Рішення

від 30.01.2023 по справі 910/10747/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2023Справа № 910/10747/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/10747/22

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до Акціонерного товариства "Банк Альянс"

про стягнення 8 778 043,95 грн

За участю представників сторін:

від позивача Міхальов А.О. (довіреність від 02.01.2023 № 03)

від відповідача Башаров В.Є. (довіреність від 09.08.2022 № 40)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (далі - позивач, Установа) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - відповідач, Банк) про стягнення 8 778 043,95 грн (1 465 679,39 грн інфляційних втрат, 554 775,86 грн 3% річних, 6 757 588,73 грн пені).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за банківською гарантією від 05.06.2019 № 2096-19.

Ухвалою суду від 24.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: зазначення про щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

31.10.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2022.

25.11.2022 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву. У підготовчому засіданні 12.12.2022 було оголошено про відкладення на 22.12.2022. 14.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив. 22.12.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/10747/22 до судового розгляду по суті на 30.01.2023.

30.01.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайдер" (далі - Товариство) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд залишив вказане клопотання без розгляду, оскільки, Товариство не є учасником даної справи.

У судовому засіданні 30.01.2023 суд, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

У судовому засіданні 30.01.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.05.2019 Установою (позикодавець) та Товариством (позичальник) укладено договір позики № 161/18/С/11 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику у розмірі 15 960 000 грн, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути позикодавцю суму позики в порядку та на умовах, зазначених у Договорі.

Згідно з пунктом 2.1 Договору виконання зобов`язань позичальника за Договором та задоволення вимог позикодавця, що випливають з Договору, забезпечується:

- банківською гарантією на суму 15 960 000 грн, наданою на строк до 31.10.2020;

- порукою ОСОБА_1 .

Відповідно до виданої Банком гарантії від 05.06.2019 № 12096-19 відповідач взяв на себе безвідкличні зобов`язання виплатити позивачу суми траншів у розмірі позик, отриманих принципалом (Товариством) на поточний рахунок принципала в Банку, згідно з Договором, які разом не перевищують загальну суму 15 960 000 грн, протягом п`яти банківських днів після дня отримання від позивача оригіналу належно оформленої письмової вимоги, яка буде містити твердження, що принципал частково або повністю не виконав своїх зобов`язань за Договором, з зазначенням суті та обсягів невиконаних принципалом зобов`язань та суми, яку позивач вимагає сплатити.

Відповідно до умов гарантії, термін її дії минає 31.10.2020, а будь-яка вимога за гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Позивач вказує, що у зв`язку з порушенням Товариством умов Договору, Установа звернулася до Банку з листом-вимогою про сплату коштів у розмірі 14 821 538,50 грн.

Оскільки Банк не виконав вказану вимогу, то Установа звернулася до суду з відповідною позовною заявою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/9039/20 за позовом Установи до Банку, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства та ОСОБА_1 , про стягнення 17 369 498,01 грн позовні вимоги задоволено частково та присуджено до стягнення основний борг у розмірі 14 693 722,23 грн, пеню - 1 245 009,23 грн, інфляційні втрати - 163 392,64 грн, 3 % річних - 102 049,94 грн, штраф - 1 037 507,70 грн і судовий збір - 258 625,23 грн.

Водночас пеня, 3% річних та інфляційні втрати були нараховані за період з 31.03.2020 по 22.06.2020.

У подальшому Установою та Банком було підписано мирову угоду 23.09.2021.

На переконання позивача, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за банківською гарантією, слід стягнути 1 465 679,39 грн інфляційних втрат, 554 775,86 грн 3% річних, 6 757 588,73 грн пені за період з 22.06.2020 по 23.09.2021, який не врахований у мировій угоді.

02.08.2022 Установа звернулася до Банку з вимогою № 07-269/22 про сплату нарахованих інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Банк листом від 15.09.2022 вих. № 05/2544/1 відмовив у задоволенні вказаної вимоги.

