Рішення

від 26.03.2007 по справі 2-171/2007р.

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-171/ 2007 p

Справа №2-171/

2007 p.

РІШЕННЯ

Іменем    України

26 березня 2007 року                                                                                      м.

Хуст

Хустський

районний суд Закарпатської області в особі головуючого судці Кемінь В.Д. при

секретарі судового засідання Озарук О.І. з участю адвоката ОСОБА_1 позивачки

ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 представника відповідача Газдик С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хуст, справу за

позовом ОСОБА_2 до ТзОВ „УІС

ЛВ" м. Ужгород, про поновлення на роботі, стягнення суми за час

вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення

моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка

звернулася в суд з даним позовом до відповідача про поновлення на роботі,

стягнення суми за вимушений прогул, стягнення заборгованості по заробітній

платі та стягнення моральної шкоди.

Під час розгляду

справи встановлено, що позивачка подала позов до Закарпатської філії № 3 ТзОВ „УІС

ЛВ" в м. Хуст. На підставі ст. 33

ЦПК України, суд за клопотанням представника позивача залучив до справи в

якості співвідповідача ТзОВ „УІС ЛВ" м. Ужгород.

В судовому

засіданні позивачка свої вимоги підтримала, суду пояснила, що працювала на

посаді головного бухгалтера ТзОВ „УІС ЛВ" в м. Хуст з 01.02.2006 року. За період

роботи ніяких дисциплінарних стягнень не мала і виконувала всі покладені на неї

обов'язки. Однак, 30.10.2006

року директор товариства передав їй трудову книжку через її чоловіка і

повідомив про її звільнення з роботи. Запис в її трудовій книжці зроблено 26.10.2006 р. на підставі

ст. 36 п. 1 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним, так як ніякої згоди вона не давала і не

писала жодних заяв про звільнення за власним бажанням. Відповідач також при

звільненні не видав їй трудову книжку, не провів повного розрахунку та не

нарахував компенсацію за невикористану відпустку. Крім цього, вона через

неправомірне звільнення перенесла приниження, втратила нормальний сон, спокій

та життєву рівновагу через, що погіршився стан її здоров'я. Вважає, що такими

діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 2000 грн.

Просить суд поновити її на роботі, стягнути з відповідача невиплачену заробітну

плату з компенсацією за невикористану відпустку в розмірі 1073 грн., середню

заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з дня її звільнення та моральну

шкоду в розмірі 2000 грн.

Представник

позивачки ОСОБА_3 повністю підтримала вимоги позивачки, пояснивши, що

відповідач провів звільнення з порушенням вимог ст. 36 КЗпП України, так як

ніякої згоди позивачка на звільнення не надавала і жодних письмових доказів про

звільнення за власним бажанням відповідачем не надано. За таких обставин,

просить суд задовольнити позов в повному об'ємі.

Директор філії №3 ТзОВ „УІС

ЛВ" Газдик СІ., який також діє за дорученням ТзОВ „УІС ЛВ" м. Ужгород

позов визнав частково, пояснивши, що з позивачкою було узгоджено питання про

звільнення, оскільки надалі вона не могла виконувати свої обов'язки з

об'єктивних причин. Такої угоди між ними було досягнуто 17 або 18 жовтня 2006

року, під час розмови, що відбулася на робочому місці в залі ігрових автоматів

„Екстрема" м. Хуст, в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Після чого

позивачка залишила всі документи, пов'язані з її трудовою діяльністю в

товаристві. З того часу позивачка не виходила на роботу та передала через свого

чоловіка власну трудову книжку, яку зберігала в себе вдома і він зробив запис

про її звільнення на підставі ст. 36

п.1 КЗпП України. Крім цього, товариством

2

відпустку в сумі

1073,55 грн.,

які вона може отримати в будь-який час. В решті вимоги позивачки вважає

безпідставними та не доведеними і просить суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши

пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд

приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступних

підстав.

Відповідно до

ст. 60 ЦПК

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому

засіданні встановлено, що позивачка перебувала на посаді головного бухгалтера

філії №3 ТзОВ

„УІС ЛВ" м. Ужгород, відповідно до наказу №1 від 01.02.2006

р. по даному товариству. Звільнення позивачки проведено з підстав,

передбачених ст. 36 п.1 КЗпП

України за угодою сторін.

Доводи позивачки

та її представника про те, що вона не погоджувалася на звільнення з роботи, та

порушення відповідачем вимог ст. 36

п. 1 КЗпП

України, суд не бере до уваги з наступних підстав.

Статтею 36 п. 1 КЗпП України

передбачено припинення трудового договору через угоду сторін. Наявність

укладення такої угоди між сторонами стверджено показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5.,

які пояснили, що 17 або 18 жовтня 2006 року були присутніми під час вирішення

питання подальшої трудової діяльності в товаристві з боку позивачки. Між

директором Газдик СІ. та позивачкою ОСОБА_2 було укладено усну угоду про те, що

остання припиняє свою роботу в товаристві, після чого вона на роботу більше не

приходила.

На підтвердження

такої угоди позивачка фактично припинила свою трудову діяльність, і не виходила

на роботу, що ствердили в своїх поясненнях свідок ОСОБА_4, директор філії

Газдик СІ. і дану обставину не заперечила сама позивачка.

Крім цього, про

волевиявлення позивачки на припинення трудової угоди свідчить факт передачі та

отримання нею власної трудової книжки, в якій проведено запис про її звільнення

з товариства „УІС ЛВ" з підстав, передбачених ст. 36 п.1 КЗпП

України. Дану обставину також не заперечила позивачка в судовому засіданні, а

лише пояснила, що вона не писала ніякої письмової заяви про звільнення з

роботи.

Таким чином, суд

оцінивши в сукупності здобуті в судовому засіданні докази, дійшов до висновку,

що вимоги позивачки про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати

та компенсації за невикористану відпустку є обґрунтованими та доведеними, а

тому в цій частині позов слід задовольнити. В решті позовні вимоги позивачки не

знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, що дає суду підставу

відмовити в їх задоволенні.

Враховуючи

наведене та керуючись ст. ст. 10,60,209

ЦПК України, ст.ст. 116,117

КЗпП України, ст. 1167

ЦК України, суд -

РІШИВ:

Позов

задовольнити частково.

Стягнути з

Товариства з обмеженою відповідальністю „УІС ЛВ" м. Ужгород на користь

ОСОБА_2 - 1073,55 грн.,

заборгованості по заробітній платі, та компенсації за невикористану відпустку.

В задоволенні

позовних вимог ОСОБА_2 до ТзОВ „УІС ЛВ" про поновлення на роботі,

стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди -

відмовити.

Стягнути з ТзОВ

„УІС ЛВ" м. Ужгород на користь держави 51 гривню державного мита.

На рішення суду

може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня

проголошення рішення, а також може бути подана апеляційна скарга на рішення

суду протягом 20 днів

після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду

Закарпатської області.