Постанова

від 23.10.2007 по справі 178/3-05/6

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

23 жовтня 2007 р.                                                                                  

№ 178/3-05/6 

Вищий господарський суд України у

складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М.

і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу закритого

акціонерного товариства "Будівельник", м. Вишгород Київської області,

на рішення господарського

суду Київської області від 08.11.2006

та постанову Київського

міжобласного апеляційного господарського суду від 27.06.2007

зі справи №

178/3-05/6

за позовом

відкритого акціонерного товариства "Український зональний

науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (далі

-Інститут), м. Київ,

до

закритого акціонерного товариства "Будівельник" (далі -Товариство)

про стягнення

11 392,82 грн.,

за участю представників:

позивача -

Коваля М.М.,

відповідача -Лєвіна

В.О.,

ВСТАНОВИВ:

Інститут звернувся до

господарського суду Київської області 

з  позовом про стягнення з

Товариства 9 000 грн. боргу та 2 392,82 грн. інфляційних збитків, а всього 11

392,82 грн.

До прийняття місцевим судом рішення

зі справи Інститут уточнив позовні вимоги та просив стягнути 9 000 грн. боргу

та 3 484,43 грн. інфляційних збитків, а всього 12 484,43 грн.  

Справа розглядалася господарськими

судами неодноразово.

Рішенням господарського суду

Київської області від 08.11.2006 (суддя Коротун О.М.), залишеним без змін

постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

27.06.2007 (колегія суддів у складі: Поліщук В.Ю. -головуючий, судді Жук Г.А.,

Рудченко С.Г.), позов задоволено частково: з Товариства стягнуто 9 000 грн.

боргу та втрати від інфляції в сумі 3 221,11 грн.; в іншій частині позову

відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано неналежним виконанням

Товариством договірних зобов'язань.

У касаційній скарзі до Вищого

господарського суду України Товариство просить зазначені судові рішення зі

справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і

процесуального права та припинити провадження.

Відзив на касаційну скаргу не

надходив.

Учасників судового процесу

відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу

України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду

касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення

попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність

застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши

представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про

відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено,

що:

- 19.05.2003 позивачем та

відповідачем укладено договір № 6504 на виконання проектно-вишукувальних робіт

(далі -Договір), строк дії якого визначено до повного виконання сторонами своїх

зобов'язань;

- предметом Договору є зобов'язання

позивача виконати роботи (варіантні проробки комплексу з продажу непродовольчих

товарів та багатоповерхового паркінгу в складі варіантних проробок

реконструкції ринку “Лісовий” по вул. Миропільській, 2 у місті Києві), тоді як

відповідач мав розрахуватися за виконані роботи згідно з актом здачі-прийняття

виконаних робіт;

- згідно з пунктом 3.2 Договору та

протоколом погодження договірної ціни вартість робіт складає 18 000 грн.;

- відповідно до пункту 3.3 Договору

відповідач зобов'язався перерахувати позивачеві у 5-денний строк з моменту

підписання цього Договору передоплату в розмірі 100 % у сумі 18 000 грн.;

- згідно з пунктом 4.5 Договору

відповідач зобов'язався у 5-денний термін з дня отримання проектної

документації прийняти її, підписати акт прийому-передачі виконаних робіт та

подати його позивачеві або у 5-денний термін з дня отримання проектної

документації подати позивачеві мотивовану відмову від підписання акта

прийому-передачі виконаних робіт;

- відповідно до пункту 5.1 Договору

ціна договору на розробку проектно-вишукувальної продукції, яка вказана в цьому

договорі, на весь строк дії останнього до моменту остаточного розрахунку

підлягає перерахуванню згідно з індексом інфляції за даними Міністерства

статистики України та у випадку “введення нових законодавчих та нормативних

актів”, що впливають на вартість робіт. Сплачені в строк авансові платежі

індексації не підлягають;

