Постанова

від 09.02.2023 по справі 464/1327/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/1327/21 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.

Провадження № 22-ц/811/1774/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салата Я.І.

з участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» - Кеню Д.В., представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», треті особи: Стоянівська сільська рада Радехівського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомості,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Стоянівська сільська рада Радехівського району Львівської області, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомості.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 20 липня 2007 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір № 11181980000. На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, 20 липня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу посвідчено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 . Враховуючи раптові зміни курсу валют, він та члени його сім`ї не мали змоги з фінансових причин вчасно та належно виконати умови договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

Вказував, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 грудня 2011 року ухвалено стягнути із відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 239 113,27 грн.

У грудні 2019 року, після візиту представників ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія», позивач дізнався про перереєстрацію права власності його квартири на відповідача, якому відступлено право вимоги за вищезазначеними кредитним договором та договором іпотеки.

На його думку, дії державного реєстратора Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробки М.С. щодо реєстрації за ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , є незаконними, оскільки державним реєстратором, в порушення порядку звернення стягнення на іпотечне майно, вчинено реєстрацію права власності на нерухоме майно без отримання доказів, які б підтверджували факт надсилання позивачу та отримання ним письмових вимог про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Також звертав увагу на те, що у договорі іпотеки не було передбачено права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Стверджував, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданих як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вона є предметом іпотеки за кредитним договором в іноземній валюті, її загальна площа відповідає вимогам цього закону, а відповідне житло використовується для постійного місця проживання позичальника та членів його сім`ї.

Просив визнати незаконними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , та скасувати рішення державного реєстратора Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробки М.С. від 02 грудня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 49961699 від 02 грудня 2019 із внесенням запису № 34408134 від 28 листопада 2019 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, яким було перереєстровано право власності на квартиру , розташовану за адресою АДРЕСА_2 на нового власника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія.

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 454,00 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

В апеляційній скарзі посилається на те, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Вказує, що застосований судом першої інстанції спосіб захисту прав Позивача не є ефективним, оскільки рішення суду про визнання протиправними дій особи щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна не є підставою для вчинення реєстраційних дій у відповідності до ст.ст. 26, 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, де суд зазначив, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним його рішення не відповідають ефективним способам захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не є підставою для внесення запису про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На думку скаржника, оскільки спосіб захисту цивільних прав та інтересів у вигляді визнання протиправними дій фізичної або юридичної особи це передбачений чинним законодавством України та не може забезпечити ефективний захист або поновлення прав особи, такий спосіб захисту прав не є належним.У своїй постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищенаведені обставини просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2021 року скасувати в частині визнання протиправними дій ТОВ «ФК « Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» - Кеню Д.В. на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 20 липня 2007 між ОСОБА_1 , як позичальником, та ПАТ «УкрСиббанк», як кредитодавцем, укладено Кредитний договір № 11181980000 про надання коштів в розмірі 25 000 доларів США під 13,5% річних з датою остаточного погашення 18 липня 2014 року, який за своєю правовою природою є договором споживчого кредитування (надалі Кредитний договір).

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 20 липня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І. Я. посвідчено Договір іпотеки №3073, згідно умов якого іпотекодавці ОСОБА_1 (Іпотекодавець, Боржник), ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 передали в іпотеку АКІН «УкрСиббанк» нерухоме майно належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13617347 (надалі Договір іпотеки).

Згідно із п. 5.1. Договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

08 грудня 2011 року Сихівським районним судом м. Львова ухвалено рішення у справі №2-2285/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 239 113,27 грн. заборгованості за договором кредиту № 11181980000 від 20.07.2007 року та з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в межах вартості предмету іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Також встановлено, що новим кредитором у зобов`язаннях, що випливають із умов Кредитного договору та Договору іпотеки є ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія», що підтверджується наступним.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 24 квітня 2013 року замінено сторону позивача у справі № 2-2285/11 із ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2018 року у справі № 2-2285/11 стягувача ПАТ «Дельта Банк» замінено на його правонаступника ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у зв`язку із переходом до останнього прав кредитора по кредитному договору № 11181980000 від 20 липня 2007 року та прав іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим 20 липня 2007 року за реєстровим № 3072. Відступлення права вимоги за вказаними Кредитним договором та Договором іпотеки відбулося на підставі договору факторингу № 667/К від 11 липня 2018 року.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 193918343 від 19 грудня 2019 року вбачається, що 28 листопада 2019 року державним реєстратором Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробкою М. С. зареєстровано за ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» право власності на квартиру АДРЕСА_4 .

Підстава виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер: 3073, виданий 20 липня 2007 року, договір № 667/К від 11 липня 2018 року купівлі-продажу майнових прав, договір купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року, а також вимоги про усунення порушень від 21 серпня 2018 року, скеровані ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» боржникам.

