Рішення

від 17.02.2023 по справі 752/1418/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/1418/22

Провадження № 2/752/1951/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.02.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Солодовник Я.С..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій», треті особи: Міністерство освіти і науки України, Державна служба України з питань праці, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

у січні 2022 позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом, в якому просила суд:

- стягнути з Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» заборгованість за невиплаченою заробітною платою при звільненні у розмірі 625 511,38 грн.;

- стягнути з Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.;

- стягнути з Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» витрати на правову допомогу у розмірі 14 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач у період з 01.09.2016 року по 08.11.2019 року працювала головним бухгалтером у Державному підприємстві «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій».

При звільненні з підприємства позивач отримала трудову книжку, однак розрахунок по заробітній платі був здійснений частково.

У зв?язку із невиплатою заробітної плати позивач зверталась із заявами та скаргами до Міністерства освіти і науки України та Державної служби України з питань праці. Оскільки, відповідач в порушення вимог закону не здійснив розрахунок з позивачем при звільненні, не виплатив всі належні суми, зокрема, заробітну плату, позивач звернулась до суду з позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25.01.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків (т. 1 а.с. 51-52).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 54-55).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.05.2022 справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 61).

10.06.2022 до суду надійшов відзив на позов від відповідача Державному підприємстві «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» (т. 1 а.с. 66-70). У вказаному відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно наказу № 18 від 1.08.2016 заробітна плата позивача встановлювалась відповідно до штатного розпису, відповідно до якого оклад головного бухгалтера підприємства становив 4 546 грн. За даними відповідача позивачу сплачено заробітної плати у 2019 році на загальну суму 70 501,41 грн., та заборгованість у відповідача перед позивачем по заробітній платі відсутня. Також відсутні докази, які б обґрунтовували як сам факт завдання відповідачем позивачу моральної шкоди, так і заявлений до відшкодування розмір шкоди.

04.07.2022 від третьої особи Державної служби України з питань праці надійшло до суду клопотання про розгляд справи за наявними у ній матеріалами (т. 1 а.с. 98-100).

01.11.2022 від позивача до суду надійшов розрахунок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та розрахунок компенсації за затримку у виплаті заробітної плати (т. 1 а.с. 143-147).

17.01.2023 до суду надійшли письмові пояснення позивача у справі (т. 2 а.с. 103-105, 110-114), в яких зазначила, що сума заборгованості по заробітній платі станом на кінець жовтня 2019 року становила 66 126,32 грн., та складалась із заборгованості по заробітній платі приблизно за 6 місяців роботи. У зв?язку із невиплатою заробітної плати позивач була змушена звертатись до банківської установи та отримала кредитні кошти, з метою забезпечення потреб сім?ї. Наведені обставини є обґрунтуванням підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача.

17.01.2023 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмет позову, в якій остання просила суд стягнути з Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» заборгованість за невиплаченою заробітною платою при звільненні у розмірі 591 922,59 грн., з яких: заборгованість по невиплаченій заробітній платі - 61 688,77 грн.; сума компенсації частини заробітної плати у зв?язку із затримкою термінів її виплати - 25 447,01 грн.; сума середнього заробітку за час затримки у виплаті 504 786, 81 грн.; стягнути з Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. (т. 2 а.с. 149-151). Надано розрахунок заборгованості по виплаті заробітної плати, розрахунок компенсації за затримку у виплаті заробітної плати (т. 2 а.с. 153-155).

07.02.2023 до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просила суд стягнути з Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» заборгованість за невиплаченою заробітною платою при звільненні у розмірі 642 218,92 грн., з яких: заборгованість по невиплаченій заробітній платі - 61 688,77 грн.; сума компенсації частини заробітної плати у зв?язку із затримкою термінів її виплати - 28 256,34 грн.; сума середнього заробітку за час затримки у виплаті 552 273,81 грн.; стягнути з Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. (т. 2 а.с. 174-175). Надано розрахунок заборгованості по виплаті заробітної плати, розрахунок компенсації за затримку у виплаті заробітної плати (т. 2 а.с. 176-178).

