Постанова

від 28.02.2023 по справі 902/945/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року Справа № 902/945/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

суддя: Петухов М.Г.,

суддя: Олексюк Г.Є.

без повідомлення учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 року у справі №902/945/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд"

про стягнення 121729,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ""Вінпроектбуд" про стягнення 121729,12 грн. заборгованості згідно договору підряду.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2022 року у справі №902/945/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" (вул. В. Стуса, буд. 7, м. Вінниця, 21018, код - 37618365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (б. Свободи, буд. 1, кв. 2, "Поділля" район, м. Вінниця, 21005, код - 42829021) 115 000,00 грн. - основного боргу, 5 708,30 - інфляційних втрат, 1 020,82 грн. 3 % річних та 2 481,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

01 грудня 2022 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" до суду першої інстанції надійшла заява (вх. № канц. 01-34/10320/22) про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 року у справі №902/945/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" про ухвалення додаткового рішення у справі N 902/945/22 задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" (вул.В.Стуса, буд. 7, м. Вінниця, 21018, код 37618365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (б. Свободи, буд. 1, кв. 2, "Поділля" район, м. Вінниця, 21005, код 42829021) 11 200,00 грн. - витрат на правову допомогу.

Мотивуючи додаткове рішення, суд першої інстанції зазначив, що як слідує із матеріалів справи, відповідачем подано заперечення на клопотання позивача в якому просив відмовити в задоволенні відшкодування витрат на правову допомогу повністю. Судом досліджено подане заперечення та яке не знайшло підтвердження в обґрунтуванні відмови у задоволенні клопотання позивача про понесені витрати в розмірі 11 200,00 грн. Оскільки, судом задоволено позовні вимоги повністю, то задоволенню підлягають і витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 11 200,00 грн.

Відповідач із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/945/22 від 09.12.2022р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної інстанції скаржник зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Скаржник зазначає, що у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача заявив до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 200,00 грн., який є не співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами і є значно завищеним, зважаючи на характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу для підготовки позову, дослідження правової позиції щодо підстав і обґрунтованості позову тощо, а тому є таким, що не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.

При цьому скаржник звертає увагу суду на те, що договір про надання правової допомоги №ЗВ від 27.09.2022 року, укладений ТОВ «ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ» з Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Якименко та партнери» має загальний характер та в п. 2.1 такого визначено, що вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором становить фіксований розмір 11 200 (одинадцять тисяч двісті) гривень, який відповідно до п. 2.2. сплачується у вигляді 100% передоплати. Як вбачається із платіжного доручення № 478 від 27.09.2022 року ТОВ «ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ» була здійснена оплата наданих послуг. Водночас, базова вартість години роботи адвоката ні в договорі про надання правової допомоги, ні в платіжному дорученні не визначена. Окрім того, детальний опис робіт з чітким розрахунком вартості годино-робіт адвоката представником позивача не надано, відтак відсутні відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. При цьому, в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних представником позивача, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як того вимагає чинне процесуальне законодавство України.

На думку скаржника викладені у апеляційній скарзі аргументи свідчать про те, що суд першої інстанції не належним чином встановив фактичні обставини справи, чим порушив основоположне право на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом та дійшов до помилкового висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Тому, слід скасувати повністю рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 року у справі №902/945/22. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 року у справі №902/945/22 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.

20 січня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" надійшов відзив в якому просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, а також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпроектбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ» витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

В ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 року у справі №902/945/22 без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є додаткове рішення суду першої інстанції, яким з відповідача на користь позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 200,00 грн. та з розміром яких відповідач не погоджується, оскільки вважає такий розмір неспівмірним із обсягом наданих адвокатом послуг.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається зокрема з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн.

За наслідками розгляду справи №902/945/22 судом першої інстанції ухвалено рішення від від 29.11.2022 року у справі №902/945/22, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" - 115 000,00 грн - основного боргу 5 708,30 - інфляційних втрат, 1 020,82 грн. 3 % річних та 2 481,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

У зв`язку з цим, за наслідками розгляду справи, 01.12.2022 (тобто в межах п`ятиденного строку після ухвалення вказаного рішення суду першої інстанції) від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" надійшла заява (вх.№ 01-34/10320/22) про ухвалення додаткового рішення в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі №902/945/22 за яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" витрати на правову допомогу в розмірі 11200,00 грн. (а.с.68-69).

