Рішення

від 21.02.2023 по справі 147/922/22

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/922/22

Провадження № 2/147/42/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року смтТростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Гриняк Д.В.,

представника позивача адвоката Гурби М.В.,

представника відповідача адвоката Забродця С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за позовом приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна Нива" про визнання недійсним договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року представник позивача адвокат Гурба М.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Чарівна Нива» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07 листопада 2015 року, укладеного між ТОВ «Чарівна Нива» та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524185300:01:001:0033. В обгрунтування позовної заяви посилається на те, що ПП «АФ «Іззія» уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі 18 жовтня 2005 року. Відповідно до пунктів 1, 2 договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року в строкове платне користування ПП «АФ «Іззія» було передано належну відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0524185300:01:001:0033, площею 2,0359 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Торканівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. Згідно з п.8 договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року договір було укладено на 15 років. Відповідно до п.43 договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказаний договір було зареєстровано 13 червня 2007 року за № 040785300029 у Вінницькій регіональній філії центр ДЗК. Таким чином, строк дії договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року та право ПП «АФ «ІЗЗІЯ» користування земельною ділянкою ОСОБА_1 закінчувались 13 червня 2022 року.

Відповідно до п.1-2 розділу VIII Прикінцеві положення Закону України Про оренду землі, та згідно з підпунктом б пункту 27 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: б) приватної власності....

Відповідно до п.1 Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, та діє на час звернення до суду з даним позовом. Таким чином, договір оренди землі від 18 жовтня 2005 року, укладений між ПП «АФ «Іззія» та ОСОБА_1 , є поновленим на один рік та діє до 13 червня 2023 року в силу підпункту б пункту 27 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, оскільки строк користування земельною ділянкою за вказаним договором закінчився після введення воєнного стану. В зв`язку з цим ПП «АФ «Іззія» має право на користування земельною ділянкою належною ОСОБА_1 до 13 червня 2023 року.

Позивачу стало відомо, що між ОСОБА_1 та ТОВ Чарівна Нива було укладено договір оренди землі від 7 листопада 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ Чарівна Нива строком на 10 років земельну ділянку кадастровий номер 0524185300:01:001:0033, площею 2,0359 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Торканівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області.

8 червня 2018 року було здійснено державну реєстрацію права оренди (запис №26568627) за ТОВ Чарівна Нива на підставі договору оренди землі від 7 листопада 2015 року згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Є.В., індексний номер 41551829 від 12 червня 2018 року.

ПП «АФ «Іззія» вважає, що договір оренди землі від 7 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Чарівна Нива є недійсним з наступних підстав.

Так, між ПП «АФ «Іззія» та ОСОБА_1 діяв договір оренди землі від 18 жовтня 2005 року, державна реєстрація якого була здійсненна 13 червня 2007 року, та строк дії якого відповідно завершується 13 червня 2023 року. Отже, ПП «АФ «Іззія» до цього часу має право на користування земельною ділянкою ОСОБА_1 . Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря. В зв`язку з цим, ПП Агропромислова фірма Іззія вимушена звернутись до суду з даним позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 7 листопада 2015 року. Також просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 04 жовтня 2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

19 жовтня 2022 року представником відповідача ТОВ «Чарівна Нива» адвокатом Забродцем С.В. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ПП «АФ «Іззія» у вересні 2022 року звернулось до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовною заявою про визнання недійсним укладеного 07.11.2015 між відповідачами договору оренди земельної ділянки площею 2,0359 га, кадастровий номер 0524185300:01:001:0033, яка знаходиться в адміністративних межах Торканівської сільської ради Тростянецького (Гайсинського) району Вінницької області. Проти позовних вимог заперечують, виходячи з наступного. Станом на день укладення та набрання чинності договором оренди землі від 07.11.2015 (державна реєстрація права оренди проведена 08.06.2018 року), інші правочини щодо користування земельною ділянкою не існували, а тому наведеним договором жодні права позивача не були порушені. Позивач, стверджуючи про свій статус орендаря земельної ділянки, не вказав у позові та не надав суду будь-яких доказів на підтвердження виплати орендної плати власнику землі. Натомість, орендну плату ОСОБА_1 виплачувало ТОВ «Чарівна нива». Вказане свідчить про необгрунтованість доводів позивача щодо наявності у нього прав орендаря земельної ділянки. Позивач звернувся до суду у вересні 2022 року, не посилаючись, однак на порушення його переважного права відносно поновлення договору оренди землі від 18.10.2005, строк дії якого, на думку позивача, закінчується 13.06.2023. Разом з тим, згідно з п. 8 договору оренди землі від 18.10.2005 «орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». Водночас, строк дії договору оренди землі від 18.10.2005 мав закінчитись 13.06.2022 і лише в силу відповідних законодавчих змін термін його дії автоматично поновлено на один рік, що не звільняє орендаря від обов`язку завчасно повідомити орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Натомість, до позовної заяви не додано доказів направлення позивачем ОСОБА_1 повідомлення про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Тому подача позову без наявності підтвердження звернення до власника земельної ділянки із згаданим повідомленням, з урахуванням тієї обставини, що строк дії договору оренди землі закінчується 13.06.2023 означає, що судовим рішенням, яким би воно не було, неможливо поновити права позивача в силу закінчення строку дії відповідного правочину. З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