16.02.2023 до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просила суд стягнути з Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» заборгованість за невиплаченою заробітною платою при звільненні у розмірі 646 017,88 грн., з яких: заборгованість по невиплаченій заробітній платі - 61 688,77 грн.; сума компенсації частини заробітної плати у зв?язку із затримкою термінів її виплати - 28 256,34 грн.; сума середнього заробітку за час затримки у виплаті 556 072,77 грн.; стягнути з Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.; вирішити питання про розподіл судових витрат. Надано розрахунок заборгованості по виплаті заробітної плати, розрахунок компенсації за затримку у виплаті заробітної плати, складений станом на 16.02.2023 року.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі. просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просиві відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд надходить до наступних висновків.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

01.09.2016 ОСОБА_1 прийнята на посаду головного бухгалтера Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» з оплатою згідно штатного розпису та відпрацьованого часу згідно наказу № 18 від 31.08.2016.

08.11.2019 на підставі наказу № 32 від 08.11.2019 ОСОБА_1 звільнена з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Наведені обставини стверджуються відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 14-15), копією наказу № 18 від 31.08.2016 (т. 1 а.с. 89), копією наказу № 32 від 08.11.2019 (т. 1 а.с. 91).

Представником відповідача надано копію штатного розпису Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій», затвердженого у квітні 2016 року, відповідно до якого оклад головного бухгалтера становить 4 546 грн. (т. 1 а.с. 87).

Разом з тим, відповідно до даних форм 5-ок Пенсійного фонду України, заробітна плата ОСОБА_1 у відповідні періоди була нарахована у наступних розмірах:

- вересень 2016 року - 1 705 грн.; жовтень 2016 року - 1715,72 грн.; листопад 2016 року - 3 420,24 грн.; грудень 2016 року - 4 450,50 грн.

- січень 2017 року - 2 310,64 грн.; лютий 2017 року - 1572,80 грн.; березень 2017 року - 1651,38 грн.; квітень 2017 року - 3 664 грн.; травень 2017 року - 4 985,15 грн.; червень 2017 року - 5 738,06 грн.; липень 2017 року - 5 728 грн.; серпень 2017 року - 4 800,33 грн.; вересень 2017 року - 5 728 грн.; жовтень 2017 року - 5 737,58 грн.; листопад 2017 року - 5 728 грн.; грудень 2017 року - 7 840 грн.;

- січень 2018 року - 3 723 грн.; лютий 2018 року - 3 723 грн.; березень 2018 року - 3 723 грн.; квітень 4 546 грн.; травень 2018 року - 4 546 грн.; червень 2018 року - 4 546 грн.; липень 2018 року - 6 408,50 грн.; серпень 2018 року - 5 688,02 грн.; вересень 2018 року - 6 408,50 грн.; жовтень 2018 року - 6 408,50 грн.; листопад 2018 року - 6 408,50 грн.; грудень 2018 року - 10 060,10 грн.;

- січень 2019 року - 19 757,25 грн.; лютий 2019 року - 14 566,49 грн.; березень 2019 року - 14 184 грн.; квітень 2019 року - 14 184 грн.; травень 2019 року - 14 184 грн.; червень 2019 року - 14 184 грн.; липень 2019 року - 14 184 грн.; серпень 2019 року - 13 555,84 грн.; вересень 2019 року - 14 246,22 грн.; жовтень 2019 року - 14 246,22 грн.; листопад 2019 року - 23 782,74 грн.; грудень 2019 року - 1 129,14 грн.;

- січень 2020 року - 3 209, 07 грн.

Наведені обставини стверджуються даними форм 5-ОК за звітні періоди 2016-2020 років щодо застрахованої особи - ОСОБА_1 , наданими страхувальником - Державним підприємством «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» (т. 1 а.с. 34-38).

Виплата заробітної плати позивачу ОСОБА_1 здійснювалась на картковий рахунок, відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль» (т. 1 а.с. 166-183).

Відповідно до даних виписок по картковому рахунку позивача за відповідні періоди судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 здійснено виплату заробітної плати у наступних розмірах та періоди.

Так, у період з 01.09.2016 по 31.12.2016 року позивачу виплачено у рахунок заробітної плати 9 089,62 грн.

У період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року позивачу виплачено у рахунок заробітної плати 41 341,54 грн.

У період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року позивачу виплачено у рахунок заробітної плати 42 828,24 грн.

У період з 01.01.2019 року по листопад 2019 року позивачу виплачено у рахунок заробітної плати 75 985,83 грн.

