Постанова

від 21.02.2023 по справі 520/24878/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 р.Справа № 520/24878/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,

представника позивача - Макарової О.В.,

представника відповідача - Книги Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., повний текст складено 23.02.22 року) по справі № 520/24878/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ярко"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ярко" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати:

- податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08.09.2021 №00183110701 та №00183080701.

В обґрунтування позову зазначило, що здійснення господарських операцій між ТОВ "Будівельна компанія "Ярко" та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкового органу, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 позов задоволено.

ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував приписи п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, абз. 3 п. 198.6 ст. 198 та пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України.

Зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Техноалекс», ТОВ «Міжнародна Торгова Транспортна Компанія», ТОВ «Вентима Пром», ТОВ «Гросс -Хандель», ТОВ «Юніт Стрім», ТОВ «Альфа Ссс», ТОВ «Кіліан Лоджистік», ТОВ «Паволі», ТОВ «Вальдмейстер», ТОВ «Вомікс-Трейд», ТОВ «Дрім Таун», ТОВ «Мотор Універс», ТОВ «Актівайс», ТОВ «Будком Альянс», ТОВ «Арена Постач», ТОВ «Дистрико», ТОВ «Мельмарк», ТОВ «Старт Торг», ТОВ «Акта Пром», ТОВ «Сігма Профіт», ТОВ "Треджтізе Мджет", ТОВ «Фундатіс», ТОВ «Східопторг», ТОВ «Джі. Ті. Ем-Україна», ТОВ «Смерека-2017», ТОВ «Аквілія Ком», ТОВ «Аріант Інвест Компані», ТОВ «Фест Компані», ТОВ «Логіст Аксель», ТОВ «Метатрейд», ТОВ «Будівельник Про», ТОВ "Монтана Промінвест", ТОВ «Альмо Топ», ТОВ «Вектор Лоджик», ТОВ «Аукціон Тк», ТОВ «Вентима Пром», ТОВ «Горизонт Трейд», ТОВ «Елта Пром», ТОВ «Кордіант Інвест», ТОВ «Продастра», ТОВ «Сілтон Лтд», ТОВ «Альмо Топ», ТОВ «Старт Вінч», ТОВ «Модум Техно», ТОВ «Реммаш Компані» та ТОВ «Спрінг Пром».

Здебільшого ТОВ «БК «Ярко» орендувало у контрагентів техніку та машини, проте перевіркою встановлено, що останні не мали у власності/користуванні техніку та машини, які у подальшому передавали в оренду позивачу, що підтверджує висновки ГУ ДПС щодо безтоварності господарських операцій.

До перевірки не надано товарно - транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення або транспортування техніки/обладнання.

Звертає увагу, що на всі орендовані колісні транспортні засоби повинна бути експлуатаційна документація, журнали обліку транспортних засобів та їх частин, журнали обліку експлуатаційних рідин КТЗ, журнал обліку запасних частин, сертифікат на відповідність, протокол обов`язкової перевірки технічного стану КТЗ, ідентифікаційні номери складових частин, номерні знаки, які належить даному транспортному засобу, водії повинні мати права на керування відповідної категорії, але до перевірки ТОВ «Будівельна Компанія «Ярко» зазначену інформацію з документальним підтвердженням не надано.

У наданих до перевірки договорах оренди техніки, обов`язок заміни та забезпечення техніки паливно-мастильними та витратними матеріалами було покладено на орендодавців, проте відповідно до баз даних ДПС України на адресу орендодавців не зареєстровано податкових накладних за номенклатурою паливо або будь які інші паливно - мастильні матеріали. До перевірки також не надано первинні документи якими б підтверджувалась заправка транспортних засобів та відповідальну особу, на яку покладено такі зобов`язання.

Також, при проведенні перевірки ТОВ «Будівельна Компанія «Ярко» відповідно до первинних документів та бухгалтерського обліку не встановлено укладання з медичними закладами договорів на щозмінне, передрейсове та післярейсове медичне обслуговування водіїв.

Крім того, керівники ТОВ «Мельмарк» та ТОВ «Гросс-Хандель», як свідки в кримінальному проваджені, заперечують свою участь в діяльності товариства, зазначають, що жодних документів від імені підприємств не підписували.

Вказані обставини свідчать про нереальний характер господарських операцій позивача з контрагентами в частині оренди транспортних засобів, проте зазначені вище доводи відповідача залишились поза увагою суду першої інстанції.

Стосовно отримання позивачем бухгалтерських, юридичних послуг та послуг з пошуку персоналу підприємствами ТОВ "Альмо Топ", ТОВ "Старт Вінч", ТОВ "Модум Техно", ТОВ "Реммаш Компані", ТОВ "Спрінг Пром", апелянт вказує на лише документальне оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарських операцій за укладеними договорами з підстав відсутності у контрагентів трудових ресурсів, фахівців, які потребують спеціальних знань та розташуванням в різних регіонах України.

При цьому, зауважує на недостатності поданих ТОВ «БК «Ярко» до перевірки первинних документів, які розкривають зміст господарської операції.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зазначає, що підприємством отримана в оренду техніка та обладнання , які не є транспортними засобами, що потребують обов`язкової державної реєстрації, отже відсутність свідоцтв про реєстрації транспортних засобів, не проходження медичного огляду водіями не свідчить про безтоварність господарських операцій. Вказує, що орендована техніка та обладнання використані в господарській діяльності, про що належним чином відображено в податковому та бухгалтерському обліку підприємства.

