Постанова

від 22.11.2023 по справі 464/1327/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 464/1327/21

провадження № 61-4586св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,

треті особи: Стоянівська сільська рада Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 03 грудня 2021 року у складі судді Борачка М. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», треті особи: Стоянівська сільська рада Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення державного реєстратора Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробки М. С. від 02 грудня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 49961699 від 02 грудня 2019 року із внесенням запису № 34408134 від 28 листопада 2019 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 20 липня 2007 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 11181980000.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, 20 липня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу посвідчено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 .

Враховуючи раптові зміни курсу валют, він та члени його сім`ї не мали змоги з фінансових причин вчасно та належно виконати умови договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

Вказував, що рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 08 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 239 113,27 грн.

У грудні 2019 року, після візиту представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»), він дізнався про перереєстрацію права власності його квартири на відповідача, якому відступлено право вимоги за вищезазначеними кредитним договором та договором іпотеки.

Дії державного реєстратора Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробки М. С. щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права власності на квартиру є незаконними, оскільки державним реєстратором на порушення порядку звернення стягнення на іпотечне майно вчинено реєстрацію права власності на нерухоме майно без отримання доказів, які б підтверджували факт надсилання позивачу та отримання ним письмових вимог про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, зазначив, що у договорі іпотеки не було передбачено права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданих як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вона є предметом іпотеки за кредитним договором в іноземній валюті, її загальна площа відповідає вимогам цього закону, а відповідне житло використовується для постійного місця проживання позичальника та членів його сім`ї.

Сихівський районний суд міста Львова ухвалою від 21 вересня 2021 року, зокрема залучив до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Сихівський районний суд міста Львова рішенням від 03 грудня 2021 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позов місцевий суд виходив з того, що згода на звернення стягнення на спірну квартиру позивачем надана не була, тому відповідач не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки.

На час реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» діяли обмеження щодо примусового звернення стягнення на спірне нерухоме майно, яке виступало як забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитом, наданим в іноземній валюті, державний реєстратор Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробка М. С. зобов`язана була відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем, однак такої відмови здійснено не було, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що у відповідача відсутні будь-які речові права на спірну квартиру, оскільки він відчужив її за договором купівлі-продажу на користь третьої особи - ОСОБА_2 . Оскільки відповідач не є власником спірної квартири, то скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора не може створити правові підстави для одночасного припинення, зміни чи визнання права власності на таку квартиру. Окрім цього, задоволення такої вимоги також не призведе до одночасного та автоматичного припинення права власності на цю квартиру її теперішнього власника ОСОБА_2 .

Стягуючи із ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції керувався принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, у зв`язку з чим дійшов висновку, що розмір гонорару, визначений позивачем і його адвокатом, є завищеним щодо відповідача, а також необґрунтованими та непропорційними до предмета спору.

Львівський апеляційний суд постановою від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» залишив без задоволення, а рішення Сихівського районний суд міста Львова від 03 грудня 2021 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» діяли обмеження щодо примусового звернення стягнення на спірне нерухоме майно, яке виступало як забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитом, наданим в іноземній валюті, державний реєстратор Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробка М. С. зобов`язана була відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем, однак нею такої відмови здійснено не було, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 03 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог у апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не переглядалося апеляційним судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у березні 2023 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 03 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій товариства щодо реєстрації права власності на спірну квартиру та постанову апеляційного суду і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що спосіб захисту цивільних прав та інтересів у вигляді визнання протиправними дій фізичної або юридичної особи не передбачений чинним законодавством України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 901/1448/20) та не є ефективним для захисту прав чи інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 128/3851/14-ц, Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 03 лютого 2022 року у справі № 905/730/20, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19), також суди не врахували, що у такому випадку належним способом захисту прав позивача є звернення до суду з вимогою про витребування майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Крім того, вимога про визнання протиправними дій не є ефективною в цивільному судочинстві, оскільки її задоволення не може усунути заявлене порушення права чи інтересу позивача. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Спосіб судового захисту має відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_1 у травні 2023 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, в яких заявник вказав на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, касаційна скарга безпідставна, необґрунтована та не підтверджена доказами.

Державний реєстратор всупереч вимог чинного законодавства перереєструвала право власності на квартиру; у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за товариством.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 12 квітня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Сихівського районного суду міста Львова.