Відповідно до Довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію № 00000000233 від 12 березня 2020 року, видану позивачу АОСББ «Сихівчани», у квартирі у АДРЕСА_2 , проживають та зареєстровані позивач ОСОБА_1 (власник), ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_7 (внук, ), ОСОБА_8 (внучка,), ОСОБА_9 (внучка).

Згідно із Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 липня 2020 року № 215545557, сформованою за частковим співпадінням щодо позивача ОСОБА_1 , за останнім право власності на інше нерухоме майно (житло) не зареєстровано. Відтак, квартира АДРЕСА_1 , використовується позивачем як місце постійного проживання.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 263615092 від 30 червня 2021 року вбачається, що 21 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В. зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 1375 від 21 травня 2021, який укладено між ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія», як продавцем) та ОСОБА_3 , як покупцем

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з зверненням відповідачем стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за ним права власності.

За змістом ч. 1, ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (надалі Закон № 898-IV; тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.36 Закону № 898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 37 Закону № 898-IV встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що сторони передбачили іпотечне застереження у п. 5.1. Договору іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Визначена у зазначеній статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц).

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі Постанова № 1127; у редакції, яка діяла на момент звернення стягнення на предмет іпотеки) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що штрихові кодові ідентифікатори, зазначені на копіях рекомендованого повідомлення про вручення позивачу поштового відправлення (№ 0411218155780) та касового чеку (№ 0411217165300) є відмінними. Аналогічна суперечність наявна також і на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення іншим іпотекодавцям та на відповідних касових чеках. А тому твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо того, що вони виконали вимоги ст. 35 Закону № 898-IV та направили 30 вересня 2018 року на адресу іпотекодавців, зокрема позивача, вимоги про усунення порушення за кредитним договором, які були отримані адресатами 15 лютого 2019 року не знайшли свого підтвердження.

Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надання реєстратору усіх документів, визначених п. 61 Постанови № 1127, зокрема вимоги про усунення порушення, надісланої іпотекодавцеві з дотриманням вимог ст. 35 Закону № 898-IV, недостатньо для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом її відчуження іпотекодержателю, з огляду на наступне.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів іноземній валюті» (надалі Закон № 1304-VII), яким введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Підпунктом 1 п. 1 Закону № 1304-VII (у редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки) передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

-загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Встановлено, що згідно умов кредитного договору ПАТ «УкрСиббанк» надав позивачу споживчий кредит в іноземній валюті у розмірі 25 000 доларів США; позивач зареєстрований у спірній квартирі, яка є його єдиним житлом, а загальна площа квартири, становить 68.9 кв.м., що не перевищує законодавчо встановлену норму, що в сукупності дає підстави для висновку про те, що на спірні правовідносини (в момент їх виникнення) поширюються норми Закону № 1304-VII, а тому спірна квартира підпадає під дію мораторію на примусове звернення стягнення.

Доводи відповідача про те, що норми Закону № 1304-VII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки редакцією Постанови № 1127, яка діяла на момент прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, не передбачено обов`язку іпотекодержателя подавати державному реєстратору заяву, що підтверджує згоду іпотекодавця на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Вказаний аргумент спростовується нормою п. 4 Закону № 1304-VII, згідно із якою п. 61 Постанови № 1127 слід застосовувати із врахуванням норм Закону № 1304-VII. Норми цього Закону в силу ієрархії нормативно-правових актів мають вищу юридичну силу аніж норми Постанови № 1127, а тому саме вони підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відтак, враховуючи положення пп.1 п. 1 Закону № 1304-VII необхідною умовою звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки у цій справі було отримання згоди від позивача та інших іпотекодавців на відчуження спірної квартири.

Як вбачається із матеріалів справи, згоду на звернення стягнення на квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не надавав, у зв`язку із чим відповідач не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки.

Крім цього, передбачивши у п. 5.1. Договору іпотеки іпотечне застереження сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Водночас наявність такого іпотечного застереження у договорі не звільняє сторін від необхідності неухильного дотримання вимог Закону № 1304-VII, яким введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження (вказане узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 19 травня 2020 року по справі № 644/3116/18).

У своїй постанові від 26 травня 2021 року по справі № 204/3503/19 Верховний Суд наголосив на тому, що якщо квартира позивача, яка є предметом іпотеки підпадає під критерії визначені у п. 1 ст. 1 Закону № 1304-VII, на неї не може бути примусово звернуто стягнення, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», що є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на зазначену квартиру за іпотекодержателем.

Враховуючи, що на час реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» діяли обмеження щодо примусового звернення стягнення на спірне нерухоме майно, яке виступало як забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитом, наданим в іноземній валюті, державний реєстратор Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробка М.С. зобов`язана була відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем, однак нею такої відмови здійснено не було, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтолваного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В іншійчастині рішення Сихівського районногосуду м.Львова від03грудня 2021року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» не оскаржувалось, а тому не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2023 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.