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що сторони врегулювали спір шляхом укладення мирової угоди та наразі відсутні підстави для нарахування та стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних за невиконання саме банківської гарантії.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 910/9039/20 задоволено спільну заяву Установи та Банку про затвердження мирової угоди у справі № 910/9039/20; затверджено у справі № 910/9039/20 мирову угоду від 23.09.2021, укладену Установою та Банком, у редакції, узгодженій сторонами; дана мирова угода набирає чинності з дня її затвердження Північним апеляційним господарським судом; визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/9039/20; провадження у справі № 910/9039/20 закрито; дана ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, є виконавчим документом та може бути оскаржена відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її складення; строк пред`явлення до виконання цієї ухвали Північного апеляційного господарського суду про затвердження мирової угоди - впродовж трьох років з дня винесення ухвали, до 23.09.2024 включно.

У мировій угоді, яка була затверджена судом, Установа та Банк дійшли взаємної згоди щодо мирного врегулювання спору та уклали цю мирову угоду, зокрема, про таке:

- Банк визнає заборгованість перед Установою за гарантією від 05.06.2019 № 12096-19 у сумі 17 500 306, 97 грн з яких: основний борг - 14 693 722,23 грн; штрафи і пені- 2 547 959,51 грн; судовий збір - 258 625,23 грн;

- сторони з метою мирного урегулювання спору домовились, що загальна сума заборгованості за гарантією від 05.06.2019 № 12096-19, що підлягає сплаті Банком, становить 17 500 306,97 грн. Сторони домовились, що зазначену суму заборгованості Банк зобов`язується сплатити на користь Установи у термін до 01 березня 2023 року згідно з узгодженим сторонами графіком;

- сторони домовились, що понесені судовий збір у розмірі 398 937,84 грн у процесі розгляду даного судового спору залишається за відповідачем;

- мирова угода є виконавчим документом. У разі невиконання або неналежного виконання Банком зобов`язань, передбачених п. 3 цієї мирової угоди, а саме наявності прострочення оплати більше ніж двох платежів згідно з графіком, Установа має право звернутись в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", до органів державної виконавчої служби/приватного виконавця з заявою про примусове виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди та стягнення з Банку суми не сплаченої відповідачем заборгованості, зазначеної в п. 2 даної мирової угоди;

- наслідки затвердження судом мирової угоди, зміст статей 192, 193, 231 ГПК України та наслідки закриття провадження по справі сторони усвідомлюють та розуміють в повному обсязі;

- зобов`язання сторін по мировій угоді повинні виконуватись належним чином та в установлений нею строк. Одностороння відмова від виконання умов мирової угоди, а також одностороння зміна її положень не допускається;

- сторони, підписуючи мирову угоду, заявляють про те, що у процесі її укладення діяли добровільно, в межах наданих повноважень, її умови відповідають волевиявленню сторін та породжують правові наслідки, які відповідають інтересам сторін;

- з моменту виконання цієї мирової угоди спір між сторонами є остаточно врегульованим. Жодних інших компенсацій, розрахунків, виплат сторони не проводять.

Відповідно до частини першої статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Суд звертається про правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13.

Так, Верховний Суд зазначив, що на відміну від звичайного договору, мирова угода укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Тобто мирова угода не є договором у цивільному/господарському-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями ГПК України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом.

Отже, підписавши мирову угоду, яка затверджена судом апеляційної інстанції, сторони врегулювали спір, який виник у зв`язку з невиконанням банківської гарантії та узгодили те, що жодних інших компенсацій, розрахунків, виплат сторони не проводять.

Також слід зазначити, що уклавши мирову угоду, сторони фактично розстрочили сплату заборгованості за банківською гарантією, до складу якої входила і сума основного боргу, та встановили інший порядок та строки розрахунків за нею. Тобто за умовами мирової угоди сторони за взаємною згодою змінили та визначили інші строки сплати основного боргу.

Таким чином, позивач, уклавши мирову угоду, погодив сплату боргу в інші, ніж в банківській гарантії строки, а тому зобов`язання відповідача щодо сплати основного боргу за банківською гарантією по суті не є простроченим, що виключає підстави для нарахування та стягнення за вказаний позивачем період встановленого законом індексу інфляції, пені та 3% відсотків річних (близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 904/3974/18).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.02.2023.

Суддя О.Г. Удалова