Справа № 464/1327/21 надійшла до Верховного Суду 04 травня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 11 жовтня 2023 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 , як позичальником, та ПАТ «УкрСиббанк», як кредитодавцем, 20 липня 2007 року було укладено кредитний договір № 11181980000 про надання коштів в розмірі 25 000 доларів США під 13,5 % річних з датою остаточного погашення - 18 липня 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 20 липня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І. Я. посвідчено договір іпотеки № 3073, згідно з умовами якого іпотекодавці - ОСОБА_1 (іпотекодавець, боржник), ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передали в іпотеку банку нерухоме майно - належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 13617347.

Згідно з пунктом 5.1. договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 08 грудня 2011 року у справі № 2-2285/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 239 113,27 грн заборгованості за договором кредиту № 11181980000 від 20 липня 2007 року та з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в межах вартості предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Судами також встановлено, що новим кредитором у зобов`язаннях, що випливають із умов кредитного договору та договору іпотеки, є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 24 квітня 2013 року замінено сторону позивача у справі № 2-2285/11 із ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 30 жовтня 2018 року у справі № 2-2285/11 стягувача ПАТ «Дельта Банк» замінено на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у зв`язку із переходом до останнього прав кредитора за кредитним договором № 11181980000 від 20 липня 2007 року та прав іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим 20 липня 2007 року за реєстровим № 3072. Відступлення права вимоги за вказаними кредитним договором та договором іпотеки відбулося на підставі договору факторингу № 667/К від 11 липня 2018 року.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 193918343 від 19 грудня 2019 року судами встановлено, що 28 листопада 2019 року державним реєстратором Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробкою М. С. зареєстровано за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Підстава виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер: 3073, виданий 20 липня 2007 року, договір № 667/К від 11 липня 2018 року купівлі-продажу майнових прав, договір купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року, а також вимоги про усунення порушень від 21 серпня 2018 року, скеровані ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» боржникам.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію № 00000000233 від 12 березня 2020 року, видану позивачу АОСББ «Сихівчани», у квартирі АДРЕСА_4 проживають та зареєстровані позивач ОСОБА_1 (власник), ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_6 (внук), ОСОБА_7 (внучка), ОСОБА_8 (внучка).

Згідно із Інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 липня 2020 року № 215545557, сформованою за частковим співпадінням щодо позивача ОСОБА_1 , за останнім право власності на інше нерухоме майно (житло) не зареєстровано.

Відтак, квартира АДРЕСА_1 , використовується позивачем як місце постійного проживання.

Також судами із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 263615092 від 30 червня 2021 року встановлено, що 21 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В. зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 1375 від 21 травня 2021 року, який укладено між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згода на звернення стягнення квартири АДРЕСА_1 позивачемнадана не була.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційноїскарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем й іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями частин першої та третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, щозаява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 зазначеного Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 18, 23 зазначеного Порядку за результатами розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Користуючись правом, наданим чинним законодавством України ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулося до державного реєстратора із заявою про реєстрацію за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області 28 листопада 2019 року за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було зареєстровано право власності на вищевказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що зроблено запис про право власності: 34408134, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1974950546101.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а, від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Отже, якщо позивач вважає, що його право порушене реєстрацією за відповідачем права власності на об`єкт нерухомості, він не позбавлений звернутися до суду з позовом про захист порушеного права.

Вважаючи своє право порушеним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому, зокрема просив визнати незаконними дії відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на незаконність дій державного реєстратора щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права власності на спірну квартиру.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Визнаючи протиправними дії ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на спірну квартиру суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, залишив поза увагою те, що чинним законодавством України не передбачено покладення на заявника, у даному випадку ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», відповідальності за вчинення реєстраційних дій, оскільки законом презюмується право на вчинення таких дій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у їх задоволенні з наведених вище підстав.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не переглядалося, тому не може бути предметом перегляду Верховним Судом.

Щодо судових витрат

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (речення перше частини шостої статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 270,00 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн).

Підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до судуапеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинамиставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до судукасаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Беручи те, що судом касаційної інстанції прийнято судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про визнання незаконними дій відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , понесені ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» витрати на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 3 178 грнпідлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 03 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», треті особи: Стоянівська сільська рада Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», треті особи: Стоянівська сільська рада Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовити із наведених у цій постанові підстав.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» понесені ним судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 3 178 (три тисячі сто сімдесят вісім) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк