТОВ «УКРЗЕМЛЕБУД».

Отже об`єктивно вбачається, що право власності ОСОБА_11 було порушено в момент набуття права власності на цю земельну ділянку безпосередньо ТОВ «УКРЗЕМЛЕБУД».

Ці події об`єктивно передували події реєстрації цивільно-правової угоди, стосовно цієї земельної ділянки нотаріусом ОСОБА_9 , що поза розумним сумнівом свідчить про передчасність внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.3 ст. 365-2 КК України та, як наслідок - про необґрунтованість оголошеної ОСОБА_9 підозри.

Належить взяти до уваги те, що 23.05.2019 року відповідно до договору купівлі-продажу ТОВ «УКРЗЕМЛЕБУД» продало цю земельна ділянку покупцю ТОВ «АДР-СЕРВІС» (т.4).

Відомості про перехід права власності цієї земельну ділянку до ТОВ «АДР-СЕРВІС» стали відомі потерпілій ОСОБА_11 , та вона разом з іншими особами звернулась із заявою до правоохоронних органів 24.11.2020 року.

Зі змісту цієї заяви вбачається, що потерпілі вимагали внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань саме за ч.4 ст. 358 КК України, залучити їх в якості потерпілих та ініціювати питання перед слідчим суддею щодо отримання оригіналів документів, які слугували підставами для реєстрації права власності на ці земельні ділянки за ТОВ «АДР-СЕРВІС», а також реєстраційних справ ТОВ «УКРЗЕМЛЕБУД».

Отже звернувшись із заявою 24.11.2020 року потерпілі поза розумним сумнівом не мали відомостей про те, що майже через три місяці нотаріус ОСОБА_9 вчинить злочин, передбачений ч.3 ст. 365-2 КК України.

Натомість, з заявами стосовно вчинення нотаріусом ОСОБА_9 реєстрації угоди щодо цієї земельної ділянки потерпілі до органу досудового розслідування не звертались, що підтверджується відсутністю відповідних заяв у матеріалах кримінального провадження.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження (том 1) міститься ухвала слідчого судді від 11 грудня 2020 року, якою було задоволено клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області на накладено арешт на нерухому майно, в тому числі, на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049 площею 2,00 га за межами населеного пункту на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, власником є ТОВ «АДР-Сервіс» на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 23.05.2019 року.

Відповідно до вимог ст. 31-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Проте, доступ до Єдиного реєстру судових рішень є вільним за допомогою вільного доступу через мережу «Інтернет». Вищенаведене судове рішення не оприлюднене у цьому реєстрі, про що свідчить скріншот пошукового аркушу за номером справи, в рамках якої здійснювався арешт земельної ділянки.

Крім того, відповідно до рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 55884499 (т.4 арк. 10) від 23 грудня 2020 року, державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_17 . Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області зупинив розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 23.12.2020 року за реєстраційним № 43304688, яку подав ОСОБА_18 , що діє на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданий 22.12.2020 року, видавник: Прокуратура Харківської області, арешт нерухомого майна на земельну ділянку, кадастровий номер 6325157306:00:003:0049, у зв`язку з тим, що направлено запит до Харківського районного суду Харківської області.

Тобто, станом на 23.12.2020 року, ухвала слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 11.12.2020 року не була оприлюднена в Єдиному реєстрі судових рішень.

Відповідь на запит до Департаменту реєстрації Харківської міської ради від Харківського районного суду Харківської області надійшла лише 06.07.2021 року (т.4 арк. 28). Тобто відповідь про наявність судового рішення разом з її копією до Департаменту реєстрації надійшла вже майже через 5 місяців з дня реєстрації угоди нотаріусом ОСОБА_9 .

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор не заперечував, що ухвала слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2020 року з невідомих йому причин не була оприлюднена в Єдиному реєстрі судових рішень, а тому колегія суддів дійшла висновку, що у нотаріуса ОСОБА_9 об`єктивно не було фактичної можливості дізнатись про наявність такої ухвали під час реєстрації угоди купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки відповідне рішення не було оприлюднено в Єдиному реєстрі судових рішень.

Аналізуючи зміст підозри, виходячи з обраної кваліфікації дій, колегія суддів вбачає наступне.

Суб`єктивна сторона злочину, який передбачений ст. 365-2 КК України, характеризується прямим умислом щодо самого діяння.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_9 , перевіривши відомості Єдиного реєстру судових рішень та не знайшовши будь-яких обтяжувань стосовно цієї земельної ділянки, не знала про зміст ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 11.12.2020 року про накладення арешту на земельну ділянку, оскільки її не було оприлюднено в Єдиному реєстрі судових рішень, внаслідок чого колегія суддів не вбачає наявності у діях ОСОБА_9 прямого умислу на вчинення злочинних дій, які їй інкримінуються.