В обґрунтування вказаної вимоги заявник посилається на те, що судом не вирішено питання про судові витрати. Заявник зазначає, що позивачем були понесені витрати на правову допомогу в розмірі 11200,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги №3В від 27.09.2022 та платіжним дорученням №478 від 27.09.2022. Зазначена сума визначена сторонами як фіксований розмір гонорару.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Однак не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Такий висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в суді першої інстанції позивачем до суду надано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" адвокатом Кравчук М.О. від 30.09.2022 року у Господарському суді Вінницької області виданого адвокатським об`єднанням - "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" (а.с.9), платіжного доручення №478 від 27.09.2022 на суму 11 200,00 грн. з призначенням платежу: "за надання правової допомоги згідно договору №3В від 27.09.2022, без ПДВ" (а.с.24), договору про надання правової допомоги №3В від 27.09.2022 (а.с. 29-30).

Дослідженням наданих позивачем доказів, що підтверджують надані послуги та виконані адвокатом роботи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.09.2022 року між Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" (далі - Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №3В (а.с. 29-30).

Відповідно до п.1.1,1.2 договору, адвокатське об`єднання приймає на себе доручення від клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим договором, а саме здійснення представництва інтересів клієнта у судовій справі щодо стягнення заборгованості із Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" за договором на виконання субпідрядних робіт №11-03/2021-1 від 03.11.2021. Адвокату адвокатського об`єднання - Кравчуку Михайлу Олександровичу свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ВН №000473 від 24.04.19 доручається виконання зазначеного договору.

Пунктом 2.1, 2.2 договору, сторони узгодили, що вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором становить фіксований розмір 11 200 (одинадцять тисяч двісті) грн. Гонорар сплачується у вигляді 100% передоплати.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 (п.3.1 договору).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що сторони погодили вартість наданих послуг у фіксованій сумі 11 200,00 грн.

Платіжним дорученням №478 від 27.09.2022 ТОВ "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" сплачено Адвокатському об`єднанню "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" - 11 200,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору №3В від 27.09.2022, без ПДВ" (а.с. 24).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Під час розгляду питання щодо стягнення витрат позивача на правничу допомогу, відповідачем до суду першої інстанції в порядку ст. 126 ГПК України було подано заперечення на заяву про винесення рішення щодо судових витрат у справі №902/945/22 в якому відповідач просив відмовити у стягненні з ТОВ "Вінпроектбуд" на користь ТОВ "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" - 11 200,00 грн. витрат на правничу допомогу (а.с. 74-77).

Відповідач вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення є необґрунтованою та неправомірною, проти її задоволення заперечує повністю. Зазначає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 11 200,00 грн. є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт і є завищеним зважаючи на характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу для підготовки позову, дослідження правової позиції щодо підстав і обґрунтованості позову.

При цьому, відповідач звернув увагу суду першої інстанції на те, що договір про надання правової допомоги №ЗВ від 27.09.2022 року, укладений ТОВ «ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ» з Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Якименко та партнери» має загальний характер та в п. 2.1 такого визначено, що вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором становить фіксований розмір 11 200 (одинадцять тисяч двісті) гривень, який відповідно до п. 2.2. сплачується у вигляді 100% передоплати. Як вбачається із платіжного доручення № 478 від 27.09.2022 року ТОВ «ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ» була здійснена оплата наданих послуг. Водночас, базова вартість години роботи адвоката ні в договорі про надання правової допомоги, ні в платіжному дорученні не визначена. Окрім того, детальний опис робіт з чітким розрахунком вартості годино-робіт адвоката представником позивача не надано, відтак відсутні відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. При цьому, в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних представником позивача, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як того вимагає чинне процесуальне законодавство України.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача дійсно не було надано суду першої інстанції відповідного детального опису.

Разом з тим, стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником, а отже є визначеним. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. За умов відсутності детального опису робіт та встановлення розміру гонорару адвоката сторонами у фіксованому розмірі, витрати на професійну правничу (правову) допомогу є підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають відшкодуванню. Відповідні висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/14598/20, від 16.11.2022 у справі №912/2620/21.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

За таких обставин, враховуючи, що платіжним дорученням №478 від 27.09.2022 ТОВ "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" сплачено Адвокатському об`єднанню "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" - 11 200,00 грн. за надання правничої допомоги згідно договору №3В від 27.09.2022, без ПДВ", колегія суддів вважає вказаний розмір фактичних витрат на професійну правничу (правову) допомогу підтвердженим.