31 жовтня 2022 року представником позивача - адвокатом Гурбою М.В. подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що вважає, що заперечення відповідача є безпідставними виходячи з наступного. В клопотанні про витребування доказів представник відповідача стверджує, що договір оренди землі від 18 жовтня 2005 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , був розірваний за згодою сторін. Вказані твердження не відповідають дійсності. Зокрема, на момент укладення між відповідачами оспорюваного договору оренди діяв договір оренди землі від 18 жовтня 2005 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 . Вказаний договір було зареєстровано 13 червня 2007 року за № 040785300029 у Вінницькій регіональній філії центр ДЗК. Вищевказані обставини підтверджуються договором оренди землі від 18 жовтня 2005 року, копією Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди землі. У позивача відсутні будь-які дані про розірвання договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року за згодою сторін. Відповідач також не надає жодних доказів на підтвердження своїх тверджень про розірвання договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року. Таким чином, оспорюваний договір оренди землі порушує права позивача.

Щодо сплати орендної плати зазначає, що вказана обставина не має жодного значення для вирішення спору. Так, предметом позову є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 7 листопада 2015 року, укладений між відповідачами щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524185300:01:001:0033. Підставою для визнання недійсним вказаних правочинів є порушення вимог законодавства на момент їх вчинення. Відповідно предметом доказування є факт існування договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , на момент вчинення оспорюваного правочину, що укладений між відповідачами. Користування земельною ділянкою та сплата орендної плати не свідчать про дотримання вимог закону під час укладення оспорюваного договору. Відповідно вказані обставини не входять до предмету доказування у даній справі.

Щодо посилань на відсутність порушень переважного права на поновлення договору оренди вказали, що вказані твердження відповідача є безпідставними. Так, згідно з п.8 договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року договір було укладено на 15 років. Вказаний договір було зареєстровано 13 червня 2007 року за № 040785300029 у Вінницькій регіональній філії центр ДЗК. Таким чином, строк дії договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року та право ПП «АФ «Іззія» користування земельною ділянкою ОСОБА_1 закінчувались 13 червня 2022 року. Враховуючи положення п.1-2розділу VIII«Прикінцеві положення» Закону України «Про оренду землі», п.п.«б» п.27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, договір оренди землі від 18 жовтня 2005 року, укладений між ПП Агропромислова фірма Іззія та ОСОБА_1 , є поновленим на один рік та діє до 13 червня 2023 року в силу підпункту б пункту 27 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, оскільки строк користування земельною ділянкою за вказаним договором закінчився після введення воєнного стану. У зв`язку з цим, ПП «АФ «Іззія» має право на користування земельною ділянкою належною ОСОБА_1 до 13 червня 2023 року. З огляду на це, у позивача були відсутні підстави для звернення до ОСОБА_1 з повідомленням про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк в порядку визначеному п.8 договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року. Таким чином, позивач не втратив можливості реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк.

Ухвалою суду від 09.11.2022 клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено, витребувано від відділу №3Головного управлінняДержгеокадастру уВінницькій областіналежним чиномзавірену копіюреєстраційноїсправи щодореєстраціїдодатковоїугоди (договору)про розірванняукладеного міжПП «Агропромисловафірма «Іззія»(кодЄДРПОУ 32743603)та ОСОБА_1 договору орендивід 18.10.2005земельної ділянкиплощею 2,0359га,кадастровий номер0524185300:01:001:0033,а такожналежним чиномзавірену копіюжурналуреєстрації договоріворендиземлі заперіод з01.04.2012по 01.11.2012в частиніреєстрації додатковоїугоди (договору)про розірванняукладеного міжПП «Агропромисловафірма «ІЗЗІЯ»(кодЄДРПОУ 32743603)та ОСОБА_1 договору орендивід 18.10.2005земельної ділянкиплощею 2,0359га,кадастровий номер0524185300:01:001:0033.