У січні 2021 року та жовтні 2021 року позивачу здійснено виплату у рахунок заробітної плати у розмірі 5 525 грн.

Шляхом здійснення відповідних підрахунків, встановлено, що за період з 01.09.2016 року по 08.11.2019 року, з урахуванням платежів, здійснених підприємством у січні та жовтні 2021 року, позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 236 459 грн., однак виплачено лише 174 770,23 грн., відтак, залишок заборгованості по заробітній платі за період становить 61 688,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні .працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен .письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 цієї статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вбачається, що станом на день звернення до суду відповідач мав перед позивачем заборгованість із заробітної плати на загальну суму 61 688,77 грн.

Існування заборгованості по виплаті заробітної плати відповідача перед позивачем стверджується також наступними доказами, наявними у матеріалах справи.

Встановлено, що 16.09.2021 позивач звернулась на адресу Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» зі скаргою, що невиплати заробітної плати (т. 1 а.с. 16-20).

З аналогічними скаргами 21.10.2021 позивач зверталась на адресу Міністерства освіти і науки України та Державної служби України з питань праці (т. 1 а.с. 21-30).

Згідно листа Міністерства освіти і науки України № 16/153-21 від 20.10.2021, за інформацією, наданою міністерству Державним підприємством «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій», розпочато поетапне погашення заборгованості по заробітній платі перед позивачем ОСОБА_2 , порушення мало місце у зв?язку із погіршенням фінансового стану підприємства через епідемію коронавірусної хвороби (т. 1 а.с. 31).

Згідно листа Головного управління держпраці у Київській області № КВ/2/1298-ЦА-22 від 13.10.2022, за інформацією, наданою управлінню Державним підприємством «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій», за період роботи ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера підприємства повний розрахунок по заробітній платі з останньою не був виконаний у зв?язку із погіршенням фінансового становища підприємства, необхідністю сплати підприємством земельного податку у кінці 2019 року у розмірі 329,2 тис. грн., та відсутністю коштів у зв?язку із роботою підприємства у карантинних умовах (т. 1 а.с. 133-136).

За встановлених обставин, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності заборгованості по заробітній платі перед позивачем за період з 01.09.2016 року по листопад 2019 року, та вважає встановленою ту обставину, що за вказаний період заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становить 61 688,77 грн.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.11.2019 року по день ухвалення рішення у справі, тобто, що складає 1171 робочий день.

Згідно відомостей Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за два останніх місяці, що передували звільненню, складала: 14 246,22 грн. - за вересень 2019року (відпрацьовано 30 робочих днів), 14 246,22 грн. - за жовтень 2019 року (відпрацьовано 30 робочих днів).

Відтак, середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 складає 474,87 грн.

Тому, враховуючи положення статті 117 КЗпП України, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку після звільнення у розмірі 556 072,77 грн. ( 474,87 грн. х 1171 дні).

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 27 квітня 2020 року у справі №803/1314/17.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку із порушенням строків їх виплати, та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 28 256 34 грн.

Відповідачем вказані розрахунки не спростовано, а так само не надано в розпорядження суду контррозрахунку.

В частині заявлених позивачами вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд погоджується із доводами позивача про перенесені нею і її родиною моральні переживання внаслідок нездійснення відповідачем виплати заборгованості по заробітній платі з листопада 2019 року, наявність на утриманні у родини трьох дітей, а тому враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач і його родина, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Питання про розподіл судових витрат слід вирішити в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій», треті особи: Міністерство освіти і науки України, Державна служба України з питань праці, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» (ЄДРПОУ 13673284; 03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, б. 44) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 61 688 (шістдесят одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) гривень 77 копійок, компенсацію частини заробітної плати у зв?язку із затримкою термінів її виплати у розмірі 28 256 (двадцять вісім тисяч двісті п?ятдесят шість) гривень 34 копійки, середній заробіток за час затримки у виплаті у розмірі 556 072 (п?ятсот п?ятдесят шість тисяч сімдесят дві) гривні 77 копійок, а всього - 646 017 (шістсот сорок шість тисяч сімнадцять) гривень 88 копійок, моральну шкоду у розмірі 5 000 (п?ять тися ч) гривень та судовий збір у розмірі 6 105 (шість тисяч сто п?ять) гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 27 лютого 2023 року.

Суддя