Отже, відсутність детального опису робіт, на думку колегії суддів, в даному випадку не є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки якщо сторона, якій суд компенсує витрати на правову допомогу, користується послугами адвоката, має професійного представника в суді, то презюмується виконання робіт (надання послуг) адвокатом у певному, хоча б мінімальному, обсязі.

Будь-яких обставин (доказів) на виконання обов`язку доведення неспівмірності витрат відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" не наведено.

Поряд з цим, колегія суддів наголошує, що самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанова від 16.11.2022 у справі №916/2016/21 тощо).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щодо відповідності витрат на правову допомогу критеріям розумності та справедливості, враховуючи фіксований розмір витрат на правову допомогу та необхідністю у такому випадку підтвердити виконані роботи їх обсягом, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, інтереси позивача представляв адвокат Адвокатського об`єднання "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" - Кравчук М.О., виконав наступні дії, що стосуються розгляду справи №902/945/22 в суді першої інстанції, а саме: склав та подав з використанням підсистеми "Електронний суд" позовну заяву з додатками до суду першої інстанції (а.с.1-34); відповідь на відзив (а.с. 51-55); прийняв участь в судових засіданнях 25.10.2022 та 29.11.2022, що підтверджується протоколами судового засідання від 25.10.2022, 29.11.2022 (а.с. 46, 62-63).

Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц.

Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 200,00 грн. не суперечить принципу розподілу таких витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 11 200,00 грн., який на думку суду апеляційної інстанції відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд", оскільки доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, зміст оскаржуваного судового рішення не суперечить постановам Верховного Суду на які посилається скаржник, а тому додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 року у справі №902/945/22 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Поряд з цим, позивачем також у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в суді апеляційної інстанції позивачем надано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" адвокатом Кравчук М.О. від 13.01.2023 року у Північно-західному апеляційному господарському суду виданого адвокатським об`єднанням - "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" (а.с.108), платіжного доручення №506 від 11.01.2023 на суму 2000,00 грн. з призначенням платежу: "за надання правової допомоги згідно додаткової угоди від 11.01.2023 до договору №3В від 27.09.2022 без ПДВ" (а.с.110), додаткової угоди від 11.01.2023 до договору про надання правової допомоги №3В від 27.09.2022 (а.с. 109).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 додаткової угоди укладеної 11.01.2023 між Адвокатським об`єднання «Адвокатська компанія «Якименко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ", Адвокатське об`єднання приймає на себе доручення від Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме здійснення представництва інтересів Клієнта у судовій справі №902/945/22 у Північно-західному апеляційному господарському суді. Адвокату адвокатського об`єднання - Кравчуку Михайлу Олександровичу свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ВН №000473 віл 24.04.19 доручається виконання зазначеного Договору.

Згідно пунктів 2.1, 2.2 додаткової угоди, вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором становить фіксований розмір 2000 (дві тисячі) грн. Гонорар сплачується у вигляді 100% передоплати.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 (п.3.1 додаткової угоди).

Платіжним дорученням №506 від 11.01.2023 ТОВ "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" сплатив Адвокатському об`єднанню «Адвокатська компанія «Якименко та партнери» 2000,00 грн. за надання правової допомоги згідно додаткової угоди від 11.01.2023 до договору №3В від 27.09.2022 без ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний відзив з копіями додаткової угоди від 11.01.2023 та платіжного доручення №506 від 11.01.2023 надіслані позивачем на адресу відповідача (а.с.110 зворотня сторінка).

Відповідач заперечень щодо відшкодування заявлених позивачем витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції чи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подав.

Разом з тим колегія суддів враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Таким чином, суд апеляційної інстанції враховуючи обсяг складових правової допомоги, наданої Бюро позивачу в межах апеляційного провадження, зокрема підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає, що заявлені позивачем до відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частин п`ятої, сьомої та дев`ятої статті 129 ГПК України.

Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі 2 000,00 грн. не суперечить принципу розподілу таких витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в межах апеляційного провадження в розмірі 2 000,00 грн., який відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. слід задовольнити.

Зважаючи на те, що судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом апеляційної інстанції не здійснюється його розподіл.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 року у справі №902/945/22, без змін.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №902/945/22 задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" (вул. В. Стуса, буд. 7, м. Вінниця, 21018, код 37618365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (б. Свободи, буд. 1, кв. 2, "Поділля" район, м. Вінниця, 21005, код 42829021) 2 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

4. Доручити Господарському суду Вінницької області видати відповідний судовий наказ.

5. Справу №902/945/22 повернути Господарському суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "28" лютого 2023 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.