На виконання вимог ухвали з Відділу з управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області отримано лист відповідь за №1612/14-22 від 17.11.2022.

Ухвалою суду від 01.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

19 грудня 2022 року представником відповідача ОСОБА_2 подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, яка обгрунтована тим, що ПП «АФ «Іззія» у вересні 2022 року звернулось до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовною заявою про визнання недійсним укладеного 07.11.2015 між відповідачами договору оренди земельної ділянки площею 2,0359 га, кадастровий номер 0524185300:01:001:0033. Позов обгрунтовано тим, що позивач вважає себе орендарем земельної ділянки в силу наявності договору оренди землі, укладеного 18.10.2005 між позивачем та власником земельної ділянки, строк дії якого не закінчився, а також існуванням укладеного між відповідачами договору. Стверджують, що оспорюваний договір укладено 07.11.2015. Доказів виплати орендної плати за 2016-2021 роки, а також доказів користування земельною ділянкою протягом 2016-2021 років позивачем до суду не надано. Тобто, не використовуючи з 2016 року земельну ділянку та не здійснюючи виплату власнику земельної ділянки орендної плати, позивач мав довідатись про існування оспорюваного правочину ще наприкінці 2015 року. При цьому в суд позивач звернувся лише у вересні 2022 року. Вважає, що ними пропущено трирічний строк звернення до суду з даним позовом, тому просить суд застосувати у справі позовну давність та відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав.

09 січня 2023 року представником позивача подано до суду пояснення щодо заяви про застосування строків позовної давності, в якому вказує, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 18 жовтня 2005 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в користування позивача належну йому на праві власності земельну ділянку. Відповідно до п.29 договору ОСОБА_1 зобов`язувався не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись земельною ділянкою. Всупереч взятим на себе зобов`язанням ОСОБА_1 уклав з відповідачем TОВ «Чарівна Нива» договір оренди землі від 7 листопада 2015 року. Укладення оскаржуваного договору між відповідачами порушує права позивача на користування земельною ділянкою ОСОБА_1 . Вказане порушення триває в часі та існує на момент звернення до суду з позовом, оскільки договір оренди землі від 18 жовтня 2005 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 діє до цього часу. Тому позивачем при поданні позову до суду не порушено строків позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гурба М.В. позовні вимоги підтримав повністю, за обставин викладених в позовній заяві, пояснивши, що на даний час існує подвійна реєстрація договору оренди земельної ділянки. Про існування договору оренди між відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ «Чарівна Нива», ПП АФ «Іззія» стало відомо на початку 2022 року, після зміни власників підприємства та проведення інвентаризації. Земельну ділянку ПП АФ «Іззія» не використовували на момент звернення до суду, оскільки вона перебуває в користуванні ТОВ «Чарівна Нива». З якого саме моменту не використовують не знає, оскільки у 2022 році змінились власники підприємства. Документи щодо сплати орендної плати у нього відсутні, але це немає жодного відношення до підстав позову, оскільки ставиться вимога про недійсність договору оренди на момент укладення. Щодо поданої заяви про застосування строків позовної давності підтримав подане раніше пояснення та зазначив, що порушення є триваючим, тому строки не пройшли. Також в судовому засіданні зазначив, що докази понесених витрат за надання правничої допомоги будуть подані до суду відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Представник відповідача ТОВ «Чарівна Нива» - адвокат Забродець С.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов. Зазначив, що позивач почав добровільно використовувати земельну ділянку, будь-яких доказів перешкоджань не надано. Будь-якого інтересу до вказаної земельної ділянки протягом тривалого часу позивач не виявляв. Вважає, що позивачем пропущене переважне право на поновлення договору оренди, оскільки ним не подано до власника земельної ділянки заяви про поновлення договору оренди. Подаючи позов у вересні позивач розумів, що судовий процес тривалий і на момент вирішення справи не буде реалізоване його право. Заяву про застосування строків позовної давності підтримав, додатково вказав, що позивач має цікавитись своїми майновими правами. ДРРПНМ працює у вільному доступі, тому позивач мав можливість довідатись про існування оспорюваного договору ще з 2018 року, тому просить застосувати строк позовної давності та відмовити у позові.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило, відзиву на позов не подано.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК Українивстановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та ПП АФ «Іззія» було укладено договір оренди землі (а.с.8-9). Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.06.2007 №040785300029, що також підтверджено книгою записів про державну реєстрацію договорів оренди землі (а.с.10) .