- відповідач здійснив часткову

передоплату 21.05.2003 в сумі 4 500 грн. та 30.05.2003 в сумі 4 500 грн., а

всього 9 000 грн., що підтверджується виписками АБ "Банк регіонального

розвитку" за особовим рахунком;

- листом-завданням від 17.05.2003 №

12 відповідач просив позивача виконати варіантні проробки комплексу по продажу

непродовольчих товарів на земельних ділянках, відведених під будівлі, а також

передбачити багатоповерховий паркінг;

- позивач виконав взяті на себе

зобов'язання за Договором, що підтверджується наявною проектною документацією

та актом здачі-приймання виконаних робіт від 29.08.2003 № 99, згідно з яким

вартість виконаних робіт становить 18 000 грн.; цей акт підписано повноважними

представниками сторін та скріплено їх печатками (т. 1, а.с. 13);

- відповідно до акта

здачі-приймання виконаних робіт від 29.08.2003 № 99 сторони дійшли взаємної

згоди змінити пункт 3.3 Договору стосовно передоплати у розмірі 100%;

- відмову, яка передбачена пунктом

4.5 Договору, відповідач не здійснював;

- листом від 26.08.2003 № 31.1793

позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити виконані роботи згідно з

рахунком-фактурою від 22.08.2003 № 262 у сумі 9 000 грн., які отримано

відповідачем, про що свідчить власноручний напис директора Товариства Павлюка

В.М. від 26.08.2003 (т. 1, а.с. 35-36);

- право вимоги виконання

відповідачем зобов'язань з оплати залишку заборгованості в сумі 9 000 грн.

виникло у позивача з 02.09.2003;

- втрати позивача від інфляції

становлять 3 221,11 грн. 

Апеляційним господарським судом додатково

встановлено, що звернення позивача 07.07.2005 до суду з даним позовом відбулося

без пропуску строку позовної давності.

Причиною подання касаційної скарги

є питання щодо правомірності стягнення з Товариства боргу та втрат від

інфляції.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) він

застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом

України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що

виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 526 ЦК України передбачено,

що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 ЦК України

одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 214 Цивільного кодексу

Української РСР передбачалося, що боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не

встановлений інший розмір процентів.

Згідно з частиною другою статті 625

ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу

кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних

положень ЦК України визначено, що правила ЦК України про позовну давність

застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений

законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 260 ЦК України

позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків,

встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної

давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з частиною п'ятою статті 261

ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної

давності починається зі спливом строку виконання; за зобов'язаннями, строк

виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної

давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу

про виконання зобов'язання.

З огляду на наведене попередні

судові інстанції на підставі дослідження та оцінки усіх наявних доказів,

встановивши факт неналежного виконання Товариством зобов'язань за Договором,

усі необхідні умови якого сторонами узгоджено у встановленому порядку, дійшли

обґрунтованого висновку щодо необхідності стягнення з відповідача боргу та

втрат від інфляції у встановленому ними розмірі.

Твердження скаржника про пропуск

позивачем строку позовної давності спростовується встановленими попередніми

судовими інстанціями обставинами щодо моменту виникнення права на позов та дати

звернення Інституту до господарського суду з даним позовом.

Посилання Товариства у касаційній

скарзі на фактичне виконання позивачем роботи на користь третьої особи (“ринку

“Лісний”), як й інші доводи скарги, не спростовують наведеного, а тому й не

можуть бути підставами для її задоволення.

Доводи скаржника щодо неналежної оцінки

місцевим та апеляційним судами наявних доказів також не можуть бути підставою

для задоволення вимог Товариства, оскільки відповідно до статті 1117

ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна

інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє

застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і

процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або

вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові

господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази

або додатково перевіряти  докази.

Таким чином, рішення попередніх

судових інстанцій зі справи відповідають встановленим ними фактичним

обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і

передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117,

1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду

Київської області від 08.11.2006 та постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 27.06.2007 зі справи № 178/3-05/6 залишити

без змін, а касаційну скаргу закритого акціонерного товариства

"Будівельник" -без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                               

Б.Львов