Поряд з цим, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину також є спеціальна мета - отримання неправомірної вигоди.

Відповідно до змісту підозри вбачається, що нотаріус ОСОБА_9 протиправно, зловживаючи своїми повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди, у вигляді фінансового забезпечення нотаріуса за державну реєстрацію в сумі 114 грн., вчинила реєстраційну дію щодо земельної ділянки.

Проте, відповідно до примітки до ст. 364-1 КК України, а також ст.ст. 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370 КК України під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних не те підстав.

Однак, слід зауважити, що отримання нотаріусом такої винагороди прямо передбачена чинним законодавством і ні за яких обставин не може визначатись як неправомірна вигода так саме, як і заробітна плата, що отримує суб`єкт злочинів, визначених у розділі ХVII Кримінального кодексу України.

ОСОБА_9 з отриманої суми у розмірі 114 грн. сплатила податок у розмірі 40 відсотків, а саме 45 грн. в бюджет держави, а решту залишила собі за виконання реєстраційних дій, що узгоджується з вимогами ч.ч. 1,2 ст. 31 Законів України «Про нотаріат», п.2 ч.1 ст. 10, абз.1 ч.1 ст. 34, абз.1 ч.2 ст. 34, абз.1 ч.7 ст. 34, ч.1 ст. 35, абз.1,2 ч.3 ст. 35 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державний бюджет України на 2021 рік».

Отже, за змістом оголошеної підозри розмір неправомірної вигоди, який зазначений в ній пов`язаний лише з розміром фінансового забезпечення нотаріуса, який вона отримала після здійснення реєстраційних дій та сплати податків, що поза розумним сумнівом свідчить про неконкретність та необґрунтованість оголошеної підозри.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в підозрі зазначено, що «…зловживаючи своїми повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди, у вигляді фінансового забезпечення нотаріуса за державну реєстрацію…».

Тобто, орган досудового розслідування ототжнів поняття неправомірної вигоди та фінансового забезпечення нотаріуса, що є різними поняттями та є взаємовиключними, виходячи з норм чинного законодавства України.

Більш того, як слушно зазначив суд першої інстанції, підозра містить посилання на мотив вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України, який вочевидь і поза розумним сумнівом не визнається законом як мета отримання неправомірної вигоди, оскільки зміст підозри свідчить не тільки про відсутність достатніх доказів для підозри, а й підтверджує відсутність факту отримання неправомірної вигоди, що у сукупності із відсутністю конкретної потерпілої особи дає підстави вважати повідомлення незаконним, та таким, що порушує право підозрюваної на захист, з чим безумовно погоджується колегія суддів.

Апеляційним переглядом встановлено, що суд першої інстанції законно дійшов висновків, що підозра містить посилання на мотив вчинення кримінального правопорушення, який вочевидь і поза будь-яким розумним сумнівом не визнається законом як мета отримання неправомірної вигоди, що об`єктивно свідчить на відсутність підстав і приводів для повідомлення особі про підозру, що визначена частиною 1 ст. 276 КПК України, оскільки ОСОБА_9 не була затримана на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; до неї не обрано ні одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; а зміст підозри свідчить не тільки про відсутність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а і прямо підтверджує відсутність факту отримання неправомірної вигоди, що у сукупності із відсутністю конкретної потерпілої особи та наявності інших зазначених в цій ухвалі порушень закону, дає суду обґрунтовані підстави вважати незаконним повідомлення про підозру. Поряд з цим, таке повідомлення про підозру істотно порушує право на захист підозрюваної особи з урахуванням особливостей розслідування кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення.

Крім того, з відомостей заяви до органу досудового розслідування вбачається, що її подали троє потерпілих, а саме ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 .

Проте, з відомостей витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що потерпілим, заявником є лише ОСОБА_13 .

Поряд з цим зі змісту цього витягу вбачається, що мова йде про три земельні ділянки з кадастровими номерами 6325157306:00:003:0048; 6325157306:00:003:0051; 6325157306:00:003:0049. Однак, потерпілій ОСОБА_13 належить лише земельна ділянка з кадастровим номером 6325157306:00:003:0051. Проте зі змісту оголошеної підозри вбачається, що ОСОБА_9 , як нотаріус здійснила реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049.