Згідно з п.2 договору від 18 жовтня 2005 року в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0361га, у тому числі рілля. Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на п`ятнадцять років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.43 вказаного договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З Інформації наданої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (дата формування 12.09.2022), встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 0524185300:01:001:0033 площею 2,0359га, зареєстрована 02.04.2005 Вінницькою регіональною філією ДП «Центр ДЗК», цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права: номер запису про інше речове право 26568627; дата, час державної реєстрації 08.06.2018, 15:46:20; підстава для державної реєстрації: договір оренди землі серія та номер: бн, виданий 07.11.2015; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст: строк дії 10 років, з правом пролонгації; відомості про суб`єкта: Орендодавець ОСОБА_1 , Орендар: ТОВ «Чарівна Нива» (а.с.11-12).

З інформації з Державного земельного кадастру станом на 18.09.2022 власником земельної ділянки кадастровий номер 0524185300:01:001:0033, площею 2,0359 є ОСОБА_1 , зареєстровано в державному реєстрі права 08.06.2018 Стрижавською селищною радою Вінницької області. Відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку: право оренди земельної ділянки; найменування юридичної особи - ТОВ «Чарівна Нива»; дата державної реєстрації 08.06.2018, номер запису про право 26568627 (а.с.13).

Дослідивши в судовому засіданні копію договору оренди землі №941 від 07 листопада 2015 року, встановлено, що орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Чарівна Нива» 07 листопада 2015 року украли договір оренди землі (а.с.32-36). Відповідно до п.2.1 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 0524185300:01:001:0033, загальною площею 2,0359га, рілля. Згідно з п.3.1 зазначеного договору, договір укладено строком на 10 (десять) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Відповідно до п.14.1 договору право оренди земельної ділянки оформлюється відповідно до законодавства України.

З витягу з ДРРПНМ про реєстрацію іншого речового права №127179053 від 12.06.2018 вбачається, що щодо земельної ділянки кадастровий номер 0524185300:01:001:0033 площа 2,0359 га, наявне зареєстроване право оренди земельної ділянки строком на 10 років, на підставі договору оренди землі бн від 07.11.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Чарівна Нива» (а.с.37, 38).

Відповідачем в якості доказів використання земельної ділянки надано суду довідку №147 від 17.10.2022 про виплату орендної плати за період 2015-2022 роки виданою ТОВ «Чарівна Нива» , з якої вбачається, що ОСОБА_1 за період 2020-2022 роки виплачена орендна плата в розмірі 28068,4 грн (нараховано 34103,73 грн) (а.с.39).

З листа Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №1612/14-22 від 17.11.2022 наданого на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2022, вбачається, що відповідно архівних матеріалів других примірників договорів оренди землі та додаткових угод, а також реєстраційних справ до них, реєстраційна справа щодо реєстрації додаткової угоди (договору) про розірвання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ПП АФ «Іззія» у відділі відсутні (а.с.74).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Судом встановлено, що між позивачем ПП «АФ «Іззія» та відповідачем ОСОБА_1 18.10.2005 укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії центр ДЗК 13.06.2007, тобто до даних правовідносин застосовуються норми закону, що діяли саме на момент укладення даного договору.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (чинного на момент укладення договору від 18.10.2005 ) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (чинного на момент укладення договору від 18.10.2005) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» (чинного на момент укладення договору від 18.10.2005) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди землі від 18.10.2005).

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди землі від 18.10.2005) державний реєстр земель складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Пунктом 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 (чинного на момент укладення договору оренди землі від 26.10.2005), визначено, що книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Відповідно до положень Тимчасового порядку державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки вважається здійсненою з моменту внесення даних до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Факт державної реєстрації засвідчується присвоєнням реєстраційного номеру, скріпленням печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації. Печатка, підпис, реєстраційний номер ставляться на всіх примірниках договору.

Після засвідчення факту державної реєстрації договір реєструється у Книзі записів державної реєстрації, яка ведеться державним органом земельних ресурсів.

Датою реєстрації договору у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли виникають права та обов`язки за договором, тобто коли на підставі договору (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) виникають правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року по справі №697/1767/17, провадження № 61-783св18.