Щодо бухгалтерських, юридичних послуг та послуг з пошуку персоналу підприємствами зазначає, що надав первинні документи в підтвердження виконаних послуг.Зауважень до них не висловлено податковим органом.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області, на підставі наказів від 18.02.2021 №1047-п та від 17.03.2021 №1934-п, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Будівельна Компанія «Ярко» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, за наслідками якої складено акт №12990/20-40-07-01-08/35138259 від 29.07.2021.

Актом зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань по податку на прибуток всього в сумі 10 108 721,00 грн., в тому числі: за 2018 рік у сумі 2 735 741,00 грн., за 1 квартал 2019 року у сумі 536 899,00 грн., за 2 квартал 2019 року у сумі 765 616,00 грн., за 3 квартал 2019 року у сумі 1 567 583,00 грн., за 4 квартал 2019 року у сумі 633 203,00 грн., за 1 квартал 2020 року у сумі 593 732,00 грн., за 2 квартал 2020 року у сумі 1 592 121,00 грн., за 3 квартал 2020 року у сумі 1 447 627,00 грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань по податку на додану вартість в сумі 11 326 878,00 грн., в тому числі: за січень 2018 року в сумі 132 090,00 грн., за лютий 2018 року в сумі 127 150,00 грн., за березень 2018 року в сумі 181 945,00 грн., за квітень 2018 року в сумі 256 436,00 грн., за травень 2018 року в сумі 348 910,00 грн., за червень 2018 року в сумі 339 301,00 грн., за липень 2018 року в сумі 326 570,00 грн., за серпень 2018 року в сумі 359 540,00 грн., за вересень 2018 року в сумі 271 209,00 грн., за жовтень 2018 року в сумі 273 861,00 грн., за листопад 2018 року в сумі 240 300,00 грн., за грудень 2018 року в сумі 240 300,00 грн., за січень 2019 року в сумі 192 633,00 грн., за лютий 2019 року в сумі 170 101,00 грн., за березень 2019 року в сумі 285 621,00 грн., за квітень 2019 року в сумі 174 564,00 грн., за травень 2019 року в сумі 344 580,00 грн., за червень 2019 року в сумі 308 540,00 грн., за липень 2019 року в сумі 375 339,00 грн., за серпень 2019 року в сумі 379 954,00 грн., за вересень 2019 року в сумі 972 066,00 грн., за жовтень 2019 року в сумі 270 443,00 грн., за листопад 2019 року в сумі 200 807,00 грн., за грудень 2019 року в сумі 217 910,00 грн., за січень 2020 року в сумі 192 270,00 грн., за лютий 2020 року в сумі 211 603,00 грн., за березень 2020 року в сумі 279 230,00 грн., за квітень 2020 року в сумі 421 762,00 грн., за травень 2020 року в сумі 364 600,00 грн., за червень 2020 року в сумі 460 006,00 грн., за липень 2020 року в сумі 375 088,00 грн., за серпень 2020 року в сумі 1 223 075,00 грн., за вересень 2020 року в сумі 374 612,00 грн., за жовтень 2020 року в сумі 138 340,00 грн., за листопад 2020 року в сумі 265 333,00 грн., за грудень 2020 року в сумі 88 689,00 грн.

08.09.2021 ГУ ДПС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00183110701, яким ТОВ «БК «Ярко» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 11 668 480,50 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням - 10 108 720,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 559 760,50 грн);

- №00183080701 яким ТОВ «БК «Ярко» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 11 668 480,50 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням - 10 108 720,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 559 760,50 грн).

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень при прийнятті спірних рішень діяв не у спосіб, не в межах встановлених законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За змістом пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на підставі наказів від 18.02.2021 №1047-п та від 17.03.2021 №1934-п ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БК «Ярко», за наслідками якої прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.09.2021.

Колегія суддів зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

Так, згідно з п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції на момент винесення наказу) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року №1236 установлено з 19 грудня 2020 року на території України карантин, який діє на теперішній час.

Факт призначення та проведення перевірки під час дії мораторію сторонами не спростовується.

Натомість, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення, зокрема, документальних планових перевірок платників податків.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що перевірка проведена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки».

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Отже, постановою КМУ № 89 розширено перелік підстав, з яких може бути проведено документальну планову перевірку, ніж зазначений у Податковому Кодексі України.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок була чинною, її дія не зупинялася.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 22.02.2022 (справа № 420/12859/21), від 15.04.2022 (справа № 160/5267/21), від 06.07.2022 (справа № 360/1182/21), від 01.09.2022 (справа № 640/16093/21), від 12.10.2022 (справа № 160/24072/21), від 07.12.2022 (справа № 640/16523/21), від 28.12.2022 (справа № 540/5445/21).

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючий орган при прийнятті спірного наказу та проведенні перевірки діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки у відповідача не було права на проведення документальної планової виїзної перевірки в період дії мораторію з урахуванням вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

У цій справі, застосовними є також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки встановлений у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення планових виїзних перевірок імперативно забороняє контролюючому органу її проводити, вказані обставини є самостійним наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у контролюючого органу підстав для проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК «Ярко» в період дії мораторію.

Таким чином, оскільки допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення перевірки позивача призводять до відсутності правових наслідків такої, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вдався до оцінки порушень , зазначених в акті перевірки та дійшов висновку про їх недоведеність податковим органом, проте залишив поза увагою правомірність призначення та проведення перевірки під час дії мораторію.

Разом з тим, незважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що приймаючі податкові повідомлення-рішеня відповідач діяв не правомірно , не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 по справі № 520/24878/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 28.02.2023 року