Отже, у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань потерпілою зазначена ОСОБА_13 , з земельною ділянкою яка їй належить нотаріус ОСОБА_9 будь-яких реєстраційних дій не вчиняла. А потерпіла ОСОБА_8 , якій належить земельна ділянка з кадастровим номером 6325157306:00:003:0049, та відомості про яку вказані у підозрі, у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань як потерпіла не вказана, що свідчить про наявність суперечності між підставами зазначеними у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та підозрою, що в свою чергу свідчить про її неконкретність та необґрунтованість.

Крім того, як слушно зазначив суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

З метою чіткого розуміння змісту процесуального документу у разі, якщо він складається однією особою, а погоджується з іншою особою, оформлення такого документу крім вимог, передбачених КПК України, повинно відповідати вимогам, зазначеним в Уніфікованій системі організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163:2020).

Пункт 1.1 ДСТУ 4163:2020 визначає, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі документи), зокрема на: організаційні (положення, статути, посадові інструкції, штатні розписи тощо); розпорядчі (постанови, рішення, накази, розпорядження); інформаційно-аналітичні (акти, довідки, доповідні записки, пояснювальні записки, службові листи тощо) документи, створювані в результаті діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі юридична особа) незалежно від їхнього функціонально- цільового призначення, рівня і масштабу діяльності та форми власності.

Пункт 5.22 ДСТУ 4163:2020 визначає, що підпис має містити найменування посади особи, яка підписує документ (у повній формі, якщо документ надрукований не на бланку, у скороченій на документі, надрукованому на бланку), особистий підпис (окрім електронних документів), власне ім`я і прізвище. Якщо документ підписують кілька посадових осіб однієї юридичної особи, то їхні підписи розташовують один під одним відповідно до підпорядкованості цих осіб.

Пунктом 5.25 ДСТУ 4163:2020 передбачено, що грифом погодження (схвалення) документа оформлюють зовнішнє погодження або схвалення документів. Якщо документ погоджує посадова особа сторонньої юридичної особи, до повноважень якої належить погодження питань, наведених у цьому документі, то гриф погодження (схвалення) складається зі слова ПОГОДЖУЮ, найменування посади (найменування юридичної особи є складовою частиною найменування посади), особистого підпису, власного імені, прізвища особи та дати погодження.

Текст підозри містить одночасно підписи слідчого та прокурора, виконані відповідно до зазначеного пункту 5.22 ДСТУ 4163:2020, однак підозра не містить даних про те, що вона складена прокурором. Таким чином формально не виконані вимоги ч. 1 ст. 277 КПК України про погодження підозри прокурором, оскільки в документі відсутній важливий в такому випадку гриф «Погоджую», а простий підпис прокурора в такому випадку відповідно до зазначених нормативних актів свідчить лише про підписання підозри кількома особами, що не передбачено ч. 1 ст. 277 КПК України.

Крім того, абзац другий ч. 1 ст. 277 КПК України визначає, що повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор зазначав, що під час повідомлення про підозру були чинними інші ДСТУ, не конкретизувавши їх реквізитів. Однак ДСТУ є обов`язковими для виконання всіма організаціями, у тому числі, посадовими особами, що в свою чергу не спростовує висновку суду першої інстанції щодо не погодження підозри прокурором.

Тобто, статтею 277 КПК України чітко закріплено право і обов`язок прокурора або слідчого за погодженням з прокурором складати письмове повідомлення про підозру. Жодна інша службова особа такого права не має. Очевидно, що якщо повідомлення про підозру складає слідчий, то він обов`язково погоджує його з прокурором, який ознайомлюється зі змістом повідомлення та доказами, які підтверджують підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення. У разі згоди прокурор накладає відповідну резолюцію «Погоджую» на повідомленні про підозру, указує свою посаду, класний чин, прізвище та ініціали, ставить свій підпис та скріплює його гербовою печаткою відповідного органу прокуратури.

Отже, на повідомленні про підозру, складеному слідчим, має бути напис із підписом прокурора про погодження повідомлення, а тому такі доводи прокурора є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при повідомленні підозрюваної ОСОБА_9 про підозру 04 лютого 2021 року за ч. 3 ст. 365-2 КК України не було дотримано порядку складання та вручення повідомлення про підозру.

Відповідно до положень ч.3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Поряд з цим, відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі просив лише скасувати ухвалу слідчого судді суду першої інстанції, а тому суд позбавлений процесуальної можливості приймати будь-яке нове рішення у разі скасування ухвали суду першої інстанції, що свідчить про неконкретизованість та необґрунтованість поданої апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111,135, 138, 277, 278, 279, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2022 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді