Ухвала

від 15.05.2024 по справі 464/1327/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 травня 2024 року

м. Київ

справа № 464/1327/21

провадження № 61-1625вно24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,

треті особи: Стоянівська сільська рада Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», треті особи: Стоянівська сільська рада Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення державного реєстратора Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробки М. С. від 02 грудня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 49961699 від 02 грудня 2019 року із внесенням запису № 34408134 від 28 листопада 2019 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 20 липня 2007 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 11181980000.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, 20 липня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу посвідчено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 .

Враховуючи раптові зміни курсу валют, він та члени його сім`ї не мали змоги з фінансових причин вчасно та належно виконати умови договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

Вказував, що рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 08 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 239 113,27 грн.

У грудні 2019 року, після візиту представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»), він дізнався про перереєстрацію права власності його квартири на відповідача, якому відступлено право вимоги за вищезазначеними кредитним договором та договором іпотеки.

Дії державного реєстратора Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробки М. С. щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права власності на квартиру є незаконними, оскільки державним реєстратором на порушення порядку звернення стягнення на іпотечне майно вчинено реєстрацію права власності на нерухоме майно без отримання доказів, які б підтверджували факт надсилання позивачу та отримання ним письмових вимог про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, зазначив, що у договорі іпотеки не було передбачено права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданих як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вона є предметом іпотеки за кредитним договором в іноземній валюті, її загальна площа відповідає вимогам цього закону, а відповідне житло використовується для постійного місця проживання позичальника та членів його сім`ї.

Сихівський районний суд міста Львова ухвалою від 21 вересня 2021 року, зокрема залучив до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Сихівський районний суд міста Львова рішенням від 03 грудня 2021 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позов місцевий суд виходив з того, що згода на звернення стягнення на спірну квартиру позивачем надана не була, тому відповідач не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки.

На час реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» діяли обмеження щодо примусового звернення стягнення на спірне нерухоме майно, яке виступало як забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитом, наданим в іноземній валюті, державний реєстратор Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробка М. С. зобов`язана була відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем, однак такої відмови здійснено не було, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що у відповідача відсутні будь-які речові права на спірну квартиру, оскільки він відчужив її за договором купівлі-продажу на користь третьої особи - ОСОБА_2 . Оскільки відповідач не є власником спірної квартири, то скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора не може створити правові підстави для одночасного припинення, зміни чи визнання права власності на таку квартиру. Окрім цього, задоволення такої вимоги також не призведе до одночасного та автоматичного припинення права власності на цю квартиру її теперішнього власника ОСОБА_2 .

Стягуючи із ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції керувався принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, у зв`язку з чим дійшов висновку, що розмір гонорару, визначений позивачем і його адвокатом, є завищеним щодо відповідача, а також необґрунтованими та непропорційними до предмета спору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Львівський апеляційний суд постановою від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» залишив без задоволення, а рішення Сихівського районний суд міста Львова від 03 грудня 2021 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» діяли обмеження щодо примусового звернення стягнення на спірне нерухоме майно, яке виступало як забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитом, наданим в іноземній валюті, державний реєстратор Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області Коробка М. С. зобов`язана була відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем, однак нею такої відмови здійснено не було, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 03 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог у апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не переглядалося апеляційним судом.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Верховний Суд постановою від 22 листопада 2023 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» задовольнив.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 03 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», треті особи: Стоянівська сільська рада Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 скасував та прийняв в цій частині нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», треті особи: Стоянівська сільська рада Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовив із наведених у цій постанові підстав.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» понесені ним судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 3 178 грн.

Постанову касаційний суд мотивував тим, що визнаючи протиправними дії ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на спірну квартиру суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, залишив поза увагою те, що чинним законодавством України не передбачено покладення на заявника, у даному випадку ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», відповідальності за вчинення реєстраційних дій, оскільки законом презюмується право на вчинення таких дій.

Також Верховний Суд у постанові зауважив, щоцивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 в апеляційному порядку не переглядалося, тому не було предметом перегляду Верховним Судом.