Аналізуючи вищевказані норми Закону України «Про оренду землі» та прирівнюючи їх зміст до укладеного між позивачем ПП «АФ «Іззія» та відповідачем ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки від 18.10.2005, судом встановлено, що його норми за своїм змістом відповідають змісту норм, що наведені в однойменних розділах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Типового договору оренди землі. Слід окремо зазначити про те, що зміст приписів договору - сторони продублювали зі ст. 25 Закону України «Про оренду землі» у редакції, що була чинна станом на момент укладення договору і зміст приписів не суперечить ст. ст. 95-96 ЗК України.

Тобто в судовому засіданні підтверджено, що строк дії договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року укладеного між позивачем ПП «АФ «Іззія» та ОСОБА_1 , зареєстрований відповідно до діючого порядку 13.06.2007, та право ПП «АФ «Іззія» користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , закінчувались 13 червня 2022 року.

Відповідно до п.1-2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про оренду землі» укладення,виконання,зміна,поновлення іприпинення договоріворенди земліта набуттяправа оренди,суборенди земельнихділянок вУкраїні абоокремих їїмісцевостях,у якихвведено воєннийстан,здійснюється зурахуванням пунктів27і 28розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

В свою чергу підпунктом б пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: б) приватної власності тощо.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено, та станом на день звернення до суду з даним позовом 27.09.2022, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 21 листопада 2022 року.

Таким чином, договір оренди землі від 18 жовтня 2005 року, укладений між ПП «Агропромислова фірма «Іззія» та ОСОБА_1 , є поновленим на один рік та діє до 13 червня 2023 року в силу підпункту б пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, оскільки строк користування земельною ділянкою за вказаним договором закінчився після введення воєнного стану.

В зв`язку з цим, ПП «Агропромислова фірма «Іззія» має право на користування земельною ділянкою належною ОСОБА_1 до 13 червня 2023 року.

Також судом встановлено, що 07.11.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «Чарівна Нива» укладено договір оренди землі кадастровий номер 0524185300:01:001:0033, площею 2,0359га.

Відповідно до ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч.4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності.

Статтею 126 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення правовідносин за оспорюваним правочином між відповідачами установлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 10 якого (в редакції на момент реєстрації права за оспорюваним договором) встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Отже, на час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Чарівна Нива» був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ПП «Агропромислова фірма «Іззія» від 18 жовтня 2005 року, який зареєстрований 13 червня 2007 року зі строком дії до 13 червня 2022 року і в установленому законом порядку не припинений.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення прав сторін за договором.

Відповідно до ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з абз.4 ч.2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до п.«в» ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

На виконання вимог ухвали суду від 09.11.2022 надано лист-відповідь Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №1612/14-22 від 17.11.2022, з якої вбачається, що відповідно архівних матеріалів других примірників договорів оренди землі та додаткових угод, а також реєстраційних справ до них, реєстраційна справа щодо реєстрації додаткової угоди (договору) про розірвання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «АФ «Іззія» у відділі відсутні (а.с.74)

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів, виклик свідків чи призначення експертиз.

Порядок належного виконання договору оренди землі від 07.11.2015 укладеного між відповідачами щодо дотримання істотних умов договору в судовому засіданні не оспорюється сторонами та не є предметом позову. Тому суд критично відноситься до оцінки доказів наданих відповідачем щодо дійсності договору оренди земельної ділянки укладеного між відповідачами та сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до абзацу 4 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Твердження представника відповідача зазначені у відзиві на позов щодо не існування договору не підтверджені в судовому засіданні, з відповіді з ДЗК вбачається про відсутність угоди про розірвання договору оренди землі між ПП «АФ «Іззія» та ОСОБА_1 що трактується судом на користь позивача та слідує про дійсність договору оренди від 18.10.2005 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 .

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не подано на підтвердження дійсності договору оренди доказів сплати орендної плати суд не приймає даної вимоги в якості доказів, оскільки предметом позову не є порушення істотних умов договору оренди від 18.10.2005.

Також на думку суду позивачем не порушено вимоги передбачені договором щодо переважного права на поновлення дії договору, оскільки в силу підпункту б пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України договір автоматично продовжено на рік до 13.06.2023, і на момент звернення до суду договір вважається діючим.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх тверджень про розірвання договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року.

У Постановах ВСУ №21-1434а15 від 30.03.2016 та №825/1287/15-а від 15.11.2016 суд дійшов висновку, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом, відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно та наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно де законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; - під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із системного аналізу законодавчо закріпленого порядку державної реєстрації вбачається, що однією із умов є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав необхідно зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Імперативними приписами п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»наведено перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав зокрема у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.06.2018 у справі №823/378/16 зробила наступний правовий висновок: "Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора убачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо. Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1)".

Отже, в порушення вимог статей 10, 24, 27Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було зареєстровано право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер: 0524185300:01:001:0033 та здійснено подвійну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТОВ «Чарівна Нива».

Відповідачі ОСОБА_1 та ТОВ «Чарівна Нива» не спростували факт набрання чинності договору оренди земельної ділянки, що був укладений між позивачем ПП «АФ «Іззія» та відповідачем ОСОБА_1 18.10.2005, а тому його положення діють у тій частині, що виникли і продовжують існувати до їх виконання, в той час як укладаючи інший договір від 07.11.2015 щодо цієї ж земельної ділянки відповідач ОСОБА_1 діючи недобросовісно та всупереч вимогам ст. 24 Закону України «Про оренду землі» та приписам ст. 525 ЦК України, в односторонньому порядку відмовився від виконання умов раніше укладеного договору оренди з позивачем, чим були порушені права за захистом яких мало місце звернення до суду.

Тому суд приходить до висновку, що договір оренди землі від 7 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Чарівна Нива» є недійсним з підстав порушення вимог чинного законодавства та права ПП «Агропромислова фірма «Іззія», оскільки він був укладений в період дії договору оренди землі від 18 жовтня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 і ПП «Агропромислова фірма «Іззія».

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18; від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц; від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 07.11.2015, який укладено між відповідачами щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0359 га з кадастровим номером 0524185300:01:001:0033, є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача ТОВ «Чарівна Нива» адвоката Забродця С.В. про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.

Враховуючи викладене та застосувавши статтю 261 ЦК України, початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше".

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що про наявність оспорюваного договору оренди землі від 07.11.2015 позивач дізнався раніше ніж у 2022 році.

Твердження відповідача про те, що позивач не використовуючи з2016року земельну ділянку та не здійснюючи виплату власнику земельної ділянки орендної плати, мав довідатись про існування оспорюваного правочину ще у2016році, не можуть бути підставою для застосування вказаних наслідків, оскільки сторонами не заперечується того, що позивач не використовував земельну ділянку, однак це не підтверджує факту обізнаності про наявність оспорюваного договору.

Крім того, позивачем в судовому засіданні вказано про зміну власника ПП «АФ «Іззія» наприкінці 2021 року, що не оспорюється відповідачами, а отже з цього часу останній міг дізнатись про порушення права підприємства проводячи інвентаризацію земель та документів.

Невикористання земельної ділянки чи несплата орендної плати орендодавцю не спростовує факту порушення вимог закону під час укладення та реєстрації оспорюваного правочину.

Перешкоджання відповідачем у використанні позивачем земельної ділянки шляхом укладення оспорюваного договору оренди землі - це протиправні дії, які тривають у часі, існують на момент звернення позивача до суду та ухвалення рішення судом.

Отже, протягом строку дії договору оренди землі орендар не може бути обмежений у праві звернення до суду з позовом, покликаним усунути порушення його прав щодо використання земельної ділянки, зокрема і шляхом визнання недійсним інших договорів оренди щодо відповідної земельної ділянки.

Такий позов може бути пред`явлено протягом усього строку дії договору. Правова позиція щодо застосування строків позовної давності під час захисту прав сторони в договорі оренди викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмови в задоволенні позову з цієї підстави.

Позивачем також ставиться вимога про повернення сплачених судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно з ОСОБА_1 та ТОВ «Чарівна Нива» підлягає стягненню солідарно на користь позивача 2481,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст.247, 259,263-265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна Нива" про визнання недійсним договору оренди землі задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 7 листопада 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чарівна Нива" та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524185300:01:001:0033, площею 2,0359 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Торканівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, право оренди на підставі якого зареєстровано державним реєстратором Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області 8 червня 2018 року, номер запису 26568627.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна Нива" та ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" судовий збір в сумі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне ім`я сторін:

позивач приватне підприємство "Агропромислова фірма "Іззія", адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Некрасова, 25, код ЄДРПОУ 32743603;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівна Нива", адреса місцезнаходження: с. Буди, вул. Незалежності, 70, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 35778199.

Повний текст рішення складено 28 лютого 2023 року.

Суддя А.М. Мудрак