Короткий зміст та узагальнені доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

Від ОСОБА_1 у січні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява про перегляд постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить постанову суду касаційної інстанції переглянути за нововиявленими обставинами та змінити скасувавши її, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправними дій ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо реєстрації права власності на спірну квартиру залишити в силі, врахувати правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, або встановити підстави для відступу від зазначених правових висновків, у зв`язку з чим передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що Верховним Судом під час розгляду справи не враховано, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно йому стало відомо, що 21 травня 2021 року 17:42:38 було зареєстровано договір купівлі-продажу спірної квартири, на підставі якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» незаконно відчужило спірну квартиру, право власності на яку незаконно зареєстрували.

Також Верховним Судом не враховано, що у провадженні Сихівського районного суду міста Львова знаходилася цивільна справа № 464/963/20 за позовом ОСОБА_1 до Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, третя особа - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію, рішенням якого від 25 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Не враховано Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був чинний і станом на час виникнення спору і станом на час розгляду справи судами, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), згідно з якою неможливо звертати стягнення за статтями 37, 38 Закону України «Про іпотеку» під час дії мораторію.

Всупереч закону реєстратор перереєструвала право власності на квартиру, тобто відчужила (стягнула) майно.

Позиція інших учасників справи

Від представника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» - адвоката Жабченко Т. М. у травні 2024 року до Верховного Суду надійшли заперечення на заяву про перегляд постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року за нововиявленими обставинами, в яких заявник просить відмовити у її задоволенні та залишити в силі постанову суду касаційної інстанції, посилаючись на те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 у заяві, не є нововиявленими в розумінні норм ЦПК України.

Позовна вимога про визнання незаконними дій щодо реєстрації права власності на квартиру не могла бути пред`явлена до товариства, а вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалась, тому не може бути переглянута за нововиявленими обставинами.

Оскільки нововиявлені обставини, визначені ОСОБА_1 , були відомі під час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій та зважаючи, що вони не мають істотного значення для вирішення справи по суті, тому заява ОСОБА_1 повинна бути залишена без задоволення.

Також визначені ОСОБА_1 нововиявлені обставини не вважаються істотними, оскільки не можуть вплинути на висновки Верховного Суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі, оскільки не змінюють факт того, що позивачем обрано неправильний спосіб правового захисту.

Рух заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 квітня 2024 року відкрив провадження у цій справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року та витребував справу з Сихівського районного суду міста Львова.

Справа № 464/1327/21 надійшла до Верховного Суду 25 квітня 2024 року.

Розгляд заяви про перегляд постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року за нововиявленими обставинами призначено на 15 травня 2024 року у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін відповідно до частини другої статті 429 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 424 заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, й вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» (заява № 4994/04) вказав, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Обставини, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є нововиявленими у розумінні частини першої статті 423 ЦПК України, а доводи заяви цієї заяви фактично стосуються повторного касаційного перегляду, що нормами ЦПК України не передбачено, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

Згідно з частиною третьою статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у цій справі та залишити в силі постанову Верховного Суду від 22 листопада 2023 року.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Від ОСОБА_1 у січні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява про перегляд постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року за нововиявленими обставинами, в якій заявник, зокрема просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд неодноразова вказував, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

Оцінюючи наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку, що у заяві ОСОБА_1 відсутнє обґрунтування кількісного та якісного показників, які б свідчили про наявність виключної проблеми, необґрунтовано відступ від висновку Великої Палати Верховного Суду та необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великою Палатою Верховного Суду слід відмовити.

Крім того, правового значення для позивача передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від постанов Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 не буде мати, оскільки в наведених постановах зроблені правові висновки за обставин коли предмет іпотеки не був відчужений третій особі, а питання ставилось про скасування первинного рішення про державну реєстрацію на нерухоме майно за іпотекодержателем, що було в цих випадках ефективним способом захисту відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Релевантною для застосування в цьому випадку буде постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) та постанова Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 359/1379/21 (провадження № 61-10321св23), від яких позивач не ставить питання відступу та якими врегульовано правовідносини щодо ефективного способу захисту в разі відчуження майна третій особі.

Керуючись статтями 403, 423, 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відмовити.

Постанову Верховного Суду від 22 листопада 2023 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачІ. В. Литвиненко Судді:А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік